Рішення

від 17.04.2024 по справі 274/1477/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 274/1477/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: Федосюк В.О. - діє на підставі виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ від 07.07.2023;

від відповідача-3: Кравцов В.Ю. - адвокат, ордер серії АА № 1218241 від 21.12.2022 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);

прокурор: Рудченко М.М. - службове посвідчення №071186 від 01.03.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом В.о. керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області

до 1) Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області

2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

3) ОСОБА_1

про визнання незаконним і скасування розпорядження і наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки

В судовому засіданні 10.04.2024 оголошувалась перерва до 17.04.2024 о 15:00 год.

В лютому 2020 року керівник Бердичівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування розпорядження та наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.01.2022 позов задоволено частково:

- визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації від 21.05.2012 № 211 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства в Житомирській області (на цей час - ГУ Держгеокадастру) від 15.07.2014 № 6-747/14-14 СГ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, загальною площею 33,3306 га, для ведення фермерського господарства;

- визнано недійсним договір оренди від 30.07.2014 № 382/06, укладений між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 , щодо передачі в оренду земельної ділянки, кадастровий номер 1820882400:05:000:0475.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Додатковим рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07.02.2022 стягнуто з Бердичівської районної державної адміністрації на користь Бердичівської окружної прокуратури в особі Житомирської обласної прокуратури 2 102,00 грн. судового збору.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 08.11.2022 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Томашевської Оксани Анатоліївни залишено без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.01.2022 року та додаткове рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07.02.2022 - без змін.

Постановою Касаційного цивільного суду від 26.07.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кравцов В. Ю., задоволено частково. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.01.2022, додаткове рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07.02.2022 та постанову Житомирського апеляційного суду від 08.11.2022 скасовано. Провадження у справі за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області до Бердичівської районної державної адміністрації, ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування розпорядження та наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки закрито. Роз`яснено керівнику Бердичівської окружної прокуратури, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду і строк звернення до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

В послідуючому ухвалою Касаційного цивільного суду від 20.09.2023 постановлено заяву керівника Бердичівської окружної прокуратури задовольнити, справу № 274/1477/20 за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області до Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування розпорядження та наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки передати для продовження розгляду до Господарського суду Житомирської області.

В послідуючому справу №274/1477/20 було скеровано до Господарського суду Житомирської області.

11.10.2023 до Господарського суду надійшла справа №274/1477/20.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено судді Кудряшовій Ю.В.

Ухвалою суду від 16.10.2023 прийнято до розгляду справу №274/1477/20 за позовом керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області до Бердичівської районної державної адміністрації, ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування розпорядження та наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

15.11.2023 через систему "Електронний кабінет від представника відповідача-3 ОСОБА_1 - адвоката Кравцова В.Ю. надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просив відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень зазначив, що прокурором пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом. Також вважав обраний спосіб захисту неналежним, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

16.11.2023 від відповідача-1 Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області надійшов відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги не визнала, зазначила, що вважає оспорювані рішення законними.

30.11.2023 від відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній зазначав, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним.

Також 30.11.2023 на електронну пошту суду від відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області надійшло клопотання про застосування строку позовної давності.

08.12.2023 від Бердичівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив представника відповідача-3 ОСОБА_1 - адвоката Кравцова В.Ю.

Крім цього, 08.12.2023 від Бердичівської окружної прокуратури надійшла заява про уточнення прохальної частини позову, відповідно до якої повідомив суд, що аналіз положень Закону від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" свідчить про те, що з 27.05.2021 розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 1820882400:05:000:0475 є Семенівська ОТГ в особі Семенівської сільської ради. З урахуванням наведеного, прокурор зауважив, що на даний час Семенівська сільська рада, як суб`єкт владних повноважень, виконує функції власника спірного майна, і саме її права порушуються діями відповідача щодо неправомірного використання спірної земельної ділянки.

За наведених обставин Бердичівська окружна прокуратура відредагувала зміст пункту 5 прохальної частини позовної заяви по справі № 274/1477/23 до наступної редакції:

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Семенівській сільській раді земельну ділянку площею 33,3306 га, кадастровий номер 1820882400:05:000:0475, яка знаходиться за межами населеного пункту села Іванківці Семенівської сільської ради, шляхом підписання акту прийому-передачі.

08.12.2023 до суду надійшла відповідь Бердичівської окружної прокуратури на відзив Бердичівської районної державної адміністрації.

В подальшому ухвалою суду від 07.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача-3 адвокат Кравцов В.Ю. акцентував увагу на тому, що позов пред`явлений поза межами строків позовної давності. Так, Семенівська сільська рада дізналася про укладення договору оренди 13.08.2014, тобто і прокурор дізнався про укладення оспорюваного договору оренди 13.08.2014.

Разом з тим, відповідача-3 адвокат Кравцов В.Ю. вважав обраний спосіб захисту невірним, тому просив відмовити в задоволенні позову.

Позивач в судове засіданні уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронного листа (а.с. 163, 170).

Відповідач-1 в судове засіданні уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронного листа (а.с. 164, 171).

Позивач та відповідач-1 не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином.

Оскільки явка згаданих представників в судове засідання не визнана обов`язковою, суд вважає, що їх неявка не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2012 ОСОБА_1 звернувся до Бердичівської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, орієнтовною площею 28,0 га, з метою ведення фермерського господарства, за межами с. Семенівка, із земель запасу сільськогосподарських угідь (а.с. 23 том 1).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Фермерського господарства "Агрозермін" - код ЄДРПОУ 37980711 в графі "Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена після набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" міститься дата 04.05.2012. Засновником ФГ "Агрозермін" є ОСОБА_1 . Також відповідач-3 зазначений і як керівник з 01.03.2012 та підписант з 01.03.2012 (а.с. 47-52 том 1).

Розпорядженням голови Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області від 21.05.2012 №211 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення Іванковецької сільської ради, за межами населеного пункту (с. Семенівка), орієнтовною площею 28,0 га, для ведення фермерського господарства (а.с. 25 том 1).

Наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 15.07.2014 №6-747/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Бердичівського району Іванковецької сільської ради; надано йому в оренду земельну ділянку, площею 33,3306 га (кадастровий номер 1820882400:05:000:0475), для ведення фермерського господарства, строком на 25 років, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Іванковецької сільської ради Бердичівського району.

30.07.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі №382/06, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Іванковецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області (за межами населених пунктів) (п.п. 1.1. договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 33,3306 га. Кадастровий номер 1820882400:05:000:0475 (п.п. 2.1. договору).

Згідно п.п. 3.1. договору останній укладено на 25 років.

В послідуючому Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області (орендодавець) та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди (а.с. 33 том 1).

Згідно відомостей, що містяться у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право 13.08.2014 за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди на підставі договору оренди землі № 382/06 від 30.07.2014 (а.с. 34-35 том 1).

25.03.2019 право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за Семенівською сільською радою Бердичівського району Житомирської області, що підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 36-37 том 1).

14.05.2020 між Семенівською сільською радою (орендодавець/позивач) та ОСОБА_1 (орендар/відповідач-3) укладено додаткову угоду № 1, якою замінено орендодавця Головне управління Держземагентства в Житомирській області на нового орендодавця - Семенівську сільську раду. Також внесено зміни до ряду інших пунктів договору, зокрема: 2.4., 4.1., 4.6., 5.3. тощо.

За наведених обставин прокурор з метою захисту інтересів держави в особі позивача звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Водночас згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 16.08.2018 у справі №910/21265/17).

Прокурор у позові зазначав, що порушення інтересів держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок ігнорування відповідачами встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави, у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

Позивачем у цій справі визначено Семенівську сільську раду як орган місцевого самоврядування, на якого покладено обов`язки щодо захисту земельних прав територіальної громади.

24.02.2020 Бердичівською місцевою прокуратурою направлено Семенівській сільській раді повідомлення в порядку ст. 23 закону України "Про прокуратуру", в якому доведено до відома про встановлені прокуратурою порушення земельного законодавства щодо передачі в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 , запитано інформацію щодо можливого вжити заходів щодо повернення спірної земельної ділянки комунальної форми власності.

Семенівська сільська рада не заперечувала факт отримання цього листа.

Також в матеріалах справи міститься копія листа Семенівської сільської ради за вих. № 192 від 25.02.2020, відповідно до якого позивач просить направити офіційно сформовану позицію прокуратури, а також копії документів, що стали підставою для підготовки позовної заяви. Але доказів направлення такого листа матеріали справи не містять.

Разом з тим, Семенівською сільською радою жодних дій, спрямованих на захист порушеного інтересу, як суб`єкта права комунальної власності на землю не вжито, суд дійшов висновку, що органами прокуратури вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" виконано у повному обсязі.

Водночас в ході розгляду справи заяв про залишення позову без розгляду від Семенівської сільської ради не надходило.

Отже, у позовній заяві обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави та зазначено, у чому полягають інтереси держави та їх порушення у цих правовідносинах, а тому звернення прокурора з позовною заявою у даній справі є таким, що узгоджується з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та відповідними приписами ГПК України.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Положеннями статті 22 Земельного Кодексу України (тут і далі - ЗК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частинами 1, 2 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно зі статтею 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Частинами другою, третьою статті 123 ЗК України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц).

Частинами 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (станом на момент укладення відповідачами оскаржуваного договору) унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Статтею 8 названого Закону встановлено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства

За умовами ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент звернення відповідача-3 із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином, спеціальний Закону України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального щодо до статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

В заяві від 18.04.2012 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою ОСОБА_1 формально обґрунтував надання земельних ділянок такого розміру, та жодним чином не обґрунтував перспектив діяльності вказаного фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, наявність у нього відповідної сільськогосподарської техніки, бажання та можливості обробляти земельні ділянки великої площі, що надаються безкоштовно.

Також до заяви не долучено документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Разом з тим, у клопотаннях, поданих ОСОБА_1 та доданих документах, у порушення вимог ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" не зазначено кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Крім того, ОСОБА_1 не має необхідної техніки і агрегатів для обробітку землі, відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби у Житомирській області, за відповідачем-3 зареєстровано тільки трактор колісний ЮМЗ-6КЛ 1992 року випуску.

Тобто в порушення вимог ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" майбутній фермер ОСОБА_1 не обґрунтував розмірів земельних ділянок загальною площею 28 га з урахуванням можливості їх обробітку та не зазначив перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Водночас, слід зауважити, що відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Також слід відзначити, що право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 118 ЗК України, мають тільки громадяни України, які відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" можуть його створити. Після державної реєстрації фермерське господарство як юридична особа має право на отримання земельних ділянок на конкурентних засадах у порядку, визначеному законом.

Особливості надання земельних ділянок для фермерського господарства полягають у тому, що така земельна ділянка може бути надана на пільгових умовах, поза межами загального порядку, який передбачає таке набуття прав лише на конкурентних засадах, виключно фізичній особі.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

В той же час, з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц вказала, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Так, матеріалів справи вбачається, що до отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже було створено та зареєстровано ФГ "Агрозермін", де відповідач-3 з 01.03.2012 визначений, як керівник та підписант, а після отримання земельної ділянки з кадастровим номером 1820882400:05:000:0475, фактичне використання цієї земельної ділянки без укладання будь-яких договорів здійснює раніше створене фермерське господарство, що свідчить про те, що така земельна ділянка отримувалася для розширення раніше створеного фермерського господарства в обхід процедури торгів.

Проте, законодавством станом на виникнення спірних правовідносин визначено, що додатково земельні ділянки могли бути отримані ОСОБА_1 виключно на конкурсних засадах через участь у торгах.

Таким чином, набувач спірних земельних ділянок не міг законно набути право користування ними. Натомість він набув зазначене право в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, однак юридичне оформлення права користування землею стало можливим у результаті прийняття органом державної влади низки рішень, які не є такими. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №917/1416/19.

Зазначені обставини Бердичівською районною державною адміністрацією та ГУ Держземагентства в Житомирській області не були враховані. Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, не провело належну перевірку, що дозволило вдповідачу-3 на пільгових умовах отримати в оренду земельні ділянки державної власності за відсутності належних правових підстав.

Враховуючи підстави і порядок отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в оренду, створення цією особою фермерського господарства до одержання такої земельної ділянки, свідчить про порушення встановленої законом процедури набуття права оренди на спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 статті 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Частиною 1 ст. 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, згідно з якою захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угоди недійсною, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи, що розпорядження Бердичівської районної державної адміністрації, наказ ГУ Держземагентства у Житомирській області визнаються незаконними, договори оренди землі, укладені на їх підставі, також мають бути визнані недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірний, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного

кодексу України).

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір, укладений на підставі правового акту органу державної влади, відповідно до ст. 648 Цивільного кодексу України має відповідати цьому акту.

Крім того, ст. 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і у порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Укладання договору оренди державних земель є похідним від правового акту, на підставі якого він укладається.

Отже, відповідачі по справі допустили порушення вимог закону під час прийняття спірних наказів та укладення спірних договорів оренди, а тому вони повинні бути визнані недійсними.

Наведені норми з урахуванням обставин справи відповідно до ст.ст. 203, 216 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України дають підстави для визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 905/1331/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Про виявлені порушення Бердичівській місцевій прокуратурі стало відомо з листа Управління служби безпеки України в Житомирській області від 11.12.2019 № 20/2636, який надійшов до Бердичівської місцевої прокуратури 12.12.2019.

За наведених обставин, суд вважає, що прокурор звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до положень п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення судом не досліджувались докази, які очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованими або неприйнятними з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Підсумовуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. Принцип рівності перед судом є основою сучасної концепції справедливого правосуддя. Для кожної особи у правовій державі насамперед важливо мати доступ до правосуддя і можливість вільно, швидко, безперешкодно реалізувати право на судовий захист незалежно від належності до певної соціальної групи або інших персональних характеристик особи.

Згідно практики Європейського суду принцип рівності сторін у процесі викладений у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38.).

Принцип рівності був неодноразово застосований ЄСПЛ і у справах щодо України. Наприклад, у справі "Надточій проти України" (Nadtochiy v.Ukraine, заява № 7460/03), рішення від 15 травня 2008 р.:

"Суд нагадує, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

На підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судова система може вважатися ефективною, насамперед тоді, коли реалізується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Стаття 6 Конвенції гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів ( справа "Гарсія Руїз проти Іспанії").

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в солідарному порядку.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації від 21.05.2012 № 211 про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

3. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства в Житомирській області (на даний час - Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області) від 15.07.2014 № 6-747/14-14 СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в оренду земельної ділянки, загальною площею 33,3306 га, для ведення фермерського господарства;

4. Визнати недійсним договір оренди від 30.07.2014 № 382/06, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

5. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

- повернути Семенівській сільській раді (13371, Житомирська область, Бердичівський район, с. Іванківці, вул. Стадіонна, 1, код ЄДРПОУ 04345463) земельну ділянку площею 33,3306 га, кадастровий номер 1820882400:05:000:0475, яка знаходиться за межами населеного пункту села Іванківці Семенівської сільської ради, шляхом підписання акту прийому-передачі.

6. Стягнути в солідарному порядку з Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області (13301, Житомирська область, м. Бердичів, пл. Соборна, 23, код ЄДРПОУ 04053619), Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45, код ЄДРПОУ 39765513), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

- на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) 8408,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.04.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу Семенівській сільській раді Бердичівського району в Електронний кабінет

2 - відповідачу Бердичівській РДА Житомирської області в Електронний кабінет

3 - відповідачу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області в Електронний кабінет

4 - відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

( АДРЕСА_2 ) ( реком. з повід)

5 представнику ОСОБА_1 - адвокату Кравцову В. Ю. в Електронний кабінет

6 - Бердичівській окружній прокуратурі в Електронний кабінет

7 - Житомирській обласній прокуратурі на електронну адресу: prokzt@zhit.gp.gov.ua