Рішення

від 16.04.2024 по справі 906/743/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/743/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача -1: не з`явився;

від позивача-2: Шакалов А.В., посвідчення №474 від 01.12.2021, виписка з ЄДР;

від відповідача-1: Григорчук Н.І., виписка з ЄДР;

від відповідача-2: Войцешук В.В., ордер серія ВК №1028957 від 15.09.2021;

від третьої особи на стороні відповідача: не з`явився;

за участю прокурора: Рудченко М.М., службове посвідчення №071186 від 01.03.2023,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі 1. Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (м.Рівне); 2. Житомирської обласної державної адміністрації (м.Житомир)

до 1. Житомирської міської ради (м.Житомир);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер Буд" (м.Житомир)

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору,

скасування державної реєстрації,

з перервами в судових засіданнях: з 20.02.2024 по 19.03.2024, та з 19.03.2024 по 16.04.2024 згідно з ч.2 ст. 216 ГПК України.

У липні 2021 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури (далі прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях), Житомирської обласної державної адміністрації до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер Буд" (далі ТОВ "МК Партнер Буд"), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 (додаток №2) рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 №1323 в частині продажу ТОВ "МК Партнер Буд" земельної ділянки площею 1,1486га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, що знаходиться за адресою: вул.Лесі Українки, 33, м.Житомир;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003 від 18.02.2019, укладений між Житомирською міською радою та ТОВ "МК Партнер Буд", зареєстрований в реєстрі за №97;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "МК Партнер Буд" (номер запису про право власності: 30364509) на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1769060818101.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власником спірної земельної ділянки є держава в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, а органом, який має право розпоряджатися цією земельною ділянкою, Житомирська обласна державна адміністрація. Однак Житомирська міська рада в якості власника неправомірно розпорядилася земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна державної власності захисна споруда цивільного захисту (сховище №20134), відчуживши її шляхом продажу приватному суб`єкту, з перевищенням власних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства. Крім того, на думку прокурора, земельна ділянка продана ТОВ "МК Партнер Буд" за необґрунтовано заниженою ціною, що призвело до ненадходження коштів до місцевого бюджету.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №906/743/21, позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, Житомирської обласної державної адміністрації до Житомирської міської ради та ТОВ "МК Партнер Буд" задоволено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 18.05.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер Буд" задоволено: постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022 у справі №906/743/21 скасовано, а справу № 906/743/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2023 справу №906/743/21 передано на розгляд судді Соловей Л.А.

Ухвалою суду від 28.06.2023 справу №906/743/21 прийнято до провадження судді Соловей Л.А. Підготовче засідання призначено на 01.08.2023.

01.08.2023 до суду від Житомирської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення №15/1-328 вих№23, у яких прокурор вказує, що звернення з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну, за відсутності повноважень у міської ради на розпорядження спірною ділянкою, та повернення до держави землі, яка вибула з її власності протиправно. Оскільки оскаржуване рішення, договір та державна реєстрація порушують права Житомирської обласної державної адміністрації, як власника земельної ділянки та створюють перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном, задоволення позовних вимог за фактичних обставин справи призведе до ефективного захисту інтересів держави (т.4, а.с.138-141).

Розгляд справи неодноразово відкладався.

17.08.2023 від Житомирської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення у справі, згідно з якими остання у вирішенні спору у справі покладається на розсуд суду, при цьому зазначає, що позивач у заяві від 16.12.2022 звертав увагу про обставини, що вказують на невірно обраний спосіб захисту у даній справі. Окрім того, вказує, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати, що з`явились нові істотні обставини, зокрема, зміна власника нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, з держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях на фізичну особу ОСОБА_1 (т.4, а.с.152-154).

У додаткових поясненнях від 25.09.2023 Житомирська міська рада вказала, що задоволення заявлених прокурором позовних вимог не призведе до захисту інтересів держави, зважаючи на те, що станом на момент нового розгляду справи на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003 відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна, що належать державі. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на заглиблений склад (колишня захисна споруда), літ.Д, загальною площею 165,7кв.м. зареєстровано за ОСОБА_1 03.058.2023 на підставі договору купівлі-продажу від 03.05.2023. Також зауважує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення прав покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця (т.4, а.с.161-165).

Ухвалою суду від 26.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/743/21 до судового розгляду по суті на 31.10.2023.

30.10.2023 від представника відповідача-2 надійшло клопотання від 29.10.2023 про закриття провадження у справі, згідно з п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, яке обґрунтоване тим, що станом на момент перегляду даної справи №906/743/21 у касаційному порядку змінився власник нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці. Так, захисна споруда цивільного захисту (сховище №20134) змінила форму власності і стала належати фізичній особі - Олександру Кобилянському, що на думку представника відповідача-2 свідчить про відсутність предмета спору.

Ухвалою суду від 31.10.2023 суд постановив відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача-2 від 29.10.2023 про закриття провадження у справі; перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі №906/743/21; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ; розгляд справи у підготовчому засіданні призначити на 04.12.2023.

01.12.2023 на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-2 надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого останній просить: витребувати в Житомирської обласної державної/військової адміністрації копію звернення громадянина ОСОБА_1 від 15.05.2023 щодо рішення господарського суду Житомирської області від 01.08.2022 по справі №906/743/21 (т.4, а.с.230-231).

Ухвалою суду від 04.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача-2 про витребування доказів; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 29.01.2024 (включно); відкладено підготовче засідання на 22.01.2024.

Ухвалою суду від 22.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/743/21 до судового розгляду по суті на 20.02.2024.

29.01.2024 до суду від представника відповідача 2 - адвоката Войцешука В.В. надійшла заява про відвід судді Соловей Л.А. від 26.01.2024.

Ухвалою суду від 30.01.2024 заяву представника відповідача 2 - адвоката Войцешука В.В. про відвід судді Соловей Л.А. від 26.01.2024 у справі №906/743/21 визнано необґрунтованою; передано справу №906/743/21 для вирішення питання про відвід судді Соловей Л.А. на автоматичний розподіл для розгляду суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Ухвалою суду від 05.02.2024 (суддя Тимошенко О.М.) заяву представника ТОВ "МК Партнер Буд" про відвід судді Соловей Л.А. від 26.01.2024 у справі №906/743/21 визнано необґрунтованим та відхилено.

У судовому засіданні 20.02.2024 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 19.03.2024, згідно з ч.2 ст.216 ГПК України, яку було продовжено до 16.04.2024.

16.04.2024 представником відповідача 2 подано заяву про закриття провадження у справі, яка обґрунтована тим, що заявлені позовні вимоги не підлягають вирішенню господарським судом, а належать до юрисдикції адміністративного суду.

Разом з тим, заявником не дотримано вимоги ч. 2 ст. 170 ГПК України, та не додано до заяви доказів направлення даної заяви іншим учасникам справи, що є підставою для повернення заяви без розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор та представник позивача-2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідачів проти позову заперечили.

Представник позивача-1 та третя особа в судове засідання не з`явились.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Житомирської міської ради від 18.12.2018 №1323 "Про продаж юридичним особам земельних ділянок несільськогосподарського призначення в м.Житомирі, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна заявників" (пункт 1) вирішено продати земельні ділянки несільськогосподарського призначення згідно з додатками 1, 2 (т.1, а.с.45-46).

Додатком 2 до вказаного рішення від 18.12.2018 №1323 встановлено, зокрема:

- погодити звіт про експертну грошову оцінку земельної дiлянки площею 1,1486 га за адресою: вул. Лесi Українки, 33, м.Житомир;

- затвердити вартість земельної дiлянки у розмірі 1158248,24грн з розрахунку за 1 кв.м. 100,84грн на підставі експертної грошової оцінки (дата оцінки 30.10.2018, рецензія на звіт про експертну грошову оцінку земельної дiлянки вiд 07.12.2018);

- продати ТОВ "МК Партнер Буд" земельну ділянку площею 1,1486га, кадастровий номер 1810136300:07:042:0003 за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено об`єкти нерухомого майна товариства за 1158248,24грн, для розміщення та експлуатації основних, підсобних i допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Земельна ділянка надана в користування ТОВ "МК Партнер Буд" відповідно до рішення Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1138 (т.1, а.с.48).

На підставі рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 №1323 між Житомирською міською радою (продавець/відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Партнер Буд" (покупець-відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу від 18.02.2019 (т.1, а.с.49-52), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується передати за плату, а покупець оплачує і приймає у власність земельну ділянку площею 1,1486 га, кадастровий номер 1810136300:07:042:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Правовий режим земельної ділянки - землі несiльськогосподарського призначення. Категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з п.2.1 вказаного договору, ціна продажу земельної ділянки становить 1 158 248,24грн у розрахунку за 1 кв.м. 100,84грн.

Відповідно до п.5.1 договору, продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути продані згідно законодавства України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання цього договору продавець чи покупець не міг не знати, не знаходиться під арештом і судових спорів щодо неї немає.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власностi на земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "МК Партнер Буд" 18.02.2019 із присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна 1769060818101 (т.1, а.с.42-44).

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, власником спірної земельної ділянки, на думку прокурора, є держава в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, а органом, який має право розпоряджатися цією земельною ділянкою Житомирська обласна державна адміністрація. Однак Житомирська міська рада неправомірно розпорядилася земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомого майна державної власності захисна споруда цивільного захисту (сховище № 20134), відчуживши її шляхом продажу приватному суб`єкту, з перевищенням власних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023, позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано пункт 1 (Додаток № 2) рішення Житомирської міської ради від 18.12.2018 №1323 в частині продажу товариству з обмеженою відповідальністю МК Партнер Буд земельної ділянки площею 1,1486 га, кадастровий номер 1810136300:07:042:0003, за адресою: вул. Лесі Українки, 33, м.Житомир; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,1486 га, кадастровий номер 1810136300:07:042:0003 від 18.02.2019, зареєстрованого в реєстрі під №97, укладеного між Житомирською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "МК Партнер Буд", скасовано державну реєстрацію права приватної власності за товариством з обмеженою відповідальністю "МК Партнер Буд" (номер запису про право власності: 30364509) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку, кадастровий номер 1810136300:07:042:0003, площею 1,1486 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1769060818101; стягнуто з Житомирської міської ради на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3405,00грн; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер Буд" на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3405,00грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2023 касаційну скаргу ТОВ "МК Партнер Буд" задоволено, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 та рішення Господарського суду Житомирськоїобласті від 01.08.2022 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

За висновком Верховного Суду господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у цьому випадку наявні порушення інтересів держави. Водночас, надаючи оцінку спірним правовідносинам та установивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях, Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, скасування державної реєстрації права приватної власності за ТОВ "МК Партнер Буд" на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку, господарські суди попередніх інстанцій не установили, чи призведе задоволення таких позовних вимог до ефективного та реального захисту інтересів держави.

При цьому Верховний Суд зазначив, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Також, господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Верховний Суд вказав на обґрунтованість доводів скаржника на Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно розглянути цю справу з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник і які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі, та з урахуванням цього установити, чи призведе задоволення позовних у цій справі до ефективного захисту інтересів держави. Крім того, дослідженню підлягає сумісність відповідного заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В силу ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно з положеннями ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст.345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають, зокрема, захисні споруди цивільного захисту.

Об`єкт нерухомого майна державної власності захисна споруда цивільного захисту населення (сховище №20134), розташований за адресою: вул. Лесі Українки, 33, м. Житомир. Вказана адреса є ідентична адресі спірної земельної ділянки, що підтверджується свідоцтвом про право власності на будівлю захисної споруди від 19.12.2011 та договором купівлі-продажу земельної ділянки (т.1, а.с. 97, 49).

Крім того, у детальному плані території кварталу, розробленого на земельну ділянку №1810136300:07:042:0003 (т.1, а.с.56-74), зазначено, що на ділянці розташована будівля бомбосховища, яке передбачалось для використання персоналом підприємства у разі надзвичайної ситуації (т.1, а.с.39).

Таким чином, судом встановлено, що станом на момент пред`явлення позову, на земельній ділянці площею 1,1486 га, кадастровий номер 1810136300:07:042:0003, було розташовано об`єкт нерухомого майна державної власності захисна споруда цивільного захисту населення (сховище №20134).

Також, на вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна (майновий комплекс), які знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Лесі Українки, буд.33, та належать відповідачу-2 ТОВ "МК "Партнер Буд" на підставі договору купівлі-продажу від 31.08.2018 року, що підтверджується інформаційним витягом з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.3, а.с.10).

З наведеного слідує, що на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, площею 1,1486 га, розташовано як об`єкт нерухомого майна державної власності захисна споруда цивільного захисту населення (сховище №20134) так і об`єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності відповідачу-2.

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди закріплений у статтях 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України. Такий законодавчий підхід зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 16.06.2020 у справі №689/26/17).

З інформації наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003 була зереєстрована в державному реєстрі 28.08.2008 року, однак у вказаному реєстрі відсутні дані щодо форми власності стосовно вказаної земельної ділянки, зокрема, і з моменту її державної реєстрації в реєстрі - 28.08.2008 року по 18.02.2019 року (дату укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки) (т.3, а.с. 6-9).

Таким чином, матеріали справи не містять будь - яких доказів перебування земельної ділянки площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003 в державній або комунальній власності, до дати придбання вказаної земельної ділянки 18.02.2019 року ТОВ "МК Партнер Буд".

Разом з тим, на спірній земельній ділянці розташовані будівлі та споруди, що входили до цілісного майнового комплексу державного підприємства "Житомирського державного хлібокомбінату". Частина нерухомого майна згідно визначеного переліку від 07.03.2000 №520 (т.3, а.с. 85-87) та наказу регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 22.07.1998 року були передані до статутного капіталу ВАТ "Житомирхліб" (т.1, а.с.78-79).

При цьому, згідно відомості від 01.02.1998 року (т.1, а.с. 88) державне майно об`єкт цивільного захисту (сховище №20134) не підлягало приватизації та не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Житомирхліб".

На замовлення регіонального відділення ФДМУ на об`єкт цивільного захисту виготовлена технічна документація (інвентарна справа №4592) та на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 15.12.2011 №737 видано свідоцтво про право власності за державою (т.1, а.с. 97-98).

Наведене свідчить, що розміщені на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомого майна в ході приватизації державного підприємства "Житомирського державного хлібокомбінату" перейшли частково в приватну власність та частково залишилися в державній власності (об`єкт цивільного захисту - сховище №20134).

Відповідно до ст.4 Земельного кодексу України (в ред. від 18.12.1990 №561-XII, чинний до 01.01.2002 року) у державній власності перебували всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

01.01.2002 року набув чинності Земельний кодекс України в редакції від 25.10.2001 №2768-III, частиною 3 ст.78 якого визначено, що Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до пункту 10 Перехідних положень Земельного кодексу України в новій редакції рішення пророзмежування земель державної і комунальної власностів межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

За змістом ст.10 Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 №1457-IV (редакція вказаної статті діяла до 01.01.2013 року) підставою для проведення робіт, пов`язаних з розмежуванням земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів, є рішення сільської, селищної, міської ради, а за межами населених пунктів - рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим або відповідної обласної державної адміністрації. Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється за проектами, які за замовленням відповідних сільських, селищних, міських рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення Житомирської міської ради, у яких зазначено, що рішення про розмежування спірної земельної ділянки не приймалось, проект розмежування у виконавчих органах Житомирської ради відсутній (т.3, а.с. 74-75).

Відповідно до п.4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (чинний з 1 січня 2013 року), у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності.

Частиною 2 ст.117 Земельного кодексу України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності.

Відповідно до ч.ч.1, 4, 9 ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З наведеного слідує, що частина спірної земельної ділянки, яка нерозривно пов`язана з розміщеним на ній державним майном (об`єктом цивільного захисту - сховище №20134) та відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України є частиною сформованого та цілісного об`єкту цивільних прав, відноситься до земель державної власності на підставі ч.2 ст.117 ЗК України.

Згідно з приписами ч.5 ст.122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що земельною ділянкою з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003 під захисною спорудою цивільного захисту населення (сховищем №20134) має право розпоряджатися саме Житомирська обласна державна адміністрація, а відтак Житомирська міська рада, приймаючи рішення від 18.12.2018 №1323 в частині продажу ТОВ "МК Партнер Буд" земельної ділянки площею 1,1486га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, що знаходиться за адресою: вул.Лесі Українки, 33, м.Житомир, та укладаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003 від 18.02.2019, діяла з перевищенням власних повноважень та в порушення наведених вище вимог земельного законодавства.

Слід відзначити, що Верховний Суд переглядаючи постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 і рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022 у даній справі №906/743/21 констатує, що у цьому випадку наявні порушення інтересів держави.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути; 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував на тому, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьев проти України" від 05 квітня 2005 року).

Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально - правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у ст. 16 ЦК України.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17.

Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд неодноразово звертали увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 914/1049/18.

Разом з цим, суд зауважує, що у постанові від 09 липня 2021 року у справі № 466/8649/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.

Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав в частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. При цьому такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що: належним відповідачем за позовом про витребування є особа, за якою зареєстроване право власності. Якщо майном неправомірно заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача. Власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ "МК Партнер Буд" (номер запису про право власності: 30364509) на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1769060818101 не відновлять прав позивача та не призведуть до реального й ефективного захисту прав останнього.

Обраний прокурором спосіб захисту не вирішить спір щодо захисту права власності на нерухоме майно, таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним.

У той же час у п. 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) зазначено, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Означене викладено у п. 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,1486 га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003 від 18.02.2019, суд зазначає наступне.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину або витребування майна з володіння відповідача, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19.

Фактично уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідачі (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

З урахуванням викладеного, Об`єднана палата у згаданій постанові уточнила висновок, викладений в раніше ухваленій постанові від 03 грудня 2021 року у справі № 906/1061/20 таким чином: Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Суд зазначає, що заявлення позовної вимоги про визнаний виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Оскаржуваний позивачем договір купівлі-продажу виконаний як зі сторони продавця - Житомирської міської ради і зі сторони покупця - ТОВ "МК Партнер Буд". При цьому, прокурором не заявлена вимога про витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача - 2.

З огляду на викладене, господарський суд роз`яснює, що у даному випадку ефективним захистом прав не володіючого власника до незаконного володільця буде віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення міської ради, недійсним оспорюваного договору, який виконано, та скасування державної реєстрації не відповідають належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

Окрім того, суд зазначає, частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, п.70) суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №904/3307/19 наведено висновок про те, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Наведені висновки Верховного Суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі №922/623/20 у правовідносинах щодо приватизації об`єкта комунальної власності вказала на необхідність надання юридичної оцінки необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, ураховуючи рішення ЄСПЛ про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Прокурор, звертаючись з даним позовом, наводить підстави позову щодо неправомірних дій саме органу місцевого самоврядування щодо відчуження спірної земельної ділянки. При цьому, прокурором не наведено, а матеріали справи не містять доказів сприяння покупця спричиненим на думку прокурора порушенням діючого законодавства при відчуженні земельної ділянки несільськогосподарського призначення; а також не доведено винної, протиправної поведінки самого набувача майна.

Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, не може існувати солідарного ризику і солідарної відповідальності учасників правочину за перевищення відчужувачем майна своїх повноважень, оскільки у приватного учасника обороту відсутній обов`язок контролювати законність рішень Житомирської міської ради та приватний учасник обороту об`єктивно позбавлений змоги впливати на рішення Житомирської міської ради, незалежно від оцінки дій останньої.

Водночас суд враховує, що станом на момент прийняття рішення у даній справі істотно змінились фактичні обставини.

Так, наказом РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях від 20.06.2022 №185 "Про виключення захисної споруди цивільного захисту з обліку таких споруд" було виключено сховище №20134, розташоване за адресою: вул.Лесі Українки, 33 м.Житомир із структурного компонента "Об`єкти цивільної оборони, мобілізаційний ресурс" та включено до структурного компонента "Об`єкти господарського та невиробничого призначення" Реєстру державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств в процесі приватизації, як "заглиблений склад, літ."Д"", блансоутримувач - ТОВ "МК ПАРТНЕР БУД".

Наказом Фонду державного майна України від 02.09.2022 №978 вищевказаний об`єкт включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році.

31.03.2023 відбувся електронний аукціон, на якому держава в особі РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях продала об`єкт малої приватизації - заглиблений склад, літ."Д", загальною площею 165,7кв.м., 1971 року побудови, за адресою: вул.Лесі Українки, 33 м.Житомир ОСОБА_1 (т.4, а.с.29-31).

03.05.2023 між РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях та фізичною особою - ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №628 об`єкта малої приватизації - окремого майна - заглибленого складу, літ."Д", загальною площею 165,7кв.м., 1971 року побудови, за адресою: АДРЕСА_1 (т.4, а.с.73-76).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власностi на заглиблений склад, загальною площею 165,7кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 із присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна 2728868218040 (т.4, а.с.77).

Таким чином, відбулась зміна власника нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці площею 1,1486га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях на фізичну особу - ОСОБА_1 .

Крім того, частина земельної ділянки, яка могла бути сформованою та належати державі, з огляду на наявність на ній державного майна - захисної споруди цивільного захисту (сховище №20134), перестала існувати у зв`язку зі зміною державної форми власності на приватну.

Отже, на даний час об`єкти нерухомого майна державної власності на земельній ділянці площею 1,1486га з кадастровим номером 1810136300:07:042:0003 відсутні. Вказане свідчить про відсутність порушення прав та законних інтересів держави станом на момент прийняття рішення у справі.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за прокурором.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 30.04.24

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - Житомирській обласній прокуратурі - через систему "Електронний суд";

3- Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях через систему "Електронний суд";

4- Житомирської обласної державної адміністрації - через систему "Електронний суд";

5 - Житомирської міської ради - через систему "Електронний суд";

6 - "МК Партнер Буд" через систему "Електронний суд";

7 - третій особі Кобилянському О.М. через систему "Електронний суд"