Рішення

від 18.04.2024 по справі 906/1636/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1636/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Самань В.Г. - довіреність від 15.01.2024 №03;

від відповідача: Шевчук В.В. - витяг з наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Корпорації "Таско"

до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України

про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії

Корпорація "ТАСКО" звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України, у якому просить:

1. Скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2023 №44 "Про вилучення боєприпасів та їх елементів, які належать корпорації "ТАСКО" і зберігаються у військовій частині" у редакції наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2023 №68, погоджений Житомирською обласною військовою адміністрацією листом від 10.02.2023 №754/2-23/31, в частині рішення про примусове відчуження боєприпасів та їх елементів, які належать корпорації "ТАСКО" згідно наведеного переліку.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вилучити з акта про примусове відчуження або вилучення майна від 10.02.2023, складеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2023 №44 "Про вилучення боєприпасів та їх елементів, які належать корпорації "ТАСКО" і зберігаються у військовій частині" у редакції наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2023 №68, погоджений Житомирською обласною військовою адміністрацією листом від 10.02.2023 №754/2-23/31, як такі, що не належать корпорації "ТАСКО", боєприпаси та їх елементи згідно наведеного переліку.

Ухвалою від 22.12.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 22.01.2024.

09.01.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.01.2024 через систему "Електронний суд" та 19.01.2024 засобами поштового зв`язку до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 22.01.2024 суд, враховуючи право відповідача надати заперечення на відповідь на відзив, відклав підготовче засідання на 19.02.2024.

Ухвалою від 19.02.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20 березня 2024.

20.03.2024 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням штатного юрисконсульта - помічника командира військової частини НОМЕР_1 капітана юстиції В.Шевченка у відрядженні в іншій області, виконанні ним завдань по забезпеченню списання за інспекторським посвідченням матеріальних втрат військової частини НОМЕР_1 , завданих внаслідок повітряних ударів по військовій частині та відсутністю інших юристів.

З урахуванням клопотання представника відповідача, суд ухвалою від 20.03.2024 відклав розгляд справи по суті на 18.04.2024.

У судовому засіданні 18.04.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Наголосив, що військова частина не наділена повноваженнями укладати договори, а згідно вказаних позивачем накладних, боєприпаси та їх елементи військова частина отримувала виключно для зберігання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, між корпорацією "Таско" (позивач) та Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства Оборони України (відповідач) існують договірні правовідносини, оформлені договором зберігання №05/1 ОРІС від 14.01.2016, за умовами якого на зберіганні у військовій частині перебуває майно, що належить корпорації "Таско".

Позивач отримав лист відповідача від 11.02.2023 вих. №249, яким повідомлено позивача про примусове відчуження майна корпорації та складення у зв`язку з цим акта про примусове відчуження або вилучення майна від 10.02.2023.

Згідно з цим актом примусове відчуження майна корпорації відбулося згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2023 №44 "Про відчуження боєприпасів та їх елементів, які належать Корпорації "Таско" і зберігаються на технічній території військової частини НОМЕР_1 " у редакції наказу командира військової частини №1979 від 09.02.2023 №68, погодженого листом начальника Житомирської обласної військової адміністрації від 10.02.2023 №754/2-23/31.

Позивач, не погодившись з переліком майна, вказаного в наказі командира військової частини № НОМЕР_2 від 23.01.2023 №44 в редакції наказу від 09.02.2023 №68 та акті від 10.02.2023 за номенклатурою та кількістю, звернувся до відповідача з проханням внести корективи до даного акта, що підтверджується надісланими на адресу відповідача листами №122 від 15.03.2023, №186 від 28.04.2023.

Однак, відповідач відповіді на вказані листи не надав, відповідні корективи до наказу та акта не вніс.

Позивач стверджує, що відповідач у акті про примусове відчуження або вилучення майна від 10.02.2023 відобразив вилучення майна, яке станом на 10.02.2023 не обліковується як майно корпорації "Таско", а було відчужено у 2022 році ДК "Укрспецекспорт" та відповідачу, а саме боєприпаси та їх елементи:

- 122 мм постріл ВБК9 ІН (постріл осколково-фугасним снарядом ВОФ29(81)) у кількості 34 шт.;

- 122 мм до Д-З0 заряд Ж9А у кількості 7 шт.;

- 122 мм до Д-З0 заряд Ж9А-1 у кількості 248 шт.;

- 122 мм до Д-З0 заряд Ж-9Ж у кількості 4 шт.;

- 122 мм до Д-З0 заряд Ж10 у кількості 240 шт.;

- 122 мм до Д-З0 заряд Ж10А у кількості 365 шт.;

- 122 мм до Д-З0 заряд Ж20Ж у кількості 28 шт.;

- 125 мм постріл з кумулятивним снарядом підвищеного бронепробиття ВБК10 у кількості 96 шт.;

- 125 мм постріл з кумулятивним снарядом підвищеного бронепробиття ВБК16 у кількості 78 шт.;

- 125 мм постріл з осколково-фугасним снарядом підвищеної могутності ВОФ36 без комплекта підривача у кількості 489 шт.;

- 125 мм осколково-фугасний снаряд підвищеної могутності ОФ26 у кількості 11 шт.;

- 73 мм заряд ОГ-9П зі складу пострілу ОҐ-9ВМ у кількості 4043 шт.;

- підривник В-429Е у кількості 32624 шт.

За твердженнями позивача, між Корпорацією "Таско" та ДК "Укрспецекспорт" був укладений договір №USE-13-52-D-22 від 15.03.2022, за умовами якого корпорація постачає товар згідно зі специфікацією. На виконання цього договору згідно рахунку-фактури №ТС-000003 від 03.03.2022 позивач поставив ДК "Укрспецекспорт" наступні боєприпаси:

- за видатковою накладною №ТС-0000007 від 03.03.2022: 125 мм постріл з кумулятивним снарядом підвищеного бронепробиття ВБК10 у кількості 96 шт.; 125 мм постріл з осколково-фугасним снарядом підвищеної могутності ВОФ36 без комплекта підривача у кількості 499 шт.; підривник В-429Е у кількості 102 шт.;

- за видатковою накладною №ТС-00007/1 від 03.03.2022: 73 мм заряд ОГ-9П зі складу пострілу ОҐ-9ВМ у кількості 4043 шт.; підривник В-429Е у кількості 32522 шт.

ДК "Укрспецекспорт" прийняло вказане майно за актом приймання-передачі №ТС-0000007 від 03.03.2022 та оплатило в повному обсязі 13.01.2023.

Також позивач стверджує, що на підставі звернень Міністерства оборони України, згідно рахунку-фактури №ТС-000040 від 27.02.2022, позивач поставив відповідачу наступні боєприпаси:

- за видатковою накладною №ТС-000039 від 27.05.2022: 122 мм до Д-З0 заряд Ж9А у кількості 7 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж9А-1 у кількості 114 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж-9Ж у кількості 4 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж20Ж у кількості 28 шт.;

- за видатковою накладною №ТС-00039/1 від 14.06.2022: 122 мм до Д-З0 заряд Ж9А-1 у кількості 134 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж10 у кількості 240 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж10А у кількості 365 шт.; 125 мм постріл з кумулятивним снарядом підвищеного бронепробиття ВБК16 у кількості 78 шт.; 125 мм осколково-фугасний снаряд підвищеної могутності ОФ26 у кількості 11 шт.

Отримання відповідачем вказаних боєприпасів підтверджується актами приймання-передачі від 27.05.2022 та від 14.06.2022.

Як зазначає позивач, боєприпаси - 122 мм постріл ВБК9 ІН (постріл осколково-фугасним снарядом ВОФ29(81)) у кількості 34 шт. є власністю Міністерства оборони України, які були передані для утилізації корпорації за договором №127/ж/18 від 28.02.2002, що підтверджується актом інвентаризації залишків боєприпасів №26 від 23.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що у наказі від 23.01.2023 №44 "Про відчуження боєприпасів та їх елементів, які належать Корпорації "Таско" і зберігаються на технічній території військової частини НОМЕР_1 " в редакції наказу від 09.02.2023 №68 та акті про примусове відчуження або вилучення майна від 10.02.2023, відображена недостовірна інформація щодо майна корпорації, вилученого відповідачем, що обмежує право позивача на наступне відшкодування вартості вилученого майна, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву (а.с.65-66) відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з відсутністю порушених прав позивача та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що телеграмою військової частини НОМЕР_3 від 20.01.2023 №501/19/3/3/32 командир військової частини НОМЕР_1 отримав вказівку з 23.01.2023 встановленим порядком організувати та здійснити відчуження боєприпасів, які належать корпорації "Таско". Список майна, який підлягав примусовому відчуженню містився у додатках до телеграми. До телеграми також був доданий акт звірки наявності боєприпасів, які передані для утилізації корпорації "Таско" та зберігаються на відповідальному зберіганні на території військової частини НОМЕР_1 , станом на липень 2021 року, підписаний представниками ЗС України та корпорації "Таско" із зазначенням права власності щодо кожної номенклатури. Так, 122 мм постріл ВБК9 ІН (постріл осколково-фугасним снарядом ВОФ29(81)) у кількості 34 шт. за вищезгаданим актом звірки також перебував у власності корпорації "ТАСКО".

Враховуючи зазначене, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2023 №44 з метою виконання вищезазначених розпоряджень та на підставі Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" визначено здійснити примусове відчуження боєприпасів та їх елементів корпорації "Таско" згідно з переліком.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2023 №68 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2023 №44 внесені зміни, якими виключено з переліку майна, яке підлягає відчуженню боєприпаси та їх елементи, що визнані державним майном.

Також відповідач пояснює, що у зв`язку із неприбуттям уповноваженого представника корпорації "Таско" 10.02.2023 о 19:15 год. представниками військової частини НОМЕР_1 підписано Акт про примусове відчуження від 10.02.2023 №99.

Стверджує, що станом на 10.02.2023 у військової частини НОМЕР_1 були відсутні відомості про те, що між корпорацією "Таско" та ДК "Укрспецекспорт" був укладений договір №USE-13-52-D-22 від 15.03.2022. Відомостей щодо набуття цих боєприпасів ДК "Укрспецекспорт" у власність у військової частини не було. Водночас і військова частина не набувала права власності на це майно до моменту здійснення процедури примусового відчуження. У відповідача не було відомостей, що військова частина НОМЕР_1 була визначена вантажоодержувачем майна відповідно до договору №USE-13-52-D-22 від 15.03.2022. Зазначені у прохальній частині позовної заяви боєприпаси та їх елементи вже зберігались на території військової частини НОМЕР_1 , проте мали статус т.з. "позадоговірного майна", оскільки не були предметом жодного договору зберігання. Відповідно станом на дату примусового відчуження цього майна воно вважалося таким, що перебуває у власності корпорації "Таско".

Відповідач зазначає, що згідно згаданих у позовній заяві накладних від 03.03.2022 №ТС-0000007, від 03.03.2022 №ТС-0000007/1, від 27.05.2022 №ТС-000039, від 14.06.2022 №ТС-00039/1 військова частина отримувала боєприпаси та їх елементи виключно для зберігання. Про факт укладання договору №USE-13-52-D-22 від 15.03.2022 йому стало відомо лише 31.10.2023, після одержання першої позовної заяви з додатками у справі №906/1441/23.

Водночас відповідач наголошує, що у позовній заяві жодним чином не обгрунтовано у чому саме полягає порушене право позивача та яким чином оскаржувані наказ та акт обмежують право позивача на відшкодування вартості майна.

У відповіді на відзив (а.с.89-90) позивач зазначає, що відповідач, заперечуючи проти позову посилається на акт звірки за липень 2021 року, однак, відповідач не врахував, що за період з липня 2021 року до 10.02.2023 відбулися зміни в обліку боєприпасів, у зв`язку з їх відчуженням позивачем. Вказує, що на підтвердження відчуження боєприпасів позивачем надані документи, які підтверджують таке відчуження уже після підписання акта звірки за липень 2021 року та до складання акта від 10.02.2023. Вважає, що вказані документи спростовують твердження відповідача про отримання на підставі них відповідачем боєприпасів виключно для зберігання, оскільки в цих документах відсутні посилання про передачу боєприпасів на зберігання за договором зберігання №05/1 ОРІС від 14.01.2016.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 14.01.2016 між корпорацією "Таско" (поклажодавець) та військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України (зберігач) був укладений договір зберігання №05/1/ОРІС (а.с.24-25), відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання майно, перелік якого визначений у додатку №2 (акт приймання-передачі майна).

При цьому у матеріалах справи відсутній додаток №2 до договору зберігання №05/1/ОРІС від 14.01.2016 (акт приймання-передачі майна), у якому було визначено перелік майна, переданого на зберігання військовій частині НОМЕР_1 за вказаним договором.

Однак, у матеріалах справи знаходиться акт звірки наявності боєприпасів, які передані для утилізації корпорації "Таско" та зберігаються на відповідальному зберіганні на території військової частини НОМЕР_1 , підписаний представниками корпорації "Таско", військової частини НОМЕР_1 та Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України за липень 2021 року, у якому спірне майно значиться як власність корпорації "Таско" (а.с.26-30).

Відповідно до акту інвентаризації від 23.04.2019 №26 залишків боєприпасів Міністерства оборони України, які були передані для утилізації корпорації "Таско" за договором №274/П/7-09 від 06.10.2009 (а.с.49-52), затвердженого т.в.о начальника озброєння Збройних Сил України, корпорації згідно акту звірки боєприпасів переданих на утилізацію відповідно до договору №274/П/7-09 від 03.10.2009 станом на 01.01.2019 передано для утилізації 71353536 шт. боєприпасів та їх елементів, з них корпорацією:

- утилізовано - 1033053 шт. боєприпасів (1,5% від переданого);

- повернуто до Міністерства оборони України 974810 шт. боєприпасів (1,3% від переданого);

- сплачено Міністерству оборони України та набуто право власності 33577555 шт. боєприпасів (47% від переданого);

- рахується за корпорацією і залишається власністю Міністерства оборони України 35768118 шт. боєприпасів (50,1% від переданого).

Крім іншого, в акті зазначено, що під час проведення інвентаризації робочою групою на території військової частини НОМЕР_1 було перевірено 329 шт. боєприпасів, які підлягають утилізації згідно договору №127/ж/18 від 28.02.2002, укладеного між Міністерством оборони України та корпорацією "Таско", серед яких спірні 122 мм постріл ВБК9 інертні у кількості 34 шт.

У інвентаризаційному описі наявності та якісного стану боєприпасів, які передані для утилізації корпорації "Таско" та зберігаються на території військової частини НОМЕР_1 , спірні боєприпаси вказані як власність корпорації "Таско", а 122 мм постріл ВБК9 інертні у кількості 34 шт. - як власність Міністерства оборони України.

Також суд встановив, що 15.03.2022 між корпорацією "Таско" (продавець) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (покупець) був укладений договір №USE-13-52-D-22 (а.с.38-39), згідно з п.1.1 якого позивач зобов`язався передати покупцю або визначеній покупцем третій особі товар в межах кількості, ціни та номенклатури, що зазначені в специфікації (додаток №1 до цього договору), а покупець зобов`язався забезпечити прийняття товару і сплатити його ціну згідно з умовами цього договору.

У додатку №1 до договору (специфікації) визначено товар, який підлягає продажу на загальну суму 230 487 461,77 грн (а.с.40-41).

На підставі рахунку-фактури №ТС-000003 від 03.03.2022 ДК "Укрспецекспорт" сплатила позивачу 15 774 319,74 грн за спецпродукцію, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 13.01.2023 (а.с.42, 46-47).

На виконання цього договору позивач поставив ДК "Укрспецекспорт" наступні спірні боєприпаси:

- за видатковою накладною №ТС-0000007 від 03.03.2022: 125 мм постріл з кумулятивним снарядом підвищеного бронепробиття ВБК10 у кількості 96 шт.; 125 мм постріл з осколково-фугасним снарядом підвищеної могутності ВОФ36 без комплекта підривача у кількості 499 шт.; підривник В-429Е у кількості 102 шт. (а.с.43);

- за видатковою накладною №ТС-00007/1 від 03.03.2022: 73 мм заряд ОГ-9П зі складу пострілу ОҐ-9ВМ у кількості 4043 шт.; підривник В-429Е у кількості 32522 шт. (а.с.44).

ДК "Укрспецекспорт" прийняло вказане майно за актом приймання-передачі №ТС-0000007 від 03.03.2022 (а.с.45).

Також, матеріали справи містять копію рахунку-фактури №ТС-000040 від 27.02.2022 (а.с.31), згідно якого позивач поставив відповідачу наступні спірні боєприпаси:

- за видатковою накладною №ТС-000039 від 27.05.2022: 122 мм до Д-З0 заряд Ж9А у кількості 7 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж9А-1 у кількості 114 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж-9Ж у кількості 4 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж20Ж у кількості 28 шт. (а.с.32);

- за видатковою накладною №ТС-00039/1 від 14.06.2022: 122 мм до Д-З0 заряд Ж9А-1 у кількості 134 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж10 у кількості 240 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж10А у кількості 365 шт.; 125 мм постріл з кумулятивним снарядом підвищеного бронепробиття ВБК16 у кількості 78 шт.; 125 мм осколково-фугасний снаряд підвищеної могутності ОФ26 у кількості 11 шт. (а.с.35).

Хоч позивач стверджує, що отримання вказаних боєприпасів військовою частиною НОМЕР_1 , на підставі звернень Міністерства оборони України, згідно рахунку-фактури №ТС-000040 від 27.02.2022 підтверджується актами приймання-передачі від 27.05.2022 та від 14.06.2022 (а.с. 33,37), однак суд встановив, що у вказаних актах приймання-передачі не зазначено підставу отримання цього майна. Не зазначено такої підстави і у зазначених видаткових накладних №ТС-000039 від 27.05.2022 та №ТС-00039/1 від 14.06.2022.

Також суд встановив, що згідно розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України генерала В.Залужного від 18.01.2023 №3447/С (копія якого міститься в матеріалах справи), зокрема, вирішено здійснити відчуження боєприпасів, які належать корпорації "Таско" і зберігаються у військовій частині № НОМЕР_2 , та вилучення боєприпасів, які належать Міністерству оборони України (а.с.69).

У доповідній командувача Сил логістики Збройних Сил України головнокомандувачу Збройних Сил України наведено перелік боєприпасів, які належать корпорації "Таско", та які запропоновано відчужити, враховуючи потребу сил оборони у засобах ураження, а також зазначено, що у військовій частині НОМЕР_1 зберігаються боєприпаси, які належать Міністерству оборони України та були передані корпорації "Таско" у попередні роки для утилізації та можуть бути відремонтовані і видані у війська (а.с.80).

Вказаний перелік майна був сформований з урахуванням акта звірки наявності боєприпасів, які передані для утилізації корпорації "Таско" та зберігаються на відповідальному зберіганні на території військової частини НОМЕР_1 , підписаний представниками корпорації "Таско", військової частини НОМЕР_1 та Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України за липень 2021 року, у якому наведене майно значиться як власність корпорації "Таско", який був долучений самим позивачем до листа корпорації "Таско" від 06.01.2023 №13 (а.с.81-83), у якому позивач звертався до начальника Центрального управління забезпечення засобами ураження озброєння командування сил логістики збройних сил України стосовно надання дозволу на видачу порохових зарядів до пострілів 125 мм танкової гармати у кількості 3207 одиниць, що являються власністю корпорації "Таско" згідно з долученим актом за липень 2021 року та потрібні для забезпечення виробничого процесу корпорації.

Командир військової частини НОМЕР_1 отримав від т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 вказівку від 20.01.2023 №501/19/3/3/32 з метою виконання вимог розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 18.01.2023 №3447/С та начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.01.2023 №4069, зокрема, з 23.01.2023 встановленим порядком організувати та здійснити відчуження боєприпасів, які належать корпорації "Таско" і зберігаються у військовій частині НОМЕР_1 та вилучення боєприпасів, які належать Міністерству оборони України, за безпосередньої участі представників корпорації "Таско" у відповідності до законів України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, "Про правовий режим воєнного стану", "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" та методичних рекомендацій щодо порядку передачі, примусового відчуження або вилучення майна під час дії правового режиму воєнного стану, затверджених начальником Генерального штабу Збройних Сил України в квітні 2022 року (а.с.78).

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської частини) від 23.01.2023 №44 "Про відчуження боєприпасів та їх елементів, які належать корпорації "Таско" і зберігаються на технічній території військової частини НОМЕР_1 " примусово відчужено боєприпаси та їх елементи, які належать корпорації "Таско" та зберігаються на технічній території військової частини НОМЕР_1 , а саме: 152 мм постріл з осколково-фугасним снарядом підвищеної потужності ВОФЗЗ в елементах без комплекту підривача - 68 шт.; 152 мм снаряд ОФ25 - 1871 шт.; 152 мм до МЛ-20 постріл ВОФ-545 не повністю споряджений - 45 шт.; 152 мм до МЛ-20 постріл ВОФ-545 повністю споряджений - 4 шт.; 122 мм постріл з ОФ снарядом - 34 шт.; 122 мм до Д-30 заряд Ж9А - 7 шт.; 122 мм до Д-30 заряд Ж9А-1 - 248 шт.; 122 мм до Д-30 заряд Ж-9Ж - 4 шт.; 122 мм до Д-30 заряд Ж10 - 240 шт.; 122 мм до Д-30 заряд Ж10А - 365 шт.; 122 мм до Д-30 заряд Ж20Ж - 28 шт.; 125 мм постріл з кумулятивним снарядом підвищеного бронепробиття ВБК10 - 96 шт.; 125 мм постріл з кумулятивним снарядом підвищеного бронепробиття ВБК16 - 78 шт.; 125 мм постріл з осколково-фугасним снарядом підвищеної могутності ВОФ36 без комплекту підривача - 489 шт.; 125 мм осколково-фугасний снаряд підвищеної могутності ОФ26 - 11 шт.; пороховий заряд Ж40 до 125 мм пострілів - 2810 шт.; пороховий заряд Ж52 до 125 мм пострілів - 376 шт.; 73 мм протитанкова граната ПГ-9С ІН - 6 шт.; 73 мм заряд (зі складу пострілу) ОГ-9ВМ в елементах - 6047 шт.; 73 мм постріл з протитанковою гранатою ПГ-15ВС - 212 шт.; 73 мм стартовий заряд ПГ-15П - 370 шт.; 73 мм постріл з осколковою гранатою інертного спорядження ОГ-15В ІН - 270 шт.; 40 мм постріл з протитанковою гранатою ПГ-7ВС - 421 шт.; 7,62 мм гвинтівковий патрон ЛПС без обойми (в гермотарі) - 400 шт.; 7,62 мм гвинтівковий патрон з бронебійно-запалювальною кулею (в гермотарі) - 774 шт.; 7,62 мм гвинтівковий патрон з трасуючою кулею Т-46 (в гермотарі) - 267218 шт.; підривник В-429Е (в гермотарі) - 33648 шт.; підривник РГМ-2м (в гермотарі) - 16688 шт.; підривник М-6 (в гермотарі) - 2042 шт.; підривник В-90 (в гермотарі) - 1055 шт.; підривник М-12 (в гермотарі) - 414 шт. (а.с.9-10).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської частини) від 09.02.2023 №68 "Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2023 №44":

- внесено зміни до пункту 1 наказу командира військової частини від 23.01.2023 №44 та виключено з переліку засобів ураження, які підлягають примусовому відчуженню у корпорації "Таско" боєприпаси та їх елементи, які згідно постанови Верховного Суду визнані військовим майном, що перебуває у державній власності, а саме: 152 мм постріл з осколково-фугасним снарядом підвищеної потужності ВОФЗЗ в елементах без комплекту підривача - 68 шт.; 152 мм снаряд ОФ25 - 1871 шт.; 152 мм до МЛ-20 постріл ВОФ-545 не повністю споряджений - 45 шт.; 152 мм до МЛ-20 постріл ВОФ-545 повністю споряджений - 4 шт.; 73 мм протитанкова граната ПГ-9С ІН - 6 шт.; 73 мм постріл з протитанковою гранатою ПГ-15ВС - 112 шт.; 7,62 мм гвинтівковий патрон ЛПС без обойми (в гермотарі) - 400 шт.; 7,62 мм гвинтівковий патрон з бронебійно-запалювальною кулею (в гермотарі) - 774 шт.; 7,62 мм гвинтівковий патрон з трасуючою кулею Т-46 (в гермотарі) - 267218 шт.; підривник В-429Е (в гермотарі) - 102 шт.; підривник РГМ-2м (в гермотарі) - 4109 шт.; підривник В-90 (в гермотарі) - 347 шт.;

- пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2023 №44 викладено в такій редакції: "Примусово відчужити боєприпаси та їх елементи, які належать корпорації "Таско" та зберігаються на технічній території військової частини НОМЕР_1 : 122 мм постріл з ОФ снарядом - 34 шт.; 122 мм до Д-30 заряд Ж9А - 7 шт.; 122 мм до Д-30 заряд Ж9А-1 - 248 шт.; 122 мм до Д-30 заряд Ж-9Ж - 4 шт.; 122 мм до Д-30 заряд Ж10 - 240 шт.; 122 мм до Д-30 заряд Ж10А - 365 шт.; 122 мм до Д-30 заряд Ж20Ж - 28 шт.; 125 мм постріл з кумулятивним снарядом підвищеного бронепробиття ВБК10 - 96 шт.; 125 мм постріл з кумулятивним снарядом підвищеного бронепробиття ВБК16 - 78 шт.; 125 мм постріл з осколково-фугасним снарядом підвищеної могутності ВОФ36 без комплекту підривача - 489 шт.; 125 мм осколково-фугасний снаряд підвищеної могутності ОФ26 - 11 шт.; пороховий заряд Ж40 до 125 мм пострілів - 2810 шт.; пороховий заряд Ж52 до 125 мм пострілів - 376 шт.; 73 мм заряд (зі складу пострілу) ОГ-9ВМ в елементах - 6047 шт.; 73 мм постріл з протитанковою гранатою ПГ-15ВС - 100 шт.; 73 мм стартовий заряд ПГ-15П - 370 шт.; 73 мм постріл з осколковою гранатою інертного спорядження ОГ-15В ІН - 270 шт.; 40 мм постріл з протитанковою гранатою ПГ-7ВС - 421 шт.; підривник В-429Е (в гермотарі) - 33546 шт.; підривник РГМ-2м (в гермотарі) - 12579 шт.; підривник М-6 (в гермотарі) - 2042 шт.; підривник В-90 (в гермотарі) - 708 шт.; підривник М-12 (в гермотарі) - 414 шт. (а.с.11-12).

Листом від 10.02.2023 №154/2-25/31 начальник Житомирської обласної державної (військової) адміністрації погодив п.1 наказу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 23.01.2023 №44 "Про відчуження боєприпасів та їх елементів, які належать корпорації "Таско" і зберігаються на технічній території військової частини НОМЕР_1 " у редакції наказу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 09.02.2023 368 "Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2023 №44" (а.с.13).

Згідно з актом про примусове відчуження або вилучення майна від 10.02.2023 (а.с.14-15) здійснено примусове відчуження без попереднього повного відшкодування вартості майна (боєприпасів та їх елементів) у корпорації "Таско", згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 23.01.2023 №44 "Про відчуження боєприпасів та їх елементів, які належать корпорації "Таско" і зберігаються на технічній території військової частини НОМЕР_1 " у редакції наказу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 09.02.2023 368 "Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2023 №44".

У вказаному акті зазначено, що документи, які встановлюють право власності на майно відсутні, а також те, що вартість боєприпасів та їх елементів за результатами оцінки становить 4049627,47 грн.

Листом від 11.02.2023 №249 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з неприбуттям уповноваженого представника корпорації "Таско" на визначений час до в/ч НОМЕР_1 для підписання акту про примусове відчуження боєприпасів та їх елементів, командиром військової частини НОМЕР_1 та визначеною комісією був складений та підписаний акт про примусове відчуження цього майна без участі представників корпорації "Таско". У зв`язку з неприбуттям уповноважених представників корпорації "Таско" до в/ч НОМЕР_1 та неможливістю вручити документи під розписку - акт про примусове відчуження майна, витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 23.01.2023 №44, витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 09.02.2023 №68, лист Житомирської ОВА від 10.02.2023 №754/2-23/31, лист КНДІСЕ від 07.02.2023 №3760/23-54 з актом здачі-приймання висновку експерта, висновок експерта від 07.02.2023 №3760/22-54, вони надсилаються засобами поштового зв`язку (а.с.8).

Позивач листом від 15.03.2023 №122 повідомив відповідача, що не має можливості підписати наданий акт про примусове відчуження або вилучення майна від 10.02.2023, оскільки відомості за номенклатурою зазначеною в акті від 10.02.2023 не відповідають дійсності. Акт від 10.02.2023 містить боєприпаси та їх елементи, які зняті з обліку в корпорації "Таско" у зв`язку з тим, що були передані військовій частині НОМЕР_1 за накладними №ТС-0000007 від 03.03.2022, №ТС-0000007/1 від 03.03.2022, №ТС-000039 від 27.05.2022, №ТС-000039/1 від 14.06.2022, та просив врахувати наданий зведений розрахунок боєприпасів та їх елементів та внести корективи до акта від 10.02.2023 і направити корпорації "Таско" для підписання (а.с.16-18).

Також листом від 28.04.2023 №186 позивач просив відповідача внести зміни до акта від 10.02.2023, шляхом вилучення наступних боєприпасів та їх елементів: 122 мм до Д-З0 заряд Ж9А у кількості 7 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж9А-1 у кількості 248 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж-9Ж у кількості 4 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж10 у кількості 240 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж10А у кількості 365 шт.; 122 мм до Д-З0 заряд Ж20Ж у кількості 28 шт.; 125 мм постріл з кумулятивним снарядом підвищеного бронепробиття ВБК10 - 96 шт.; 125 мм постріл з кумулятивним снарядом підвищеного бронепробиття ВБК16 - 78 шт.; 125 мм постріл з осколково-фугасним снарядом підвищеної могутності ВОФ36 без комплекту підривача - 489 шт.; 125 мм осколково-фугасний снаряд підвищеної могутності ОФ26 - 11 шт.; та внести зміни до кількості 73 мм заряд ОГ-9П зі складу пострілу ОҐ-9ВМ з "6047" на "2004"; підривник В-429Е з "33546" на "1024" (а.с.19-21).

Відповідач відповіді на вказані листи позивача не надав.

До матеріалів справи позивач долучив розрахунок майна корпорації "Таско" станом на 10.02.2023 (а.с.22), у якому спірні боєприпаси зазначені як продані, а 122 мм постріл ВБК9 ІН (постріл з осколково-фугасним снарядом ВОФ29(81) зазначено як власність Міністерства оборони України згідно з актом інвентаризації №26 від 23.04.2019.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що предметом позову у даній справі є вимоги позивача про с к а с у в а н н я н а к а з у к о м а н д и р а військової частини в частині рішення про примусове відчуження боєприпасів та їх елементів та їх в и л у ч е н н я з а к т а про примусове відчуження або вилучення майна згідно наведеного позивачем переліку, оскільки позивач стверджує, що він не є власником цього майна у зв`язку з його відчуженням позивачем, а також через те, що власником частини майна є Міністерство оборони України.

Оскільки порушення свого права позивач вбачає у тому, що відображена в наказі від 23.01.2023 №44 "Про відчуження боєприпасів та їх елементів, які належать Корпорації "Таско" і зберігаються на технічній території військової частини НОМЕР_1 " в редакції наказу від 09.02.2023 №68 та в акті про примусове відчуження або вилучення майна від 10.02.2023 недостовірна інформація щодо майна корпорації, вилученого відповідачем, обмежує право позивача на наступне відшкодування вартості вилученого майна, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначений Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Згідно з ч.1,2 ст.3 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості.

У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно зі ст.7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В акті зазначаються: назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.

У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.

Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Статтею 9 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачено право на відшкодування вартості майна у разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності та фізичні особи, у яких відчужені будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану або для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, і відповідно їх правонаступники та спадкоємці.

Так, відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.

Водночас суд враховує, що відповідно до приписів ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач є власником вилученого майна. При цьому він сам заперечує своє право власності на це майно та вказує на помилковість зазначення останнього у оспорюваних документах як майна, що є власністю "Таско".

За вказаного суд констатує, що у позовній заяві жодним чином не обгрунтовано у чому саме полягає порушене право позивача та яким чином оскаржувані наказ та акт обмежують його право на відшкодування вартості майна, якщо таке відшкодування може бути здійснено виключно власнику (ч.2 ст.11 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"), який наділений правом звернутися до суду з відповідним позовом, при необхідності.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу. Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.

З огляду на зазначене, під час вирішення спору суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення) а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи викладене, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача.

З аналізу наявних у матеріалах справи документів вбачається, що з початком повномасштабного вторгнення на територію України збройних сил рф та оголошенням воєнного стану корпорація "Таско" відчужила частину отриманих від Міністерства оборони України за договором №274/П/7-09 від 06.10.2009 для утилізації боєприпасів та їх елементів, тобто вказані боєприпаси не належали корпорації "Таско", а були власністю держави та мали бути утилізовані корпорацією на виконання умов цього договору, серед яких і спірні боєприпаси.

Суд вцілому критично оцінює доводи позивача про те, що спірні боєприпаси до відчуження належали корпорації "Таско", та враховує позицію Верховного Суду України, наведену у постанові від 31.01.2023 по справі №906/89/20 стосовно того, що боєприпаси мають особливий статус державного військового майна та не можуть перебувати у вільному обігу, у тому числі вільно набуватися у власність приватними особами за плату.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що боєприпаси - 122 мм постріл ВБК9 інертні у кількості 34 шт. є власністю Міністерства оборони України та були передані позивачу Міністерством оборони України для утилізації за договором №127-ж/18 від 28.02.2002.

Суд зазначає, що під час розгляду цієї справи не досліджує правомірність відчуження корпорацією "Таско" спірних боєприпасів, однак, при ухваленні рішення суд виходить з того, що корпорація "Таско" не є власником зазначених боєприпасів (що підтверджується і самим позивачем з посиланням на відчуження ним спірного майна), а боєприпаси - 122 мм постріл ВБК9 інертні у кількості 34 шт. є власністю Міністерства оборони України та були передані позивачу Міністерством оборони України для утилізації за договором №127-ж/18 від 28.02.2002.

Водночас позивач при зверненні до суду з даним позовом, не обґрунтував, яке його суб`єктивне право чи охоронюваний законом інтерес порушено або не визнається відповідачем. Доводи позивача є абстрактними, не містять обґрунтування негативного впливу оскаржуваних наказу та акта на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Безпосередньо на позивача вказані наказ та акт не спричинили негативного впливу і він не зазнав жодної реальної шкоди.

Також позивачем не доведено обмеження спірними наказом та актом його прав на відшкодування вартості вилученого майна, оскільки матеріали справи не підтверджують наявності такого.

Відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові та не потребує дослідження обставин, викладених позивачем в обґрунтування позовних вимог.

Водночас суд враховує і зміст ч.1 ст. 21 ЦК України, згідно якої суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто, з наведеної статті вбачається, що для визнання незаконним правового акту індивідуальної дії необхідно дві умови, в їх сукупності, а саме: 1) суперечність такого правового акта актам чинного законодавства; 2) порушення таким правовим актом цивільних прав або інтересів.

Аналогічна позиція викладена у пункті 2 роз`яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", згідно якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Крім іншого суд враховує, що оспорюваний наказ вже виконаний, а тому він вичерпав свою дію.

Що ж до вимог позивача про вилучення з акта про примусове відчуження або вилучення майна від 10.02.2023, боєприпасів та їх елементів згідно наведеного переліку, суд враховує, що такий акт за своєю правовою природою, зважаючи на положення статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", є документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, рішення про примусове вилучення/відчуження якого було прийнято згідно з наказом відповідача, що став у спірних правовідносинах підставою для вилучення майна. Аналогічну оцінку акту про примусове відчуження або вилучення майна надав Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22

Враховуючи викладене вище, суд не встановив порушення прав позивача та з урахуванням усіх встановлених обставин у їх сукупності дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.04.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- сторонам (через електронний кабінет).