Рішення

від 02.04.2024 по справі 759/13107/20

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13107/20

пр. № 2/759/93/24

02 квітня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі судових засідань Шило М.І.,

за участі представника позивача Мордас М.В. ,

представника позивача Чалова А.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Булгаков" ( 03134, м. Київ, вул. Булгакова, 12-А) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), Державний реєстратор двадцять першої Київської державної нотаріальної контори КМНО Зубченко Лариса Степанівна ( АДРЕСА_3 ) про скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 р. адвокат Чалов А.О., який представляє інтереси позивача, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із вищезазначеним позовом, у якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав, укладений 22.02.2016 р. між відповідачем та ТОВ «Майстер-Буд ЛТД», визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори КМНО Зубченко Лариси Степанівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.07.2016 р. щодо реєстрації за відповідачем права власності на квартиру АДРЕСА_4 та скасувати державну реєстрацію прав власності на вказану квартиру. В обґрунтування позовних вимог вказує на недотримання державним реєстратором Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Зубченко Л.С. під час проведення реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4 , процедури здійснення реєстраційних дій, що передбачена Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 р. за №1127. Проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 всупереч вимог чинного законодавства, порушило статутні завдання кооперативу та надало можливість відповідачу укласти 15.07.2016 р. договір іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язань ОСОБА_3 щодо повернення коштів отриманих від ОСОБА_4 , а в подальшому зареєструвати право власності на АДРЕСА_4 на підставі договору іпотеки за ОСОБА_4 .

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Величко Т.О. від 07.08.2020 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

17.09.2020 р. від представника третьої особи надійшли пояснення у яких зазначається, що скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4 буде втручанням в право ОСОБА_4 щодо мирного володіння власністю. ОСОБА_4 придбано вказану квартиру на підставі договору іпотеки у ОСОБА_3 , відтак він не повинен доводити позивачу правомірність набуття права власності на належне йому майно.

21.10.2020 р. від представника позивача надійшли заперечення на пояснення третьої особи у яких вказується на не відповідність пояснень вимогам процесуального законодавства, що стосуються підтвердження повноважень представника, а тому підлягають залишенню без розгляду.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В. від 04.11.2020 р. в порядку повторно автоматизованого розподілу справ між суддями цивільну справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.03.2021 р. накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 .

Постановою Київського апеляційного суду від 28.04.2021 р. ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 09.03.2021 р. скасовано, відмовлено у забезпечені позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4 .

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В. від 21.09.2021 р. змінено статус Державного реєстратора двадцять першої Київської державної нотаріальної контори КМНО Зубченко Лариси Степанівни із відповідача на третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В. від 21.09.2021 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

09.12.2021 р. від представника третьої особи до суду надійшли доповнення до пояснень.

03.05.2023 р. представником позивача подано додаткові пояснення.

06.06.2023 р. протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями матеріали цивільної справи передано на розгляд судді Єросовій І.Ю.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Єросової І.Ю. матеріали цивільної справи прийнято до свого провадження. Вирішено розглянути справу в порядку загального позовного провадження. Зважаючи на проведення судом усіх дій підготовчого провадження, закриття підготовчого провадження судом, враховуючи розумність строків розгляду справи судом, розпочато безпосередній розгляд справи по суті.

02.04.2024 р. ОСОБА_4 подано клопотання про закриття провадження у справі. Суд, з огляду на положення ст. 255 ЦПК України, не вбачає законних підстав для закриття провадження у справі.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримують та просять задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечують.

У судове засідання відповідач не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Правом подачі відзиву не скористалась.

У судове засідання треті особи не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Від державного реєстратора двадцять першої Київської державної нотаріальної контори КМНО Зубченко Л.С. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 01.07.2015 р. між ТОВ «ВІ ДІ Проджект» та ОСОБА_5 укладено попередній договір до договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вдовиченко Н.О., за умовами якого сторони зобов`язуються в строки встановлені в підпункті 1.4.1. пункту 1.4 розділу 1 Попереднього договору укласти договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_5 .

01.07.2015 р. між ТОВ «ВІ ДІ Проджект» та ОСОБА_5 укладено договір про забезпечення виконання зобов`язань №М/1С-2К/108 для підтвердження зобов`язань, що виникли у сторін згідно з Попереднім договором щодо укладення та виконання договору купівлі-продажу та забезпечення виконання таких зобов`язань, сторона 2 сплачує стороні 1 суму грошових коштів, розмір, порядок та умови сплати якої встановлюється розділом 2 цього договору.

Сплата коштів за договором підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру від 01.07.2015 р. №9 та від 24.07.2015 р. №33.

Згідно підпункту 1.4.1. пункту 1.4 розділу 1 Попереднього договору, сторони зобов`язуються укласти Основний договір протягом І кварталу 2016 року, але в будь-якому разі не раніше отримання стороною 1 правовстановлюючих документів на об`єкт та надання Державною реєстраційною службою України та/або відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення основного договору та з урахуванням вимог п.5.2. розділу 5 Попереднього договору.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що 07.07.2016 р. державним реєстратором Двадцять першої нотаріальної контори Зубченко Л.С. право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, виданий 22.02.2016 р. ТОВ «Майстер-Буд ЛТД».

15.07.2016 р. внесено запис до реєстру про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору іпотеки від 15.07.2016 р. №1402, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловол С.М.

З відповіді Київської міської ради від 25.04.2017 р. №225-КР-1392, вбачається що за період 2014-2016 років не приймалось рішення про надання дозволу на розроблення або на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Ві Ді Проджект» на вул.Булгакова, 12-а у Святошинському районі міста Києва.

Згідно відповіді на запит, 21.04.2017 р. Святошинська районна в м.Києві державна адміністрація повідомила, що поштова адреса багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5 не присвоювалася та відповідні документи не надавалися.

З листа ТОВ «Ві Ді Проджект» до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві від 03.05.2017 р. вбачається, що ТОВ «Ві Ді Проджект» не зміг вчасно оформити речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:121:0017 за адресою: АДРЕСА_5 та не має намірів в подальшому вирішувати питання щодо відведення земельної ділянки.

Згідно відповіді Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва від 22.03.2018 р. №073-2553, станом на час надання відповіді, не надавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_5 .

Рішенням Київської міської ради від 10.07.2018 р. №1201/5265 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Булгаков» для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку на АДРЕСА_5 та передано Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Булгаков» в постійне користування земельну ділянку площею 0,1870 га (кадастровий номер 8000000000:75:121:0039) для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку.

З витягу протоколу №11 Загальних зборів членів ОК «ЖБК «Булгаков» від 18.02.2018 р. вбачається вирішення питань та здійснення членами кооперативу добудови та введення в експлуатацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

20.07.2020 р. ОСОБА_5 головою правління ОК «ЖБК «Булгаков» Мордас М.В. видано довідку про визнання ОСОБА_5 інвестором квартири АДРЕСА_4 .

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 29.01.2024 р. вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано 22.05.2017 р. за ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про кооперацію» кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Таким чином, з моменту набуття права постійного користування на земельну ділянку на який збудовано багатоквартирний будинок та з фактичною відмовою функцій замовника будівництва багатоквартирного будинку з боку попереднього замовника ТОВ «ВіДі Проджект» та визнанням замовника будівництва багатоквартирного житлового будинку з боку органів влади за Позивачем, Кооператив набув всіх прав власності на незавершений будівництвом житловий будинок за адресою: АДРЕСА_6 .

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Нотаріус як спеціальний суб`єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 Порядку N 868, нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи містобудування» реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій. Закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

Положенням пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року N 553), для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються такі документи: 1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо; 2) технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 01 січня 2013 року також обов`язково зазначаються у відповідній заяві відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та подаються завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, копії:

документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна);

документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не зазначаються, а завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, копії документів, передбачені цим пунктом, не подаються у разі, коли такою особою відповідно до пункту 77 цього Порядку подано зазначені відомості та документи для долучення їх до Державного реєстру прав.

Зазначеними нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.

Таким чином, саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14 вересня 2021 року у справі N 359/5719/17, інвестор після виконання ним фінансових зобов`язань за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів та резервування об`єкта нерухомості (чи аналогічними правочинами, що підтверджують здійснення інвестування) отримує документи, які підтверджують реальність такого правочину та встановлюють для нього його особисті майнові права на конкретний об`єкт нерухомого майна. Для отримання права власності на такий об`єкт нерухомості інвестор має трансформувати свої майнові права у власність шляхом державної реєстрації речових прав на цей об`єкт нерухомості, але виконати це можна лише за умов завершення будівництва новоствореного об`єкта нерухомості відповідно вимог чинного законодавства та прийняття такого нерухомого майна до експлуатації (статті 328, 331 ЦК України).

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання ж права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено».

З огляду на наведе, враховуючи те, що відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта були відсутні, оскільки зазначених відомостей на момент здійснення реєстраційних дій не існувало, державний реєстратор не міг вчиняти реєстраційні дії щодо спірного майна.

Відповідно до «Порядку ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 92 від 24.06.2011 року, державний реєстратор під час здійснення ним відповідних дій повинен пересвідчитися про наявність відомостей про декларацію у Єдиному реєстрі документів.

У порушення вказаних норм державним реєстратором не здійснено перевірки в Єдиному реєстрі документів наявності відомостей щодо декларацій забудовника ТОВ «Ві Ді Проджект» на початок будівельних робіт, а також дозвільних документів щодо введення об`єкту в експлуатацію.

Окрім того, згідно п. 77 Порядку про державну реєстрацію визначено, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об`єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Порядок присвоєння поштових адрес в м. Києві визначено Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 (далі - Положення).

Як повідомляє Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація поштова адреса багатоквартирному житловому будинку за адресою АДРЕСА_7 не присвоювалася та відповідні документи не надавалися. Вказане свідчить про ненадання відповідачем до заяви про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_8 копії документу завіреного особою, що залучала кошти фізичних осіб для будівництва житлового будинку про присвоєння поштової адреси багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_5 або 12а оскільки такий документ уповноваженим органом не надавався.

Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції реєстратора вбачається, що одним з його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, вимагати за потреби подання додаткових документів тощо. Такий обов`язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Законодавець поклав на відповідних посадових осіб обов`язок під час реєстрації перевіряти відповідність нормам законодавства форми таких правочинів, відсутність суперечності зареєстрованих прав і тих, що подаються до реєстрації, та в деяких випадках - факт виконання умов правочину. Зазначене свідчить, що реєстрація прав на нерухоме майно не є автоматичною. Приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідна посадова особа здійснює дії по аналізу поданих документів, зареєстрованих прав, тощо та приймає відповідне рішення про здійснення реєстрації або про відмову у здійсненні такої реєстрації, яке є обов`язковим для заявника.

Здійснюючи дії при перевірці поданих документів, співставлення зареєстрованих та заявлених до реєстрації прав, державна реєстрація по суті є інститутом превентивного правосуддя, оскільки запобігає порушенню прав та законних інтересів власників, заставодержателів тощо від порушень внаслідок незаконних реєстраційних дій, тим самим зменшуючи кількість звернень до суду з вимогами про визнання реєстраційних дій незаконними.

З огляду на вищенаведене, державним реєстратором Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Зубченко Ларисою Степанівною під час проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_8 за ОСОБА_3 не дотримано процедури здійснення реєстраційних дій передбачені Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. за № 1127.

Проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_8 всупереч вимог чинного законодавства, порушило статутні завдання Кооперативу та надало можливість відповідачу укласти 15.07.2016 року договір іпотеки посвідченого приватним нотаріусом КМНО Біловолом С.М. за реєстраційним номером 1403, яким забезпечено виконання зобов`язання ОСОБА_3 щодо повернення коштів отриманих від громадянина ОСОБА_4 в позику у розмірі 15 000 доларів США. А в подальшому, 22 травня 2017 року зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_8 на підставі договору іпотеки за ОСОБА_4 .

Щодо вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, суд доходить висновку, що вказаних спосіб захисту не є ефективним з огляду на наступне.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом, зокрема нормами ЦК (пункт 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Так, згідно із частинами першою-третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19).

Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, укладений 22.02.2016 р. між ОСОБА_3 та ТОВ "Майстер-Буд ЛТД".

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16-ц (провадження N 14-208цс18) зроблено висновок, що позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Судовий захист повинен бути повним відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18 (провадження N 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі N 925/642/19 (провадження N 12-52гс20).

Враховуючи викладене, задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, стороною якого позивач не є, не призведе до поновлення прав позивача , які він вважає порушеними, а тому вказані вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки, навіть у разі задоволення, потребуватимуть додаткових заходів судового втручання.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі N 378/596/16-ц).

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.328, 331, 334 ЦК України; ст. ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Булгаков" ( 03134, м. Київ, вул. Булгакова, 12-А) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), Державний реєстратор двадцять першої Київської державної нотаріальної контори КМНО Зубченко Лариса Степанівна ( АДРЕСА_3 ) про скасування державної реєстрації, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Зубченко Лариси Степанівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 30358734 від 07.07.2016 року щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_9 (номер запису про право власності 15311889).

Скасувати державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_9 (номер запису про право власності 15311889), зареєстрованою за ОСОБА_3 із закриттям відповідного розділу, здійснену за рішенням державного реєстратора Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Зубченко Ларисою Степанівною про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30358734 від 07.07.2016 року.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова