Ухвала

від 02.05.2024 по справі 465/8618/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/8618/23

1-кп/465/688/24

У Х В А Л А

судового засідання

02.05.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката: ОСОБА_5 ,

представника потерпілого: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові матеріали кримінального провадження № 62023140110000053 від 30.01.2023 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Гніздичів Жидачівського району Львівської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4 ст.425, ч.5 ст.407 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.425, ч.5 ст.407 КК України.

Прокурор звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, аргументуючи свої вимоги тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу та при подальшому його продовженні судом, що повністю виправдовують продовження терміну дії обвинуваченому ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою. Наголосив, що строк тримання обвинуваченого під вартою завершується 10.05.2024 року, судовий розгляд кримінального провадження не завершено, тому згідно поданого клопотання просив таке задоволити, продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів з можливістю альтернативного внесення застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200 грн. В подальшому при розгляді клопотання уточнив, що на продовженні застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наполягає, а в питання визначення альтернативного розміру застави покладається на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора заперечила, зазначивши, що обвинувачений наміру ухилятися від суду не має, ризики, на які посилається сторона обвинувачення, є перебільшеними та лише гіпотетичними. При цьому, просила звернути увагу на те, що обвинувачений майже рік перебуває під вартою, на даний час триває дослідження доказів у справі, по спливу значного строку ОСОБА_4 не має можливості впливати на інших учасників кримінального провадження або знищити докази, які під час досудового розслідування вилучені і на даний час перебувають у розпорядженні прокурора. За таких обставин, а також враховуючи, що сторона обвинувачення клопоче про визначення альтернативного розміру застави, що на переконання сторони захисту свідчить про те, що можливість і достатність застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжних заходів, не пов`язаних з позбавленням особистої свободи, визнається самим обвинувачем, захисник просила розглянути можливість застосування до ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. У випадку зворотного просила врахувати, що родина ОСОБА_4 не має фінансової спроможності внести альтернативну заставу у раніше визначеному розмірі, тому клопотала про зменшення такої до розміру, який становить 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 позицію свого захисника підтримав, додавши, що до затримання проживав із дружиною, яка навчається в училищі, малолітньою дитиною віком три роки та матір`ю пенсійного віку. При цьому, уточнив, що сім`я живе лише за рахунок стипендії дружини і пенсії матері, інших джерел доходів вони не мають. А тому, при вирішенні клопотання прокурора просив врахувати наведені обставини в сукупності із тривалим строком тримання його під вартою з травня 2023 року.

Представник потерпілого клопотання прокурора підтримала, вказавши на те, що тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень та їх характер, а також факт самовільного залишення ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, військової служби свідчать про наявність реальних ризиків вчинення обвинуваченим спроб ухилитися від суду для уникнення кримінальної відповідальності.

Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненнізлочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.

За змістом ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При розгляді клопотання суд оцінює в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_4 , які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких, суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, стан здоров`я обвинуваченого, обставини, які свідчать про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході не відпали, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а також у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, санкція статті якого передбачає можливість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. З огляду на встановлені обставини при розгляді клопотання, суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості ухилення обвинуваченого від суду та впливу на свідків та потерпілого. Зазначені ризики не зменшилися.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, заслуговують на увагу доводи клопотання обвинувача про те, що існує реальний ризик можливості втечі обвинуваченого, адже останній обвинувачується у вчиненні злочину, пов`язаного із нез`явленням на військову службу в умовах воєнного стану, володіє навиками військовослужбовця, в тому числі має досвід поводження зі зброєю, що об`єктивно може сприяти йому в реалізації планів ухилення від кримінальної відповідальності. Крім цього, після ознайомлення ОСОБА_4 з матеріалами кримінального провадження обвинувачений володіє анкетними даними свідків та представників потерпілого, а тому, будучи на волі, може у своїх інтересах незаконно на них впливати з метою зміни раніше наданих викривальних показань або відмови від них.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на обвинувачення ОСОБА_4 у кількох епізодах злочинної діяльності, що вказує на існування ризику можливості вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, позиція прокурора у поданому клопотанні про наявність ризиків, визначених п.п.1, 3, 4 ,5 ч.1 ст.177 КПК України, є обґрунтованою.

Обставин, які б могли свідчити про те, що такі ризики на час розгляду клопотання зменшилися або після постановлення судом ухвали від 12.03.2024 року про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу мінімізовані чи відпали, на даний час не встановлено і такі відсутні.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто, застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

У ході судового розгляду з`ясовано, що вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування, жодних заборон застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом його здоров`я на даний час немає.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання у разі визнання винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.425, ч.5 ст.407 КК України, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, а також особу обвинуваченого, вік, стан його здоров`я та стадію розгляду кримінального провадження, а саме проведення судового слідства, в ході якого лише розпочато дослідження письмових доказів, суд визнає обґрунтованим клопотання прокурора та вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з альтернативною можливістю внесення застави.

Що стосується розміру застави та наполягань сторони захисту на необхідності зменшення такого, то суд приймає до уваги те, що інститут альтернативної застави не є формальним, а слугує для особи, яка утримується під вартою, законодавчо визначеною гарантією можливості заміни попереднього ув`язнення на заставу. При цьому, застосування застави не може бути спрямоване на створення таких умов, за яких особа завідомо (в силу свого матеріального становища, стану здоров`я, скрутних життєвих обставин тощо) буде позбавлена можливості внести визначений судом розмір застави і в очах стороннього спостерігача така застава сприйматиметься атрибутивно, тобто як така, що не спрямована на дійсне її застосування. В контексті наведеного поза увагою суду не може залишатися те, що сім`я ОСОБА_4 жила в основному за рахунок його доходів, як військовослужбовця, і на даний час внаслідок перебування ОСОБА_4 під вартою не має стабільних доходів. Також суд враховує, що дружина обвинуваченого навчається, на її утриманні перебуває їх спільний з обвинуваченим малолітній син, 2021 року народження, матеріально їх забезпечувати допомагає матір обвинуваченого, яка є учасником бойових дій та не має засобів для повноцінного утримання себе та сім`ї сина.

За наведених обставин, з метою реального гарантування обвинуваченому його процесуальних прав, зокрема щодо визначення релевантного розміру альтернативної застави, беручи до уваги стадію, на якій перебуває розгляд кримінального провадження, попередню тривалість тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту в частині наявності підстав для зменшення раніше визначеного альтернативного розміру застави. Водночас пропонований стороною захисту розмір альтернативної застави у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб суд вважає з урахуванням встановлених у справі ризиків та розміру заподіяної шкоди, яка інкримінується обвинуваченому, недостатньою для гарантування належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків. З урахуванням положень абз.5 ч.5 ст.182 КПК України суд вважає за доцільне обрати обвинуваченому альтернативу заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка на даний час відповідатиме характеру висунутого особі обвинувачення, його особі та слугуватиме виконанню завдань кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.177, 178,183,197,199,331КПК України,суд -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задоволити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4 ст.425, ч.5 ст.407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 30 червня 2024 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу у сумі 100 (ста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302800 (триста дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ст.194КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати за викликом прокурора чи суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту ( АДРЕСА_1 ), в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматися від спілкування із свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Львівської установи виконання покарання ( АДРЕСА_2 .

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , підтриманого обвинуваченим ОСОБА_4 , про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший, не пов`язаний з обмеженням особистої свободи, відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для виконання.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з часу вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1