Рішення

від 25.03.2024 по справі 160/1837/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 рокуСправа №160/1837/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/1837/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Виконкомівська, буд. 20; ідентифікаційний код юридичної особи 38064804) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;

- зобов`язати НОМЕР_2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з дня звільнення ОСОБА_1 з 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області по 19.12.2023 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100;

- зобов`язати НОМЕР_2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у 10 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. При цьому, за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. 19.12.2023 на розрахунковий рахунок позивача нараховано індексацію грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19/23 у розмірі 67268,31 грн. При цьому, відповідачем не сплачено позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 01.01.2016 по 19.12.2023 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Позивач вважає вказану бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

18.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №11748/24), відповідно до якого вказано, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №160/19/23 відповідачем було сплачено позивачу 19.12.2023 індексацію грошового забезпечення в розмірі 67318,31 грн. Зазначив, що оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, до даних правовідносин застосовується ч. 1 ст. 233 КЗпП України, відтак, позивачем пропущено строк звернення до суду. Також вказано, що до спірних правовідносин слід застосовувати принцип співмірності. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

З 24.04.2020 позивача виключено зі списків особового складу кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та всіх видів забезпечення.

При звільненні зі служби відповідачем не сплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.12.2018.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №160/19/23 визнано протиправною бездіяльність 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, які виразились у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язано 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 у повному обсязі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №160/19/23 набрало законної сили 11.04.2023.

19.12.2023 10 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області сплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 у розмірі 67268,31 грн.

Позивач зазначив, що відповідачем не сплачено позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.04.2020 по 19.12.2023 включно, у зв`язку з чим, позивач вважає вказану бездіяльність відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було звільнено позивача зі служби 24.04.2020, при цьому 19.12.2023 виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 67268,31 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача та наданими відповідачем платіжними дорученнями.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.

Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства Кодексом законів про працю України.

З аналізу зазначених норм трудового законодавства вбачається, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №320/1263/19.

Таким чином, непроведення з вини відповідача виплати компенсації за неотримане речове майно є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені належні від підприємства суми, суд на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Враховуючи, що письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується виключення позивача зі списків особового складу кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 24.04.2020 та проведення остаточного розрахунку з ним відбулося лише 19.12.2023, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено приписи ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

З огляду на викладене, суд зауважує, що період з 25.04.2020 (наступний день після звільнення) по 19.12.2023 включно є періодом затримки розрахунку з позивачем при звільненні на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №160/19/23. Тому, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Доказів проведення нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за затримку у виплаті грошової компенсації, суду не надано.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. За правилами Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням.

Так, позивача звільнено 24.04.2020 згідно наказу головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 24.04.2020 №118 (з кадрових питань (особового складу)).

19.12.2023 відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №160/19/23 сплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.12.2018 в розмірі 67318,31 грн.

Відомостей щодо грошового забезпечення позивача до суду не надано. Відтак, середньоденне грошове забезпечення позивача суд встановити не може.

Період затримки виплати перерахованої індексації охоплюється з 01.01.2016 по 19.12.2023 (зарахування на картковий рахунок позивача грошових коштів) та становить 2922 дні.

Водночас, з 19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме: встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців.

З огляду на дату проведення остаточного розрахунку з позивачем 19.12.2023, до спірних правовідносин підлягає застосуванню змінена редакція статті (в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). Зміни у ст. ст. 116, 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванні та вирішенні спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

Враховуючи приписи ст. 117 КЗпП України період затримки розрахунку при звільненні обмежено шістьма місяцями, у зв`язку із чим позивачу належить до виплати компенсація у вигляді середнього заробітку за період тривалістю 184 календарних дні. Сума, визначена відповідно до Порядку №100 становить: (середньоденне грошове забезпечення позивача) * 184 (кількість днів затримки розрахунку).

Враховуючи відсутність відомостей від відповідача щодо середньоденного грошового забезпечення позивача, точну суму розрахунку середнього заробітку за період тривалістю 184 календарних дні суд визначити не може.

Проте зазначене, не перешкоджає суду зобов`язати відповідача самостійно провести такий розрахунок.

Окрім того, суд позбавлений можливості встановити співмірність виплаченої позивачу суми перерахованої індексації (67318,31 грн) та суми середнього заробітку за непроведення вчасного розрахунку, який має бути розраховано наступним шляхом (середньоденне грошове забезпечення позивача) * 184 (кількість днів затримки розрахунку).

А відтак, суд не може застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц.

Проте, зазначене не може бути підставою для позбавлення права позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, суд вважає за можливе визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд вважає за можливе зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів від 08.02.1995 №100, шляхом множення середньоденного грошового забезпечення позивача на 184 дні затримки розрахунку.

Щодо виплати компенсації втрати частини доходів суд зазначає таке.

Індексація є складовою заробітної плати, а у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі Закон №2050-ІІІ) формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, висновок якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Суд, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, встановленого рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №160/19/23, яке набрало законної сили, вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

За таких обставин, на отриману позивачем суму індексації в розмірі 67268,31 грн повинна бути нарахована компенсація втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 19.12.2023.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що остаточний розрахунок відповідачем було здійснено 19.12.2023, а тому, до цього моменту у позивача були відсутні підстави для звернення з цим позовом до суду, а тому такі доводи відповідача є не обґрунтованими та не приймаються судом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн.

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягають стягненню на користь позивача в сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Виконкомівська, буд. 20; ідентифікаційний код юридичної особи 38064804) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні.

Зобов`язати 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів від 08.02.1995 №100, шляхом множення середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 на 184 дні затримки розрахунку.

Зобов`язати 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.12.2023 включно за весь час затримки виплати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Виконкомівська, буд. 20; ідентифікаційний код юридичної особи 38064804) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 25.03.2024.

Суддя О.В. Царікова