Рішення

від 30.04.2024 по справі 545/1197/24

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1197/24

Провадження № 2/545/1162/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Потетія А.Г.,

при секретарі Мамишевій А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів за договором позики та процентів,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання укладеним 07.12.2013 договір позики між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі розписки від 07.12.2013 на суму позики в розмірі 40 000 грн., стягнення зВідповідача,ОСОБА_2 на користь Позивача, ОСОБА_1 за договором позики від 07.12.2013: суму позики в розмірі 40 000 грн.; процентів за весь період користування позикою в сумі 64 349 грн.

Посилаючись,на тещо,07грудня 2013року Відповідач отримав від Позивача в боргпід власноручнаписану розпискугрошові коштив сумі40000грн.(сороктисяч гривень)готівкою. Ізараз письмовоювимогою від22січня 2024року Позивачвимагає їхповернення тавиплату процентів.А Відповідачзаперечує отриманняпозики,не дивлячисьнаіснування розписки. В розписці також вказано, що заставою позики є земельна частка (пай) площею 4,7706 га кадастровий номер 5324084600:00:004:0175. Розписка написана Відповідачем власноручно, про що в ній навіть є відповідний запис. Окрім прізвища, ім`я, по батькові позичальника та позикодавця, суми позики, розписка містить в собі такі реквізити, як дата її складання (написання) 07.12.2013, та власний підпис Відповідача. В розписці не вказаний строк (термін) повернення грошових коштів, отож позика була оформлена як безстрокова.

Факт передачі Позивачем та, відповідно, отримання Відповідачем в позику грошових коштів готівкою в сумі 40 000 грн. (сорок тисяч гривень) підтверджується письмовим документом розпискою від 07.12.2013, виданою (написаною власноручно) Відповідачем.

Крім того, 02.04.2024 року представником позивача ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про відмову від частини позовних вимог, в частині визнання укладеним 07.12.2013 договору позики між ОСОБА_1 (позикодавець) і ОСОБА_2 (позичальник) на підставі розписки від 07.12.2013 на суму позики в розмірі 40 000 грн. (сорок тисяч гривень), з огляду на те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Тому, зазначив, що вимога про визнання укладеним 07.12.2013 договору позики між Позивачем і Відповідачем на підставі розписки втрачає сенс.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання за розпискою не виконав, кошти не повернув, позивач вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Позивач у судове засідання не з`явився. Представник позивача ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, просить позовні вимоги про стягнення з відповідача суми позики, процентів за користування нею та судового збору задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представник відповідача адвокат Іванова О.І. надала до суду заяву у якій просила розглянути справу у її відсутність та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на пояснення викладені у відзиві та розгляд справи провести і її відсутність та у відсутність відповідача. Так у відзиві на позовну заяву зазначили наступне.

Щодо розпискита отриманнякоштів. Так, відповідачем ОСОБА_2 у 2013 р. мав потребу у грошових коштах. Попередньо ОСОБА_1 погодився надати грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн. на безвідсотковій основі. 07.12.2013 р. відповідач склав розписку наче б то про отримання грошових коштів у розмірі 40 000,00 грн. у якій вказав, що заставою є земельна частка (пай) площею 4,7706 га, кадастровий номер 5324084600:00:004:0175. Відповідач у момент написання розписки грошових коштів не отримував, оскільки намагався вирішити питання іншим шляхом та не брати у позику в ОСОБА_1 , а також проконсультувався щодо самої розписки та правових наслідків за нею. Так, відповідачу повідомили, що у відповідності до чинного законодавства передача у заставу нерухомого майна здійснюється виключно на підставі нотаріально посвідченого договору, а також мав намір передати земельну ділянку в оренду сільськогосподарському підприємству, тому відповідач сумнівався щодо отримання грошових коштів від ОСОБА_1 на підставі розписки. 08.12.2013 р. відповідач вирішив особисті фінансові питання та повідомив ОСОБА_1 , що потреба відпала в отриманні від нього грошових коштів. ОСОБА_1 запевнив, що знищить розписку від 07.12.2013 р., тому відповідач не вимагав повернення розписки на підставі довіри до позивача та доброзичливих відносин. Починаючи з 08.12.2013 р. відповідач взагалі забув, що існував факт складання розписки, оскільки він грошові кошти не отримував та був впевнений що розписка знищена, а також жодних вимог з боку ОСОБА_1 не надходило щодо повернення грошових коштів як у розмірі 40 000,00 грн. та взагалі претензій щодо існування боргових зобов`язань перед ним. Лише у лютому 2024 р. на адресу відповідача надійшла вимога щодо повернення грошових коштів (суми позики), наданих в борг під розписку грошових коштів в сумі 40 000,00 грн. готівкою та процентів. Відповідачем надана відповідь на вимогу, у якій вказав, що між відповідачем та позивачем не укладався договір позики та в свою чергу ним не складалася розписка про підтвердження факту отримання грошових коштів у сумі 40 000,00 грн. на підставі такого договору. З моменту складання розписки від 07.12.2013 р. минуло повних 10 років, тобто позивач навмисно тримав розписку з метою стягнення їх у майбутньому, що свідчить про недобросовісність позивача, так і про відсутність факту передачі грошових коштів відповідачу. Оскільки якби існував факт передачі грошових коштів, позивач у розумні строки міг би вимагати їх повернення. Відповідач не отримував грошові кошти за розпискою від 07.12.2013 р. від ОСОБА_1 та вважає, що даний позов є не що іншим як шахрайськими діями позивача, та отриманням неправомірної вигоди.

Щодо передачі у заставу земельної ділянки площею 4,7706 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Полтавська обл., Полтавський район, Рунівщинська сільська рада, кадастровий номер 5324084600:00:004:0175, що належить ОСОБА_2 , звертають увагу, що сам факт передачі у заставу даної земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства, тому земельна ділянка не могла бути об`єктом застави з метою забезпечення виконання зобов`язання. Відповідач отримав земельну ділянку у спадщину у 2013 р. та все ж таки не хотів її передавати у заставу у незаконний спосіб, тому знайшов шляхи вирішення фінансових питань та відмовився від отримання грошових коштів від позивача. Так, земельну ділянку відповідач передав в оренду з метою отримання орендної плати за її використання орендарем. Правовстановлюючий документ на земельну ділянку знаходиться у відповідача, який відповідно мав та має право розпоряджатися на власний розсуд належним йому майном. Станом на 07.12.2013 р. чинне законодавство не надавало власникам земель сільськогосподарського призначення права на їх відчуження, а виключно на розпорядження та володіння шляхом передачі їх в оренду або самостійного використання та господарювання. Ринок землі в Україні відкрито з 01.07.2021 р. Тому звернення стягнення на земельну ділянку у будь-якому випадку було неможливим. У зв`язку із розумінням відповідачем правових наслідків складеної розписки від 07.12.2013 р. відповідач відмовився від отримання грошових коштів на підставі неї та вирішив фінансові питання іншим шляхом. Так, позивачем не надано будь-яких доказів, того що відбувся факт передачі грошових коштів відповідачу та у вказаній сумі 40 000,00 грн. Також слід звернути увагу, що станом на 2013 р. сума 40 000,00 грн. була досить значною, тому прийняття рішення відповідачем відмовитись від отримання грошових коштів стало розумінням значної відповідальності за їх повернення. Позивач не ініціював питання щодо повернення відповідачем нібито отриманих грошових коштів за розпискою, незважаючи на те, що за звичайних обставин та у випадку наявності реального факту передачі грошових коштів відповідачу позивач повинен був вжити відповідних заходів для їх повернення. Будь-які дії ним не були вчинені, що свідчить про введення в оману суд щодо предмету спору. Зазначені обставини позивачем не відповідають дійсності. Стягнення грошових коштів з відповідача є безпідставним.

Щодо стягнення процентів. Щодо процентів у сумі 64 349,00 грн., які також не визнаються відповідачем у повному обсязі, слід вказати, що попередня домовленість між позивачем та відповідачем передбачала отримання грошових коштів на безпроцентній основі, про що спільно дійшли згоди, тому і складена розписка не містить вказівки на отримання позивачем процентів за наче б то передані грошові кошти. Домовленості щодо отримання процентів позивачем за грошові кошти не існувало взагалі, як і самого факту передачі грошових коштів. У зв`язку із відсутністю факту виконання договору позики позивачем, а саме передачі грошових коштів, та відмови відповідача від отримання грошових коштів за розпискою, тому договір позики не був укладений, а отже, і підстави для стягнення грошових коштів у розмірі 40 000,00 грн. та процентів у сумі 64 349,00 грн. відсутні. Таким чином, позивачем не надано жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження позовних вимог, а також доказів передачі грошових коштів відповідачу. У зв`язку з чим прохають відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд вивчивши матеріали справи, дослідив надані сторонами докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07грудня 2013року громадянин ОСОБА_2 (Відповідач), 1963 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 08.04.1997, отримав від ОСОБА_1 (Позивач) в борг під розписку грошові кошти в сумі 40 000 грн. (сорок тисяч гривень) готівкою. В розписці також вказано, що заставою позики є земельна частка (пай) площею 4,7706 га кадастровий номер 5324084600:00:004:0175. Розписка написана Відповідачем власноручно, про що в ній навіть є відповідний запис. Окрім прізвища, ім`я, по батькові позичальника та позикодавця, суми позики, розписка містить в собі такі реквізити, як дата її складання (написання) 07.12.2013, та власний підпис Відповідача. В розписці не вказаний строк (термін) повернення грошових коштів, отож позика була оформлена як безстрокова.

Відповідно до статті 1046Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості. Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Отже, розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є письмовим документом, який видається боржником кредитору, підтверджуючи як укладення договору, так і його умови, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Факт передачі Позивачем та, відповідно, отримання Відповідачем в позику грошових коштів готівкою в сумі 40 000 грн. (сорок тисяч гривень) підтверджується письмовим документом розпискою від 07.12.2013, виданою (написаною власноручно) Відповідачем.

Таким чином, юридична природа і характер правовідносин, які склалися між сторонами, з огляду на викладене вище, свідчать, що між Позивачем та Відповідачем 07 грудня 2013 року був укладений саме договір позики.

Згідно з частиною першою статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, у частині першій статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.

Вказане правило спрямоване на захист інтересів позикодавця у разі, якщо договором позики розмір процентів не визначений.

Випадки, коли договір позики вважається безоплатним, зазначені в частині другій статті 1048ЦК України (якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками). Визначене вказаною нормою правило про безоплатність договорів позики є імперативним і не може бути змінене за погодженням сторін.

Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до першого абзацу частини першої статті 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Складаючи вказану розписку і підписуючи її, Відповідач тим самим взяв на себе зобов`язання повернути кошти. Такий висновок випливає з реальності укладеного між сторонами договору та положень вищенаведеної статті 1049ЦК України щодо обов`язку позичальника повернути позикодавцеві передану йому позику.

Згідно з другим абзацом частини першої статті 1049ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, 22 січня 2024 року Позивач надіслав рекомендованим листом на адресу Відповідача письмову вимогу щодо повернення грошових коштів (суми позики), переданих в борг за розпискою, та сплати процентів, додавши до вимоги Розрахунок суми процентів від суми позики, складений станом на день написання вимоги. Грошові кошти Позивач просив перерахувати на його рахунок в установі банку, вказавши у вимозі реквізити, як це передбачено частиною третьою статті 1049 ЦК України. Листом від 23.02.2024 Відповідач повідомив Позивача, що заперечує існування між ними будь-якої усної або письмової домовленості щодо отримання в борг грошових коштів і заперечує факт отримання від Позивача будь-яких грошових коштів, в т. ч. в сумі 40 000 грн. (сорок тисяч гривень), а вимогу вважає безпідставною, не дивлячись на існування розписки. Також у листі Відповідач звернув увагу на те, що Позивачем йому не надано жодного документа, який підтверджує факт укладення договору позики, та зазначив, що вбачає в діях Позивача ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 189 Кримінального кодексу України. У відповідь на це, Позивач 28 лютого 2024 року надіслав із супровідним рекомендованим листом на адресу Відповідача ксерокопію написаної ним розписки від 07.12.2013, та повідомив, що змушений звернутися у встановленому порядку до районного суду з позовом про примусове стягнення боргу за розпискою в сумі 40000 грн. та процентів.

Вимогу Позивача щодо повернення грошових коштів (суми позики), переданих в борг за розпискою, та сплати процентів Відповідач отримав 01.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (додається). Тому, в силу норми, встановленої другим абзацом частини першої статті 1049 ЦК України, Відповідач мав повернути суму позики та сплатити проценти Позивачу в період з 02.02.2024 по 02.03.2024 (включно), але досі це не зробив.

І той факт, що оригінал написаної Відповідачем розписки знаходиться у Позивача, свідчить про те, що сума позики (передані в борг грошові кошти) Відповідачем не повернута Позивачу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з «Розрахунком суми процентів від суми позики (грошових коштів, переданих в борг) відповідно до частини 1 статті 1048 ЦКУ» всього сума процентів від суми позики за період з 07.12.2013 по 22.03.2024 складає 64 349 грн. (шістдесят чотири тисячі триста сорок дев`ять гривень).

Згідно наданої позивачем розписки вбачається, що ОСОБА_2 особисто написав вказану розписку і даний факт не оспорюється відповідачем. У вказаній розписці чітко вказана сума позики засвідчено особистим підписом. Дані розписки, які є правочином, не визнані недійсними у встановленому законом порядку, даних про її оспорювання у судовому порядку до суду сторонами не надано.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу в розмірі 40000,00грн. та процентів в розмірі 64349,00грн., як заявляє позивач.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи обґрунтованість позову, сплачений прокуратурою судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1211,20 грн. та заяви про забезпечення позову в сумі 605,60 грн., а всього 1816,80 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Таким чином, заявлені витрати представником відповідача адвокатом Івановою О.І. в розмірі 6000,00 грн. на правничу допомогу понесені ОСОБА_2 віднести за його рахунок.

Заходи забезпечення вжиті ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області суду від 02.04.2024 року підлягають скасуванню.

На підставі ст. ст.526,629, 1046,1047,1048, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст.263-265,279,354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за договором позики від 07.12.2013: суму позики в розмірі 40 000 грн. (сорок тисяч гривень); проценти за весь період користування позикою в сумі 64 349 грн. (шістдесят чотири тисячі триста сорок дев`ять гривень) згідно з розрахунком, який є додатком до позовної заяви, а всього стягнути 104349, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )витрати,понесені насплату судовогозбору заподання позовноїзаяви всумі 1211,20грн. та заяви про забезпечення позову в сумі 605,60 грн., а всього стягнути: 1816,80 грн.

Витрати понесені ОСОБА_2 на правничу допомогу віднести за його рахунок.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області суду від 02.04.2024 року.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: А. Г. Потетій