Ухвала

від 24.04.2024 по справі 522/4367/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/653/24

Справа № 522/4367/24 1-кс/522/1764/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

підозрюваної - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.04.2024 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту у кримінальному провадженні №42024163030000013 від 15.02.2024 року, щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Біляївки Одеської області, з вищою освітою, офіційно працевлаштованої в Державному підприємстві «Одесастандартметрологія» на посаді начальника відділу сертифікації систем менеджменту, заміжньої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше не судимої,

підозрюваної у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024163030000013 від 15.02.2024 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,

встановив:

В провадженні СВ ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №42024163030000013 від 15.02.2024 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом № 76-к-л від 12.11.2021 ОСОБА_8 призначена на посаду начальника відділу сертифікації систем менеджменту Державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Посадовими обов`язками начальника відділу сертифікації систем менеджменту Держаного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» передбачено:

Згідно з розділом 1 «Загальні положення»:

п.1.4. у своїй діяльності начальник відділу сертифікації систем менеджменту керується:

- законами України та іншими нормативно-правовими актами України;

- документами Мінекономрозвитку України, ДП «Одестандартметрологія» з питань своєї діяльності та документацією систем управління якістю ДП «Одесастандартметрологія»;

- положенням про орган оцінки відповідності- орган сертифікації продукції, процесів та послуг ( ООВ);

-політикою у сфері якості;

- положення про відділ сертифікації систем менеджменту 6.2-ПВ-16;

- цією посадовою інструкцією.

Згідно з розділом 2 «Функції»

п.2.1. Основними функціями начальника відділу сертифікації систем менеджменту є керівництво, в тому числі організація, планування, розподіл функцій, забезпечення ресурсами (за узгодженням з керівництвом), контроль діяльності підрозділу та виконанням вимог систем управління якістю.

п.2.2. Начальник відділ сертифікації систем менеджементу ( ДП):

- організація, контроль та проведення робіт з оцінки відповідальності за закріпленою галуззю діяльності підрозділу;

- організація та контроль управління внутрішньою документацією та протоколами СУЯ;

-організація, контроль та проведення внутрішнього контролю ( аудиту) функціонування СУЯ;

- проводити пошук та залучення клієнтів в сфері сертифікації, метрології, оцінки відповідності;

- проведення науково-організаційної та науково-технічної діяльності;

- контроль підготовки звітів за напрямком діяльності підрозділу;

- участь у роботах з акредитації (атестації, уповноваження, призначення) за напрямками діяльності підрозділу на право проведення робіт у відповідності з наказами або розпорядженнями генерального директора (керівника ООВ);

-узгодження відповідей та письмових роз`яснень при листуванні з підприємствами;

-взаємодія з іншими територіальними центрами стандартизації, метрології та сертифікації, органами з сертифікації продукції та систем управління, акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) під час проведення робіт з сертифікації;

п.2.4 Начальник відділу сертифікації систем менеджменту повинен:

-виконувати роботи згідно встановлених вимог та термінів;

-підвищувати власну кваліфікацію на спеціальних курсах, семінарах тощо, проходить стажування у встановлені терміни;

-своєчасно вивчати нові нормативно-правові акти та нормативну документацію; проводити та проходиш стажування га технічне навчання у встановлені терміни; додержуватись встановлених ООВ правил у тому числі щодо порядку звіту, видачі, використання бланків суворої звітності Державної Системи Сертифікації та документів ООВ;

-дотримання вимог Закону України «Про запобігання корупції», Антикорупційних програм, пов`язаних з нею внутрішніх документів, також дотримувати і забезпечувати практичну реалізацію Антикорупційної програми.

п.2.8. Начальник відділу сертифікації систем менеджменту повинен додержуватись трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку.

п.2.10. Начальнику відділу сертифікації систем менеджменту забороняється:

-використовувати свої службові обов`язки або своє становище та пов`язані з ним можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб;

-вимагати або отримувати будь-яку матеріальну або нематеріальну вигоду ( для себе чи для близьких осіб), у зв`язку зі здійсненням своїх посадових обов`язків, яка не передбачена трудовим або іншим договором між ними та ДП «Одесастандартметрологія»;

- вчиняти будь-які дії, які прямо або опосередковано підбурюють інших працівників, посадових осіб, керівника до порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції»;

- забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи третіх осіб від юридичних або фізичних осіб у зв`язку із виконанням своїх повноважень або своїм становищем та пов`язаними з цим можливостями.

Так, у лютому 2024 року, більш точний час в ході проведення досудового розслідування виявилось не надалось можливим, ОСОБА_9 , будучи обізнаним, що ДП «Одесастандартметрологія» видає та погоджує сертифікати на систему управління якістю та сертифікати на систему екологічного управління, звернувся до начальника відділу сертифікації систем менеджменту ДП «Одесастандартметрологія» ОСОБА_8 з метою з`ясування умов необхідних для укладання договору щодо виконання вказаних робіт між Підприємством та ДП «Одесастандартметрологія».

В подальшому, для обумовлення умов необхідних для укладання договору виконання робіт щодо видачі та погодження сертифікатів на систему управління якістю та сертифікату на систему екологічного управління ОСОБА_9 отримав номер телефону начальника відділу ДП «Одесастандартметрологія» ОСОБА_8 .

З метою з`ясування підстав для укладення договору на виконання робіт та видачі сертифікатів від ДП «Одесастандартметрологія», ОСОБА_9 зателефонував начальнику відділу ДП «Одесастандартметрологія» ОСОБА_8 на її мобільний телефон та в ході телефонної розмови між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 виникла домовленість про особисту зустріч та умови укладення договору.

Під час зустрічі у ОСОБА_8 винник злочинний намір на отримання неправомірної вигоди, через що вона повідомила ОСОБА_9 , що може посприяти в оформлені документів, підписанні договору та видачі сертифікатів, але потрібно надати ій неправомірну вигоду, а саме грошові кошти у розмірі 20000,00 гривень.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на одержання неправомірної вигоди з метою особистого збагачення, ОСОБА_8 домовилася з ОСОБА_9 про зустріч 21.03.2024 о 16:00 годині за адресою розташування ДП «Одесастандартметрологія», а саме: АДРЕСА_2 , для завершення свого злочинного умислу та безпосереднього одержання неправомірної вигоди.

21.03.2024 року, приблизно о 16:05 год, ОСОБА_9 прибув на зустріч з ОСОБА_8 до ДП «Одесастандартметрологія», за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 10, та на вимогу ОСОБА_8 після видачі сертифікатів на систему управління якістю та сертифікату на систему екологічного управління ТОВ «Промінвестлогістика» в особі ОСОБА_9 , перебуваючи в одному із службових кабінетів Підприємства, передав останній грошові кошти в розмірі 20000 гривень, які начальник відділу ДП «Одесастандартметрологія» ОСОБА_8 отримала за сприяння та погодження сертифікатів на систему управління якістю та сертифікату на систему екологічного управління ТОВ «Промінвестлогістика» з ОСОБА_9 .

21.03.2024 року ОСОБА_8 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, за кваліфікуючими ознаками - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого службового становища.

25.03.2024 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

02.04.2024 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси частково задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши їй у період часу з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або у разі оголошеної повітряної тривоги з метою перебування в укритті, строком на 50 (п`ятдесят) днів, тобто в межах строку досудового розслідування, а саме до 21.05.2024 року включно. Покладено на підозрювану ОСОБА_8 , обов`язки: у період часу з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місце роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд/в`їзд з України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Захисник посилається на відсутність обґрунтованої підозри, оскільки ОСОБА_8 не має повноважень на реалізацію в інтересах ОСОБА_9 та ТОВ «Промінвестлогістика» щодо сприяння та погодження в оформленні сертифікатів на систему управління якістю та сертифікату на систему екологічного управління ТОВ, а сертифікація менеджменту може бути проведена та ухвалена виключно керівником ООВ ДП «Одесастандартметрологія» або його заступником. Крім того, за результатами службового розслідування від 04.04.2024 року, проведеного комісією ДП «Одесастандартметрологія» не були встановлені факти вчинення протиправних дій, в тому числі корупційних з боку ОСОБА_8 при проведенні аудиту та сертифікації ТОВ «Промінвестлогістика».

Захисник вважає, що за наведених обставин, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не доведена органом досудового розслідування, а тому відсутні підстави для оцінки питання існування ризиків. Крім того, захисник вважає, що орган досудового розслідування не довів існування ризиків.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення підозрюваної та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до положень ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З мотивувальної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали.

При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві. Зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до неї «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», №35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, у відповідності до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, а вирішується питання про обґрунтованість, повідомленої підозри та встановлення наявності або відсутності підстав вважати, що існують заявлені органом досудового розслідування ризики.

Більш того, під час вирішення вказаного питання суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, та долучені до клопотання прокурора вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, а наявність підстав, передбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими, колегією суддів не встановлено.

Таким чином, долучені до клопотання докази, на які міститься посилання в оскарженій ухвалі слідчого судді, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрювана можливо вчинила інкримінований їй злочин. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Слідчим суддею також вірно враховано тяжкість інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою, а також суспільно-небезпечний характер злочину.

За наведених обставин, доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, відсутність доказів на підтвердження винуватості підозрюваної, колегією суддів визнаються необґрунтованими.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування підозрюваної, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки ОСОБА_8 на даний час підозрюється у скоєнні корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, а санкція вказаної норми кримінального закону передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 4 років.

Обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що підозрювана, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке їй загрожує у разі доведеності її вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Апеляційний суд вважає вказаний ризик таким, що об`єктивно може існувати, однак такий ризик є мінімальним, з огляду на стаж роботи ОСОБА_8 в ДП «Одесастандартметрологія», наявність на утриманні неповнолітньої дитини та двох повнолітніх дітей, батька-інваліда, який потребує постійного стороннього догляду, що підтверджує наявність у неї міцних соціальних зв`язків з місці проживанні.

Однак, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним, хоч він і є мінімальним.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, - впливу на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та іншими учасниками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні не слід відкидати, хоча на момент розгляду клопотання слідчим не надано підтверджень того, що ОСОБА_8 намагалась вплинути на таких свідків. Однак такому ризику можливо запобігти шляхом покладення на підозрювану обов`язку утримуватись від спілкування з визначеним слідчим (прокурором) колом осіб.

При цьому, розуміння підозрюваної тієї обставини, що у разі порушення вказаного обов`язку до неї може бути застосований інший, більш суворий запобіжний захід, на думку апеляційного суду є достатнім стримуючим фактором, який зможе забезпечити запобіганню такого ризику.

Водночас, під час апеляційного розгляду, даних, які б вказували, що такі обставини мали місце після застосованого запобіжного заходу, судом не встановлені, отже застосований слідчим суддею запобіжний захід у виді домашнього арешту, з покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК є таким, що забезпечить виконання покладених обов`язків.

Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваної на свідків, оскільки покази осіб, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрювана все ж таки може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності та таку ймовірність не слід відкидати .

Обставини даної справи дають підстави дійти висновку, що обраний підозрюваній запобіжний захід у виді домашнього арешту в достатній мірі забезпечує виконання нею покладених на неї обов`язків та слугує достатнім стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки.

Тим більш, слідчим суддею враховані як обставини інкримінованого Сочинській кримінального правопорушення, так і її сімейний стан та соціальні зв`язки, з огляду на що слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваної домашнього арешту лише в нічний час доби, на відміну від вимог клопотання слідчого - застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Вимоги сторони захисту щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання органу досудового розслідування про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в протилежному випадку підозрювана не буде мати жодного запобіжного заходу, що вочевидь не забезпечить виконання завдань кримінального провадження, а навпаки може потягти негативні наслідки для досудового розслідування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваної дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів захисника щодо незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.04.2024 року, якою у кримінальному провадженні №42024163030000013 від 15.02.2024 року до ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України застосовано запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4