Постанова

від 09.12.2024 по справі 910/18620/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа№ 910/18620/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Рижій А.В.,

за участю представників:

від позивача - Сібілєв М.А.,

від відповідача - Підлипенський Д.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 (суддя - Сівакова В.В., повний текст складено 01.05.2024) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 (суддя - Сівакова В.В., повний текст складено 01.05.2024) у справі №910/18620/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 684.000,00 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (відповідач) про стягнення 684.000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідач, як бенефіціар згідно Договору про надання гарантії № 28487/ЮГ-22 від 24.06.2022 неправомірно звернувся до банку-гаранта (Акціонерне товариство "Комерційний Банк "ГЛОБУС") зі SWIFT повідомленням про сплату гарантійного платежу за відсутності настання гарантійного випадку.

Отже, на думку позивача, отримані відповідачем грошові кошти за банківською гарантією є безпідставно набутими та підлягають поверненню позивачеві відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/18620/23 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 684.000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення у даній справі, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які свідчать про неможливість своєчасного виконання позивачем робіт за договором, тому відповідач безпідставно звернувся до гаранта з вимогою про виплату банківської гарантії, та відповідно виплата грошових коштів гарантом відповідачу відбулася за відсутності гарантійного випадку.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/18620/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" 25.068 (двадцять п`ять тисяч шістдесят вісім) грн 75 коп. витрат професійну правничу допомогу.

Не погодившись з прийнятими рішенням та додатковим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/18620/23 - скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на виконання позивачем робіт поза межами строку, встановленого договором, а також не в повному обсязі, що за доводами скаржника, було підставою для задоволення замовником своїх вимог за рахунок гарантії.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нових - про відмову у задоволенні позову та відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" про ухвалення додаткового рішення, з наступних підстав.

08.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (замовник) укладено договір №4600006339 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору про закупівлю, зобов`язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Грінцеве), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), Договірною ціною (додаток № 2) та Графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із Договірною ціною (додаток № 2) становить 13.680.000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 11.1 договору він вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Відповідно до п. 10.9.1 договору відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Грінцеве)" згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2022-02-17-014205-b, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 17.12.2022, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 684.000,00 грн, що становить 5% ціни цього договору.

Згідно з п. 10.9.3 договору термін дії гарантії - до 09.09.2023 включно.

24.06.2022 між позивачем (принципал) та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк-гарант) укладено договір про надання гарантії № 28487/ЮГ-22, відповідно до якого Гарант надає гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі: "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Грінцеве"), згідно оголошення про закупівлю № UA-2022-02-17-014205-b, що проводилася Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (бенефіціар); сума гарантії 684.000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2022 Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (гарант) видано банківську гарантію № 24487, якою гарант цим гарантував належне виконання позивачем (принципал) зобов`язань по виконанню договору та безумовно зобов`язався протягом п`яти банківських після отримання вимоги відповідача (бенефіціара) сплатити йому повну суму банківської гарантії у розмірі 684.000,00 грн без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачені у зв`язку з невиконанням/неналежним виконаннях принципалом зобов`язань за договором.

Згідно з п. 10.9.5 договору встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов`язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.

Відповідач звернувся до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" із вимогою (SWIFT-повідомлення від 02.08.2023) про сплату грошової суми за банківською гарантією № 24487 від 24.06.2022, що була видана на користь позивача, в розмірі 684.000,00 грн.

Акціонерне товариства "Комерційний банк "Глобус" листом № 1-2544 від 02.08.2023 повідомив позивача про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 684.000,00 грн, у зв`язку з чим просив перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок банку.

Акціонерне товариства "Комерційний банк "Глобус" листом № 1-2575 від 08.08.2023 повідомив позивача, що 08.08.2023 банк на виконання банківської гарантії здійснив сплату коштів відповідачу в сумі 684.000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8260 від 08.08.2023.

20.11.2023 позивач сплатив на користь АТ "Комерційний банк "Глобус" грошові кошти у розмірі 684.000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3183 від 07.08.2023.

Позивач, посилаючись на ненастання гарантійного випадку (відсутність порушення підрядником зобов`язань за договором через настання форс-мажорних обставин), звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів гарантії у розмірі 684.000,00 грн.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення у даній справі, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які свідчать про неможливість своєчасного виконання позивачем робіт за договором, тому відповідач безпідставно звернувся до гаранта з вимогою про виплату банківської гарантії, та відповідно виплата грошових коштів гарантом відповідачу відбулася за відсутності гарантійного випадку.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно підпункту 10.9.1. пункту 10.9. Договору підряду, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 684.000,00 грн, що становить 5% ціни цього договору.

Відповідно до підпункту 10.9.5. пункту 10.9. Договору підряду, у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов`язань за цим Договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.

Як вже вказувалося, 24.06.2022 між позивачем (принципал) та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк-гарант) укладено договір про надання гарантії № 28487/ЮГ-22, відповідно до якого Гарант надає гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі: "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Грінцеве"), згідно оголошення про закупівлю № UA-2022-02-17-014205-b, що проводилася Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (бенефіціар); сума гарантії 685.000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2. Договору № 28487/ЮГ-22 від 24.06.2022, гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов`язання, а саме: невиконання та/або неналежного виконання принципалом взятих на себе договірних зобов`язань згідно Договору №4600006339 від 08.07.2022.

Статтею 200 ГК України встановлено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, відповідно до п. п. 2, 8, 9 частини третьої розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - це одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; базові відносини - це відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов`язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.

У цьому випадку гарантія є безумовною і безвідкличною, це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

При цьому в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

За статтею 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, від 21.12.2021 у справі № 910/17772/20).

Тобто умовою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19).

Так, відповідач вказує про часткове виконання робіт позивачем, яке відбулось з порушенням строків, встановлених договором, що і стало підставою для задоволення замовником своїх вимог на умовах визначених гарантією.

Позивач вказує про те, що через постійні ракетні обстріли та повітряні тривоги, тривале аварійне, позапланове відключення електроенергії внаслідок пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури України сталося уповільнення надання послуг і в цілому унеможливлення надання послуг на об`єктах у строки визначені договором.

На підтвердження чого позивачем було надано відповідачу Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-23-0368 від 30.01.2023.

Стосовно обставин належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, Суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.1 Договору Підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього Договору та є невід`ємною його частиною.

Згідно з Графіком виконання робіт по об`єкту (Додаток № 3 до Договору):

строк обстеження, розробки, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації (перший етап) визначено не пізніше 120 календарних днів з дати укладання Договору, тобто не пізніше 05.11.2022;

строк виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, виконання будівельно -монтажних та електромонтажних робіт (другий етап) становив 300 календарних днів з дати укладання Договору, тобто не пізніше 04.05.2023;

строк завершення пусконалагоджувальних робіт (третій етап) мали бути проведені не пізніше 365 календарних днів з дати укладання Договору, тобто не пізніше 08.07.2023.

Відповідно до п. 4.3. Договору, датою закінчення виконаних Підрядником Робіт вважається дата їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому Розділом 5 цього Договору. Виконання Робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника.

Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт, відповідно до пунктів 3.3. та 5.2. Договору, готує Підрядник за формами КБ-2в і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.

Разом з актом приймання виконаних робіт Підрядник надає Замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва.

Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів перевіряє достовірність отриманих акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт в частині фактично виконаних Робіт, їх відповідність показникам якості. комплектність виконавчої документації, та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання.

Фактично роботи першого етапу (проектні роботи), відповідно до Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (за формою № КБ-2в) на суму 132 432,00 грн, виконані Підрядником 29.12.2022 - із простроченням на 53 календарні дні.

Роботи другого етапу (будівельно-монтажні роботи), відповідно до Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 року (за формою № КБ-2в), а також Акту вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 року частково виконані Підрядником 12.06.2023 на загальну суму 7 924 633,14 грн, тобто із простроченням на 38 календарних днів.

Станом на 07.08.2023 - дату завершення Договору, роботи другого і третього етапів на загальну суму 5 755 366,86 грн - не виконані Підрядником.

На момент прийняття оскаржуваного наразі судового рішення роботи другого і третього етапів на загальну суму 5 755 366,86 грн - не були виконані Підрядником.

Лише під час здійснення апеляційного провадження позивачем до апеляційного суду подані докази завершення виконання робіт за договором.

Стосовно таких доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли заявник просить долучити докази, які виникли після вирішення справи судом першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у тій справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає подані позивачем 06.09.2024 додаткові докази, оскільки було відсутнім їх існування на момент прийняття рішення судом першої інстанції.

Таким чином, як вже було вказано вище, на момент прийняття оскаржуваного наразі судового рішення роботи другого і третього етапів на загальну суму 5 755 366,86 грн не були виконані позивачем.

Щодо посилань позивача на існування форс - мажорних обставин, колегія суддів вказує наступне.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст.218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.219 Господарського кодексу України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

При цьому, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Таким чином, форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, а між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання, а лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17).

Поряд з цим, згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 у справі №905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих що собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для нього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17).

Пунктами 8.2. та 8.3. Договору визначено порядок сповіщення Сторонами про початок обставин непереборної сили та наслідки недотримання цього порядку: протягом 10 (десяти) календарних днів Сторони повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставинну, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Отже, неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-23-0368 від 30.01.2023 надано листом від 19.04.2023 № 431, яким вперше повідомлено про настання для позивача обставин непереборної сили у період з 19.10.2022 та які тривають станом на 30.01.2023.

Таким чином, позивач в силу п. 8.3. Договору втратив право посилатись на наявність обставин непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за прострочення виконання Робіт по Договору.

У подальшому, з метою повідомлення Замовника про настання обставин непереборної сили, Позивачем направлено на його адресу лист № 449 від 11.05.2023, у якому повідомлено про настання обставин непереборної сили без зазначення конкретної дати їх настання, але із покликанням до введення військового стану в Україні починаючи з 24.02.2022.

Враховуючи факт укладення Договору Сторонами 08.07.2022, жодні наведені у листі № 449 від 11.05.2023 обставини не є виключними чи надзвичайними.

Крім того, у цьому листі Підрядником не повідомлено, яка саме подія перешкоджає належному виконанню Договору Підрядником і коли саме вона настала.

Надалі, Позивач листом № 453 від 15.05.2023 надав Замовнику сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини № 3200-23-2286 (від 12.05.2023 № 310/03.23).

Цим сертифікатом засвідчено існування для підрядника тих же обставин, що і попереднім, але у період з 08.05.2023 і зазначено про продовження їх існування на момент видачі цього сертифікату.

Листом від 28.06.2023 № 502 Підрядник в черговий раз повідомив Замовника про настання для нього обставин непереборної сили без їх конкретизації, у зв`язку із чим також просив укладення додаткової угоди щодо продовження строків виконання Робіт.

На підтвердження настання для нього обставини непереборної сили Підрядником надано сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини № 3200-23-3009 (від 27.06.2023 № 310/03.23), яким засвідчено продовження існування обставин непереборної сили, засвідчених попередніми сертифікатами, але станом на 27.06.2023.

Надані Позивачем повідомлення не містять інформації щодо конкретної дати початку обставин непереборної сили, які саме події та обставини ним визначені як форс мажор та яким чином саме вони перешкоджають виконанню Договору. Надані названі вище сертифікати Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини № 3200-23-2286 і № 3200-23-3009 хоча і містять інформацію про період дії форс-мажорних обставин, але не містять інформації, які ж саме обставини чи події настали з 08.05.2024 і які не існували до цього часу.

Відтак, позивачем не дотримано встановлений п. 8.2. Договору порядок повідомлення про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), не визначено, яка саме невідворотна, надзвичайна та виключна подія настала а також не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між такою подією та неможливістю виконання зобов`язання.

Колегія суддів враховує, що договір між сторонами був укладений 08.07.2022, тобто після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та вже під час дії військового стану, у зв`язку з чим сторонам, під час укладення відповідного правочину, було достеменно відомо про існування військової агресії проти України, воєнного стану на території України, постійних ворожих атак (обстрілів), а також частих сигналів повітряної тривоги, тобто саме тих обставин, які позивач зазначає як обставини непереборної сили.

Будь-яких пояснень з приводу фактично докладених позивачем зусиль та/або матеріальних витрат задля виконання передбачених договором робіт позивач не навів.

Проте, не дивлячись на існування обставин, які позивач кваліфікує як форс-мажор, сторони уклали договір, в якому чітко визначили усі істотні умови договору, в тому числі і строк виконання зобов`язань.

Тому сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок. Отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання за договором та військовими діями, чого позивачем в ході розгляду справи не доведено.

Також з урахуванням дати укладення Сторонами Договору - 08.07.2022 слід зазначити, що воєнний стан в Україні, який зумовлений військовою агресією РФ проти України станом на 08.05.2023 не був надзвичайною чи виключною обставиною, як і його наслідки, зокрема, у виді введення комендантської години.

З наведеного слідує, що позивачем зобов`язання з виконання робіт були виконані неналежним чином, тобто з порушенням строку та не в повному обсязі, встановленому договором.

Відповідно до підпункту 10.9.5. пункту 10.9. Договору підряду, у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов`язань за цим Договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.

За наведених обставин, враховуючи допущене позивачем порушення, відповідач набув право одержати задоволення своїх вимог, на умовах визначених гарантією.

Відповідно підстави для повернення позивачу суми гарантії у розмірі 684.000,00 грн. відсутні.

З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Стосовно апеляційного оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/18620/23, слід зазначити наступне.

Так, враховуючи задоволення позовних вимог у даній справі, місцевим господарським судом було покладено витрати правничої допомоги, понесені позивачем в суді першої інстанції, на відповідача.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі №911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у цій справі та прийняття нового - про відмову у задоволення позову, відповідно додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/18620/23 також підлягає скасуванню.

При цьому, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, витрати правничої допомоги, понесені позивачем в суді першої інстанції, покладаються на нього.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги (на основне рішення) покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/18620/23 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/18620/23 про задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №910/18620/23, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/18620/23 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 12 312 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 19.12.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук