Рішення

від 12.03.2024 по справі 910/18620/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2024Справа № 910/18620/23

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної

системи України»

про стягнення 684.000,00 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Пушинський М.В., ордер серії ВС № 1245938 від 01.12.2023

Саламаха Р.Р., ордер серії АІ № 1532248 від 22.01.2024

від відповідача Підлипенський Д.В., адвокат за довіреністю № 608 від 20.11.2023

Суть спору :

05.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 684.000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.07.2022 між відповідачем та позивачем було укладено договір про закупівлю № 4600005339. Відповідно до п. 10.9.1 договору згідно умов п. 6 VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Грінцеве)», підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 684.000,00 грн, що становить 5% ціни цього договору. Термін гарантії до 09.09.2023 включно. Позивач (принципал) уклав з АТ «Комерційний банк «Глобус» (Гарант) договір про надання гарантії № 28487/ЮГ-22 від 24.06.2022, відповідно до якого Гарант надає на користь відповідача (Бенефіціар) гарантії виконання договору (гарантія) на суму 684.000,00 грн. Відповідач реалізував своє право, яке передбачено п. 10.9.5 договору, що стало наслідком сплати позивачем на користь банка-гаранта суми гарантійного платежу, що підтверджується платіжною інструкцією № 3183 від 07.08.2023. Позивач вважає, що відповідач безпідставно скористався банківською гарантією, у зв`язку з тим, що позивач неодноразово повідомляв його про настання форс-мажорних обставин, які підтверджуються сертифікатами № 3200-23-0368 від 30.01.2023, № 3200-23-2286 від 12.05.2023 та № 3200-23-3009 від 27.06.2023 з пропозицією продовжити строк виконання робіт, що підтверджується надісланими листами: № 431 від 19.04.2023, № 436 від 04.05.2023, № 449 від 11.05.2023, № 453 від 25.05.2023, № 502 від 28.06.2023, № 550 від 07.08.2023, № 552 від 09.08.2023, № 556 від 11.08.2023. Позивач вважає, що відповідачем були отримані кошти за банківською гарантією за відсутності настання гарантійного випадку, тобто набуті безпідставно, а тому на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києві № 910/18620/23 від 12.12.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

20.12.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/18620/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.01.2024.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.12.2023 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 27.12.2023 о 14:26 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 11.01.2024 включно.

12.01.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що позивач у зв`язку із порушенням строків виконання робіт допустив неналежне виконання робіт за договором; договір укладений під час воєнного стану, тому усвідомлював необхідність виконання робіт у передбачені строки та можливість виникнення різноманітних перепон, пов`язаних із воєнним станом в Україні. Позивачем було надано відповідачу безумовну банківську гарантію № 28487 від 24.06.2022, видану АТ «КБ «Глобус», а тому у зв`язку невиконанням позивачем зобов`язань у встановлені строки підтверджується настання в межах спірних правовідносин гарантійного випадку, що свідчить про безпідставність вимог позивача. Відповідач підтвердив отримання листів позивача № 431 від 19.04.2024, № 453 від 15.05.2023 та № 502 від 28.06.2023 разом з якими було надіслано сертифікати Київської обласної ТПП№ 3200-23-0368 від 30.01.2023, № 3200-23-2286 від 12.05.2023 та № 3200-23-3009 від 27.06.2023, проте зазначає, що позивач повідомив про настання обставин непереборної сили з порушенням строку визначеного п. 8.2 договору та проігноровано вимогу щодо надання сертифікату саме Торгово-промислової палати України.

22.01.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що укладення договору після повномасштабної збройної агресії рф проти України не може виключати звернення до цих обставин, як обґрунтування підстави виникнення форс-мажорних обставин, оскільки небезпека та загрози, які виникли та виникають під час війни мають динамічний характер та неможливо передбачити чи уникнути подій, які виникли після укладення договору, наприклад обстріли енергетичної інфраструктури України. Надання сертифікату регіональною ТПП не суперечить Закону України «Про торгово-промислові палати України» та розпорядженню № 3 від 25.02.2022 президента ТПП України «Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України». Зазначає, що позивачем виконано вимоги п. 8.2 договору в повному обсязі. Вважає, що у відповідача не було законних підстав для звернення до АТ «КБ» Глобус» з вимогою про сплату коштів у розмірі 684.000,00 грн за банківською гарантією № 28487 від 24.06.2022

23.01.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.01.2024.

30.01.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що у зв`язку із порушенням строків виконання робіт допустив неналежне виконання робіт за договором. Сертифікати регіональної торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3200-23-2286 від 12.05.2023 та № 3200-23-3009 від 17.06.2023 засвідчують настання для позивача обставин непереборної сили, що унеможливлюють вчасне виконання договору № 4600006339 від 08.07.2022 лише з 08.05.2023, тобто вже після спливу строків виконання робіт і першого, і другого етапів, а тому не є підставою для продовження строків їх виконання на підставі п. 8.4. договору. Отже, право на отримання банківської гарантії виникло у відповідача ще з 05.11.2022, однак вимогу про її отримання відповідачем направлено лише 02.08.2023. Про настання для позивача обставин непереборної сили (форс-мажору) з 19.10.2022 підрядник замовника у визначений строк не повідомляв, а тому він позбавлений права посилатись на такі обставини на підставі п. 8.3 договору.

30.01.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.02.2024.

Позивач в судовому засіданні 20.02.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 20.02.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

20.02.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.03.2024.

В судовому засіданні 12.03.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» (підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (замовник, відповідач) укладено договір № 4600006339 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Грінцеве), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), Договірною ціною (додаток № 2) та Графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із Договірною ціною (додаток № 2) становить 13.680.000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 11.1 договору він вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Відповідно до п. 10.9.1 договору відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Грінцеве)» згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2022-02-17-014205-b, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 17.12.2022, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 684.000,00 грн, що становить 5% ціни цього договору.

Згідно з п. 10.9.3 договору термін дії гарантії - до 09.09.2023 включно.

24.06.2022 між позивачем (принципал) та Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (банк-гарант) укладено договір про надання гарантії № 28487/ЮГ-22, відповідно до якого Гарант надає гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Грінцеве»), згідно оголошення про закупівлю № UA-2022-02-17-014205-b, що проводилася Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператором газотранспортної системи України» (бенефіціар); сума гарантії 685.000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2022 Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (гарант) видано банківську гарантію № 24487, якою гарант цим гарантував належне виконання позивачем (принципал) зобов`язань по виконанню договору та безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських після отримання вимоги відповідача (бенефіціара) сплатити йому повну суму банківської гарантії у розмірі 684.000,00 грн без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачені у зв`язку з невиконанням/неналежним виконаннях принципалом зобов`язань за договором.

Згідно з п. 10.9.5 договору встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов`язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.

Відповідач звернувся до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» із вимогою (SWIFT-повідомлення від 02.08.2023) про сплату грошової суми за банківською гарантією № 24487 від 24.06.2022, що була видана на користь позивача, в розмірі 684.000,00 грн.

Акціонерне товариства «Комерційний банк «Глобус» листом № 1-2544 від 02.08.2023 повідомив позивача про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 684.000,00 грн, у зв`язку з чим просив перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок банку.

Акціонерне товариства «Комерційний банк «Глобус» листом № 1-2575 від 08.08.2023 повідомив позивача, що 08.08.2023 банк на виконання банківської гарантії здійснив сплату коштів відповідачу в сумі 684.000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8260 від 08.08.2023.

20.11.2023 позивач сплатив на користь АТ «КБ «Глобус» грошові кошти у розмірі 684.000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3183 від 07.08.2023.

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача кошти отримані відповідачем в розмірі 684.000,00 грн є безпідставно набутими, а тому підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Згідно додатку № 3 - Графіку виконання робіт визначено наступні строки

1) Обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень за отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів;

2) Виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 календарних днів;

3) Пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів.

Відповідно до п. 4.2 договору строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадах, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 4.3 договору визначено, що датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору.

Відповідно до п. 4.4 договору місце виконання робіт (об`єкт) - ГРС Грінцеве, с. Грінцеве, Сумський район, Сумська обл.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, зобов`язання щодо виконання робіт у визначені договором строки повністю не здійснив.

Разом з цим, позивач як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором посилається на наявність форс-мажорних обставин, що виникли у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. .

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та наразі триває.

Згідно з п. 8.1 договору жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 8.2 договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

У п. 8.3 договору зазначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Відповідно до п. 8.4 договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов`язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Приписами частин першої, другої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

При цьому, неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено відповідачу лист № 431 від 19.04.2023, яким повідомлено про те, що через постійні ракетні обстріли та повітряні тривоги, тривале аварійне, позапланове відключення електроенергії внаслідок пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури України сталося уповільнення надання послуг і в цілому унеможливлення надання послуг на об`єктах у строки визначені договором. У додаток до цього листа було надано Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-23-0368 від 30.01.2023.

Вказаним сертифікатом засвідчена дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливлюють виконання договору в зазначені терміни, а саме: військова агресія рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану, введення комендантської години, ракетні обстріли та повітряні тривоги в зв`язку з цим, як наслідок унеможливлення виконання роботи тривалий час, тривале аварійне, позапланове відключення електроенергії внаслідок пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури; дата настання форс-мажорних обставин 19.10.2022, дата закінчення - тривають на 30.01.2023.

Також у зазначеному листі позивачем вперше запропоновано укласти додаткову угоду з метою продовження строків виконання робіт.

Жодної відповіді на вказаний лист отримано не було.

04.05.2023 позивачем надіслано відповідачу лист № 436 щодо виконання робіт та підписання додаткової угоди за договором № 4600006339 від 08.07.2022, в якому позивачем було зазначено про неможливість закінчення робіт у терміни закріплені договором, через наявність форс-мажорних обставин, що підтверджені відповідними органами.

11.05.2023 позивачем надіслано відповідачу лист № 449 про настання форс-мажорних обставин, яким повідомлено про те, що Торгово-промислова палата України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила дію форс-мажорних обставин.

25.05.2023 позивачем повідомлено відповідача листом № 453 про настання форс-мажорних обставин та долучено ще один сертифікат Київської обласної (регіональної) ТПП № 3200-23-2286 від 12.05.2023, при цьому, позивач просив розглянути та погодити можливість підписання додаткової угоди до договору, в якій закріпити перенесення строків виконання робіт.

Вказаним сертифікатом засвідчена дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливлюють виконання договору в зазначені терміни; дата настання форс-мажорних обставин 08.05.2023, дата закінчення - тривають на 12.05.2023.

Позивачем від Сумського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів отримано лист № 7302ВИХ-23-435 від 01.06.2023, в якому останній просить прискорити виконання робіт по об`єкту; у разі об`єктивної неможливості просило врегулювати дане питання з відповідачем та інформувати письмово Сумське ЛВУМГ щодо термінів виконання робіт.

У відповідь на цей лист позивач листом № 478 від 02.06.2023 детально проінформував про те, що позивач неодноразово надсилав повідомлення про настання форс-мажорних обставин та сертифікати ТТП, які підтверджують настання форс-мажорних обставин, але не отримав повідомлення від відповідача відносно цього.

В подальшому позивач листом № 502 від 28.06.2023 втретє проінформував відповідача про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та просив розглянути та погодити можливість підписання додаткової угоди до договору якою внести зміни до строків виконання робіт. У додаток до цього листа було надіслано сертифікат Київської обласної (регіональної) ТПП № 3200-23-3009 від 27.06.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та кошторис.

Вказаним сертифікатом засвідчена дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливлюють виконання договору в зазначені терміни; дата настання форс-мажорних обставин 08.05.2023, дата закінчення - тривають на 27.06.2023.

Позивачем було надіслано відповідачу доповнення за № 521 від 10.07.2023 до листа № 502 від 28.06.2023 з пропозицією погодження оновлених граничних термінів виконання робіт та узгодження кошторису у новій редакції.

Відповідач надіслав позивачу лист № ТОВВИХ-23-9789 від 19.07.2023, в якому повідомлено позивача про необхідність надання відповідачу остаточної пропозиції щодо ініціативи проекту додаткової угоди у зв`язку з впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Позивач отримав від Сумського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів лист № 7302ВИХ-23-599 від 31.07.2023, в якому останні проінформував позивача про закінчення 08.07.2023 терміну дії договору та просив надати рішення стосовно виконання робіт згідно договору; у разі об`єктивної неможливості просило врегулювати дане питання з відповідачем та інформувати письмово Сумське ЛВУМГ.

Відповідач надіслав позивачу лист № ТОВВИХ-23-10472 від 04.08.2023, в якому зазначив, що термін дії договору спливає 07.08.2023; роботи виконано на суму 7.924.633,14 грн з ПДВ, що становить 57% від суми договору; повідомив, що замало часу для опрацювання та оформлення будь яких додаткових угод.

Позивач у відповідь листом № 550 від 07.08.2023 повідомив, що про необхідність укладання додаткової угоди позивач неодноразово повідомляв відповідача про необхідність продовження строку виконання робіт у зв`язку із дією обставин непереборної сили.

Відповідачем надіслано позивачу лист-вимогу № ТОВВИХ-23-10598 від 07.08.2023 з повідомленням про порушення позивачем строків виконання робіт з вимогою протягом трьох днів сплатити нараховані за договором штрафні санкції у загальній сумі 841.557,72 грн.

Позивач у відповідь листом № 552 від 09.08.2023 зазначив, що прострочення виконання зобов`язань сталося внаслідок дії обставин непереборної сили про що відповідача було неодноразово повідомлено, у зв`язку з чим просив здійснити перегляд нарахованих штрафних санкцій.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 556 від 11.08.2023, в якому просив виконати повну зупинку ГРС Грінцеве на 40 (сорок) діб для виконання робіт, перелік яких наведений у листі, повідомивши позивача про прийняте рішення. У листв позивач зазначив, що до нього звернулися фахівці Сумського ЛВУМГ щодо можливості виконання робіт без повної тривалої зупинки ГРС, тобто ремонтні роботи, які проводяться на об`єкті фахівцями позивача повинні проводитись з певною періодичністю з метою подачі газу споживачам. Таким чином, фахівцям позивача потрібно більше часу на виконання робіт. Також позивачем наголошено, що про вказані обставини протягом тривалого часу було відомо відповідачу, однак він не вчинив належних та допустимих дій для підписання додаткової угоди.

Вказане підтверджує, що позивач неодноразово попереджав відповідача про наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), з наданням відповідних сертифікатів, а також неодноразово пропонував укласти додаткову угоду щодо продовження строків виконання робіт з метою належного виконання обов`язків прийнятих на себе умовами укладеного між сторонами договору.

Оскільки сертифікатами засвідчено наявність форс-мажорних обставин, які настали з 19.10.2022 та тривали станом на 27.06.2023, а отже підтверджено неможливість виконання позивачем зобов`язань з виконання робіт у визначений договором строк

З огляду на наявність обставин непереборної сили, можна дійти висновку, що в силу умов п. 8.4 договору виконання позивачем своїх зобов`язань за договором продовжено.

Посилання відповідача на те, що договір укладено під час воєнного стану, а тому позивач усвідомлював необхідність виконання робіт у передбачені договором строки та можливість виникнення різноманітних перепон, пов`язаних з воєнним станом не приймаються судом до уваги, оскільки повномасштабна військова агресія рф, яка наразі триває на території України, це доволі специфічна та непередбачувана надзвичайна обставина в контексті її масштабів, тривалості, дій ворога, наслідків тощо.

Посилання відповідач на те, що подані позивачем складені Київською обласною (регіональною) ТПП сертифікати про настання форс-мажорних обставин не є належними доказами, оскільки за умовами п. 8.2 договору сторонами визначено, що настання таких обставин має підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Порядок засвідчення встановлення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в системі ТПП України визначений Регламентом засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України № 44 від 18.12.2014, № 44 (5), із змінами, (далі - Регламент; розміщений на офіційному сайті ТПП України www.ucci.org.ua).

Пункт 4.2 Регламенту передбачає, що ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань, зокрема, за умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

На офіційному сайті ТПП України www.ucci.org.ua оприлюднено Розпорядження Президента ТПП України Геннадія Чижикова № 3 від 25.02.2022, в якому установлено, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, в тому числі й Київська обласна (регіональна) ТПП, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених пунктом 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України і регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014, № 44 (5), із змінами та доповненнями.

Отже, з огляду на те, що ТПП України уповноважила Київську обласну (регіональну) ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини, що стосуються зобов`язань за договорами, в яких передбачено таку функцію до компетенції ТПП України, тому подані позивачем сертифікати є належними доказами.

Посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано строку повідомлення про настання форс-мажорних обставин не заслуговують на увагу з огляду на те, що відповідачем не наведено обставин з яких він приходить до висновку, що позивачем порушено строк для повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, тим паче з умов п. 8.2 договору не вбачається, що відлік повідомлення про настання цих обставин пов`язаний з датою видачі сертифікату ТПП України. Крім цього, суд відзначає, що позивачем повідомлено відповідача про настання форс-мажорних обставин заздалегідь до визначеного умовами договору строку закінчення виконання робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 568 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Відповідно до Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за № 41/10321, гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта платити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Матеріалами справи підтверджено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які свідчать про неможливість виконання позивачем зобов`язання за договором щодо своєчасного виконання робіт, тому суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно звернувся до гаранта з вимогою про виплату банківської гарантії за невиконання позивачем зобов`язання за договором, яка була задоволена гарантом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виплата грошових коштів гарантом відповідачу відбулася за відсутності гарантійного випадку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Наведені вище правові положення дають підстави для висновку, що стягнення безпідставно набутих коштів у порядку, передбаченому положеннями частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України є можливим за умови обов`язкового доведення відсутності правової підстави для набуття таких коштів особою, до якої заявлено вимогу про повернення коштів.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Враховуючи те, що, як було встановлено судом, у відповідача були відсутні підстави для звернення до гаранта (АТ «КБ «Глобус») для виплати суми за банківською гарантією № 28487 від 24.06.2022, грошові кошти в сумі 684.000,00 грн було набуто відповідачем без достатньої правової підстави.

Судом також враховано, що відповідно до обставин даної справи перерахування гарантом грошових коштів в сумі 684.000,00 грн на користь бенефіціара (відповідача) відбулось у зв`язку з договором та гарантією, однак не на їх виконання, тобто перерахування відбулось без правових підстав, а отже вимоги позивача про стягнення цих коштів з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованими.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, просп. Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» (08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Віта-Поштова, вул. Набережна, 33; код ЄДРПОУ 40228402) 684.000 (шістсот вісімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 10.260 (десять тисяч двісті шістдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст складено 01.05.2024.

СуддяВ.В.Сівакова