Рішення

від 02.05.2024 по справі 464/4228/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/4228/23

пр.№ 2/464/175/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.05.2024 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова в складі судді Тімченко О.В., секретар судового засідання Андрушків В.О., розглянувши цивільну справу № 464/4228/23 про стягнення заборгованості за договором позики, учасниками якої виступають:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4 ,

а також представники учасників справи:

представник позивача - адвокат Черніцький І.Р.

в с т а н о в и в :

Адвокат Черніцький І.Р. від імені та в інтересах позивача звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою у порядку цивільного судочинства, в якій просить:

стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором позики грошей від 22 жовтня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовніром І.Т. та зареєстровано в реєстрі за № 7559 в розмірі 2 018 293,28 грн, що згідно з курсом продажу валюти долар США у АТ КБ «ПриватБанк» еквівалентно 54 182,37 доларів США, що включає в собі:

прострочену суму позики 1 802 900,00 грн, що згідно з курсом продажу валюти долар США у АТ КБ «ПриватБанк» еквівалентно 48 400,00 доларів США;

10 процентів річних від простроченої суми позики в розмірі 215 393,28 грн, що згідно з курсом продажу валюти долар США у АТ КБ «ПриватБанк» еквівалентно 5782,37 доларів США;

у тому числі в рахунок погашення боргу звернути стягнення на предмет застави обладнання, а саме: вишивальна машина TAJIMA TMCP-V1212F (680*345)S, с/н D2С01083; вишивальна машина TAJIMA TMCP-V1212F (680*345)S, с/н D2С01085 шляхом проведення прилюдних торгів з визначенням вартості предмета застави в межах процедури виконавчого провадження;

вилучити у відповідача ОСОБА_2 або в інших осіб, у яких може знаходитись обладнання, яке є предметом застави: вишивальна машина TAJIMA TMCP-V1212F (680*345)S, с/н D2С01083; вишивальна машина TAJIMA TMCP-V1212F (680*345)S, с/н D2С01085 та передати позивачу.

Вимоги мотивовані невиконанням взятих на себе зобов`язань.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями таку передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Суддя ухвалою від 27 червня 2023 року відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суддя ухвалою від 29 червня 2023 року прийняв цивільну справу до провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог - стягнення заборгованості за договором позики грошей від 22 жовтня 2021 року, яку прийнято ухвалою від 16 листопада 2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання.

Суд ухвалами від 28 листопада 2023 року повернув Товариству з обмеженою відповідальністю «АСГ Ністром Україна» та ОСОБА_5 позови третьої особи, що заявляє самостійні вимоги, про визнання договору застави недійсним.

Суд ухвалою від 28 листопада 2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, закрив підготовче засідання з призначенням справи до судового розгляду.

Представник позивача скористався наданим ч.3 ст.211 ЦПК України правом щодо подання заяви розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить задоволити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі у судові засідання повторно не з`явилися, будучи під розписку повідомленими про розгляд справи, причин неявки не повідомили та не подали відзив на позовну заяву.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи передбачені ст.223 ЦПК України. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч.4 ст.223 ЦПК України).

За умовами ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

У судове засідання 01 травня 2024 року сторони не з`явилися, у зв`язку з чим на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Вирішуючи спір, суд дійшов наступного висновку з огляду на таке.

Як унормовано ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У відповідності до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях.

За сформованою позицією Верховного Суду у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року), обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст.526, 530 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.ст.1047, 1049 ЦК України).

Між позивачем (позикодавцем) та відповідачами (позичальниками), 22 жовтня 2021 року укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовніром І.Т. та зареєстровано в реєстрі за № 7559.

За цим договором позикодавець передав у власність позичальникам у позику, а останні як солідарні боржники прийняли від нього у власність грошові кошти у розмірі 1 282 600 грн, що на день нотаріального посвідчення такого договору за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідає еквіваленту 48400 доларів США з розрахунку за один долар США 26,50 грн, які зобов`язувались повернути до 21 квітня 2022 року.

Сторонами в договорі погоджено порядок повернення позики та обумовлено наступне:

грошові кошти у розмірі 1 282 600 грн уже передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання та нотаріального посвідчення даного договору, про що позичальник стверджує своїм підписом під даним договором;

вказана позика є безвідсотковою;

у випадку зміни курсу продажу доларів США ПАТ КБ «ПриватБанк» на день повернення позики чи її частини, порівняно з курсом, який діяв на день укладення даного договору, сума позики в гривневому еквіваленті відповідно пропорційно збільшується або зменшується;

сторони домовились, що відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України сума позики, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за курсом продажу доларів США ПАТ КБ «ПриватБак» на день платежу;

загальна сума повернутих коштів в гривневому еквіваленті має відповідати сумі 48 400 доларів США на день повернення позики;

у разі, якщо позичальники своєчасно не повернуть суму позики, вони зобов`язані сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також десять процентів річних від простроченої суми.

Верховним Судом у постанові від 09 червня 2021 року у справі № 361/4822/18 висловлено правову позицію про те, що тлумачення ч.2 ст.524 та ч.2 ст.533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити "валютне застереження" у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі. За загальним правилом при наявності "валютного застереження", тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в ч.2 ст.533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами.

У даному випадку діє презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), яка не спростована, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням невиконаних відповідачами взятих на себе зобов`язань за договором позики, настання дати повернення суми позики та відсутність доказів повернення позики в повному обсязі відповідно до умов договору та вимог ст.545 ЦК України, суд дійшов висновку про підставність вимог позивача про стягнення з відповідачів як солідарних боржників (ст.543 ЦК України) боргу у розмірі 1 802 900,00 грн, що за курсом продажу доларів США у АТ КБ «ПриватБанк» еквівалентно 48400,00 доларів США, за договором позики (визначається станом час подання позову до суду - 19 червня 2023 року, виходячи з курсу продажу доларів США АТ КБ «ПриватБанк» з розрахунку 37,25 грн за 1 долар США).

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідачів 10 % річних за прострочення зобов`язання за договором позики, суд дійшов наступного.

Так за вимогами ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом - ст.625 ЦК України.

Водночас відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.

Надалі дію воєнного стану неодноразово було продовжено, зокрема востаннє Указом Президента України № 451/2023 від 26 липня 2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 3275-IX від 27 липня 2023 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальники (боржники) не несуть відповідальності за невиконання грошового зобов`язання за ст.625 ЦК України, з них не може бути стягнуто інфляційні втрати з 24 лютого 2022 року по червень 2023 року. Вимоги в цій частині не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

В іншій частині відповідачами розрахунок нарахованих процентів не заперечено та не спростовано, а тому такий береться судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем - 2643,26 грн, що еквівалентно 70,96 доларів США (визначається станом час подання позову до суду - 19 червня 2023 року, виходячи з курсу продажу доларів США АТ КБ «ПриватБанк» з розрахунку 37,25 грн за 1 долар США).

Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, за якими суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог та наданих доказів, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд на основі внутрішнього переконання дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Порушене відповідачами цивільне право позивача підлягає захисту в судовому порядку. В іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.

Відповідачі не висловили свою позицію про заявлених вимог про стягнення заборгованості за договором позики грошей, жодних доводів у спростування позову не наведено та доказів, які б досліджувалися судом, не надано. За відсутності відзиву відповідачів суд вирішив справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Висновок суду узгоджується із такими засадами цивільного законодавства/судочинства як верховенство права, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України, ст.2 ЦПК України). У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували даний рішення суду та беззастережно доводили протилежне.

Однією із засад (принципів) цивільного судочинства з відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення (ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на наведене у порядкуст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України,

у х в а л и в :

Задоволити позов частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошей від 22 жовтня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовніром І.Т. та зареєстрованим в реєстрі за № 7559, у розмірі: прострочена сума позики - 1 802 900,00 грн, що згідно з курсом продажу валюти долар США у АТ КБ «ПриватБанк» еквівалентно 48400,00 доларів США; 10 процентів річних від простроченої суми позики - 2643,26 грн, що згідно з курсом продажу валюти долар США у АТ КБ «ПриватБанк» еквівалентно 70,96 доларів США.

У решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 4001,84 грн судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили в порядкуст.273 ЦПК України.

Інформація про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідачі:

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 .

Повне рішення суду складено 02 травня 2024 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.6 ст.259, ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ТІМЧЕНКО