Ухвала

від 01.05.2024 по справі 620/4928/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 травня 2024 року

м. Київ

справа № 620/4928/23

адміністративне провадження № К/990/15190/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби в особі структурного підрозділу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №620/4928/23 за позовом Державного підприємства Чернігівській військовий лісгосп до Північного офісу Держаудитслужби в особі структурного підрозділу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство Чернігівській військовий лісгосп звернулось до суду з позовом до Північного офісу Держаудитслужби в особі структурного підрозділу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 13 квітня 2023 року № 262507-14/1236-2023 Північного офісу Держаудитслужби в особі структурного підрозділу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 13 квітня 2023 року № 262507-14/1236-2023 Північного офісу Держаудитслужби в особі структурного відділу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби на користь Державного підприємства Чернігівський військовий лісгосп судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби в особі структурного підрозділу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №620/4928/23 за позовом Державного підприємства Чернігівській військовий лісгосп до Північного офісу Держаудитслужби в особі структурного підрозділу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - повернуто особі, яка її подала.

19 квітня 2024 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку повторно надійшла касаційна скарга Північного офісу Держаудитслужби в особі структурного підрозділу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій застосували пункти 1, 7, 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» в частині наявності права у відповідача пред`явлення вимог та передчасності звернення до суду із позовом про скасування вимог про завдання збитків до розгляду судами справи про стягнення вказаних збитків в примусовому порядку без урахування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі №826/14258/18, від 16 листопада 2021 року у справі №160/9553/18, від 14 лютого 2020 року у справі №825/3661/15-а, від 11 грудня 2019 року у справі №160/641/19, від 02 квітня 2021 року у справі №820/3534/16.

Також далі по тексту касаційної скарги скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно зробили висновки відносно поняття «замовник» у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» та не врахували правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №907/576/19.

Проте, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається.

Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Разом з тим, Верховний Суд вже надавав пояснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень, однак скаржником так і не враховано зауважень, викладених Верховним Судом в ухвалі від 08 квітня 2024 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби в особі структурного підрозділу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №620/4928/23 за позовом Державного підприємства Чернігівській військовий лісгосп до Північного офісу Держаудитслужби в особі структурного підрозділу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур