Ухвала

від 01.05.2024 по справі 911/949/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" травня 2024 р. Справа № 911/949/24

Суддя Господарського суду Київської області Н.Г. Шевчук розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" про забезпечення позову

за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Злагода"

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

про солідарне стягнення 813 085, 01 грн заборгованості за кредитним договором № 43332146-КД-1 від 29.04.2022

встановив:

Через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Господарського суду Київської області Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" подало позовну заяву з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Злагода", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 43332146-КД-1 від 29.04.2022 у розмірі 813 085,01 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2024, для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Смірнова О.Г.

29 квітня 2024 року через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" надійшла заява про забезпечення позову у справі № 911/949/24 шляхом накладення арешту на все майно, яке належить відповідачу-1 ТОВ "Агро-Злагода" (код ЄДРПОУ 43332146), відповідачу-2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та відповідачу-3 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

З обґрунтування позовних вимог вбачається, що 29.04.2022 між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Агро-Злагода" укладено кредитний договір № 43332146-КД-1 разом із додатковою угодою № 1 до кредитного договору, відповідно до умов яких позичальнику було надано кредит у розмірі 900 000, 00 грн з урахуванням фінансової державної підтримки, що передбачалася Порядком програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 29.04.2022 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , а також 24.05.2022 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 укладено договори поруки.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Злагода" порушило свої зобов`язання за кредитним договором, припинило здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів, АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду із позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 43332146-КД-1 від 29.04.2022, яка станом на 03.04.2024 становить 813 085, 00 грн, з яких 156 207, 89 грн заборгованість за тілом кредиту, 32 045, 53 грн заборгованість за процентами та 624 831 ,59 грн заборгованість перед державним бюджетом.

При цьому в обґрунтування заяви про забезпечення позову Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" зазначає, що відповідач тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. У банку відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед кредитором.

Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" надаючи оцінку діям Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Злагода" щодо довготривалої несплати боргу, вважає таку поведінку недобросовісною в контексті загальних засад цивільного законодавства та договірних зобов`язань, передбачених статтями 3, 509 Цивільного кодексу України.

Оскільки Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" з Єдиного державного реєстру нерухомого майна стало відомо, що за відповідачами зареєстровано нерухоме майно (земельні ділянки та житлові будинки), відтак, заявник просить накласти арешт на все майно, що належить відповідачам, оскільки за вказаних обставин у разі невжиття запропонованих заходів забезпечення позову у цій справі цілком можливе відчуження об`єктів нерухомого майна й створення ситуації появи нових власників спірного об`єкта нерухомості, а відтак і нових судових спорів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 Господарського суду Київської області, для розгляду заяви про забезпечення позову по справі № 911/949/24 визначено суддю Шевчук Н.Г.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" про забезпечення позову суд зазначає таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Умовою застосування судом заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що спірне майно, наявне на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясовує обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням обов`язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведених норм, суд зазначає, що заявником не доведено в порядку приписів статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними доказами підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідачів у разі задоволення позовних вимог. Також не доведено ухилення відповідачів від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Фактично доводи заявника зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на порушенні ТОВ "Агро-Злагода" строків здійснення оплати за укладеним правочином, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача/ів від сплати коштів у випадку задоволення позову.

Звідси, суд вбачає, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності їх вжиття, як того вимагають приписи пункту 3 частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України, зокрема обґрунтування щодо розумності, адекватності такого заходу забезпечення позову, його співмірності заявленим позовним вимогам, доведення позиції щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову безпосередньо до боржника за кредитним договором, тобто Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Злагода", забезпечення виконання зобов`язань якого передбачаються договорами поруки.

В заяві про забезпечення позову необґрунтовано майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Злагода", не надано до заяви про забезпечення позову, з цього приводу жодних доказів щодо підтвердження відсутності коштів та майна саме у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Злагода", натомість, одразу заявлено вимогу стосовно накладення арешту на все майно боржника та поручителів за кредитним договором.

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 364507777 від 05.02.2024 надана заявником як додаток до заяви не підтверджує доводи позивача в обґрунтування заявленої вимоги про накладення арешту.

При цьому, в заяві АТ КБ "Приватбанк" про вжиття заходів забезпечення позову відсутні будь-які доводи, посилання, обґрунтування на підтвердження того, що на даний час ТОВ "Агро-Злагода" здійснюються будь-які дії, спрямовані на реалізацію якогось майна.

Разом з цим, накладення арешту на майно боржника/ів відбувається виключно у розмірі суми стягнення, що заявником також не зазначено, як і не обґрунтовано співвідношення "всього майна" з ціною позову.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т. ч. в постановах від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України).

Така стала правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 19.10.2020 у справі № 916/3844/19, від 30.06.2021 у справі № 922/145/21, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21 та від 15.08.2018 у справі № 907/835/17.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.01.2021 у справі № 902/775/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20 та від 16.11.2020 у справі № 910/7596/20.

У пункті 6.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" зазначено, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Зокрема, не допускається винесення ухвал про накладення арешту на все майно підприємства.

Водночас, заявником не спростовується щодо можливого порушення інтересів осіб, які не є учасниками даного спору з підстав вжиття визначених заявником заходів забезпечення позову.

Частиною п`ятою статті 19 Господарського кодексу України визначено, що незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Суд дослідивши матеріали заяви, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, посилань на докази та самих доказів на підтвердження того, що обставини, на які заявник послався у заяві, свідчать про неможливість виконання рішення суду, у випадку його задоволення, в разі невжиття судом заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.19. у справі № 902/48318, від 28.08.19. у справі № 910/4491/19, від 12.05.20. у справі № 910/14149/19, від 21.01.21. у справі № 924/881/16.

За викладених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все майно, яке належить відповідачам.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 514, 00 грн відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України суд

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано: 01.05.2024