Рішення

від 14.12.2023 по справі 757/18271/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18271/22-ц

пр. 2-5794/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Отапчук Т.В., при секретарі Гаманюк О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

До Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якій представник позивача, з урахуванням уточнення, просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права інформацію, поширену відносно ОСОБА_1 народним депутатом України ОСОБА_2 на пленарному засіданні Верховної Ради України, яке відбулось ІНФОРМАЦІЯ_1. такого замісту: «Я звертаюся зараз до голови Служби безпеки України ОСОБА_3 з приводу того що головою військово-цивільної адміністрації диверсантом всередині мирної України зроблені злочини і досі служба України за 110 статтею не порушила кримінальне провадження. Я не знаю він колаборант, сепаратист чи хто іще - він вбивця. Прізвище ОСОБА_1 , який прикривається за кришою, я не знаю, свої кумів. По друге, я звертаюся до МВС порушити кримінальне провадження по статті 4, по … за частиною 4 за вбивства людей. І також відсторонити, не звільнити, а відсторонити і довести все ж таки справу до логічного завершення, як визначилася тимчасова слідча комісія з пожеж, бо вже доведена народними депутатами, не слідством, а народними депутатами, що відбулася диверсія»; з метою спростування недостовірної інформації зобов`язати народного депутата України ОСОБА_2 на наступному пленарному засідання Верховної Ради України з дня набрання рішення законної сили оголосити резолютивну частину рішення суду у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди; зобов`язати Державне підприємство «Парламентський телеканал «Рада» забезпечити трансляцію виступу народного депутата України ОСОБА_2 з метою спростування ним недостовірної інформації шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду, яке відбудеться на наступному з дня набрання законної сили рішенням суду пленарному засідання Верховної Ради України, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., судові витрати покласти на відповідачів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, представник позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1. відбулось позачергове засідання Верховної Ради України, під час якого о 18:05 год. виступив ОСОБА_2 .. В своєму виступі він поширив, а ДП «Парламентський телеканал «Рада» розповсюдив інформацію щодо позивача такого замісту: «Я звертаюся зараз до голови Служби безпеки України ОСОБА_3 з приводу того що головою військово-цивільної адміністрації диверсантом всередині мирної України зроблені злочини і досі служба України за 110 статтею не порушила кримінальне провадження. Я не знаю він колаборант, сепаратист чи хто іще - він вбивця. Прізвище ОСОБА_1 , який прикривається за кришою, я не знаю, свої кумів. По друге, я звертаюся до МВС порушити кримінальне провадження по статті 4, по … за частиною 4 за вбивства людей. І також відсторонити, не звільнити, а відсторонити і довести все ж таки справу до логічного завершення, як визначилася тимчасова слідча комісія з пожеж, бо вже доведена народними депутатами, не слідством, а народними депутатами, що відбулася диверсія». На думку, Позивача, поширена інформація є негативною, адже її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для Позивача, як голови Луганської обласної державної адміністрації у вигляді недовіри громадськості, ставить під сумнів дотримання Позивачем законодавства України, а також принижує ділову репутацію останнього, тобто порушує особисті немайнові блага Позивача, завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2022 р. відкрито провадження у справі та визначено її розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.04.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання Позивач та його представник не з`явились, у заяві підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся, відзив на позовну заяву не подав.

Представник відповідача ДП «Парламентський телеканал «Рада» в судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення щодо позову.

Згідно частини першої статті 174 ЦПК України, що регулює питання видів та змісту заява про суті справи, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Означене є правом учасників справи.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини і дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Стаття 13 гарантує наявність у національному праві засобу правового захисту для забезпечення прав і свобод, викладених у Конвенції. Рекомендація Rec (2004)61259.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір.

Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 297 ЦК України зазначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у п. 4 своєї постанови від 27 лютого 2009 року № 1, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ за № 1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Відповідно до абзацу першому п.9 того ж Пленуму зазначено, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична особа або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Способи судового захисту гідності та честі передбачені ст. ст.16, 277 Цивільного кодексу України.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1. відбулось позачергове засідання Верховної Ради України, під час якого о 18:05 год. виступив ОСОБА_2 .. В своєму виступі він поширив, а ДП «Парламентський телеканал «Рада» розповсюдив інформацію щодо позивача такого замісту: «Я звертаюся зараз до голови Служби безпеки України ОСОБА_3 з приводу того що головою військово-цивільної адміністрації диверсантом всередині мирної України зроблені злочини і досі служба України за 110 статтею не порушила кримінальне провадження. Я не знаю він колаборант, сепаратист чи хто іще - він вбивця. Прізвище ОСОБА_1 , який прикривається за кришою, я не знаю, свої кумів. По друге, я звертаюся до МВС порушити кримінальне провадження по статті 4, по … за частиною 4 за вбивства людей. І також відсторонити, не звільнити, а відсторонити і довести все ж таки справу до логічного завершення, як визначилася тимчасова слідча комісія з пожеж, бо вже доведена народними депутатами, не слідством, а народними депутатами, що відбулася диверсія».

Зазначена інформація, на думку представника позивача, інформація є негативною, адже її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для Позивача, як голови Луганської обласної державної адміністрації у вигляді недовіри громадськості, ставить під сумнів дотримання Позивачем законодавства України, а також принижує ділову репутацію останнього, тобто порушує особисті немайнові блага Позивача, завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам.

Згідно ч. 1 ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Так, згідно з частиною другою статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогійчний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019р. у справі № 904/4494/18.

Окрім того відповідно до абзаців п`ятого та шостого п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Частиною 1 ст. 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

В даному випадку, в результаті аналізу висловлювання Відповідача 1 процитованого в позовні заяві, вбачається, що воно не містить жодних конкретних фактичних обставин та тверджень, а є лише висловлюванням загальних фраз та вираженням суб`єктивної думки (особистим судженням. висновком автора). Саме тому вказане висловлювання не може бути перевіреним на предмет його відповідності дійсності й спростуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі: а) якщо ця інформація містилася в офіційних повідомленнях або одержана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування у письмовій формі; б) якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів (усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів; в) якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації.

Оскільки брифінг народного депутата Гулака О.М. , під час якого народним депутатом було надано можливість виступити ОСОБА_2 , розповсюджувався телеканалом «Рада» без попереднього запису і монтажу, в прямі трансляції та розповсюджена інформація містилася у виступах осіб, які не є працівниками телеорганізації, то телеканал та працівники телеканалу «Рада» не несуть відповідальності за поширення інформації, яка в установленому законом порядку може бути визнаною такою, що не відповідає дійсності.

Відповідно ч. 1 ст. 64 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.

Відповідно до п.1 постанови Верховної Ради України від 06.09.2020 р. № 2568-ІХ «Про деякі питання висвітлення роботи Верховної Ради України дев`ятого скликання в умовах дії воєнного стану» встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні здійснення прямої трансляції відкритих пленарних засідань Верховної Ради України може бути обмежено державним підприємством "Парламентський телеканал "Рада" в інтересах національної безпеки та з метою забезпечення заходів безпеки Верховної Ради України відповідно до Конституції України, законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про правовий режим воєнного стану", указів Президента України про введення в дію рішень Ради національної безпеки і оборони України щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану та інших нормативно-правових актів.

Указом Президента України від 19.03.2022 р. № 152/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 р. «Щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану» установлено, що в умовах воєнного стану реалізація єдиної інформаційної політики є пріоритетним питання національної безпеки, забезпечення якої реалізується шляхом об`єднання усіх загальнонаціональних телеканалів, програмне наповнення яких складається переважно з інформаційних та/або інформаційно-аналітичних передач на єдиній інформаційній платформі стратегічній комунікації - цілодобовому інформаційному марафоні «Єдині новини».

Таким чином, телеканал «Рада висвітлює роботу Верховної Ради України дев`ятого скликання в умовах дії воєнного стану з урахуванням викликів, обумовлених прямою військовою агресією з боку російської федерації.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватись свої поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 ст. 10 Конвенції вона стосується не тільки «Інформації» чи «Ідеї», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати та непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «Демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06.10.2015р.)

У п. 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2013р. у справі «Нова Газета» і «Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено».

У п. 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001р. у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Основні принципи інформаційних відносин: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації та свобода її обміну, достовірність і повнота інформації, свобода вираження поглядів і переконань, правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, передбачені ст. 2 Закону України «Про інформацію».

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Позивачем не надано доказів, судом не встановлено, що з вини відповідача спричинена моральна шкода, дії відповідача.

Відповідно до ст. 5 цього Закону кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, оскільки позивачем не представлено, а судом не отримано жодних переконливих доказів на їх підтвердження.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ДП «Парламентський телеканал «Рада», 01008, м. Київ, вул. Садова, 3, код ЄДРПОУ 21708430

Дата складання повного тексу 23.01.2024 року.

Суддя Остапчук Т.В.