Постанова

від 30.04.2024 по справі 357/11924/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №357/11924/23 Головуючий у І інстанції - Бондаренко О.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/9700/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства, -

установив:

У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства.

Разом з позовною заявою, ОСОБА_3 подала до суду клопотання про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2024 року клопотання ОСОБА_3 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи задоволено.

Призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

1) Чи наявне кровне споріднення по чоловічій лінії (тестування Y-хромосоми) між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

2) Чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

Зобов`язано ОСОБА_3 разом з малолітнім сином ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з`явитися за викликом до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, для відбору біологічних зразків.

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права та без додержання норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що позивач не проживала однією родиною без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_7 .

Доказами відсутності підтвердження відносин притаманних подружжю є відсутність спільних витрат ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , ведення спільного господарства, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла та його ремонту ті інших витрат, які здійснюються особами, що проживають однією сім`єю, у тому числі без реєстрації шлюбу.

Додатковим підтвердженням, того, що позивач не проживала однією родиною без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_7 є набуття ОСОБА_3 статусу «одинокої матері», про який вона постійно, говорила, оскільки остання дуже часто жалілась як тяжко одній матері займатись вихованням дитини та його фінансовим забезпеченням для належного розвитку.

Тому, доводи позивачки про те, що з моменту народження сина його спільним вихованням та утриманням займались ОСОБА_7 та ОСОБА_3 є також безпідставними та такими, що не підтверджуються доданими до позовної заяви доказами.

У тексті позовної заяви ОСОБА_3 зазначено, що «встановлення факту батьківства необхідно для отримання дитиною частини одноразової грошової виплати після смерті батька, тобто ОСОБА_7 », на яку у свою чергу відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право першої черги мають вони - рідні батьки загиблого військовослужбовця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскільки їх син не був одружений та не перебував з жодною особою у шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, а також не мав власних дітей.

Наголошують, що ОСОБА_3 подала позов про встановлення факту батьківства та клопотання про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи з корисливих для себе мотивів, а саме з метою отримання частини одноразової грошової винагороди загиблого - ОСОБА_7 , право на отримання якої належить їм, рідним батькам загиблого.

Зазначили, що вони проти проведення ексгумації тіла загиблого ОСОБА_7 .

Просили суд, скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2024 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_3 подала відзив, в обґрунтування якого зазначила, що вона жодного разу не заперечувала батьківство загиблого відносно свого сина.

Наполягання відповідачів, що саме вони, як рідні батьки, мають право першої черги на отримання виплати, є абсолютно безпідставним, оскільки ні про які черги у законодавстві не йдеться.

Грошова допомога ділиться порівну на усіх осіб, які мають на неї право, тому у разі встановлення факту батьківства її син (а не вона, як стверджують відповідачі) буде мати рівні права на отримання одноразової грошової виплати після смерті ОСОБА_7 , як і його батьки.

Вказує, що очевидно відповідачі не бажають ділити одноразову грошову допомогу з будь-ким іншим, навіть з тим, хто має не неї таке ж законне право, тому всіляко заперечують батьківство їхнього сина відносно її сина та не погоджуються на проведення молекулярно-генетичної експертизи за їх участю, оскільки розуміють, що результат може бути не на їхню користь.

Наголошує, що вона діє виключно в рамках чинного законодавства і лише з метою якнайкращого захисту інтересів свого малолітнього сина та наполягає на проведенні експертизи з метою повного і всебічного розгляду справи.

Щодо заперечення відповідачів проти проведення ексгумації тіла загиблого ОСОБА_7 , зауважує, що вона жодного разу не наполягала на ексгумації.

Разом з позовом було подано клопотання про призначення молекулярно-генетичної експертизи за участю відповідачів, які є батьками ОСОБА_7 , а отже між ними та її сином можна встановити наявність або відсутність кровного споріднення.

Просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, представник Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області - Плива О. подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін, у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи клопотання ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що учасниками справи не подано до суду відповідних висновків експертів, а для з`ясування обставин справи необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи на предмет встановлення кровного споріднення між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, зважаючи на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено позовні вимоги в тому числі і щодо встановлення факту батьківства.

У частині 1 та 2 ст. 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ст. 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч. 3 ст.128 цього Кодексу.

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до ч. 1 ст. 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Крім того, для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Частиною ч. 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ), на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі №643/9245/18 (провадження №61-16732св19) зроблено висновок по застосуванню ст.130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України».

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин 2, 3 ст. 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже висновок суду першої інстанції про необхідність проведення судової молекулярно-генетичної експертизи є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не проживала однією родиною без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_7 відхиляються апеляційним судом, оскільки такі обставини не мають відношення до вирішення питання, щодо проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Згідно висновків викладених у постановах від 18 березня 2020 року у справі №592/4443/17 (провадження№61-37023св18), від 27 травня 2020 року у справі №711/8704/15 (провадження № 61-44244св18). Предметом зазначених справ було, зокрема встановлення факту батьківства щодо померлої особи. Верховний Суд висловився про допустимість проведення ексгумації з метою відібрання зразків матеріалу для проведення експертизи.

Посилання на те, що отримання біологічного зразка для експертного дослідження у вигляді медичного втручання, медичних маніпуляцій, шляхом ексгумації трупа, може завдати родинні померлого моральної шкоди, відхиляються апеляційним судом, з огляду на те, що в даному випадку мають враховуватись й інтереси неповнолітньої дитини, яка має право знати своє походження, та в інтересах якої вирішується спір.

У рішенні, ухваленому 13 липня 2006 року у справі «Яггі проти Швейцарії», Європейський суд з прав людини постановив, що мало місце порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке виявилося у відмові проведення аналізу ДНК останків можливого батька заявника.

При цьому суд зазначив, що людина, котра намагається встановити своє походження, реалізує життєвий інтерес, який захищається Конвенцією. Цей інтерес полягає в отриманні правдивої інформації, котра може допомогти встановити факт, що торкається важливого аспекту її особистої ідентичності.

Разом з тим, можливість надання відповідачами своїх зразків для проведення експертизи, що виключить необхідність проводити розкопку могили і необхідність, за таких обставин, проводити ексгумацію трупа, на законність ухвали не впливають, так як суду не надано висновків спеціалістів, які б давали суду обґрунтовані підстави про можливість достовірного встановлення батьківства за зразками батьків загиблого.

За таких обставин, аргументи апеляційної скарги відповідачів не спростовують правильних висновків суду, щодо призначення експертизи у справі, а також не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції постановлена без порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2024 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367-368, 374,375, 381-384,389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 01 травня 2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба