Постанова

від 20.11.2024 по справі 910/20605/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/20605/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 (головуючий - Шаптала Є.Ю., судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 (суддя Сівакова В.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо Фін»

до: 1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 , 3. ОСОБА_1

про застосування наслідків нікчемності правочину, визнання припиненим права іпотеки, визнання права іпотекодержателя

(відповідно до статті 216 ГПК України в судовому засіданні 23.10.2024 оголошено перерву до 20.11.2024).

(за участю представників: позивача -Грекова Л.В., відповідача-2 - ОСОБА_5, відповідача-3 - ОСОБА_6, ОСОБА_1 - особисто)

Обставини спору

1. На забезпечення виконання зобов`язань Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» (далі - ПрАТ «АК «Укртранс», іпотекодавець) за кредитним договором від 14.06.2007 №45/07 між ним та Акціонерним комерційним банком «Київ» (далі - Банк «Київ», іпотекодержатель) укладений іпотечний договір від 28.12.2007 за № 2675, відповідно до якого предметом іпотеки є майнові права на ряд квартир у будинку, що будується на розі вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у м. Києві , зокрема квартира № 91 , загальною площею 188,2 кв м.

2. 03.03.2012 між ПАТ «АК «Укртранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каліса» (далі - ТОВ «Каліса») укладено договір № 13-МП купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_3, а саме: квартиру будівельний номер № 91А загальною площею 130,40 кв м (далі квартира № 91А) , яка виникла внаслідок поділу квартири № 91 , загальною площею 188,2 кв м на два окремих об`єкта.

3. 23.12.2015 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Каліса» на квартиру № 91А на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.12.2015.

4. Постановою Правління НБУ від 24.02.2015 № 28 із 25.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку «Київ».

5. 19.06.2015 між Банком «Київ» (неплатоспроможний банк) та Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк» приймаючий банк) укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, відповідно до якого неплатоспроможний банк відступає, а приймаючий банк набуває право вимоги за договорами іпотеки та застави, зокрема, за іпотечним договором від 28.12.2007 за № 2675, який забезпечує належне виконання кредитного договору від 14.06.2007 №45/07.

6. За договором купівлі-продажу від 13.01.2016 №21 ТОВ «Каліса» відчужило квартиру №91А на користь ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_4 , відповідач-1), яка за договором купівлі-продажу від 03.03.2016 № 1290 відчужила цю квартиру на користь ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-3).

7. У цей же день 03.03.2016 ОСОБА_1 за договором дарування №1294 відчужила квартиру №91А ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , відповідач-2), який 03.03.2016 зареєстрував за собою право власності на цю квартиру.

8. 06.04.2016 між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 682 квартири №91А у забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця за договором позики. 06.04.2016 державний реєстратор зареєстрував обтяження квартири №91А іпотекою.

9. 20.02.2019 між ПАТ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Реверс Інвест» укладено договір факторингу (відступлення права грошової вимоги), за яким відступається право грошової вимоги, яка виникла на підставі договорів, укладених між Банком «Київ» (ПАТ «Укргазбанк» є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку від 19.06.2015) та ПрАТ «АК «Укртранс», зокрема за договором від 14.06.2007 № 45/07. Також 20.02.2019 між зазначеними сторонами укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки.

10. Набуті на підставі договору факторингу від 20.02.2019 права вимоги, зокрема, за кредитним договором від 14.06.2007 № 45/07, ТОВ «ФК «Реверс Інвест» відступило на користь ТОВ «Ріо Фін» за договором факторингу від 30.04.2019. Також 30.04.2019 між цими сторонами укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 28.12.2007 № 2675.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

11. ТОВ «Ріо Фін» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про застосувати наслідки нікчемності договору купівлі-продажу майнових прав від 03.03.2012 № 13-МП, укладеного між ПрАТ «АК «Укртранс» та ТОВ «Каліса», шляхом:

- визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ «Каліса» від 23.12.2015 серії 50617781;

- визнання недійсними: (1) договору купівлі-продажу від 13.01.2016 № 21, укладеного між ТОВ «Каліса» та ОСОБА_2 ; (2) договору купівлі-продажу від 03.03.2016 № 1290, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; (3) договору дарування від 03.03.2016 № 1294, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; (4) договору іпотеки від 06.04.2016 № 682, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- визнання припиненим права іпотеки ОСОБА_1 за договором іпотеки від 06.04.2016 № 682;

- скасування рішень державного реєстратора №29135168 від 06.04.2019 та запису №14051535 від 06.04.2016 про іпотеку; рішення державного реєстратора № 29134930 від 06.04.2019 та запису № 14051287 від 06.04.2016 про обтяження;

- визнання за позивачем права іпотекодержателя за договором іпотеки від 28.12.2007 № 2675 стосовно іпотечного майна: квартири №91А , про що зробити запис у державному реєстрі.

12. Позов мотивований порушенням прав позивача, як іпотекодержателя, внаслідок відчуження ПрАТ «АК «Укртранс» іпотечного майна - квартири №91А без згоди іпотекодержателя, у зв`язку з чим відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна - ОСОБА_3 . При цьому що правочин з відчуження іпотечного майна без згоди іпотекодержателя є недійсним в силу закону.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

13. Господарський суд м. Києва рішенням від 21.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, позов задовольнив частково.

14. Визнав припиненим право іпотеки ОСОБА_1 за договором іпотеки від 06.04.2016 № 682; скасував рішення державного реєстратора №29135168 від 06.04.2019, запис №14051535 від 06.04.2016 про іпотеку та рішення державного реєстратора № 29134930 від 06.04.2019 та запис № 14051287 від 06.04.2016 про обтяження; визнав за ТОВ «Ріо Фін» право іпотекодержателя за договором іпотеки від 28.12.2007 № 2675, що укладений між АКБ «Київ» та ПрАТ «АК «Укртранс» стосовно іпотечного майна - квартири № 91А , про що зробити відповідний запис у державному реєстрі. В іншій частині в позові відмовив.

15. Суди встановили, що внаслідок формального поділу квартири АДРЕСА_3 на квартиру № 91-А загальною площею 130,40 кв м та квартиру № 91 загальною площею 47,3 кв м не виникло двох окремих об`єктів нерухомості, а отже іпотека квартири №91 в цілому за іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007 не припинилась, є чинною на момент вирішення спору і квартира №91А також є предметом іпотеки.

16. Оскільки відчуження предмета іпотеки - квартири № 91А від ПрАТ «АК «Укртранс» за ланцюгом оскаржуваних правочинів відбулось без погодження з іпотекодержателем, усі такі правочини (договори купівлі-продажу та дарування) є недійсними в силу закону (нікчемними), а іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна - ОСОБА_3 в силу статті 23 Закону України «Про іпотеку».

17. Також відповідно до положень статті 12 Закону України «Про іпотеку» нікчемним є і правочин з передачі іпотечного майна в наступну іпотеку - договір іпотеки від 06.04.2016 № 682.

18. Відчуження предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя, неодноразова зміна власників квартири № 91А свідчить про невизначеність у належному позивачу праві іпотеки за іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007 щодо предмета іпотеки та його власника та свідчить про порушення права іпотеки позивача за іпотечним договором № 2675 від 28.12.2007, яке підлягає захисту шляхом задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем права іпотекодержателя за згаданим іпотечним договором.

Касаційна скарга

19. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач-3 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України та або закрити провадження у справі, або направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва у межах справи про банкрутство ПрАТ «АК «Укртранс».

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. Вирішуючи спір, суд не залучив до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ «АК «Укртранс» як сторону договору купівлі-продажу майнових прав від 03.03.2012 №13-МП, який є предметом позовних вимог у даній справі. Даний спір не підвідомчий господарському суду за суб`єктним складом учасників.

21. Суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без розгляду клопотання скаржника про долучення на стадії апеляційного перегляду додаткового доказу - судового рішення у справі № 910/2116/21, яким встановлено істотну та преюдиційну для даної справи обставину того, що квартири АДРЕСА_6 з моменту створення були окремими об`єктами нерухомості.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

22. Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги безпідставними. Спор у справі не пов`язаний з майном банкрута - ПрАТ «АК «Укртранс», до якого позивач не заявив жодних позовних вимог, а отже справ не стосується прав та інтересів останнього та не підлягає вирішенню в межах справи про його банкрутство.

Заяви з процесуальних питань

23. ОСОБА_3 подав клопотання про зупинення касаційного провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 907/825/22 у подібних правовідносинах, у якій вирішується питання застосування пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України.

24. Верховний Суд зазначає, що в пункті 7 частини 1 статті 228 ГПК України закріплено право суду зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

25. Вирішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 907/825/22 питання можливості оскарження учасником справи судових рішень з підстав їх прийняття про права та інтереси особи, не залученої до участі у справі, не впливає на розгляд цієї касаційної скарги та не є підставою для зупинення касаційного провадження з огляду на наведені нижче підстави для відмови в задоволенні касаційної скарги відповідача-3.

26. Також не підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_3 про зупинення касаційного провадження для направлення справи до суду першої інстанції для виправлення описки в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, оскільки вчинення такої процесуальної дії судом касаційної інстанції не передбачено нормами ГПК України, зокрема статтями 227, 228 цього Кодексу, які врегульовують підстави для зупинення провадження у справі. При цьому відповідач-2 не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з відповідним клопотання про виправлення описки після завершення касаційного перегляду.

27. Верховний Суд також звертає увагу відповідача-2 на те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчило б про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

28. Відповідач-2 подав також клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 302 ГПК України та з посиланням на те, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Верховний Суд відхиляє зазначене клопотання з мотивів, які будуть наведені нижче.

Позиція Верховного Суду

29. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. За доводами касаційної скарги відповідач-3 оскаржує судові рішення виключно з підстави порушення судами норм процесуального права, а підставою касаційного оскарження визначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України. В обґрунтування касаційної скарги наводить три аргументи: (1) справа не підвідомча господарському суду за суб`єктним складом сторін спору; (2) спір у справі стосується прав та інтересів незалученої особи - ПрАТ «АК «Укртранс» у зв`язку з чим підлягає вирішенню в межах справи про банкрутство останнього; (3) суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача-3 про долучення додаткових доказів.

31. Верховний Суд відхиляє всі зазначені доводи скаржниці з огляду на таке.

32. За обставинами цієї справи правовідносини за кредитним договором від 14.06.2007 №45/07 виникли між юридичними особами ПрАТ «АК «Укртранс» та Банком «Київ» і за своїм змістом є господарськими.

33. За вимогами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

34. У статті 546 ЦК України передбачено можливість забезпечення виконання зобов`язання. Таке забезпечення здійснюється шляхом встановлення спеціальних способів, якими є порука, неустойка, гарантія, застава, притримання, завдаток та інші види, передбачені договором або законом.

35. Правочин щодо забезпечення зобов`язання є акцесорним, додатковим, виникає лише у зв`язку з основаним зобов`язанням та залежить від долі останнього.

36. Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

37. Окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України).

38. Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

39. Тобто іпотека - це вид акцесорного зобов`язання, яке нерозривно пов`язане з основним і залежить від долі основного зобов`язання.

40. Згідно зі статтею 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

41. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

42. Суди попередніх інстанцій встановили, що власником квартири №91А є ОСОБА_3 , до якого перейшли права та обов`язки за акцесорним іпотечним договором від 28.12.2007 № 2675.

43. Спір у даній справі стосується права позивача на предмет іпотеки, який за встановленими судами обставинами набув у власність ОСОБА_3 в результаті вчинення ланцюга правочинів щодо відчуження іпотечного майна на користь третіх осіб без згоди іпотекодержателя. Заявлені у справі позовні вимоги безпосередньо пов`язані та спрямовані на захист права позивача, як іпотекодержателя, одержати задоволення його вимог за рахунок предмета іпотеки в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

44. У статтях 1 та 2 ЦПК України зазначено про призначення ЦПК України та визначені завдання та основні засади цивільного судочинства.

45. ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

46. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

47. Аналогічно статті 1 та 2 ГПК України визначають призначення ГПК України та завдання і основні засади господарського судочинства.

48. ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

49. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

50. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

51. Частина 1 статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

52. У пункті 1 частини 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

53. Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала в постановах від 01.03.2018 у справі № 461/12052/15-ц, від 23.01.2019 у справі № 210/2104/16-ц та інших, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад спору, у якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

54. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов`язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №753/12916/15-ц).

55. Разом з тим пункт 1 частини 1 статті 20 ГПК України виключив з-під юрисдикції господарського суду спори щодо правочинів, укладених на забезпечення основного зобов`язання, яке не є господарським та сторонами якого не є виключно юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 906/277/18.

56. Сторонами основного зобов`язання - кредитного договору від 14.06.2007 №45/07 є юридичні особи, а сам договір - господарським. Ті ж самі сторони уклали і забезпечувальний договір іпотеки від 28.12.2007 №2675, за яким зобов`язання ПрАТ «АК «Укртранс» перейшло до ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про іпотеку».

57. Заміна однієї із сторін забезпечувального зобов`язання не впливає на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому ж судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням. Верховний Суд звертається до близьких за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23.11.2022 у справі № 345/1537/21.

58. З урахуванням зазначених правових висновків Великої Палати Верховного Суду спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, про що правильно вказали суди обох інстанцій.

59. З огляду на існування усталених правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо суб`єктної юрисдикції спорів в подібних правовідносинах та положення частини 6 статті 302 ГПК України клопотання відповідача-2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

60. Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено юрисдикційність господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними результатів аукціону; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спорів про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спорів про стягнення заробітної плати; спорів про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спорів щодо інших вимог до боржника.

61. Отже, законодавством про банкрутство розширено межі щодо можливості залучення до провадження у справі різних осіб (учасників провадження) задля досягнення процесуальної економії розгляду всіх спорів щодо активів боржника у межах єдиного провадження - провадження у справі про банкрутство та прискорення самого провадження у справі про банкрутство, яке часто зупинялося для розгляду спорів окремих учасників у різних провадженнях у судах різних юрисдикцій.

62. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 дійшла висновку, що спір про визнання недійсними електронних торгів та договору купівлі-продажу, предметом яких є не майно боржника, а право вимоги до нього, не підлягають розгляду у межах справи про банкрутство останнього, оскільки результати таких торгів не впливають на зміну активів боржника та відповідно у справі про банкрутство - на зміну ліквідаційної маси. Юрисдикція розгляду такого спору визначається за загальними правилами відповідно до статті 20 ГПК України.

63. Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 83). У зв`язку із цим господарський суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19, пункт 7.43).

64. Верховний Суд констатує, що вирішення заявлених у цій справі позовних вимог впливає не на права первинного іпотекодавця - ПрАТ «АК «Укртранс» (щодо якого порушено справу про банкрутство), а на права фізичних осіб, до яких перейшло право власності на обтяжене іпотекою спірне нерухоме майно, а сам позов спрямований на захист належного позивачу права іпотекодержателя, яке не визнається відповідачами. При цьому позивач у межах цього спору не заявляв жодних майнових вимог до ПрАТ «АК «Укртранс», останній не є відповідачем у справі. Задоволення ж заявлених позовних вимог матиме наслідком відновлення правової визначеності у належному позивачу праві іпотекодержателя квартири №91А, проте не призведе до фактичної зміни власника іпотечного майна. У зв`язку з чим відсутні підстави для розгляду даного спору в межах справи про банкрутство ПрАТ «АК «Укртранс».

65. Щодо посилань скаржниці на необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції її клопотання про долучення судового рішення у справі № 910/2116/21, то за змістом пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

66. Отже, відповідно до наведеної норми процесуального права підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені. При цьому таке процесуальне порушення з боку суду може мати місце лише у тому випадку, коли сам учасник справи, який заявляє відповідне клопотання, дотримався встановленого процесуальним законом порядку подання доказів.

67. Натомість з матеріалів справи та змісту і самої касаційної скарги відповідача-3 вбачається, що відповідне клопотання було подане скаржницею 30.01.2024 - з істотним пропуском процесуального строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 16.09.2022, що і зумовило залишення такого клопотання судом без розгляду відповідно до вимог частини 8 статті 80, статті 118 ГПК України.

68. Таким чином підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилась за результатом касаційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

70. Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

71. Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін як такі, що є законними та обґрунтованими.

Розподіл судових витрат

72. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на скаржницю.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у справі № 910/20605/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.