Постанова

від 30.04.2024 по справі 129/3874/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 129/3874/23

Провадження № 22-ц/801/1032/2024

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Капуш І. С.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В, Стадника І. М.,

з участюсекретаря судовогозасідання:Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Покотило Владислав Миколайович, на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року, постановлену під головуванням судді Капуша І. С. в м. Гайсин Вінницької області,

в справі № 129/3874/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція» про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

У провадженні Гайсинського районного суду Вінницької області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція» про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року у вказаній справі забезпечено позов ОСОБА_2 та застосовано заходи забезпечення позову.

Оскаржувану ухвалусуду постановленоза результатомрозгляду заявипро забезпеченняпозову від06.03.2024,уточненої заявипро забезпеченняпозову від07.03.2024,уточненої заявипро забезпеченняпозову від12.03.2024,в якійпредставник позивача-адвокат СемчукС.В.просив забезпечити позов шляхом:

- заборони до набрання законної сили рішення суду у цивільній справі №129/3874/23 відділу «Центр надання адміністративних послуг» Гайсинської міської ради реєструвати місце проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_1 ;

- заборони до набрання законної сили рішення суду у цивільній справі №129/3874/23 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та іншим особам, позбавляти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права постійного проживання у квартирі АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї та права користування вказаною квартирою у будь-який інший спосіб;

- заборони до набрання законної сили рішення суду у цивільній справі №129/3874/23 Державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів вчиняти Державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція», місце розташування м. Гайсин вул. Б. Хмельницького, 111, код в ЄДРПОУ 05413729, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- до набрання законної сили рішення суду у цивільній справі передати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відповідальне зберігання транспортний засіб Volksvagen Passat, державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 та транспортний засіб Mercedec-benz Vito110 CDI, державний номер НОМЕР_3 , 2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 , із правом користування ними за призначенням, а також заборонити їх знищення та передавати третім особам для будь яких цілей;

- ухвалу суду про забезпечення позову для виконання надіслати: відділу «Центр надання адміністративних послуг» Гайсинської міської ради (адреса місця розташування: 2-й провулок Високовича, 2 м. Гайсин Вінницька область); Державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Гайсинської міської ради (адреса місця розташування: м. Гайсин вул. Волонтерів,17); Гайсинському відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса місця розташування: м. Гайсин вул. І. Франка, 28) та відповідачу ОСОБА_1 (адреса місця проживання АДРЕСА_2 ).

На обґрунтування заяви посилався на те, що спірне майно, яким володіють ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та яке підлягає поділу є: транспортний засіб Volksvagen Golf, державний номер НОМЕР_5 , 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_6 ; транспортний засіб Volksvagen Passat, державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 ; транспортний засіб Mercedec-benz Vito110 CDI, державний номер НОМЕР_3 , 2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 ; квартира АДРЕСА_1 ; 50% статутного капіталу ТОВ «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція» на яке ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 25.01.2024 накладено арешт, як на спірне майно подружжя, однак заявник вважає, що накладення арешту як вид забезпечення позову є недостатніми для збереження спірного майна сторін та захисту прав позивача, а тому вимушений подати нову заяву про забезпечення позову шляхом накладення інших видів забезпечення, оскільки, згідно договору купівлі-продажу квартири від 13.07.2005 власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_1 . У даній квартирі місце проживання зареєстроване відповідача ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_3 .

Крім цього, вказував, що 08.03.2024 відповідач ОСОБА_1 як власник квартири без згоди ОСОБА_2 зняв її із зареєстрованого місця проживання у цій квартирі. Іншого місця проживання ОСОБА_2 немає, тому ставить питання про заборону на час розгляду справи в суді позбавляти ОСОБА_2 права користування та правом постійного проживання у спірній квартирі.

Зазначав, що у позивача ОСОБА_2 не лише зареєстроване місце проживання у спірній квартирі, а вона у ній постійно проживає, нею користується, у ній знаходяться її особисті речі та майно, тому вважає, що на час розгляду справи в суді, а також задля виконання рішення суду необхідно заборонити відділу «Центрнаданняадміністративнихпослуг» Гайсинськоїміськоїради реєструвати місце проживання будь-яких осіб в квартирі АДРЕСА_1 .

Окрім того, на даний час відповідач ОСОБА_1 користується спільним рухомими майном, а саме транспортними засобами Volksvagen Passat, державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 та Mercedec-benz Vito110 CDI, державний номер НОМЕР_3 , 2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 однак відповідач ОСОБА_1 може передати третім особам право користування спірним майном, а тому вважає, що задля збереження спірного майна необхідно забезпечити позов шляхом передачі на відповідальне зберігання вказаного рухоме майно на час розгляду справи в суді.

Також зазначав, що ухвалою суду забезпечено позов шляхом накладення арешту на 50% статутного капіталу третьої особи у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція», проте, даний вид забезпечення позову стосується лише статутного капіталу, а саме грошових коштів, які повинні знаходитися на банківському рахунку, однак, цей вид забезпечення не стосується заборони вчинення будь яких реєстраційних дій шляхом внесення запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і відповідач ОСОБА_1 як директор товариства може вносити будь-які зміни до відомостей про юридичну особу і не виключено зміни можуть стосуватись власника майна. Зазначав, що даний вид забезпечення позову не забороняє відповідачу займатись підприємницькою діяльністю, а також не забороняє відповідачу користуватись майном підприємства.

Вказував, що пропозиції із зустрічного забезпечення не вносить, оскільки забезпечення позову не позбавляє відповідача права користування майном, даний вид забезпечення позову не завдасть відповідачу будь-яких збитків.

З урахуванням заявлених вимог, ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року заяву задоволено.

До набрання законної сили рішення суду у цивільній справі № 129/3874/23 заборонено відділу «Центрнаданняадміністративнихпослуг» Гайсинськоїміськоїради реєструвати місце проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_1 .

До набрання законної сили рішення суду у цивільній справі № 129/3874/23 заборонено ОСОБА_1 та іншим особам, позбавляти ОСОБА_2 права постійного проживання у квартирі АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї та права користування вказаною квартирою у будь-який інший спосіб.

До набрання законної сили рішення суду у цивільній справі № 129/3874/23 заборонено Державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів вчиняти Державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція», місце розташування м. Гайсин вул. Б. Хмельницького, 111, код в ЄДРПОУ 05413729, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

До набрання законної сили рішення суду у цивільній справі передано ОСОБА_1 на відповідальне зберігання транспортний засіб Volksvagen Passat, державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 та транспортний засіб Mercedec-benz Vito110 CDI, державний номер НОМЕР_3 , 2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 , із правом користування ними за призначенням, а також заборонити ОСОБА_1 їх знищення та передачу третім особам для будь яких цілей.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява представника позивача підлягає задоволенню, оскільки існує ймовірність, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями може перешкоджати ОСОБА_2 користуватися спірним майном подружжя, чим істотно може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ускладнити ефективний захист прав позивача, тому спірне спільне майно має бути збережене до набрання законної сили рішення суду

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Покотило В. М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, просить ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 11 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що місцевим судом шляхом прийняття вказаних заяв до розгляду та постановлення за результатом їх розгляду оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального законодавства, а саме, ч. 10 ст. 153 ЦПК України, що вказує на незаконність постановленої ухвали суду першої інстанції.

Звертає увагу, що в своїй заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивачем не наведено достатніх фактів з їх належним обґрунтуванням на підставі відповідних доказів, що предмет позову у цій справі та заявлені нею заходи забезпечення позову є взаємопов`язаними, і невжиття таких заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких вона звернулась до суду.

В той же час, заява позивача про забезпечення позову містить лише необґрунтовані припущення, які не підтверджені жодними доказами. Заявником не надано та не наведено доказів у поданій ним заяві, які б підтверджували існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі в майбутньому. Судом безпідставно було взято до уваги припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання у майбутньому судового рішення, оскільки доказів такої загрози заявником суду не надано та ним не наведено.

Вказує, що заборона реєструвати місце проживання будь-яких осіб у квартирі, яка являється спільною сумісною власністю подружжя, не являється співмірним заходом забезпечення позову заявленим позовним вимогам та порушує права інших осіб. Так, 27.03.2024 року у відповідача та його дружини народилась дитина. Обставина про вагітність дружини відповідача була відома суду, оскільки зазначається представником позивача в заяві про забезпечення позову. За наявності заборони реєстрації місця проживання у вказаній квартирі, відповідач та його дружина позбавлені можливості зареєструвати місце проживання своєї новонародженої дитини.

Також вважає, судом не було взято до уваги те, що позивачем у своїй заяві не наведено ґрунтовних підстав для застосування такого заходу забезпечення позову як заборона відповідачу та іншим особам позбавляти позивача права постійного проживання у квартирі шляхом виселення з неї та права користування вказаною квартирою у будь-який інший спосіб. Зазначає, що у позивача, наявне інше місце проживання, оскільки вона є співвласником будинку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 173,40, в якому їй належить 1/2 частина, що набута на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 11.09.2017, а вказана обставина не була досліджена судом під час постановления оскаржуваної ухвали.

По-друге, ухвалою суду від 25.01.2024 року у цій справі на зазначену квартиру вже було накладено арешт, що виключає можливість її відчуження третім особам, а відтак і вчинення будь-якими третіми особами дій щодо позбавлення позивача «права постійного проживання шляхом виселення з неї та права користування вказаною квартирою у будь-який інший спосіб».

Зауважує, що застосований місцевим судом захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція» критично впливає на господарську діяльність підприємства, оскільки передбачає заборону вчинення будь-якої іншої (відмінної від реєстрації змін відомостей про учасників, їх часток тощо) реєстрації змін відомостей про підприємство - як-то: зміна видів економічної діяльності, керівника, засобів зв`язку, місцезнаходження та інше. Вказане, на думку сторони позивача, є прямим втручанням в господарську діяльність та порушує права ТОВ «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція», що не було враховано судом при постановлені оскаржуваної ухвали, а відтак вказує на її незаконність.

Також зазначає, що застосований судом захід забезпечення позову у вигляді передачі відповідачу на відповідальне зберігання транспортного засобу Volksvagen Passat безпідставно покладає на останнього надмірний тягар та відповідальність, оскільки він вказаним транспортним засобом не користується, не може та не зобов`язаний його зберігати. Автомобіль зареєстрований на позивача та перебуває в її користуванні, а твердження позивача про протилежне не знаходить підтвердження відповідними доказами. Наголошує, що ухвалою цього ж суду від 25.01.2024 в цій справі вже накладено арешт, окрім іншого, на вказаний транспортний засіб, що унеможливлює вчинення будь-яких дій, тим паче відповідачем, щодо його відчуження.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Семчук С. В. подав відзив на апеляційну скаргу, за яким просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, відповідно до обставин справи. До відзиву додав нові докази, які апеляційним судом не приймаються, оскільки вони виникли після постановлення оскаржуваної ухвали суду та не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом відповідно до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) викладено висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 565/482/23 (провадження № 61-12658св23).

Існування реальної загрози невиконання чи ускладення виконання можливого рішення суду про задоволення позову є однією з фундаментальних обставин, які має встановити суд для задоволення заяви про забезпечення позову.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України).

У цій справі суд першої інстанції, обмежився висновком про те, що заява про забезпечення позову має бути задоволена, оскільки існує ймовірність, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями може перешкоджати ОСОБА_2 користуватися спірним майном подружжя, чим істотно може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ускладнити ефективний захист прав позивачки; також, що дана справа може розглядатись тривалий час, можуть призначатись різні судові експертизи по справі, та спірне спільне майно має бути збережене до набрання законної сили рішення суду.

З такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій апеляційний суд не погоджується.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року заяву представника заявника адвоката Семчука С. В. в інтересах заявниці ОСОБА_2 задоволено. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно: транспортний засіб Volksvagen Golf, 2007 року випуску; транспортний засіб Volksvagen Passat, 2017 року випуску; транспортний засіб Mercedec-benz Vito110 CDI, 2002 року випуску; квартиру АДРЕСА_1 ; 50% статутного капіталу ТОВ «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція», код в ЄДРПОУ 05413729, які належать ОСОБА_1 .

Згідно ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає в обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Висновки суду першої інстанції про те, що невжиття додаткових заходів забезпечення позову в цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підтверджені посиланням суду на дослідження належних і допустимих доказів обставин, які зазначені представником позивача у заяві про забезпечення позову.

Застосування судом першої інстанцій підходу припущення, за яким існує ймовірність, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями може перешкоджати ОСОБА_2 користуватися спірним майном подружжя є помилковим і таким, що не є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки за таких умов безпідставно надавав би позивачу можливість для зловживання процесуальними правами на шкоду праву власності ОСОБА_1 та правам членів сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, що є недопустимим.

Разом з тим, вживаючи заявлені позивачем заходи забезпечення позову шляхом заборони відділу «Центр надання адміністративних послуг» Гайсинської міської ради реєструвати місце проживання будь-яких осіб, а за заявою позивача це майбутня новонароджена дитина відповідача, у квартирі АДРЕСА_1 , суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вони є неспівмірними із позовними вимогами, оскільки лише бажання позивача при поділі спільного майна, шляхом виділення їй в особисту власність цієї квартири, не означає автоматичне прийняття судом такого рішення.

Співмірність між правом позивача забезпечити його позов та втручанням у право власності заінтересованої особи може бути забезпечена тільки за відповідного обґрунтування позивачем на підставі належних та допустимих доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову (наприклад ініціювання чи вчинення дій щодо відчуження майна, його приховування, створення інших перешкод для виконання майнових вимог, зокрема, за рахунок такого майна), що має бути перевірено та встановлено судом, який розглядає заяву про забезпечення позову.

У цій справі суд забезпечив позов шляхом заборони позбавлення ОСОБА_2 права постійного проживання у квартирі АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї та права користування вказаною квартирою у будь-який інший спосіб.

Проте судом не враховано, що ухвалою суду від 25.01.2024 у цій справі вже було накладено арешт на зазначену квартиру, що виключає можливість її відчуження третім особам, а відтак і вчинення ними будь-яких дій щодо позбавлення позивача права проживання та користування нею. Також суд своїм рішенням фактично заздалегідь захистив права позивача, які ніким не були порушені.

Також суд безпідставно погодився з доводами заявника про те, що застосований захід забезпечення позову арешт 50 % статутного капіталу ТОВ «Гайсинська інкубаторно-птахівнича станція», що належить відповідачу, не забезпечить виконання рішення суду. При цьому суд не врахував, що позивач не заявляє вимог на отримання нею зазначеної частки в статутному капіталі товариства, однак заборона вчиняти державну реєстрацію змін до відомостей про товариство може критично вплинути на господарську діяльність підприємства, що є неприпустимим. Заявлені заходи забезпечення позову є неспівмірними із позовними вимогами та можуть спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, є невиправданим втручанням у право відповідача на мирне володіння своїм майном.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

Позивач не претендує на Volksvagen Passat, державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, та транспортний засіб Mercedec-benz Vito110 CDI, державний номер НОМЕР_3 , 2002 року випуску, однак суд поклав відповідальність за збереження транспортних засобів на ОСОБА_1 , заборонив їх знищення та передачу третім особам. При цьому суд не врахував вже наявні обмеження права розпорядження цим майном, відсутність доказів перебування транспортних засобів у ОСОБА_1 та намірів останнім вчинити зазначені ОСОБА_2 дії щодо цього майна.

Отже, суд першої інстанцій не встановив реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову без застосування додаткових заходів забезпечення позову.

Висновки місцевого суду ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам частини шостої статті 81 ЦПК України.

У цій справі задоволення заяви про забезпечення позову, за відсутності належного обґрунтування необхідності такого заходу впливу, є невиправданим втручанням у право ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном, яке передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, дії заявника є непослідовними, оскільки за наведених нею обставин вже були забезпечені ухвалою цього суду від 25.01.2024, зводяться до бажання забезпечити позов з підстав припущення можливих неправомірних дій відповідача, без надання на підтвердження цього відповідних доказів, а також можливістю подальшого збільшення позивачем своїх позовних вимог, про що у судовому засіданні зазначив представник ОСОБА_2 адвокат Семчук С. В..

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості і підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене,відповідно доч.4статті 376ЦПК Україниапеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Покотило Владислав Миколайович, підлягає задоволенню, а ухвала Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви представника позивача ОСОБА_2 адвоката Семчука Сергія Васильовича про забезпечення позову.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Покотило Владислав Миколайович, задовольнити.

Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволеннізаяви представника позивача ОСОБА_2 адвокатаСемчука СергіяВасильовича прозабезпечення позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 травня 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник