Рішення

від 30.04.2024 по справі 460/12167/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2024 року м. РівнеСправа №460/12167/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:

Головне управління ДПС у Рівненській області доПриватного підприємства "Импульс" про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти у банках,В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області (далі ГУ ДПС у Рівненській області, позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства Импульс (далі ПП Импульс, відповідач), у якому просить:

стягнути з відповідача кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на загальну суму податкового боргу з податку на додану вартість 38890,03 грн;

накласти арешт на кошти на рахунках платника податків, відкритих у банківських (фінансових) установах, у межах суми податкового боргу 38890,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 09.05.2023 за ПП Импульс перед бюджетом рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 38890,03 грн, який у добровільному порядку відповідачем не сплачений. При цьому, відповідно до інформації з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, будь-яке нерухоме майно у платника податків відсутнє.

Ухвалою від 24.05.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 18.07.2023 позовну заяву в частині позовних вимог про накладення арешту на кошти у банках повернуто позивачу.

Ухвалою від 18.07.2023 позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 06.09.2023 провадження у справі зупинено до перегляду ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог в порядку апеляційного провадження.

Ухвалою від 15.11.2023 провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 15.11.2023 прийнято до розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про накладення арешту на кошти у банках, відкрито провадження у справі в цій частині позовних вимог та об`єднано позовні вимоги про стягнення податкового боргу та про накладення арешту на кошти у банках для здійснення їх розгляду в межах одного провадження у справі №460/12167/23. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвали у цій справі надсилалися рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана адреса відповідає податковій адресі платника податків відповідача, наявній у податкового органу.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Проте, поштові відправлення поверталися до суду без вручення адресату із зазначенням причин їх невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 124 КАС України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У постанові від 23.11.2023 у справі № 215/7312/20 Верховний Суд зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.54 постанови).

За таких обставин, в розумінні статей 124 та 251 КАС України ухвали суду вважаються врученими відповідачу та, як наслідок, відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

У встановлений судом строк відповідач відзиву не надав. Клопотань про продовження процесуального строку для надання відзиву від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

За даними ГУ ДПС у Рівненській області станом на 09.05.2023 за ПП Импульс рахується податковий борг з податку на додану вартість на суму 38890,03 грн (а.с.5-6), який виник на підставі:

- податкового повідомлення-рішення форми Ш від 28.09.2018 №0320315001 (а.с. 11), прийнятого на підставі акта перевірки від 19.09.2018 №2181/17-00-50-01/30350496, яким до відповідача застосовано штраф на суму 6696,60 грн;

- податкового повідомлення-рішення форми Ш від 28.09.2018 №0320235001 (а.с. 12), прийнятого на підставі акта перевірки від 19.09.2018 №2181/17-00-50-01/30350496, яким до відповідача застосовано штраф на суму 32188,40 грн;

- податкового повідомлення-рішення форми Ш від 04.04.2019 №0117755012 (а.с. 13), прийнятого на підставі акта перевірки від 18.03.2018 №1880/17-00-50-12/30350496, яким до відповідача застосовано штраф на суму 1,87 грн;

- залишку пені в сумі 3,16 грн (а.с. 8-10).

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 01.10.2018 та 05.04.2019, у встановленому законом порядку ним не оскаржувалися.

Відповідачем для ПП Импульс було сформовано та надіслано податкову вимогу форми "Ю" від 21.07.2017 №1973-17 на суму 758598,27 грн (а.с. 7). Вказана податкова вимога вручена відповідачу 29.07.2017 (а.с.9), у встановленому законом порядку ним не оскаржувалася.

Відповідачем добровільно не сплачено суму податкового боргу, що зумовило звернення контролюючого органу до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Стаття 67 Конституції України передбачає обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 9 Податкового кодексу України (далі ПК України) податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів та справляється на всій території України.

Відповідно до п. 16.1.4 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Стаття 19-1 ПК України визначає функції контролюючих органів, до яких, зокрема, відноситься здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску; організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках/електронних гаманцях у банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг/емітенті електронних грошей; здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) в порядку, визначеному цим Кодексом або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання; звернення до суду у випадках, передбачених законодавством; здійснює інші функції, визначені цим Кодексом та законами України.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За змістом п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом з причин, пов`язаних з порушенням податкового законодавства (за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу), платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно зі ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень (п. 41.4 ст. 41 ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення з ПП Импульс коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу з податку на додану вартість 38890,03 грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків, відкритих у банківських (фінансових) установах, у межах суми податкового боргу 38890,03 грн, суд зазначає таке.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України .

Згідно з пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі (пп.94.2.1); фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон (пп.94.2.2); платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп.94.2.3); відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством (пп.94.2.4); відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам (пп.94.2.5); платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі (пп.94.2.6); платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу (пп.94.2.7); платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) (пп.94.2.8); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки (пп.94.2.9).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас, ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: 1) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; 2) арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а, від 01.11.2023 у справі №380/4604/20, від 16.03.2023 у справі №640/8065/20, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Відсутність у відповідача майна підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ПП Импульс від 09.05.2023 №331700161 (а.с.16), листом Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області від 10.03.2023 №08-17/01-11/654-23 (а.с.15), наданого на запит податкового органу від 28.02.2023 №1804/5/17-00-13-02-08 (а.с.14).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Враховуючи викладене, беручи до уваги положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, суд дійшов висновку про наявність у ГУ ДПС у Рівненській області підстав для звернення до суду щодо застосування арешту коштів на рахунках відповідача згідно зі ст.94 ПК України.

Пунктом 1 Розділу VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за №948/30816, передбачено, що арешт коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення податкового органу до суду.

Вищевказаний порядок застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків відповідає нормам глави 72 Цивільного кодексу України щодо правового режиму банківських рахунків, та, зокрема, вимогам ст. 1074 цього Кодексу, згідно з якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

За наведених обставин, позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, відповідають обставинам справи, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню повністю.

Підстави для застосування ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Головного управління ДПС у Рівненській області до Приватного підприємства «Импульс» про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків у банківських (фінансових) установах задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Импульс» кошти з рахунків у банках, обслуговуючих даного платника, на загальну суму податкового боргу з податку на додану вартість 38890,03 грн (тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто гривень 03 коп.) на рахунок UA698999980313030029000017001, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ одержувача 38012494, одержувач: ГУК у Рівненській області/Рівнен.обл./14060100;

Застосувати арешт коштів на рахунках Приватного підприємства «Импульс», відкритих у банківських (фінансових) установах, в межах суми податкового боргу 38890,03 грн (тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто гривень 03 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023. ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Відповідач - Приватне підприємство "Импульс" (вул. Соборна, 404-А, м.Рівне, 33024. ЄДРПОУ/РНОКПП 30350496)

Повний текст рішення складений 30 квітня 2024 року.

Суддя Н.О. Дорошенко