Постанова

від 20.06.2024 по справі 545/1197/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1197/24 Номер провадження 22-ц/814/2306/24Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Сальної Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики укладеним, стягнення грошових коштів за договором та процентів

за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Іванової Олени Ігорівни

на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики укладеним, стягнення грошових коштів за договором та процентів.

В червні 2024 року позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 4.7706 та, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, Рунівщинська с/рада, кадастровий номер 5324084600:00:004:0175, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 9414064, виданого 14.09.2013 Реєстраційною службою Полтавського районного управління юстиції Полтавської області, до вирішення справи по суті, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області 02 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

До набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №545/1197/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання договору позики укладеним, стягнення грошових коштів за договором та процентів,накладено арешт на земельну ділянкуплощею 4.7706 та, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, Рунівщинська с/рада, кадастровий номер 5324084600:00:004:0175, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 9414064, виданого 14.09.2013 Реєстраційною службою Полтавського районного управління юстиції Полтавської області.

Ухвалу допущено до негайного виконання.

З вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_2 , в інтересах якого апеляційну скаргу подав його представник адвокат Іванова О.І., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить скасувати ухвалу районного суду у зв`язку з її необґрунтованістю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, а також не враховано особливості предмета спору.

Зазначає, що арешт на земельну ділянку накладено вартість якої перевищує у два рази вимоги позивача, що є неспівмірним та порушує права відповідача.

Суддею не з`ясовано обсяг позовних вимог, а також не з`ясовано дані про особу відповідача та відповідність виду забезпечення позову. Судом не враховано права третіх осіб на земельну ділянку так як вказує, що відповідач 23.10.2023 року спірну земельну ділянку продав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу, укладеного в усній формі у вигляді розписки. Накладення арешту порушує права відповідача на конституційне право власності розпоряджатися, користуватися та володіти належним йому майном.

Окрім того, земельна ділянку перебуває в оренді у ПП «Альфа-Капітал».

Відзив до суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Відповідно до положеньстатті 150 ЦПК Українипозов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначенийстаттею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положеньстатті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами дійсно виник спір щодо неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за борговою розпискою, згідно якої спірну земельну ділянку відповідач зазначив як заставу позики.

Належність відповідачу нерухомого майна, наведеного позивачем та на яке він просить накласти арешт доводилася позивачем шляхом надання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої відносно ОСОБА_2 .

Враховуючи реальність спору та наявність обставин, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову щодо стягнення боргу.

У відповідача, як у власника нерухомого майна, є можливість вільно розпорядитися цим майном під час судового розгляду справи, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Окрім того, сам відповідач не заперечує, що вказана земельна ділянка ним на підставі розписки була продана ОСОБА_3 . Тобто, відповідач має намір відчужити спірне нерухоме майно.

Вказані дії відповідача вказують про реальні ризики, оскільки, у разі задоволення позову, відповідач може ухилитися від виконання рішення суду, й неможливо буде відновити права позивача щодо стягнення із відповідача грошової суми.

Проте,забезпечуючи позовшляхом накладенняарешту на земельну ділянкуплощею 4.7706 та, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, Рунівщинська с/рада, кадастровий номер 5324084600:00:004:0175, суд першої інстанції не врахував ціну позову 104349 грн. та ціну арештованого майна, тому колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість у цій частині вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2024 року, слід змінити,накласти арешт на спірну земельну ділянкуплощею 4.7706 та, що належить ОСОБА_2 , в межах заявлених позовних вимог у сумі 104349 грн.

На переконання колегії суддів, вказаний вид забезпечення позову є достатнім, який у повній мірі забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, не призведе до порушення прав відповідача на користування належним йому майном.

Окрім того, арешт вказаної земельної ділянки не призведе до порушення прав орендаря, оскільки спрямований лише на тимчасове обмеження прав відповідача на відчуження спірної земельної ділянки в межах ціни позову.

Немає підстав вважати, що застосування таких заходів призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, зважаючи на те, що нерухоме майно залишається в його власності, а можливість відчужити це майно обмежується лише на певний час.

Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Іванової Олени Ігорівни задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2024 року, змінити,накласти арешт на земельну ділянкуплощею 4.7706 та, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, Рунівщинська с/рада, кадастровий номер 5324084600:00:004:0175, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 9414064, виданого 14.09.2013 Реєстраційною службою Полтавського районного управління юстиції Полтавської області, в межах заявлених позовних вимог у сумі 104349 грн.

В іншій частині хвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 02 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.06.2024.

Головуючий суддя: Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль