Рішення

від 26.04.2024 по справі 684/629/23

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 684/629/23

Провадження № 2/684/26/2024

26 квітня 2024 рокуселише Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Волошина Р.Р.,

за участі секретаря судового засідання Басок Н.Д.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яцишина А.О.,

представника відповідача ТОВ СП «Нібулон» - адвоката Дмитрієвої Т.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження у селищі Стара Синява Хмельницької області в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про внесення змін та доповнень до договору оренди землі,

встановив:

У грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Яцишин А.О., звернувся до Старосинявського районного суду Хмельницької області з позовом до ТОВ СП «Нібулон», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про внесення змін та доповнень до договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним. 13.01.2014 між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон» укладено договір оренди землі, за яким остання передала у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,8707 га, кадастровий номер 6822487000:06:012:0084, розташовану на території Сьомаківської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області, строком на 10 років. На земельну ділянку ОСОБА_2 постановою приватного виконавця Джубаби Д.О. № 70193211 від 09.11.2022 накладено арешт. 04.05.2023 ОСОБА_1 придбав зазначену ділянку за договором купівлі - продажу №1174 від 04.05.2023. 16.10.2023 представник позивача отримав деталізовану інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вищезазначеної земельної ділянки та дізнався, що 19.01.2023 між ОСОБА_2 та ТОВ СП «Нібулон» укладено договір про внесення змін до договору оренди землі від 13.01.2014. Оскільки, договір від 19.01.2023 був укладений під час дії арешту, він є правочином, що порушує публічний порядок, тому позивач просить визнати недійсним договір від 19.01.2023 про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 13.01.2014, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ СП «Нібулон» та стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 05.01.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

13.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У якому вказано на безпідставність та недоведеність позовних вимог, оскільки на момент укладення договору від 19.01.2023, про арешт земельної ділянки ТОВ СП «Нібулон» не було відомо. Державним реєстратором були вненсені зміни до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору від 19.01.2023, підстав для відмови у проведенні таких дій не було. Спірний договір не порушує публічний порядок та прав і інтересів позивача.

Ухвалою суду від 19.02.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Яцишин А.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідача ТОВ СП «Нібулон» - адвокат Дмитрієва Т.В. просила відмовити у задоволенні позову на викладених у відзиві підставах.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, зокрема проти стягнення з неї судових витрат. Пояснила суду, що на час укладання спірного договору вона була обізнана про наявність виконавчого провадження, про накладення арешту на її земельну ділянку та про проведення продажу земельної ділянки.

Вислухавши сторони, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає заявлені вимоги законними та обґрунтованими з наступних підстав.

13.01.2014 ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» уклали договір оренди землі, за яким ОСОБА_2 передала ТОВ СП «Нібулон» у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,8707 га (кадастровий номер 6822487000:06:012:0084), призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сьомаківської сільської ради Старосинявського району Хмельницької області, строком на 10 років, що підтверджується Договором оренди землі від 13.01.2014 року (а.с.10-14).

Як слідує з інформаційної довідки 350471760 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вищезазначеної земельної ділянки Право оренди зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2014. (а.с. 7-9).

У відповідності до деталізованої інформації про обтяження вищезазначеної інформаційної довідки, на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 1,8707 га кадастровий номер 6822487000:06:012:0084 накладено арешт, номер запису про обтяження 48378134 від 09.11.2022, на підставі постанови приватного виконавця Джубаби Д.О. № 70193211 від 09.11.2022.

19.01.2023 ТОВ СП «Нібулон» та ОСОБА_2 уклали договір про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 13.01.2014, про що державним реєстратором реєстраційної служби Старосинявського районного управління юстиції Хмельницької області внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 придбав зазначену земельну ділянку на аукціоні, договір купівлі - продажу посвідчений 04.05.2023 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гайдамакою О.В. 04.05.2023 за реєстраційним номером 1174. 04.05.2023 ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487000:06:012:0084, площею 1,8707 га, номер відомостей про речове право: 50158798.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що оспорюваний договір укладений під час дії арешту, що в свою чергу порушує правовий режим обмежених в обігу об`єктів цивільного права, тобто порушує публічний порядок, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Доказів того, що оспорюваний договір є таким, що порушує публічний порядок суду не надано.

Так, у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15 наведено такі висновки щодо застосування норм права.

"Стаття 228 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, котрі є серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін."

Відповідно до статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Оборотоздатність об`єктів цивільних прав означає допустимість здійснення правочинів і інших дій, спрямованих на їхню передачу в межах цивільно-правових відносин. Залежно від цього всі об`єкти розділені на три групи: вільні в обороті, обмежені і вилучені з обороту.

За загальним правилом об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися (продаватися, даруватися, обмінюватися, тощо) або переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва без будь-яких заборон чи обмежень, або іншим способом. Винятки із цього правила можуть встановлюватися законом стосовно повного вилучення об`єктів з обороту у встановленому порядку для обмеження їхнього обороту.

Вилученими з цивільного обороту вважаються об`єкти, що не можуть бути предметом угод і іншим способом переходити від одного до іншого в межах цивільно-правових відносин. Такі об`єкти повинні бути прямо зазначені в законі.

Обмеження оборотоздатності полягає в тому, що окремі об`єкти можуть належати лише визначеним учасникам цивільного обороту або їхнє придбання і (чи) відчуження допускається тільки на підставі спеціальних дозволів. Види таких об`єктів визначаються в порядку, встановленому законом. Це означає, що в законі повинні передбачатися вихідні критерії належності об`єктів до обмежено оборотоздатних і вказуватися державні органи, уповноважені визначати конкретні їхні види.

Накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку не означає, що цей об`єкт упорядку, встановленому законом, належав до обмежено оборотоздатного майна або набув правового режиму майна, обмеженого в цивільному обороті.

Отже, відсутні підстави вважати, що спірний правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження чи незаконне заволодіння майном фізичної особи або посягав на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто є таким, що порушує публічний порядок, а отже, й нікчемним в силу закону.

Разом із тим, позивач посилається на частину третю статті 228 ЦК України.

Згідно частини третьої статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Статті 15, 16 ЦК України передбачають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно статті 129-1 Конституції України, Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Обов`язковість виконання рішень є однією із засад виконавчого провадження (пункт другий частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт майна - це процес, у якому майно особи передається під охорону державі або її уповноваженому представнику за рішенням суду, виконавчої служби, нотаріуса. Арешт майна є правовим механізмом, який використовується для забезпечення інтересів держави або третіх осіб, наприклад, кредиторів або жертв злочину. Метою арешту є перешкодити власнику розпорядитися майном або передати його іншій особі, оскільки це може завдати шкоди інтересам держави або третіх осіб.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що під час дії арешту жодних дій ні власник, ні особи, які вважають себе власниками, без дозволу ДВС не можуть вчиняти щодо арештованого майна, а мають оскаржити вказані дії ДВС чи постанову про накладення арешту у разі незгоди із нею.

Виконання судового рішення у визначеному законом порядку, зокрема, в примусовому порядку в межах виконавчого провадження відповідає інтересам держави та суспільства.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснила, що на час укладання та підписання спірного договору їй було відомо про наявність відкритого виконавчого провадження, про накладення приватним виконавцем арешту на земельну ділянку, а також про те, що був запланований продаж земельної ділянки.

За спірним договором строк дії договору оренди землі від 13.01.2014 збільшено на один рік з 10 до 11 років. Фактично ОСОБА_2 розпорядилась земельною ділянкою, передавши її в оренду ще на один рік ТОВ СП «Нібулон».

Оскільки ОСОБА_2 на час укладання спірного договору була обізнана про арешт належної їй земельної ділянки, однак, уклала спірний правочин та фактично розпорядилась арештованою земельною ділянкою, продовживши строк оренди на один рік, суд дійшов висновку про умисне порушення відповідачем обмежень, застосованих в межах виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, договір від 19.01.2023 про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 13.01.2014, укладений між ТОВ СП «Нібулон» та ОСОБА_2 , є таким, що не відповідає інтересам держави і суспільства, а тому на підставі частини третьої статті 228 ЦК України має бути визнаний недійсним.

Щодо порушення прав позивача суд зазначає наступне.

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.

Власний інтерес заінтересованої особи - позивача полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як пояснив представник позивача, продовження строку дії оренди не відповідає інтересам позивача, який після закінчення строку оренди мав намір самостійно обробляти земельну ділянку. Окрім цього, згідно відомостей про інші речові права на предмет продажу, строк права оренди земельної ділянки становив 10 років. Оспорюваний договір ще на один рік позбавляє позивача його права, як власника, користуватись власністю.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати, понесені позивачем по справі, а саме 1073 гривні 60 копійок судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір від 19.01.2023 про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 13.01.2014, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2014 за №5236255, укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» на користь ОСОБА_1 536 гривень 80 копійок в рахунок відшкодування 1/2 частини судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 536 гривень 80 копійок в рахунок відшкодування 1/2 частини судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Яцишин Анатолій Олександрович, місце знаходження: вул. Героїв Маріуполя, 5, оф. 329, м. Хмельницький, 29000.

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», місце знаходження: вул.Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54002, ЄДРПОУ 14291113.

Представник відповідача: Дмитрієва Тетяна Владильєнівна, місце знаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації, АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 01 травня 2024 року.

Суддя Роман ВОЛОШИН