Постанова

від 30.04.2024 по справі 540/7709/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/7709/21

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар - Афанасенко Ю.М.,

за участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Херсонзерноекспо» - адвоката Ільченка Д.О.

представника Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Гаврильця О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Херсонзерноекспо» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 540/7709/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Херсонзерноекспо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро експо», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бродекс-Тім», Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2021 року Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до суду з адміністративним позовом , у якому просило:

- визнати недійсним договір від 16.03.2015, укладений між ТОВ Херсонзерноекспо та ТОВ Украгро-експо, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. за реєстраційним номером 931, про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. 15.10.2009 за реєстраційним номером 2501.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 Херсонській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Херсонській області надано дозвіл на погашення податкового боргу в розмірі 180 051,16 за рахунок майна Украгро-експо, що перебуває у податковій заставі.

Контролюючим органом встановлено, що за платником податків ТОВ Украгро-експо зареєстроване нерухоме майно за реєстраційним номером 28611057 адміністративна будівля літ. П за адресою м.Херсон, вул. Ливарна, буд.18, право власності на яке виникло на підставі Договору купівлі-продажу будівлі від 15.10.2009.

Вказаний об`єкт нерухомого майна було включено до акту опису майна у податкову заставу від 29.03.2016. У подальшому, а саме 30.03.2016 податкову заставу вищезазначеної будівлі зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

На підставі рішення суду від 19.10.2016 вжито заходи щодо реалізації майна, а саме Товарною біржею Міжрегіональна товарно-промислова біржа 03.08.2021 проведено цільовий аукціон з продажу майна ТОВ Украгро-експо, та 11.08.2021 укладено Договір купівлі-продажу майна, яке перебуває в податковій заставі від 11.08.2021. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно об`єкта нерухомого майна адміністративної будівлі за новим власником ТОВ БРОДЕКС ТІМ. Кошти від реалізації вказаного майна спрямовано на погашення податкового боргу ТОВ Украгро-експо.

У той же час ТОВ Херсонзерноекспо зазначає, що саме воно є власником адміністративної будівлі, а Договір купівлі-продажу будівлі від 15.10.2009 (на підставі якого ТОВ Украгро-експо набуло у власність адміністративну будівлю) було розірвано шляхом укладення між ТОВ Херсонзерноекспо та ТОВ Украгро-експо договору про його розірвання від 16.03.2015.

На думку позивача, ТОВ Херсонзерноекспо та ТОВ Украгро-експо укладаючи Договір від 16.03.2015 про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі від 15.10.2009 мали спільний умисел, а саме: ТОВ Херсонзерноекспо уклало Договір без мети настання реальних правових наслідків, а ТОВ Украгро-експо укладаючи даний Договір мало на меті отримати податкову вигоду - ухилення від настання відповідальності за порушення податкового законодавства та стягнення податкового боргу за рахунок власного нерухомого майна, а саме адміністративної будівлі. Відповідно, укладений між відповідачами Договір від 16.03.2015 про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі від 15.10.2009 є фіктивним, адже завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

На підтвердження фіктивності укладеного між ТОВ Херсонзерноекспо та ТОВ Украгро-експо слід зазначити, що за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ Украгро-експо, встановлено заниження податку на додану вартість. Крім того, протягом 2015 року невстановлені досудовим розслідуванням особи використовували для досягнення свого злочинного задуму щодо незаконного переведення безготівкових грошових коштів у готівку, зокрема ТОВ Украгро-Експо. Тобто розуміючи невідворотність настання негативних наслідків за здійснення незаконного переведення безготівкових грошових коштів у готівку, ТОВ Украгро-Експо вживало заходи, спрямовані на ухилення від відповідальності, зокрема стягнення податкового боргу за рахунок власного нерухомого майна, шляхом укладення Договору від 16.03.2015 про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі від 15.10.2009.

Також в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься у відкритому доступі ухвала Херсонського міського суду Херсонської області віл 22.12.2018 по справі №766/22537/18 зі змісту якої вбачається, що до Корабельного ВП ХВП ГУ НП в Херсонській області надійшла заява від адвоката представника інтересів особи, на підставі угоди про надання правової допомоги, який просить притягти до відповідальності невстановлених осіб, які без відома та згоди особи зареєстрували на ім`я останнього ряд підприємств, зокрема ТОВ Украгро-Експо. В ході проведення досудового розслідування встановлено, згідно з державним реєстром підприємств та організацій України особа є засновником та керівником вищевказаного товариства. Проте згідно фактів викладених в заяві, особа ніколи не засновував жодного підприємства, а також не займав посад керівників підприємств, не підписував жодних статутних документів та протоколів про створення юридичної особи та відповідно не вів та не веде жодної господарської діяльності як засновник та керівник таких підприємств.

Відповідно, у позивача виникають об`єктивні сумніви у наявності у особи, яка уклала від імені ТОВ Украгро-Експо Договір від 16.03.2015 про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі від 15.10.2009 наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Крім того, при укладені Договору від 16.03.2015 про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі від 15.10.2009 від імені ТОВ Херсонзерноекспо діяв Генеральний директор ОСОБА_1 , який на час укладення вказаного договору був засновником ТОВ Украгро-Експо.

Також на користь фіктивності укладеної угоди позивач зазначає, що у ТОВ Украгро-Експо відсутня господарська та економічна доцільність її укладення. Умовами договору було визначено суму відчуження будівлі 166 600,80 грн., згідно договору про розірвання договору купівлі-продажу ТОВ Херсонзерноекспо зобов`язане повернути кошти також у розмірі 166 600,80 грн. Умовами договору не передбачено компенсацію інфляційних витрат. Крім того, ТОВ Херсонзерноекспо в ЄРПН не здійснювало реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної у зв`язку із поверненням кошів на підставі укладеного Договору від 16.03.2015 про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі від 15.10.2009 та акту прийому-передачі адміністративної будівлі.

Відповідач ТОВ Херсонзерноекспо проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що правочин не є фіктивним, оскільки має реальні правові наслідки. Зазначає, що ТОВ Херсонзерноекспо розміщається у "адміністративній будівлі П", має там юридичну адресу, здійснює за відповідною адресою господарську діяльність. Водночас, ТОВ Украгро-експо змінило юридичну адресу на м.Івано-Франківськ, тобто реально припинило користування спірною будівлею. Твердження про пов`язаність юридичних осіб не підтверджені. Стосовно не врахування індексу інфляції, зазначає, що позивач не враховує факту, що відповідач протягом 6 років користувався спірним майном, що його вартість могла зменшитися внаслідок зносу. Не коригування ТОВ Украгро-Експо податкової накладної, створює негативні наслідки виключно для самого ТОВ Украгро-Експо, яка не змогла зменшити розмір податкових зобов`язань. Для ТОВ Херсонзерноекспо такі дії жодного значення не мають і він не зобов`язаний контролювати, які дії вчинив його контрагент стосовно ведення податкового обліку. Просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа - Головне управлінням ДПС в Івано-Франківській області просила позов задовольнити, подала пояснення до суду першої інстанції, в яких зазначила, що Товарною біржею Міжрегіональна товарно промислова біржа 03.08.2021 проведено цільовий аукціон з продажу майна ТОВ Украгро-експо та 11.08.2021 укладено Договір купівлі продажу майна, яке перебуває в податковій заставі від 11.08.2021 № 330/21-Д. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно об`єкта нерухомого майна адміністративна будівля літ. П, площею 250,6 кв.м., розташованого за адресою Херсонська область, м. Херсон, вул. Ливарна, буд. 18 за новим власником ТОВ Бродекс Тім. Кошти від реалізації вказаного майна спрямовано на погашення податкового боргу ТОВ Украгро-експо. Отже, відбулося фактичне виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 у справі № 809/1127/16 шляхом реалізації майна, внесеного у податкову заставу, згідно з пунктом 1 Акта опису майна від 29.03.2016 № 210/21-03-23-01-12. Податкове законодавство містить обов`язок органу державної податкової служби зареєструвати податкову заставу на будь-яке майно, що перебуває у власності платника. Відтак, податковий орган правомірно включив в акт опису у податкову заставу майно, яке згідно отриманих довідок органів реєстрації належало на праві власності саме ТОВ Украгро-експо, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Також зазначає, що Восьмим апеляційним адміністративним судом, в межах справи № 809/1127/16, досліджувалося питання належності майна Товариства з обмеженою відповідальністю Украгро-експо, яке описане у податкову заставу. В постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 судом встановлено, що станом на 22.02.2016 та 29.03.2016 адміністративна будівля літ. П, площею 250,6 кв.м., розташованого за адресою Херсонська область, м. Херсон, вул. Ливарна, буд. 18 належала на праві власності саме ТОВ Украгро-експо.

Інші сторони не скористались правом на подання відзиву та пояснень по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10 жовтня 2023 року визнав недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонзерноекспо та Товариством з обмеженою відповідальністю Украгро-експо Договір від 16.03.2015, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. за реєстраційним номером 931, про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. 15.10.2009 року за реєстраційним номером 2501.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонзерноекспо" (73003, м.Херсон, вул.Ливарна, буд.18, код ЄДРПОУ 31006531) на користь Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73003, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43995495) судовий збір у розмірі 1 135 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень).

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-експо" (76000, м.Івано-Франківськ, вул.Незалежності, буд.65, код ЄДРПОУ 33277283) на користь Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73003, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43995495) судовий збір у розмірі 1 135 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонзерноекспо" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції безпідставно не залишив позов без розгляду, в порушення статті 123 КАС України;

- суд першої інстанції не перевірив, що твердження позивача про те, що відповідачі були пов`язаними особами ніякого правового значення не мають. Так відповідачі є юридичними особами, які вчиняють правочини від свого імені. Позивач жодним чином не довів, що власники у обох юридичних осіб були одні і ті самі;

- суд першої інстанції проігнорував, що факт відсутності корегування податкових накладних за фактом розірвання договору купівлі-продажу не стосується цивільних правовідносин;

- суд першої інстанції не обґрунтував, в чому полягає суперечність спірного договору інтересам держави з боку апелянта;

- суд першої інстанції проігнорував практику Верховного Суду, а саме: постанова від 30.07.2021 по справі № 818/3377/154;

- не заслуговують на увагу твердження суду першої інстанції про «відсутність економічного змісту договору» через те, що об`єкт було повернуто апелянту за ті ж кошти, за які він його продав - без урахування індексу інфляції;

- суд першої інстанції не врахував, що ТОВ «Украгро-експо» користувалося спірною будівлею протягом 6 років. Не враховано амортизацію будівлі, а також можливої плати за користування будівлею (якби договір не був би укладений, але ТОВ «Украгро-експо» ним би користувалося). В будь-якому випадку, твердження про економічну недоцільність правочину мали би бути чимось підтверджені (наприклад, економічною експертизою);

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що 15.10.2009 між ТОВ Торговий дім Херсонзерноекспо (продавець) та ТОВ Украгро-експо (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2501 частини майнового комплексу за адресою м.Херсон, вул.Ливарна, буд.18, який складається з: літ. "П" адміністративна будівля, загальною площею 250,6 кв.м., яка відчужувалась за 166 600, 80 грн.

16.03.2015 ТОВ Торговий дім Херсонзерноекспо та ТОВ Украгро-експо уклали договір № 931 про розірвання договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. 15.10.2009 за реєстровим номером 2501. У п.4 договору зазначено, що у зв`язку з розірванням договору купівлі-продажу ТОВ Торговий дім Херсонзерноекспо зобов`язана повернути ТОВ Украгро-експо грошові кошти у розмірі 166 600,80 грн.

22.02.2016 Херсонською ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області прийнято Рішення № 68 про опис майна ТОВ Украгро-експо у податкову заставу.

29.03.2016 складено Акт опису майна №210/21-03-23-01-12, в якому зазначено, що податковий орган провів опис адміністративної будівлі - літ. П за адресою: м. Херсон, вул. Ливарна, буд. 18, реєстраційний помер майна 28611057 (згідно інформаційної довідки з ДРРПНМ № 55891926 від 24.03.2016).

30.03.2016 податкову заставу об`єкт нерухомого майна адміністративної будівлі - літ. П за адресою: м. Херсон, вул. Ливарна, буд. 18 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (номер запису про обтяження 13938551).

На підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 по справі №809/1127/16 вжито заходи щодо реалізації майна. Товарною біржею "Міжрегіональна товарно-промислова біржа" 03.08.2021 проведено цільовий аукціон з продажу майна ТОВ "Украгро-експо", та 11.08.2021 укладено Договір купівлі-продажу майна, яке перебуває в податковій заставі від 11.08.2021 №330/21-д (а саме адміністративної будівлі літ. "П", площею 250,6 кв.м., за адресою м.Херсон, вул.Ливарна, буд.18).

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Украгро-експо навмисно передав майно ТОВ Херсонзерноекспо, знаючи, що не збирається сплачувати податки, та для уникнення потрапляння майна під податкову заставу.

Суд першої інстанції зазначив, що з огляду на досліджені обставини та докази, прослідковуються дії відповідачів, спрямовані на ухилення від оподаткування, які відповідно суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки порушують встановлений правовий порядок, як у сфері господарської діяльності, так і в податкових правовідносинах.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, «встановлений законом», має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

За загальним правилом критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.

Статтею 1 та частиною першою статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Слід зазначити, що з метою розв`язання питання про те, чи підлягає спір у цій справі розгляду судом адміністративної юрисдикції, провадження у справі що розглядається було зупинено до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду по справі № 580/4531/23 ( перегляд судового рішення у подібних правовідносинах).

Ухвалою від 09.04.2024 проваждення у справі № 540/7709/21 поновлено у зв`язку із набранням законної сили постановою Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №580/4531/23 набрала законної сили 29.02.2024.

Так, Велика Палата Верховного Суду , у постанові 29 лютого 2024 року по справі № 580/4531/23, ураховуючи ознаки підвідомчості спору господарському суду, узагальнені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, та застосовуючи динамічне тлумачення наведених вище норм акцентувала увагу на тому, що за загальним правилом спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов:

а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Такий загальний підхід не унеможливлює винятків, що ґрунтуються на законі, пріоритеті права на судовий захист порушених прав чи інтересів осіб та аналізі природи правовідносин у спорі.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулося до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Херсонзерноекспо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро експо», у якому просило визнати недійсним договір від 16.03.2015, укладений між ТОВ Херсонзерноекспо та ТОВ Украгро-експо, про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі.

Матеріально-правовою підставою таких вимог ГУ ДПС визначило норми статей 203, 215, 228 ЦК України, а фактичною - те, що оспорюваний договір укладений відповідачами без наміру його виконання з метою заниження сум податкових зобов`язань.

Отже, у справі що розглядається суб`єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочин (договір), укладений суб`єктами приватного права (господарюючими суб`єктами), з підстав його недійсності, визначених цивільним законом.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовою аксіомою вважається, що правочин є правомірною дією суб`єктів цивільного права та найбільш поширеним юридичним фактом, на підставі якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. Договір є дво- чи багатостороннім правочином.

За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин та направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків сторін.

У такому договорі відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, на відміну від адміністративного договору, що передбачає, зокрема, наявність відносин влади і підпорядкування сторін (подібний правовий висновок mutatis mutandis викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 814/1375/17).

Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів особи або ж їх відновлювати.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

Натомість до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільно-правових договорів, не належить.

У пункті 4 частини першої статті 19 КАС України законодавець конкретизував юрисдикцію адміністративних судів лише стосовно адміністративних договорів, зазначивши, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

За змістом позову, основною вимогою ГУ ДПС є визнання недійсним правочину (договору, укладеного суб`єктами господарювання).

Таким чином, позовна вимога направлена на припинення договірних (зобов`язальних) правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері.

Позивач - контролюючий орган не є стороною оспорюваного договору від 16.03.2015, укладений між ТОВ Херсонзерноекспо та ТОВ Украгро-експо, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. за реєстраційним номером 931, про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. 15.10.2009 за реєстраційним номером 2501, не вповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цього правочину.

Між сторонами зазначеного договору - ТОВ Херсонзерноекспо та ТОВ Украгро-експо, а також між ними та позивачем відсутні відносини влади та підпорядкування у спірних правовідносинах з його укладення чи виконання, зміст цього правочину не визначає прав та обов`язків його учасників у публічно-правовій сфері, саме тому, заявляючи позов про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності, позивач ГУ ДПС втручається у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору.

Доречно зауважити, що статтею 62 ПК України, що визначає способи податкового контролю, такий спосіб, як оспорення правочинів / договорів, укладених платником податків, не передбачений.

Наділення законодавцем контролюючого органу повноваженнями на звернення з позовом до суду про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, з урахуванням наведеного вище виходить за межі податкового контролю.

Зазначеного достатньо для висновку про те, що спір у цій справі до публічно-правових не належить, з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваного договору, у яких позивач - контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності, передбачених частиною третьою статті 228 цього Кодексу.

Наведеного підходу до визначення юрисдикції спорів за участю контролюючих органів не змінює посилання ГУ ДПС на наявність повноважень, передбачених підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, а саме звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, адже ця норма, власне, визначає елемент загальної компетенції контролюючого органу, що може бути реалізована суб`єктом владних повноважень виключно у випадках визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).

Отже, самого по собі посилання позивача на наявність повноважень ініціювати судовий розгляд, зокрема повноважень контролюючого органу за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, недостатньо, щоб стверджувати про адміністративну юрисдикцію спору.

За змістом частини четвертої статті 5, пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Таким чином, при реалізації контролюючим органом повноважень за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначальним для віднесення відповідного спору до юрисдикції адміністративних судів залишається з`ясування його публічно-правової природи (змісту, характеру) із застосуванням наведених вище критеріїв, на чому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі 815/6956/15, від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 17 червня 2020 у справі № 826/10249/18, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 30 березня 2023 року у справі № 990/1/23, від 31 серпня 2023 року у справа № 640/26320/20, формулюючи універсальний підхід до розмежування приватноправових і публічно-правових спорів, який має враховуватися судами для вирішення питання предметної юрисдикції спору за участю суб`єкта владних повноважень незалежно від конкретного складу сторін.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 580/4531/23 наголосила, що, вирішуючи питання предметної юрисдикції спору за позовом суб`єкта владних повноважень до суб`єктів приватного права щодо оспорення вчинених ними правочинів, слід враховувати, що статус позивача та/чи зазначені ним мотиви звернення до суду не є достатнім чи визначальним критерієм для віднесення такого спору до предметної юрисдикції адміністративних судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ за таким позовом відповідно до статі 19 КАС України, статті 20 ГПК України, статті 19 ЦПК України судам слід виходити, окрім складу сторін, також із суті права та/або інтересу, що оспорюється або за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, обраного способу захисту та характеру спірних правовідносин у сукупності.

Застосування зазначених критеріїв дає підстави виснувати, що, оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів.

Наведене дає підстави для висновку, що спір за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Херсонзерноекспо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгро експо» про визнати недійсним договору від 16.03.2015, укладеного між відповідачами про розірвання Договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Задніпряною А.І. 15.10.2009 за реєстраційним номером 2501 не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ураховуючи, що цей спір є приватноправовим та підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у цій справі судового рішення із закриттям провадження у справі. При цьому, позивачу слід роз`яснити, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Згідно статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми процесуального права, а тому, керуючись статтею 319 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження закриттю.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 319,321, 322, 325,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Херсонзерноекспо» - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 540/7709/21 скасувати, а провадження у справі № 540/7709/21 закрити.

Роз`яснити позивачу про право вирішення позовних вимог в порядку господарського судочинства.

Також суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення і підписання повного тексту судового рішення - 01 травня 2024 року.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк