Постанова
від 17.04.2024 по справі 910/20605/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2024 р. Справа№ 910/20605/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Станіка С.Р.

Тищенко О.В.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 17.04.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/20605/21 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін"

до: 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_1

про застосування нікчемності правочину

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (далі - позивач, ТОВ "Ріо Фін") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2), ОСОБА_1 (далі - відповідач-3, скаржник), відповідно до якої просить суд

1. застосувати наслідки нікчемності договору купівлі-продажу майнових прав № 13-МП від 03.03.2012, укладеного між ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каліса», шляхом:

1.1 визнання недійсним свідоцтва про право власності серії 50617781, що видане 23.12.2015 Управлінням державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві про право власності ТОВ «Каліса»;

1.2 визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.01.2016, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А. за реєстровим номером № 21, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каліса» та ОСОБА_2 ;

1.3 визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. за реєстровим номером № 1290, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

1.4 визнання недійсним договору дарування від 03.03.2016, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. за реєстровим номером № 1294, укладеного ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 ;

1.5 визнання недійсним договору іпотеки від 06.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В., за реєстровим номером № 682, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

2. визнати припиненим права іпотеки ОСОБА_1 за договором іпотеки від 06.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В, за реєстровим номером № 682;

2.1 скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дерев`янко В.В. №29135168 від 06.04.2019 та запис №14051535 від 06.04.2016 про іпотеку;

2.2. скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дерев`янко В.В. № 29134930 від 06.04.2019 та запис № 14051287 від 06.04.2016 про обтяження;

3. визнати за позивачем права іпотекодержателя за договором іпотеки від 28.12.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. за реєстровим № 2675, що укладений між АКБ «Київ» та ВАТ «АК «Укртранс» стосовно іпотечного майна: квартири АДРЕСА_1 , про що зробити відповідний запис у державному реєстрі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до умов договору № 315 від 12.09.2003 про участь в будівництві житлового будинку було затверджено Перелік квартир житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що будується на АДРЕСА_2 , згідно з яким по закінченню будівництва на користь ВАТ "АТ "Укртранс" відходила квартира АДРЕСА_3 загальною площею 188,20 кв. м.

В подальшому за договором іпотеки від 28.12.2007 в забезпечення виконання зобов`язань з кредитним договором № 45/07 від 14.06.2007, ВАТ "АТ "Укртранс" передано в іпотеку АКБ "Київ" майнові права на квартиру АДРЕСА_4 ). За переліком інвесторів, що був затверджений ВАТ "АТ "Укртранс" 07.05.2013, іпотечна квартира АДРЕСА_3 була поділена на квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 131,40 кв. м, інвестором яких залишалось ВАТ "АТ "Укртранс". Однак, без згоди іпотекодержателя АКБ "Київ" за договором купівлі-продажу майнових прав № 13-МП від 03.03.2012 ВАТ "АТ "Укртранс" передав у власність ТОВ "Каліса" майнові права на 131,40 кв. м площі квартири АДРЕСА_2 . За актом приймання-передачі об`єкта нерухомості від 05.07.2013 квартира АДРЕСА_6 перейшла до ТОВ "Каліса". 03.01.2016 за договором купівлі-продажу від 03.01.2016 право власності на квартиру АДРЕСА_7 до ОСОБА_2 , яка в подальшому за договором купівлі-продажу від 03.03.2016 відчужила квартиру на користь ОСОБА_1 . Остання в свою чергу за договором дарування від 03.03.2016 відчужила спірну квартиру на користь ОСОБА_3 . За таких обставин позивач, який набув права вимоги за кредитним договором № 45/07 від 14.06.2007 та договорами забезпечення на підставі договору факторингу (відступлення права грошової вимоги) № 30/04 від 30.04.2019 та договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 30.04.2019, звернувся до суду із заявленими позовними вимогами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 позов задоволено частково. Визнано припиненим права іпотеки ОСОБА_1 за договором іпотеки від 06.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. за реєстровим номером № 682. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дерев`янко В.В. №29135168 від 06.04.2019 та запис №14051535 від 06.04.2016 про іпотеку. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дерев`янко В.В. № 29134930 від 06.04.2019 та запис № 14051287 від 06.04.2016 про обтяження. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" право іпотекодержателя за договором іпотеки від 28.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. за реєстровим № 2675, що укладений між АКБ "Київ" та ВАТ "АК "Укртранс" стосовно іпотечного майна: квартири АДРЕСА_8 , про що зробити відповідний запис у державному реєстрі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" 4540 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" 4540 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

До Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/20605/21, в якій апелянт просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі №910/20605/21 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «РІО ФІН» відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що висновок суду про тотожність предмету іпотеки майнових прав на об`єкти незавершеного будівництва, в тому числі але не виключно на квартиру «НОМЕР_1 (НОМЕР_1), та квартири АДРЕСА_9 , не відповідає встановленим обставинам справи, наслідком чого стало прийняття неправильного рішення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

12.10.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2022 строк, відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, який був прийнятий судом у порядку ст. 263 ГПК України, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що по суті доводи апеляційної скарги зводяться до недійсності Договору іпотеки через невідповідність його нормам закону, проте такі доводи апелянта виходять за межи предмету спору та предмету доказування у справі, оскільки зустрічного позову про визнання його недійсним відповідачем у суді першої інстанції не заявлялось.

Щодо незалучення до справи третіх осіб позивач зазначає, що як унормовано Господарським процесуальним кодексом України, треті особи підлягають залученню у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Втім, апелянт не зазначив, щодо яких саме прав та обов`язків ПАТ АБ «Укргазбанк», приватного нотаріуса Дерев`янка В.В. або ПАТ «УКРТРАНС» прийняте оскаржуване рішення.

Щодо ТОВ «КАЛІСА», яке дійсно мало б бути залученим в якості відповідача, то зазначаємо що згідно відомостей ЄДРПОУ, зазначене Товариство припинено 12.07.2016 без правонаступництва, про що здійснено відповідний запис у реєстрі.

Клопотання та письмові пояснення учасників апеляційного провадження, які надійшли до суду після 14.10.2022 залишаються колегією суддів без розгляду як такі, що подані з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2022.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022, матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/20605/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В. Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/20605/21. Вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, відкладено до надходження матеріали справи № 910/20605/21 до Північного апеляційного господарського суду.

07.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/20605/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/20605/21 за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022. Повідомлено учасників справи, що розгляд вказаної апеляційної скарги відбудеться 18.10.2022.

18.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника апелянта - адвоката Ковальчука Я.В. про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 розгляд справи № 910/20605/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 відкладено, та повідомлено учасників про те, що наступне судове засідання відбудеться 08.11.2022.

08.11.2022 судове засідання не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання, що підтверджується Актом Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022, про те, що 08 листопада 2022 року з 12 год. 03 хв. до 16 год. 13 хв. серверне обладнання та локальна обчислювальна мережа Північного апеляційного господарського суду, що розташовані по вул. Шолуденка, 1, м. Київ, не працювали у зв`язку з відсутністю електропостачання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 розгляд справи призначено на 06.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у судовому засідання оголошено перерву та повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання відбудеться 20.12.2022.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022, у зв`язку із перебуванням судді Агрикової О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у межах справи № 910/20605/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді: Кравчук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/20605/21 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді: Кравчук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 клопотання представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Ярослава Вадимовича про зупинення провадження по справі № 910/20605/21 - задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі № 910/20605/21 до набрання законної сили (набуття чинності) рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2116/21 (910/8889/22) за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін", Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання недійсним іпотечного договору від 28.12.2007 в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_9 . Зобов`язано сторони повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023, в зв`язку зі звільненням головуючої судді Чорногуза М.Г. у відставку 13.07.2023 (рішення Вищої ради правосуддя №708/0/15-23) матеріали судової справи № 910/20605/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю.., судді - Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3023/23 від 14.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 справу № 910/20605/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2022 прийняти до провадження колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Станік С.Р., Тищенко О.В. Зобов`язано учасників повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які були підставою зупинення провадження у справі №910/20605/21.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3816//23 від 25.09.2023, у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відряджені, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В. Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2022 у справі № 910/20605/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко О.В. Поновлено апеляційне провадження у справі №910/20605/21. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2022 у справі № 910/20605/21 призначено на 07.11.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4448/23 від 06.11.2023, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В. Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 справу №910/20605/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2022 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Станік С.Р. Розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою та часом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2022 у справі № 910/20605/21 на 11.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2022 у справі № 910/20605/21 на 30.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2022 у справі № 910/20605/21 на 05.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2022 у справі № 910/20605/21 на 17.04.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 17.04.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-3, які надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання 17.04.2024 не з`явились, про дату,час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 28.12.2007 між Акціонерним комерційним банком "Київ" (далі - іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (далі - іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 2675.

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007 за цим договором забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з договору № 45/07 від 14.06.2007 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, усіх змін та доповнень до нього, в тому числі додаткових угод № 1 від 26.06.2007, № 2 від 12.07.2007, № 3 від 30.10.2007, № 4 від 22.11.2007, № 5 від 21.12.2007, за яким іпотекодавець - Відкрите акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Укртранс" отримав кредит у сумі 27.000.000,00 грн зі сплатою 17% річних, терміном повернення по 13.06.2008 включно.

Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007 іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів, неустойки, відшкодування витрат, пов`язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов цього договору.

У п. 1.3 Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007 сторонами визначено перелік майнових прав, які є предметом іпотеки, зокрема - майнові права на квартиру АДРЕСА_10 .

Згідно з п. 1.4 Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007 майнові права, які передаються в іпотеку за цим договором, належать іпотекодавцю на підставі договору № 315 участі в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на розі вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва від 12.09.2003, укладеного між Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією та Комунальним підприємством "Печерськ-Інвест", додатку № 2 до договору № 315 від 12.09.2003, договору підряду № 20р на будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем (місцями для паркування машин) на АДРЕСА_2 , укладеного 27.04.2006 між Комунальним підприємством "Печерськ-Інвест", Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс", Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України.

Відповідно до п. 1.8 Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007 право іпотеки, зазначене у п. 1.1 цього договору, виникає у іпотекодержателя з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

У п. 2.1.2 Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007 сторонами погоджено, що іпотекодавець зобов`язаний до моменту повного виконання основного зобов`язання без письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати відступлення предмета іпотеки третім особам.

Також, у п. 2.1.8 Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007 вказано, що іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

В подальшому між сторонами було укладено ряд договорів про внесення змін до Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007.

Зокрема, договором про внесення змін від 28.08.2008 сторони виклали п. 1.1 Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007 у новій редакції, зазначивши, що за цим договором забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з договору № 45/07 від 14.06.2007 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, усіх змін та доповнень до нього, в тому числі додаткових угод № 1 від 26.06.2007, № 2 від 12.07.2007, № 3 від 30.10.2007, № 4 від 22.11.2007, № 5 від 21.12.2007, № 6 від 10.01.2008, № 7 від 25.01.2008, № 8 від 22.02.2008, № 9 від 14.03.2008, № 10 від 28.03.2008, № 11 від 09.04.2008, № 12 від 30.04.2008, № 13 від 08.05.2008, № 14 від 05.06.2008, № 15 від 24.07.2008, № 16 від 29.07.2008, за яким іпотекодавець - Відкрите акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Укртранс" отримав кредит у сумі 47.600.000,00 грн, 1.600.000,00 дол США, 1.000.000,00 Євро зі сплатою 19,4% річних по гривневому залишку, 17,0% річних по залишку у доларах та 14,9% річних в євро з терміном повернення по 28.10.2008.

Договором про внесення змін від 28.11.2008 сторони виклали п. 1.1 Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007 у новій редакції, зазначивши, що за цим договором забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з договору № 45/07 від 14.06.2007 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, усіх змін та доповнень до нього, в тому числі Додаткових угод № 1 від 26.06.2007, № 2 від 12.07.2007, № 3 від 30.10.2007, № 4 від 22.11.2007, № 5 від 21.12.2007, № 6 від 10.01.2008, № 7 від 25.01.2008, № 8 від 22.02.2008, № 9 від 14.03.2008, № 10 від 28.03.2008, № 11 від 09.04.2008, № 12 від 30.04.2008, № 13 від 08.05.2008, № 14 від 05.06.2008, № 15 від 24.07.2008, № 16 від 29.07.2008, № 17 від 29.08.2008, № 18 від 16.09.2008, № 19 від 29.09.2008, № 20 від 28.10.2008, №21 від 30.10.2008, № 22 від 20.11.2008, за яким іпотеко держатель, як кредитодавець, надає іпотекодавцю, як позичальнику, кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності з лімітом у сумі 51.595.000, 00 грн, 1.600.000,00 дол США, 1.000.000,00 Євро, терміном користування з 14.06.2007 по 17.10.2009 зі сплатою 22% річних по гривневому залишку, 18% річних по залишку в дол. США та Євро.

Договором про внесення змін від 29.07.2011 до Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007 сторони дійшли згоди викласти п. 1.1 договору іпотеки у наступній редакції: "За цим договором забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотеко держателя, що випливають (та/або випливатимуть) з договору про надання кредиту у вигляді не відновлювальної кредитної лінії № 45/07 від 14.06.2007 та додаткових угод до кредитного договору, за яким іпотеко держатель надав іпотекодавцю кредит у вигляді не відновлювальної відкличної кредитної лінії на наступних умовах: ліміт у гривні - 75 845 000,00 грн, ліміт у Євро - 1 000 000,00 Євро, ліміт у дол. США - 1 600 000,00 дол США зі сплатою 18% річних у валюті зобов`язання зі строком повернення до 28.02.2014 включно.

Договором про внесення змін від 23.08.2012 до Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007 сторони дійшли згоди викласти п. 1.1 договору іпотеки у наступній редакції: "За цим договором забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотеко держателя, що випливають (та/або випливатимуть) з договору про надання кредиту у вигляді не відновлювальної кредитної лінії № 45/07 від 14.06.2007 та додаткових угод до кредитного договору, за яким іпотеко держатель надав іпотекодавцю кредит у вигляді не відновлювальної відкличної кредитної лінії на наступних умовах: ліміт у гривні - 82 182 425,01 грн, ліміт у Євро - 1 000 000,00 Євро, ліміт у дол. США - 1 600 000,00 дол США зі сплатою 15% річних за користування кредитом у гривні та 18% річних у дол. США та Євро зі строком повернення до 28.02.2014 включно.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 585 Цивільного кодексу України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що виконання зобов`язань Відкритого акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" перед Акціонерним комерційним банком "Київ" за договором про надання кредиту № 45/07 від 14.06.2007 забезпечувалось іпотекою на підставі Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" та Акціонерним комерційним банком "Київ", предметом якого були, в тому числі, майнові права на квартиру АДРЕСА_10 .

03.03.2012 між Публічним акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каліса" (покупець) укладено договір № 11-МП купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбаченими цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до п. 2.2 договору № 13-МП купівлі-продажу майнових прав від 03.03.2012 сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_11 з наступними характеристиками: квартира будівельний номер АДРЕСА_3 , загальною площею 130,40 кв. м.

Відповідно до Довідки про оплату 100% майнових прав від 07.03.2012, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Каліса" закріплено майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру в житловому будинку на перетині АДРЕСА_2 з характеристиками: квартира АДРЕСА_12 , загальна площа 130,40 кв. м. Загальна вартість закріплений майнових прав становить 1 564 800,00 грн сплачено покупцем повністю.

Як вбачається з Переліку інвесторів, за кошти яких Генеральним інвестором та Генеральним підрядником в особі Відкритого акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" збудовано квартири в будинку АДРЕСА_11 (вих. №195 від 07.05.2013), квартира АДРЕСА_3 була поділена на квартиру АДРЕСА_13 , загальною площею 47,3 кв. м.

За актом № 13/1-МП прийому-передачі майнових прав від 05.07.2013 продавець передав покупцю майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру в житловому будинку на перетині АДРЕСА_2 з характеристиками: квартира АДРЕСА_3 , загальна площа 130,40 кв. м.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Каліса" набуло право власності на квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 130,40 кв. м, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.12.2015.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформація долучена позивачем до матеріалів справи), 23.12.2015 внесено запис про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Каліса" на вказану квартиру ( АДРЕСА_9 ).

13.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каліса" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрований в реєстрі за № 211, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність належну продавцю на праві власності кватиру АДРЕСА_9 , квартира, що відчужується складається з 2-житлових кімнат, площею 71,20 кв. м, загальна площа 130,40 кв. м.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформація долучена позивачем до матеріалів справи), 13.01.2016 внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на вказану квартиру ( АДРЕСА_9 ).

03.03.2016 між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О., зареєстрований в реєстрі за № 1290, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця квартиру АДРЕСА_9 , а покупець приймає квартиру та сплачує за неї ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформація долучена позивачем до матеріалів справи), 03.03.2016 внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказану квартиру ( АДРЕСА_9 ).

03.03.2016 між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарований) укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О., зареєстрований в реєстрі за № 1294, відповідно до умов якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв в дар квартиру АДРЕСА_9 .

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 03.03.2016 внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказану квартиру ( АДРЕСА_9 ).

06.04.2016 між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В., зареєстрований в реєстрі за № 682, відповідно до умов якого згідно з договором позики, посвідченого Дерев`янко В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 681, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , іпотекодержатель надав іпотекодавцю позику в сумі 3.390.043,00 грн, а іпотекодавець зобов`язаний повернути суму позики у строк до 06.04.2026.

Відповідно до п. 2.1 договору іпотеки № 682 від 06.04.2016 на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_9 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (долучена позивачем до позовної заяви), до реєстру внесено запис про державну реєстрацію іпотек на підставі договору іпотеки № 682 від 06.04.2016.

Водночас, судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України було прийнято рішення № 61 від 11.02.2015 "Деякі питання участі держави у виведенні Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Київ", згідно з яким держава в особі Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк") бере участь у виведенні банку Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Київ" (далі - ПАТ "АКБ "Київ") з ринку шляхом відчуження активів і зобов`язань ПАТ "АКБ "Київ" на користь АБ "Укргазбанк".

На підставі постанови Правління Національного банку України № 128 від 24.02.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 9 від 24.02.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "Київ", згідно з яким з 25.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "Київ".

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 61 від 11.02.2015 "Деякі питання участі держави у виведенні з ринку публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"", 19.06.2015 було здійснено передачу активів та зобов`язань ПАТ "АКБ "Київ" на користь АТ "Укргазбанк", а саме активів за ціною 740,1 млн. грн. та зобов`язання балансовою вартістю 1 млрд 379,4 млн. грн.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 910/2116/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Автомобільна компанія "Укртранс", яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 та набрала законної сили, встановлено, що 19.06.2015 між ПАТ "АКБ "Київ" та АБ "Укргазбанк" було укладено договір про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, на підставі якого до АБ "Укргазбанк" перейшло право вимоги до ПАТ АК "Укртранс", що виникло з кредитних договорів № 24/2005 від 31.05.2005, № 45/07 від 14.06.2007, № 01/2005 від 11.01.2005, № 65/04 від 16.07.2004 та № 25/04 від 29.09.2004, укладених останнім з Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ", та права вимоги за договорами, що їх забезпечують.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 у справі № 910/1050/14 було повністю задоволено позов заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, ПАТ АКБ "Київ" до ПАТ АК "Укртранс" про стягнення 122.917.033,94 грн, а саме : 36.305.598,01 грн - строкова заборгованість по кредиту; 11066498, 26 грн - поточна заборгованість за процентами; 38160598,00 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 25551544, 37 грн - прострочена заборгованість за процентами; 514.781,65 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 1.374.317,23 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів ; 209.342,46 евро - поточна заборгованість за процентами в Євро; 209.342,48 євро - прострочена поточна заборгованість за процентами в Євро; 2.230,08 євро - пеня за несвоєчасну сплату процентів в Євро; 334.947,94 доларів США- поточна заборгованість за процентами в доларах США; 334.947,96 доларів США- поточна заборгованість за процентами в доларах США; 3.568,13 доларів США- пеня за несвоєчасну сплату процентів в доларах США (заборгованість за кредитним договором № 45/07 від 14.06.2007).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2014 було залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 03.08.2015 у справі № 910/1050/14, яка набрала законної сили, замінено сторону виконавчого провадження ВП № 46705395 з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк".

Зокрема, судом у справі № 910/1050/14 було встановлено, що 19.06.2015 між Публічним акціонерним товариством банк "Київ" (неплатоспроможний банк) та Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (приймаючий банк) укладено договір про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку.

Згідно з п. 1.2 договору АБ "Укргазбанк" отримав право вимоги від боржників неплатоспроможного банку за договорами про здійснення активних операцій належного та повного виконання всіх зобов`язань за основними договорами, включаючи сплату заборгованості за основними договорами, процентів, можливих комісій, штрафних санкцій (п.1.2.1.), право звернення стягнення на предмет застави, право звернення до поручителя за договором поруки (п. 1.2.2.).

Згідно п. 4.1 договору з дня укладання договору та акту приймання-передачі активів і зобов`язань АБ "Укргазбанк" набув усіх прав та обов`язків кредитора щодо боржників, разом із правами за договорами забезпечення таких вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, до АБ "Укргазбанк" перейшли права вимоги до Приватного акціонерного товариства Автомобільна компанія "Укртранс", які виникли на підставі кредитного договору № 45/07 від 14.06.2007, а також за договором забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором - за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007, що не заперечувалось сторонами під час розгляду даної справи.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі № 910/1050/14, яка набрала законної сили, замінено сторону виконавчого провадження по виконанню наказу № 910/1050/14 від 11.04.2014 з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест".

Зокрема, судом у справі № 910/1050/14 було встановлено, що 20.02.2019 між Акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариством обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" укладено договір факторингу (відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор/новий кредитор зобов`язується передати в розпорядження клієнта/первісного кредитора грошові кошти без ПДВ за відступлення права вимоги за кредитною заборгованістю без ПДВ, зазначеною в п. 1.2. цього договору, а клієнт/первісний кредитор зобов`язується відступити фактору/новому кредитору свої права грошової вимоги до боржника в розмірі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.п. 1 п. 1.2. договору, за цим договором відступається право грошової вимоги (кредитна заборгованість що розрахована на дату укладання цього договору згідно умов кредитних договір без ПДВ), яке видно на підставі договорів, укладених між ПАТ "АКБ "Київ" (АБ "Укргазбанк" є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та АБ "Укргазбанк" 19.06.2015) та Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Укртранс" (код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22890514, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 83-А), зокрема за договором № 45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору - в сумі 341 574 156,39 грн (в т.ч. по кредиту - 74 466 196,01 грн, по процентам - 67 077 315,71 грн, по пені - 200.030.644,67 грн), а також в сумі 418 684,94 євро по процентам та в сумі 669 895,90 доларів США по процентам.

Кредитний договір не містить заборони щодо заміни кредитора у зобов`язанні та не потребує згоди боржника на таку заміну кредитора.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що після отримання клієнтом/первісним кредитором грошових коштів без ПДВ за відступлення права вимоги за кредитною заборгованістю без ПДВ, зазначеною в .п. 1.2. цього договору, до фактора/нового кредитора переходять права вимоги (замість клієнта/первісного кредитора) до боржника належного та реального виконання всіх грошових зобов`язань боржника, які випливають з умов кредитних договорів, в обсягах і на умовах, що існуватимуть на момент переходу цих прав.

Після отримання клієнтом/первісним кредитором грошових коштів без ПДВ за відступлення права вимоги за кредитною заборгованістю без ПДВ, зазначеною в п. 1.2. цього договору, фактор/новий кредитор вважається стороною кредитних договорів та до фактора/нового кредитора переходять усі права та обов`язки кредитора по відношенню до боржника, що належали до цього первісному кредитору за кредитними договорами в обсязі на умовах, що існуватимуть на момент переходу цих прав, а клієнт/первісний кредитор втрачає всі права за кредитними договорами (п. 1.6.).

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" перейшли права вимоги до Приватного акціонерного товариства Автомобільна компанія "Укртранс", які виникли на підставі кредитного договору № 45/07 від 14.06.2007, а також за договором забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором - за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007, що не заперечувалось сторонами під час розгляду даної справи.

Судом встановлено, що 30.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (новий іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" (первісний іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 2098.

Відповідно до п. 1 договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 30.04.2019 первісний іпотекодержатель відступає у повному обсязі, а новий іпотекодержатель приймає всі права та обов`язки іпотекодержателя, що існують станом на дату укладення цього договору, в тому числі за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничною О.В., укладеним між Акціонерним комерційним банком "Київ" (Акціонерний банк "Укргазбанк" є первісним іпотекодержателем в силу Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, укладеним між Акціонерним комерційним банком "Київ" та Акціонерним банком "Укргазбанк", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за № 3060) та іпотекодавцем.

Згідно з п. 1.2 договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 30.04.2019 права та обов`язки первісного іпотекодержателя виникли на підставі договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, укладеного 20.02.2019 між Акціонерним банком "Укргазбанк" та первісним іпотекодержателем.

Відповідно до п. 1.4 договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 30.04.2019 договорами іпотеки забезпечується виконання зобов`язань, об`єктом яких є грошові кошти, що випливають з договору № 45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007, який укладено між Акціонерним комерційним банком "Київ" та іпотекодавцем.

З моменту укладення цього договору та його нотаріального посвідчення до нового іпотекодержателя переходять всі права та обов`язки первісного іпотекодержателя за договорами іпотеки, зокрема, право вимагати від іпотекодавця належного та реального виконання зобов`язань за договорами іпотеки в обсязі, розмірі та на умовах, що існують на момент переходу цих прав (п. 1.5 договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 30.04.2019).

Відповідно до п. 1.6 договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 30.04.2019 з моменту укладення цього договору та його нотаріального посвідчення новий іпотекодержатель вважається стороною договорів іпотеки, а первісний іпотекодержатель втрачає всі права та обов`язки за договорами іпотеки.

Таким чином, внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 30.04.2019, позивач набув права вимоги в якості іпотекодержателя за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007.

При цьому, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 у справі № 910/1050/14, яка набрала законної сили, замінено сторону виконавчого провадження ВП № 58403631 по виконанню наказу № 910/1050/14 від 11.04.2014 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (позивача у даній справі).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач у позовній заяві вказує на те, що належним способом захисту його прав як іпотекодержателя є визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" прав іпотеки шляхом визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, оскільки відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. При цьому, позивач зазначає, що правочин з відчуження іпотечного майна без згоди іпотекодержателя є недійсним в силу закону, тобто нікчемним.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одночасно з цим, статтею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача (відповідачів), стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача (відповідачів). Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача (відповідачів) на захист проти позову.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, звернення позивачем з даним позовом до суду обумовлене набуття ним прав іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_9 .

При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, що спір у даній справі не стосується права власності.

У контексті вищевикладеного колегія суддів зазначає, що виконання зобов`язань Відкритого акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" перед Акціонерним комерційним банком "Київ" за Договором про надання кредиту № 45/07 від 14.06.2007 забезпечувалось іпотекою на підставі Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" та Акціонерним комерційним банком "Київ", предметом якого були, в тому числі, майнові права на квартиру АДРЕСА_14 .

Як убачається з Переліку інвесторів, за кошти яких Генеральним інвестором та Генеральним підрядником в особі Відкритого акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" збудовано квартири в будинку АДРЕСА_11 (вих. № 195 від 07.05.2013), квартира АДРЕСА_3 була поділена на квартиру АДРЕСА_15 , загальною площею 47,3 кв. м.

У контексті означеного суд зазначає, що виникнення речових прав на новостворене майно врегульовано статтею 331 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Правова позиція про те, що не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, викладена Верховним Судом України у постанові від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/2011 викладено правову позицію про те, що створені внаслідок формального поділу об`єкти не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що внаслідок поділу квартири АДРЕСА_16 , загальною площею 47,3 кв. м, іпотека за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007 не припинилась, тобто, предметом іпотеки є спірна квартира - квартира АДРЕСА_9 .

У ст. 593 Цивільного кодексу України зазначено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов`язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов`язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять доказів припинення іпотеки за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007, зокрема, доказів припинення основного зобов`язання (виконання договору № 45/07 від 14.06.2007 - зважаючи на судові спори про стягнення заборгованості з позичальника та банкрутство позичальника) та доказів закінчення строку дії іпотечного договору. При цьому, відповідно до п. 6.2 Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007 договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов`язання.

У свою чергу, в матеріалах справи також відсутні докази реалізації предмета іпотеки відповідно; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що іпотека, предметом якої є квартира АДРЕСА_9 , за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007 є чинною.

Як встановлено колегією суддів вище, предмет іпотеки Публічним акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (іпотекодавцем) було відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю "Каліса" за договором № 13-МП купівлі-продажу майнових прав від 03.03.2012, яке в свою чергу відчужило предмет іпотеки ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу ввід 03.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрований в реєстрі за № 211.

У подальшому ОСОБА_2 відчужила квартиру АДРЕСА_9 на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу квартири від 03.03.2016, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О., зареєстрований в реєстрі за № 1290.

У цей же день 03.03.2016 ОСОБА_1 подарувала квартиру АДРЕСА_9 ОСОБА_3 згідно договору дарування квартири від 03.03.2016, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О., зареєстрований в реєстрі за № 1294.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформація долучена позивачем до матеріалів справи), 03.03.2016 внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказану квартиру ( АДРЕСА_9 ).

Отже, з вищевикладеного вбачається та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, наразі власником квартири АДРЕСА_9 є ОСОБА_3 .

У ст. 9 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

У ст. 12 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на дату укладення Договору купівлі-продажу майнових прав № 13-Мп від 03.03.2012) у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов`язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв`язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки.

Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Обтяження нерухомого майна іпотекою передбачає заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном та виникає з моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту такого обтяження.

Набувач предмета іпотеки не позбавлений можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб та здатний виявити розумну обачність, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов`язаних із набуттям статусу іпотекодавця, у тому числі і тих, що можуть настати у разі невиконання основного зобов`язання. Хоча обтяження майна іпотекою і впливає на можливість реалізації набувачем іпотечного майна свого конституційного права власності через обмежену правомочність розпоряджатися предметом іпотеки, втручання у таке право є мінімальним та спрямоване на врахування інтересів усіх суб`єктів вказаних правовідносин.

Положення частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку" не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна).

До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки.

Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.

Конституційний Суд України у рішенні від 14.07.2020 у справі № 8-р/2020 зазначив, що положення частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку", які визначають наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, безпосередньо не стосуються питання позбавлення іпотекодавця (набувача іпотечного майна) права власності на предмет іпотеки або ж його примусового відчуження у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником.

Таким чином, не зважаючи на перехід права власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007 (квартиру АДРЕСА_9 ), іпотека за вказаним іпотечним договором є чинною.

За наведених обставин, так як іпотека за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007 є чинною (доказів її припинення матеріали справи не містять), колегія суддів дійшла висновку, що наразі іпотекодержателем за договором іпотеки є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (позивач), іпотекодавцем - ОСОБА_2 .

Крім того, як на підставу позову у даній справі позивач посилається на норми ст. 216 Цивільного кодексу України.

У статті 216 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки недійсності правочину. У частині першій цієї статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з частиною другою статті 216 Цивільного кодексу України, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Аналогічні положення містяться у статті 208 Господарського кодексу України, якою передбачено наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним. Зокрема, згідно з частиною другою вказаної норми, у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Правові наслідки, передбачені частиною першою та другою статті 216 Цивільного кодексу України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За змістом частин першої та другої статті 216 Цивільного кодексу України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів).

Тлумачення статті 216 Цивільного кодексу України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 Цивільного кодексу України або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Правило статті 216 Цивільного кодексу України застосовується виключно до сторін правочину.

Так як предмет іпотеки за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007 без згоди іпотекодержателя було відчужене Публічним акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (іпотекодавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліса" за договором № 13-МП купівлі-продажу майнових прав від 03.03.2012 (що свідчить про недійсність вказаного правочину в силу закону, його нікчемність), яке в свою чергу відчужило предмет іпотеки ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13.01.2016, у подальшому ОСОБА_2 відчужила квартиру АДРЕСА_9 на користь ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири від 03.03.2016, яка цього ж дня 03.03.2016 згідно договору дарування кватири від 03.03.2016 подарувала вказану квартиру ОСОБА_3, застосування позивачем такого способу захисту як реституція (ст. 216 Цивільного кодексу України) є необґрунтованим, оскільки наслідки недійсності правочину застосовуються виключно до сторін такого правочину та коли майно, передане за таким правочином, наразі є в особи, якій воно передане.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч. 3 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У ст. 328 Цивільного кодексу України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України зазначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У даному контексті колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що саме по собі посилання позивача на норми ст. 216 Цивільного кодексу України є недостатніми та неспроможними для задоволення позову в частині визнання недійсними правовстановлюючих документів відповідачів з огляду на положення ст.ст. 330, 387, 388 Цивільного кодексу України.

Однак, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" ґрунтується виключно на нормах ст. 23 Закону України "Про іпотеку" та ст. 216 Цивільного кодексу України.

Будь-яких інших підстав позову позивачем не заявлено.

Враховуючи викладені обставини, а також оскільки право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, беручи до уваги порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до суду (право іпотекодержателя) колегія суддів погоджується із судом першої інстанції стосовно відмови в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" у частині позовних вимог про:

1) застосування наслідки нікчемності договору купівлі-продажу майнових прав № 13-МП від 03.03.2012, укладеного між ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каліса", шляхом:

1.1 визнання недійсним свідоцтва про право власності серії 50617781, що видане 23.12.2015 Управлінням державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві про право власності ТОВ "Каліса";

1.4. визнання недійсним договору дарування від 03.03.2016, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. за реєстровим номером № 1294, укладеного ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 ;

Вказані позовні вимоги не призводять до відновлення порушених (невизнаних/оспорюваних) прав позивача як іпотекодержателя.

Оскільки суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" у задоволенні вказаних вище позовних вимог у зв`язку з необґрунтованістю, судом першої інстанції правомірно не розглянуто подану відповідачем-3 заяву про застосування позовної давності щодо вказаних позовних вимог.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, що позовна давність була заявлена лише відповідачем-3 ( ОСОБА_1 ), тоді як іншими відповідачами позовна давність не заявлялась.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без годи іпотекодержателя є недійсним.

Таким чином, оскільки відчуження предмета іпотеки (квартири АДРЕСА_9 ) від Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліса" за Договором №11-МП купівлі-продажу майнових прав від 03.03.2012 відбулось без погодження з іпотекодержателем (банком), вказаний правочин (договір № 13-МП купівлі-продажу майнових прав від 03.03.2012) є недійсним в силу закону (нікчемним).

Так само, оскільки іпотека за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007 була чинною, а відчуження предмета іпотеки від Товариства з обмеженою відповідальністю "Каліса" до ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 13.01.2016, від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири від 03.03.2016 та від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за Договором дарування квартири від 03.03.2016 було здійснено без погодження з іпотекодержателем, вказані правочини є також недійсними в силу закону (нікчемними).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 06.04.2016 між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В., зареєстрований в реєстрі за № 682, відповідно до умов якого згідно з договором позики, посвідченого Дерев`янко В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 681, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , іпотекодержатель надав іпотекодавцю позику в сумі 3 390 043,00 грн, а іпотекодавець зобов`язаний повернути суму позики у строк до 06.04.2026.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно з п. 1.13 Іпотечного договору № 2675 від 28.12.2007 наступні іпотеки предмета іпотеки забороняються крім передачі предмета іпотеки в наступну іпотеку іпотекодержателю.

Таким чином, оскільки передача предмета іпотеки (квартири АДРЕСА_9 ) за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007 в наступну іпотеку від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки № 682 від 06.04.2016 була здійснена без погодження з первісним іпотекодержателем (за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007), договір іпотеки № 682 від 06.04.2016 є недійсним в силу закону (нікчемним).

Зважаючи на нікчемність договору іпотеки № 682 від 06.04.2016, колегія суддів зазначає про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" в частині 1) визнання припиненим права іпотеки ОСОБА_1 за договором іпотеки від 06.04.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В, за реєстровим номером № 682; 2) скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дерев`янко В.В. № 29135168 від 06.04.2019 та запис № 14051535 від 06.04.2016 про іпотеку; 3) скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дерев`янко В.В. № 29134930 від 06.04.2019 та запис № 14051287 від 06.04.2016 про обтяження, так як нікчемний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому спосіб захисту як скасування запису № 14051535 від 06.04.2016 про іпотеку та скасування запису № 14051287 від 06.04.2016 про обтяження не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.

Таким чином, судом першої інстанції цілком правомірно відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" у частині скасування запису № 14051535 від 06.04.2016 про іпотеку та скасування запису № 14051287 від 06.04.2016 про обтяження.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність в Реєстрі інформації про іпотеку та обтяження на підставі договору іпотеки № 682 від 06.04.2016 безпосередньо порушують права позивача, оскільки пріоритет - це переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно, а пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Що стосується позовних вимог про визнання за позивачем прав іпотекодержателя, колегія суддів зазначає наступне.

Право іпотеки, на захист якого подано позов, є похідним речовим правом від права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Згідно зі статтею 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання права належить до способів захисту цивільних прав та інтересів.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відчуження предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя, зміна власників предмета іпотеки (квартири АДРЕСА_9 ) свідчить про те, що існує невизначеність у належному позивачу праві іпотеки за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007, щодо предмета іпотеки та його власника, що свідчить про порушення права іпотеки позивача за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007, яке підлягає захисту.

Отже позовна вимоги про визнання за позивачем прав іпотекодержателя відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим чинним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18.

Тобто, для відновлення прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" як іпотекодержателя за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007 необхідним є повернення в становище, яке існувало до моменту порушення, тобто коли права позивача (іпотеко держателя) не ставилися під сумнів і він міг вільно користуватись цими правами за договором. З передбачених статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України способів захисту прав, найбільш обґрунтованим і ефективним є саме визнання прав за позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19.

З огляду на встановлені вище колегією суддів обставини щодо набуття позивачем прав іпотекодержателя за Іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007, предметом іпотек за яким є квартира АДРЕСА_9 , що скаржником не спростовано у своїй апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" у частині визнання за позивачем прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 28.12.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. за реєстровим № 2675, що укладений між АКБ "Київ" та ВАТ "АК "Укртранс", стосовно іпотечного майна: квартири АДРЕСА_17 , про що зробити відповідний запис у державному реєстрі.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із позицією позивача, що по суті доводи апеляційної скарги зводяться до недійсності Договору іпотеки через невідповідність його нормам закону, проте такі доводи апелянта виходять за межи предмету спору та предмету доказування у справі, оскільки зустрічного позову про визнання його недійсним відповідачем у суді першої інстанції не заявлялось.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/20605/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/20605/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/20605/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 30.04.2024.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.Р. Станік

О.В. Тищенко


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	17.04.2024
Оприлюднено	06.05.2024
Номер документу	118783437
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань спільної діяльності

Шаптала Є.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 17.04.2024 по справі 910/20605/21ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/20605/21

Постанова від 17.04.2024

Постанова
від 17.04.2024 по справі 910/20605/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД