Постанова

від 29.04.2024 по справі 367/7673/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 367/7673/20

номер провадження 22-ц/824/2094/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: представники позивача ОСОБА_1 , Накутна С.О. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

ОСОБА_3 ,

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2023 року та на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2023 року /суддя Мерзлий Л.В./

представника ОСОБА_6 - Накутної Софії Олександрівни

на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2023 року /суддя Мерзлий Л.В./

у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, припинення права власності та витребування майнових прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з указаним позовом, просила суд:

1. визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за АДРЕСА_1 , який укладено 18.05.2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нечипоренком О.В. за реєстровим №356 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52271256 від 18.05.2020 року, прийняте приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нечипоренком О.В. про реєстрацію за ОСОБА_4 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) права власності на квартиру АДРЕСА_2 (р.н.о.н.м.: 1703846632109 ).

2. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44247976 від 26.11.2018 року, яке прийнято КП «Реєстрація нерухомості», в особі реєстратора Немченко О.О., про реєстрацію за ОСОБА_3 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 ) права власності на квартиру АДРЕСА_2 (р.н.о.н.м.: 1703846632109 ) та припинити речове право (право власності), яке виникло на підставі цього рішення.

3. витребувати з чужого незаконного володіння майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) за НОМЕР_5 (р.н.о.н.м.: 1703846632109 ) за адресою: АДРЕСА_4 .

4. усунути будь-які перешкоди у користуванні:

- земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,1009 га за кадастровим номером 3210900000:01:045:0016;

- земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,0624 га за кадастровим номером 3210900000:01:045:0119;

- об`єктом незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 458585932109), що розташований на земельних ділянках за кадастровими номерами 3210900000:01:045:0016 та 3210900000:01:045:0119, шляхом їх примусового звільнення.

5. солідарно стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_6 усі судові витрати, в тому числі заявлені витрати на професійну правничу (правову) допомогу.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2023 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за АДРЕСА_1 , який укладено 18.05.2020 року між ОСОБА_4 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 ) та посвідчено приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нечипоренком О.В. за реєстровим №356 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52271256 від 18.05.2020 року, прийняте приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нечипоренком О.В. про реєстрацію за ОСОБА_4 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) права власності на квартиру АДРЕСА_2 (р.н.о.н.м.: 1703846632109 ).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44247976 від 26.11.2018 року, яке прийнято КП «Реєстрація нерухомості», в особі реєстратора Немченко О.О., про реєстрацію за ОСОБА_3 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 ) права власності на квартиру АДРЕСА_2 (р.н.о.н.м.: 1703846632109 ) та припинити речове право (право власності), яке виникло на підставі цього рішення.

Витребувано з чужого незаконного володіння майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , право власності на яку зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) за НОМЕР_5 (р.н.о.н.м.: 1703846632109 ) за адресою: АДРЕСА_4 .

Солідарно стягнуто з ОСОБА_4 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 8365,60 грн.

В іншій частині позову, - відмовлено./т. 2 а.с. 138-163/

Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2023 року клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката Накутної С.О. про ухвалення додаткового рішення, - задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення. Солідарно стягнуто з ОСОБА_4 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу у розмірі 55 000,00 грн. В іншій частині вимог, - відмовлено. /т. 2 а.с. 198/

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог та ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що до матеріалів відзиву ОСОБА_6 не додано жодного доказу на підтвердження здійснення нею будівництва багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_4 , отримання дозвільних документів на будівництво багатоквартирного житлового будинку, а відтак і набуття нею будь-яких прав на квартири та нежитлові приміщення у вказаному будинку. Тож відповідно до ст. 331 ЦК України ОСОБА_6 є лише власником будівельних матеріалів. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання правочинів недійсним не призведе до відновлення її порушених прав та інтересів, а тому такий спосіб захисту є неефективним. ОСОБА_6 є власником об`єкту незавершеного будівництва готовністю 8,5 %. Також вказував, що висновком Мін`юсту щодо скарги на реєстраційній дії, не встановлено незаконність набуття ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомого майна, підставою для задоволення скарги стало порушення державним реєстратором порядку проведення державної реєстрації, яким не було додано електронних копій документів. Вказаним висновком не підтверджено будь-яких прав ОСОБА_6 на квартири у спірному будинку. Наголошував, що 29 листопада 2012 року між ТОВ «Євразіябуд Трейд» та ОСОБА_3 укладено договір № 2/13 «Про спільну діяльність по добудові багатоквартирного житлового будинку», договір є чинним. 09 вересня 2014 року ТОВ «Євразіябуд Трейд» на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, зареєстрованого в реєстрі за № 783, неправомірно відчужило свій вклад за Договором № 2/13 на користь ОСОБА_6 без будь-якої згоди на те ОСОБА_3 , що оскаржується в суді. Наголошував, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_6 на момент її придбання ОСОБА_4 вже два роки з 26.11.2018 перебувала у власності ОСОБА_3 , право власності на цю квартиру було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не оспорювалось та не було скасоване, будинок у якому знаходиться квартира був вже заселений. Вказував і на те, що недобросовісна поведінка є самостійною підставою для відмови у позові. ОСОБА_6 , та Накутна С.О. поводяться недобросовісно, тому що використовують інформацію, яка їм стала відома під час представництва інтересів ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , та діють на шкоду інвесторам, яким здійснювали продаж спірних квартир та отримували за це грошові кошти. Також судом першої інстанції не надано належної правової оцінки пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду. Із позовом у цій справі ОСОБА_6 звернулася 23.11.2020, тобто із пропуском позовної давності. Щодо порушення норм процесуального права вказував, що суд першої інстанції врахував такий документ як уточнену позовну заяву. Однак, ст. 49 ЦПК України не передбачено подання позивачем «позовної заяви у новій редакції».

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, вказував, що позивачем не надано доказів оплати вартості правової допомоги адвоката у розмірі 55 000 грн. 00 коп. Вказував, що вартість консультаційних послуг адвоката у розмірі 5000 грн. 00 коп. є необґрунтовано завищеною порівняно із суттю такої послуги та звичайними ринковими цінами, що склалися в практиці правової допомоги. Адвокатом АО «Право захисту» не надавалися послуги із підготовки відповіді на відзив, заперечень, клопотань процесуального характеру, не надано доказів понесення витрат на збирання доказів у справі тощо. Наголошував, що заяву про ухвалення додаткового рішення подано із пропуском 5-денного строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, оскільки строк подання відповідної заяви закінчився 18 вересня 2023 року. Також вказував на недобросовісність дій позивача.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся з ідентичними апеляційними скаргами від 30.10.2023 р. за №131374, поданою через електронну пошту суду та 06.11.2023 р. за №132409, подану через канцелярію суду особисто, які апеляційний суд розглядає як одну апеляційну скаргу, в якій просив рішення та додаткове рішення скасувати, відмовивши у вимогах позову та стягненні витрат на правову допомогу.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вказував, що судом першої інстанції допущені процесуальні порушення, оскільки ОСОБА_4 , як сторона провадження, судом під час розгляду справи ні разу не був належним чином повідомлений - судові повістки не слались по місцю його реєстрації. Щодо додаткового рішення, вказував, що довідка представника позивача про виконання фінансових послуг не є належним доказом на підтвердження витрат позивача за падання правничої допомоги - банківські документи підтверджуючі оплату послуг відсутні. Крім того, суд першої інстанції повинен був виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині відмови у позові, представник ОСОБА_6 - Накутна С.О. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила задовольнити вимоги щодо усунення будь-яких перешкод у користуванні земельними ділянками та об`єктом незавершеного будівництва.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що на сьогоднішній день, ОСОБА_6 є власником об`єкту незавершеного будівництва та законним користувачем земельних ділянок, на яких розташований об`єкт будівництва. Здійснення власником свого права власності полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном. Часткове задоволення позовних вимог не є достатнім способом захисту та не відновить в повній мірі порушене право позивача. На даний час об`єкт незавершеного будівництва є будівельним майданчиком, допуск на будівельний майданчик сторонніх осіб або працівників, що не зайняті на роботах на даній території, забороняється. Водночас, дії відповідачів перешкоджають позивачеві в завершенні будівельних робіт та введенню об`єкта будівництва в експлуатацію відповідно до законодавства, порушують права власника об`єкта незавершеного будівництва та земельних ділянок на яких він розташований.

Також представник ОСОБА_6 - Накутна С.О. звернулась з відзивами на апеляційні скарги відповідачів. Вказувала, що підтвердженням переходу права власності на об`єкт незавершеного будівництва до позивача є договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва за реєстровим № 783 та його державна реєстрація в реєстрі прав на нерухоме майно і договори суборенди земельних ділянок. Будинок недобудований, не введений в експлуатацію, а тому право власності на спірну квартиру не набувалось і не може розглядатись як предмет договору. Виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_7 не є можливим як у ОСОБА_3 так і у ОСОБА_4 . Щодо пропуску строку позовної давності, вказувала, що 13.08.2020 року позивач звернулась зі скаргою до Міністерства юстиції України, в якій просила скасувати неправомірні рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартири та нежитлові приміщення. 13.11.2020 року їй стало відомо про те, що заходи щодо скасування рішень державних реєстраторів вжиті не щодо всього нерухомого майна, право власності на яке протиправно оформив ОСОБА_3 , після чого 20.11.2020 р. вона звернулась до суду.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, вказувала, що позивачем виконано всі вимоги діючого законодавства щодо порядку подачі заяви про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу, зокрема, надано детальний опис послуг адвоката, що будуть надані у зв`язку з розглядом даної справи у суді, а також точне визначення часу та вартості кожної окремої послуги. Вказувала, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

Просила апеляційній скарги залишити без задоволення.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що всі апеляційні скарги підлягають відхиленню по суті, лише апеляційна скарга позивача задовольняється в частині зміни солідарного стягнення судових витрат на стягнення в рівних частинах, а судове рішення скасовується лише в частині питання судового збору, по суті залишається без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу від 29.09.2014 року за реєстровим №782 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,1009 га, кадастровий номер 3210900000:01:045:0016 та законним землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3210900000:01:045:0119, площею 0,0624 га, згідно договору суборенди земельної ділянки №43 від 17.08.2015 року, який укладено з КП «Ірпіньжитлоінвестбуд».

Згідно договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 29.09.2014 року за реєстровим № 783, позивач є власником об`єкту незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 458585932109).

Будинок не вводився в експлуатацію, відносно нього не проводилась державна реєстрація.

Наказом Міністерства юстиції України від 16.09.2020 №3201/5 року скаргу ОСОБА_6 задоволено частково та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартири та нежитлові приміщення в будинку корпус АДРЕСА_8 .

Так, підставою для задоволення скарги стало те, що, під час проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстратором Немченко О.О., було зареєстровано право власності на новозбудовані квартири за ОСОБА_3 без електронних копій документів, зокрема, без документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, які є необхідними для реєстрації таких прав.

Водночас у заяві про державну реєстрацію виникнення права власності відсутній реєстраційний номер такого документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також відомості про цей документ з реєстру документів.

Фактично, ОСОБА_3 , всупереч Порядку проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не було надано державному реєстратору документів, які необхідні для проведення державної реєстрації права власності, а лише використано ключі доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та внесено формальні записи про те, що реєстратор прийняв рішення про реєстрацію за ним права власності на квартири та нежитлові приміщення.

Разом з тим, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44247976 від 26.11.2018 року, яке прийнято КП «Реєстрація нерухомості», в особі реєстратора Немченко О.О., за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на спірну квартиру (р.н.о.н.м.:1703846632109).

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 356, який посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нечипоренко О.В., ОСОБА_3 відчужив спірну квартиру на користь ОСОБА_4 (рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 52271256 від 18.05.2020 року).

Зі змісту інформації, яка наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підставою для реєстрації права власності на спірну квартиру зазначено договір про спільну діяльність, серія та номер 2/13, виданий 29.11.2012 року та технічний паспорт серія та номер, б/н, виданий 13.11.2013 року, видавник ТОВ «БТІ ПЛЮС».

Встановлено судом, даний правочин ніколи не вчинявся, і в реєстрі відсутні будь-які сканкопії вказаних документів.

Також встановлено, що протоколом №12/08-1 ТОВ «ЄВРАЗІЯБУД ТРЕЙД» від 12.08.2020 року, основний бенефіціарний власник Товариства - ОСОБА_9 повідомила усі органи влади, підприємства та організації про те, що з ОСОБА_3 жодних договорів про спільну діяльність не укладалось, а усі відносини щодо об`єкту незавершеного будівництва були припинені після підписання з ОСОБА_6 договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 29.09.2014 року за №783.

Також встановлено, що у багатоквартирному будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 десять поверхів та один під`їзд. Нумерування квартир та нежитлових приміщень здійснена окремо за годинниковою стрілкою у зростаючому порядку починаючи з номера 1 на першому поверсі.

Вказане підтверджується технічним паспортом на багатоквартирний житловий будинок (інвентаризаційна справа №4812/55) виготовленим станом 25.04.2017 року експертом ОСОБА_10 (сертифікат серії АЕ №003097).

Відповідно до даних технічного паспорта в багатоквартирному будинку всього 86 квартир.

Нумерування вбудованих (вбудовано-прибудованих, прибудованих) нежитлових приміщень (груп нежитлових приміщень) здійснена після закінчення нумерування всіх квартир. Початковий номер для таких приміщень на один порядок більше, ніж порядок номерів квартир (для кількості квартир АДРЕСА_9 ).

Квартира АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 , відповідно до вищезгаданого технічного паспорту - це квартира АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_6 .

Таким чином, у багатоквартирному будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 відсутня квартира під АДРЕСА_7 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_4 .

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно вказував на наявність прав ОСОБА_6 на об`єкт незавершеного будівництва (будівельні матеріали), в яких на сьогоднішній день зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_4 .

Відповідно до приписів статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ (в тому числі, на об`єкт будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України).

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Положеннями ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Однією з підстав виникнення права власності на нерухоме майно є його будівництво. Під час будівництва об`єкта нерухомого майна право власності на нього виникає на підставі ст.331 ЦК України «Набуття права власності на нерухоме майно та об`єкти незавершеного будівництва» та спеціального містобудівного законодавства, зокрема Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та інших нормативних актів, прийнятих на його виконання.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно існує право власності не тільки на матеріали, обладнання тощо (ч. 3 ст. 331 ЦК), а й право власності на об`єкт будівництва або результат інших будівельних робіт.

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 876 ЦК України, власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Лише після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, такий об`єкт набуває цивільну оборотоздатність, що полягає у вільному відчуженні такого об`єкта або переході його від однієї особи до іншої.

19.09.2014 року ТОВ «ЄВРАЗІЯБУД ТРЕЙД» зареєструвало за собою об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 766,8 кв.м., готовністю 8,5%, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 на земельних ділянках за кадастровим номером: 3210900000:01:045:0016, площею 0.1009 га та за кадастровим номером: 3210900000:01:045:0054, площею 1 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 458585932109).

29.09.2014 року, ТОВ «ЄВРАЗІЯБУД ТРЕЙД» відчужило ОСОБА_6 об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 766,8 кв.м., готовністю 8,5%, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 458585932109) на підставі договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 29.09.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Устименко В.Т. за реєстровим № 783.

Отже, підтвердженням переходу права власності на об`єкт незавершеного будівництва до Позивача є правочин, а саме, договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва за реєстровим № 783 та його державна реєстрація в реєстрі прав на нерухоме майно.

Того ж дня, ТОВ «ЄВРАЗІЯБУД ТРЕЙД» відчужило ОСОБА_6 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,1009 га, кадастровий номер 3210900000:01:045:0016 на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Устименко В.Т. за реєстровим №782.

03.04.2015 року земельну ділянку за кадастровим номером 3210900000:01:045:0554 було поділено на дві земельні ділянки: земельну ділянку за кадастровим номером 3210900000:01:045:0118, площею 0,9376 га, на якій збудовано будинки АДРЕСА_10 » та земельну ділянку за кадастровим номером 3210900000:01:045:0119, площею 0,0624 га, законним землекористувачем якої, з 17.08.2015 року, є ОСОБА_6 , на підставі договору суборенди №43, укладеного з КП «ІРПІНЬЖИТЛОІНВЕСТБУД», з цільовим призначенням під будівництво багатоповерхового житлового будинку (корпус 2).

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України, у ОСОБА_6 лише після завершення будівництва та прийняття нерухомого майна до експлуатації, виникне обов`язок в реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт.

Про те, що ОСОБА_6 є власником незавершеного будівництва з ступенем готовності більше 8,5% свідчить технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва, що сформований за результатами проведеної технічної інвентаризації об`єкту станом на 25.04.2017 року (інвентаризаційна справа №4812/55 від 25.04.2017 року).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що відсутні у матеріалах справи будь-які документи на підтвердження права власності на спірні об`єкти за ОСОБА_6 відхиляється апеляційним судом, оскільки апелянтом не спростована реєстрація за ТОВ «ЄВРАЗІЯБУД ТРЕЙД», в подальшому передача за договором купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва від 29.09.2014 року ОСОБА_6 .

Те, що ОСОБА_6 не було перереєстровано за собою право власності на об`єкт незавершеного будівництва з більшим % готовності, який є на сьогоднішній день, не спростовує того, що вона залишається власником об`єкту незавершеного будівництва (будівельних матеріалів з яких він побудований), а ступінь його готовності 8,5%, що зареєстрований в ДРРПНМ ніяк не впливає на його правове становище.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_6 є власником об`єкту незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 , земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:045:0016, а також законним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:045:0119, на яких розташований об`єкт будівництва.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 визначено принцип superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)).

Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.

Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності набуває той, хто має речове право на землю. Оскільки суб`єктом права власності та права користування земельними ділянками на яких розташований багатоповерховий житловий будинок є позивач, тобто саме їй надане право будівництва на цій ділянці, то лише позивач і набуває права власності на збудований на такій земельній ділянці об`єкт будівництва, який на сьогодні є недобудовою та складається з будівельних матеріалів.

Щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_3 , судом першої інстанції також зроблено вірні висновки.

Так, ст. 331 ЦК України закріплено право особи на оформлення права власності саме на ввесь об`єкт незавершеного будівництва, а не на його частину. Квартира як об`єкт цивільних прав виникає за наявності наступних складових: 1) фізично тільки після закінчення будівництва; 2) юридично - після здачі об`єкта (будинку) до експлуатації, що надасть можливість здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру (припинення існування об`єкта незавершеного будівництва), а до цього часу квартира як фізично, так і юридично є складовою частиною об`єкта незавершеного будівництва. Відповідно, частина об`єкта незавершеного будівництва (в тому числі квартира в багатоквартирному будинку) не може розглядатися як предмет договору, оскільки для цього потрібно цю частину об`єкта виділити в натурі і зареєструвати на неї право власності як на окремий об`єкт нерухомості. До здачі об`єкта (багатоквартирного будинку) до експлуатації виділити в натурі квартиру юридично неможливо, оскільки квартира ще не існує як об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

П. 1 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Державна реєстрація прав є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним, перш за все, є встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (Постанова ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

У зв`язку з тим, що державним реєстратором Немченко О.О., за результатом розгляду заяви ОСОБА_3 та при прийнятті рішення індексний номер: 44247976 від 26.11.2018 року про реєстрацію за ним права власності на спірну квартиру, не було додано жодних електронних копій документів, які б підтверджували виникнення права власності у нього, що підтверджується Наказом Міністерства Юстиції України від 16.09.2020 року, а також те, що такий правочин, як укладення договору про спільну діяльність, серія та номер 2/13 від 29.11.2012 року ніколи не вчинявся, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правові підстави виникнення у нього такого права - відсутні.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_11 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні наступні записи, а саме:

1.Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44247976 від 26.11.2018 року, яке прийнято КП «Реєстрація нерухомості», в особі реєстратора Немченко О.О., про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на за квартиру АДРЕСА_2 (р.н.о.н.м.: 1703846632109).

2. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52271256 від 18.05.2020 року, прийняте приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нечипоренком О.В. про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_2 (р.н.о.н.м.: 1703846632109).

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем у даному випадку обрано неналежних спосіб захисту прав, відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на те, що будь-яке існування прав, навіть фактично не набутих, але зареєстрованих, буде перешкоджати введенню всього об`єкта в експлуатацію - багатоквартиного будинку, отже, за умови встановленої незаконності набуття ОСОБА_3 прав на спірну квартиру, така незаконна реєстрація підлягає скасуванню.

Щодо визнання договору купівлі продажу недійсним, судом першої інстанції також зроблено вірні висновки з підстав того, що згідно з ч.2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, між позивачем та відповідачами виник спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав Позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна, якого ще не існує, оскільки багатоквартирний будинок не введено в експлуатацію, а квартира, яка є частиною об`єкта незавершеного будівництва не може розглядатися як предмет договору, оскільки для цього потрібно цю частину об`єкта виділити в натурі і зареєструвати на неї право власності як на окремий об`єкт нерухомості. Тобто, квартира, яка зареєстрована за ОСОБА_4 не існує та не буде існувати в майбутньому, адже нумерація квартир проводиться з 1 по 87 квартири.

Визнання судом недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачами, з урахуванням того, що квартира не набула статусу об`єкта нерухомого майна, адже багатоквартирний житловий будинок не введений в експлуатацію, є єдиним ефективним способом захисту прав позивача.

З огляду на те, що ОСОБА_6 є власником та законним користувачем земельних ділянок, а також об`єкту незавершеного будівництва, який розташований на цих земельних ділянках, вона наділена правами, тотожними правам власника нерухомого майна, пов`язаними зі створенням об`єкту нерухомого майна. Тому, в разі порушення її речових прав вона має право на звернення до суду за їх захистом шляхом пред`явлення позову про витребування майнових прав на її квартиру, яка є невід`ємною частиною об`єкту незавершеного будівництва.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно застосовував наслідки недійсності нікчемного правочину та скасував рішення про державну реєстрацію права власності в ДРРПНМ.

Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що рішення суду, без вирішення питання про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, не є достатнім способом захисту права, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що земельні ділянки за відповідачами ніколи не реєструвались, спір щодо них фактично судом не вирішувався, оскільки вони перебувають у безпосередньому зв`язку з багатоквартирним будинком, а отже, посилання на вчинення перешкод у користуванні земельними ділянками, не відповідає належному способу захисту права - скасуванню реєстрації на спірну квартиру та її витребування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу квартири, скасуваня рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірної квартири та витребування з чужого незаконного володіння майнових прав на квартиру є достатнім способом захисту та відновлює порушене право позивача.

Водночас, вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України, суд першої інстанції помилково стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі у розмірі сплаченого судового збору в сумі 8365,60 грн., оскільки у відповідачів солідарної відповідальності не виникло, судові витрати підлягають стягненню в рійних частинах на користь позивача.

Відхиляються також і доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , щодо пропуску строку позовної давності, оскільки ОСОБА_6 , отримуючи витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 13.07.2020 року стосовно майна Відповідача-2, не могла дізнатися (знати), що Відповідачем-2 було зареєстровано на своє ім`я право власності на спірну квартиру, а після - 18.05.2020 року укладено на спірну квартиру оскаржуваний договір купівлі-продажу. Крім того, фактично у справі заявлено вимоги володіючого власника - негаторний позов, спірна квартира вибула з володіння поза волею позивача, без її відома, а отже строк позовної давності застосуванню не підлягає.

Відхиляються також і доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4 щодо неналежного повідомлення ОСОБА_4 про розгляд справи, оскільки за інформацією, наданою на вимогу суду першої інстанції місце реєстрації встановити не вдалось /т. 1 а.с. 129 зворот/, ОСОБА_4 повідомлявся за єдиною відомою адресою - місцем проживання у спірній квартирі.

Щодо доводів апеляційних скарг ОСОБА_3 і ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу, апеляційний суд їх відхиляє, як такі, що не доведені належним чином, з огляду на таке.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку витрат за надання професійної правничої допомоги, сума витрат включала наступні види послуг: консультація - 1 год. - 5000,00 грн., підготовка позовної заяви - 4 год. - 10000,00 грн., підготовка клопотань процесуального характеру - 3 год. - 10000,00 грн., участь адвоката в засіданнях суду першої інстанції - 10 год. - 30000,00 грн., підготовка апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу - 2 год. - 6000,00 грн., участь адвоката в засіданнях суду апеляційної інстанції - 3 год. - 9000,00 грн., «гонорар успіху» - 10% від ціни позову - 53880,00 грн., всього - 123 880,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано: Договір про надання правничої (правової) допомоги № 2 від 23.06.2020 року, укладений між АО «Право захисту» в особі заступника голови Накутної С.О. та ОСОБА_6., Додаткову угоду №11 від 13.09.2023 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №2 від 23.06.2020 року з описом видів робіт, послуг та витрат, Акт приймання-передачі наданих послуг №9 до Договору про надання правничої (правової) допомоги №2 від 23.06.2020 року.

Враховуючи надані представником позивача докази, суд першої інстанції задовольнив вимоги щодо стягнення судових витрат в частині: консультація - 1 год. - 5000,00 грн., підготовка позовної заяви - 4 год. - 10000,00 грн., підготовка клопотань процесуального характеру - 3 год. - 10000,00 грн., участь адвоката в засіданнях суду першої інстанції - 10 год. - 30000,00 грн. В частині стягнення витрат на підготовку апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу - 2 год. - 6000,00 грн., участь адвоката в засіданнях суду апеляційної інстанції - 3 год. - 9000,00 грн., суд першої інстанції вірно відмовив, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, такого виду послуги адвокатом не надавались, справа не перебувала на розгляді в суді апеляційної інстанції. У задоволенні клопотання про стягнення з відповідача судових витрат в частині «гонорару успіху» відмовлено.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог, а саме підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача сума витрат на правову допомогу в розмірі 55 000,00 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, сплачений сторонами за розгляд справи апеляційним судом покладається на сторони, оскільки у вимогах апеляційних скарг відмовлено.

Керуючись ст.ст. 375, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2023 року та на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2023 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - Накутної Софії Олександрівни на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2023 року - задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2023 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судового збору - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 8365,60 грн. в рівних частинах, тобто по 4 182, 80 грн з кожного.

В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: