Рішення

від 29.04.2024 по справі 912/2390/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 рокуСправа № 912/2390/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/2390/23 від 05.01.2024

за позовом: Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону вул. Свято-Миколаївська, буд. 64а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50099, в інтересах держави в особі

позивача: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДР АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОРКАР КРОПИВНИЦЬКИЙ"</a> (далі - ТОВ "МОТОРКАР КРОПИВНИЦЬКИЙ"), код ЄДР 41960916, вул. Вокзальна, 60-а, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25030

про визнання недійсним договору в частині, стягнення 152 120,55 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокуратури (в режимі відеоконференції) - Таушан Д.А., довіреність у порядку передоручення від 22.12.2023;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Гасанов Г.С. (в порядку самопредставництва), довіреність №19 від 01.12.2023, наказ (розпорядження) №56 від 30.11.2023 про прийняття на роботу, посадова інструкція юрисконсульта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ТОВ "МОТОРКАР КРОПИВНИЦЬКИЙ" з вимогами:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Визнати недійсним пункт 3.1 Договору № 150 від 13.06.2023 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 150 000 гривень, що укладений між військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОТОРКАР КРОПИВНИЦЬКИЙ" (вул. Вокзальна, 60-А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030, код ЄДРПОУ: 41960916).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОРКАР КРОПИВНИЦЬКИЙ"</a> на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України грошові кошти у розмірі 152 120,55 гривень, з яких: 150 000 гривень сплачений ПДВ (основний борг), 2 120,55 гривень - 3% річних на суму основного боргу.

4. Стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі зі сплати судового збору в сумі 5 368 гривень за подачу указаного позову на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (рахунок UА228201720343110002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 39969443).

5. Про день, час та місце розгляду справи повідомити сторони, а також Криворізьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону (вул. Свято-Миколаївська, 64а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50019), прокурори якої будуть забезпечувати участь у розгляді даної справи.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що операція з постачання легкового автомобіля (спеціалізованого автомобіля для забезпечення виконання служби з охорони громадського порядку - RENAULT EXPRESS) військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України за Договором №150 звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п. 3.1 Договору, суми податку на додану вартість. Отже, зміст оспорюваного правочину в цій частині суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним в цій частині.

Також відповідач отримав від позивача суму ПДВ, попри те, що відповідний товар звільнений від оподаткування, та наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 150 000,00 грн, оскільки неповернення відповідачем оборонному підприємству зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченої законом.

Ухвалою від 05.01.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2390/23, ухвалив справу №912/2390/23 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 01.02.2024 - 11:30, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

23.01.2024 до господарського суду в межах строку, встановленого судом, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (в порядку ст. 165 ГПК України) №1242 від 22.01.2024 з проханням прийняти рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, яка діє в інтересах військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ТОВ "МОТОРКАР КРОПИВНИЦЬКИЙ".

В обґрунтування поданого відзиву зазначено таке.

Договір №150 від 13.06.2023 є виконаним сторонами в повному обсязі і даний факт унеможливлює внесення до нього змін як в цілому, так і в частині зміни ціни. Військова частина НОМЕР_1 будучи Замовником по Договору №150 від 13.06.2023 належним чином виконала свої зобов`язання щодо оплати товару в повному обсязі, як це і передбачено п. 6.1 Договору №150 від 13.06.2023.

ТОВ "МОТОРКАР КРОПИВНИЦЬКИЙ" будучи Постачальником по операції з продажу спеціалізованого транспортного засобу також належним чином виконало свої зобов`язання визначені у п. 6.3 Договору №150 від 13.06.2023 щодо поставки товару вчасно та у спосіб визначений сторонами до Договору.

Водночас ТОВ "МОТОРКАР КРОПИВНИЦЬКИЙ" після отримання грошових коштів від позивача в повному обсязі включило отриманий податок на додану вартість до своїх податкових зобов`язань (відобразило у деклараціях з ПДВ) та сплатило його у відповідному розмірі до державного бюджету.

Більш того, позивач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не є платником ПДВ, а відтак той факт, що позивачем було сплачено грошову суму у розмірі 900 000,00 грн, в тому числі 150 000,00 грн ПДВ унеможливлює надходження суми податкового кредиту позивачу.

З огляду на це, грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн в якості ПДВ (з урахуванням того, що позивач не є платником ПДВ) були направлені безпосередньо до державного бюджету, тим самим зводячи нанівець твердження прокурора про нібито порушене право держави в частині недоотримання коштів.

Транспортний засіб, який був реалізований в рамках поставки за Договором №150 від 13.06.2023 - спеціалізованого призначення, що за своєю правовою природою, а також технічною конфігурацією суттєво відрізняється від транспортного засобу спеціального призначення.

Транспортний засіб спеціалізованого призначення не підпадає під класифікацію товарів оборонного призначення визначених підкатегоріями УКТ ЗЕД, а тому, твердження прокурора щодо звільнення транспортного засобу спеціалізованого призначення від оподаткування ПДВ є безпідставним, а дії відповідача по правомірному оподаткуванню даної категорії товару податком на додану вартість є такими, що не порушують жодного припису податкового законодавства України.

Під час оформлення первинних бухгалтерсько-фінансових документів позивач був обізнаний про те, що придбає спеціалізований транспортний засіб, так як такі формулювання містяться, як в самому Договорі №150 від 13.06.2023, так і в другорядних документах (акті прийому-передачі, видатковій накладній, специфікації, акті огляду, тощо).

Одночасно позивач здійснюючи платіж відповідно до платіжної інструкції №2100 від 29.06.2023 усвідомлював, що здійснює платіж за транспортний засіб спеціалізованого призначення з урахуванням ПДВ.

Позивач, будучи Замовником по договору №150 від 13.06.2023 не поставив під сумнів законність обкладання податком на додану вартість такої категорії товару як спеціалізований автомобіль, так як в дійсності усвідомлював, що даний вид товару обкладається ПДВ у розумінні пункту 198.5 статті 198 та статті 199 ПКУ.

Відтак, жодних зауважень щодо формування ціноутворення визначеного у Договорі №150 від 13.06.2023, особливо в частині ставки ПДВ, зі сторони позивача не було.

03.01.2024 ТОВ "МОТОРКАР КРОПИВНИЦЬКИЙ" листом №1228 від 03.01.2024 звернулося до ДПС України у порядку ст. 52 ПК України для отримання індивідуальної податкової консультації з даного питання.

В даному випадку транспортний засіб марки RENAULT EXPRESS був звичайним легковим транспортним засобом для перевезення пасажирів/вантажів. В рамках дообладнання, Товариством було зроблено додаткові візуальні наліпки (із зазначенням слів "Національна гвардія України"), а також обладнано транспортний засіб додатковим звуковим та світловим приладдям.

Внаслідок таких зовнішніх видозмін, транспортний засіб RENAULT EXPRESS набув статусу спеціалізований, але не спеціальний.

02.02.2024 до господарського суду від Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в межах строку, встановленого судом, надійшла відповідь на відзив (у порядку ст. 166 ГПК України) №5-4-1134ВИХ-24 від 30.01.2024 з відповідним правовим обґрунтуванням.

Проте, підготовче засідання, призначене на 01.02.2024, не відбулось у зв`язку з тим, що суддя Коваленко Н.М., в провадженні якої перебуває дана справа з 29.01.2024 по 02.02.2024 включно була тимчасово непрацездатна.

Ухвалою від 05.02.2024 господарський суд підготовче засідання призначив на 14:30 - 22.02.2024.

22.02.2024 до господарського суду від Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону надійшла заява №б/н від 22.02.2024 з проханням підготовче судове засідання проводити без участі представника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону у зв`язку із зайнятістю в інших судових засіданнях; зазначену справу призначити до розгляду по суті; судовий розгляд позовної заяви в подальшому проводити у режимі відеоконференції з власних технічних засобів.

22.02.2024 до господарського суду від відповідача надійшла заява №б/н від 22.02.2024 про оголошення перерви у підготовчому засіданні справи 912/2390/23, підписана ОСОБА_1 , при цьому до заяви №б/н від 22.02.2024 не додано доказів на підтвердження повноважень Гасанова Г.С.

Ухвалою від 22.02.2024 господарський суд, зокрема, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав розгляд справи у підготовчому засіданні до 14.03.2024 о 14:30 год.

Ухвалою від 14.03.2024 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.03.2024 - 12:00 год. Ухвалою від 28.03.2024 господарський суд оголосив перерву у судовому засіданні до 23.04.2024. Витребував у Державної податкової служби України відповідь на звернення №1228 від 03.01.2024 (вх. ДПС №115/ІПК/6 від 11.01.2024) ТОВ "МОТОРКАР КРОПИВНИЦЬКИЙ" про надання індивідуальної податкової консультації.

До господарського суду 12.04.2024 відповідачем надано Індивідуальну податкову консультацію №1846/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК від 05.04.2024 Державної податкової служби України. 16.04.2024 до господарського суду така консультація надійшла від Державної податкової служби України.

Протокольною ухвалою від 23.04.2024, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оголошено перерву в судовому засіданні до 29.04.2024 о 15:00 год.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2024 про доставку електронного листа.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка позивача не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив таке.

З позовом до господарського суду звернулася Криворізька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи, інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в рішенні Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення кодексу України (справа про представництво прокуратурою інтересів держави в суді) від 08.04.1999.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних політичних, економічних, соціальних та інших дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №810/2763/17 дійшла висновку відповідно до якого, за загальним визначенням "публічним інтересом" є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок", передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 тощо.

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади, а також держави в цілому.

Крім того, як вказує прокурор, повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, що виконують завдання з безпосередньої відсічі ворогу.

У зв`язку з цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.

Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на військові формування.

За таких обставин, можливе протиправне отримання відповідачем бюджетних коштів, тривале їх неповернення, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органів уповноважених здійснювати захист даних правовідносинах.

Національна гвардія України є спеціалізованим військовим формуванням і має визначену законом загальну структуру, у систему якої входить і військова частина НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про національну гвардію України" основними функціями Національної гвардії України є: участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану; участь у виконанні завдань територіальної оборони; оборона важливих державних об`єктів, спеціальних вантажів, переліки яких визначаються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, центральних баз матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України; участь у припиненні групових протиправних дій осіб, узятих під варту, засуджених, а також ліквідації наслідків таких дій в установах попереднього ув`язнення, виконання покарань; забезпечення внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та підтримання таких відомостей в актуальному стані у межах, визначених законодавством.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України є основним суб`єктом з припинення масових заворушень. При здійсненні заходів щодо припинення масових заворушень Національна гвардія України координує діяльність сил та засобів правоохоронних органів, залучених до припинення зазначених протиправних дій.

Таким чином, саме військова частина НОМЕР_1 , як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Починаючи з моменту виявлення, на думку прокурора, порушень інтересів держави військова частина НОМЕР_1 до суду з позовом не зверталась.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі №903/129/18 висловила правову позицію про те, що сам факт не звернення до суду органу виконавчої влади (місцевого самоврядування) з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави (територіальної громади), свідчить про те, що вказані органи неналежно виконують свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, та звернення до суду з таким позовом.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки вказані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", 21.09.2023 за №5-4-3266ВИХ-23 та 15.12.2023 за №5-4-5123ВИХ-23 скеровано до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлення про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів до захисту інтересів держави шляхом повернення зайво сплачених коштів, стягнення відповідних втрат за користування ними відповідачем.

Листом №4-5123ВИХ-23 від 15.12.2023 прокурором також повідомлено позивача про підготовку позову в інтересах держави про повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість за договором №150 від 13.06.2023.

Листом від 25.09.2023 №6/11/11-2145 командуванням військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлено Криворізьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону про відсутність фактів укладення упродовж 2022-2023 років інших договорів, крім договорів укладених з ФОП Лубенцем І.С., про постачання автозапчастин для автомобілів, різного типу мастил, нафтопродуктів, паливно-мастильних матеріалів та інших товарів для забезпечення транспорту з порушенням пільгового податку на додану вартість. Також надано належним чином засвідчену копію договору від 13.06.2023 №150, укладеного з відповідачем, та платіжної інструкції від 29.06.2023 №2100 щодо його виконання.

Згідно відповіді від 15.12.2023 №6/11/12-2844 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не заперечує проти здійснення Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оброни Східного регіону представництва інтересів військової частини та встановлення наявності чи відсутності підстав для звільнення від оподаткування ПДВ операції з поставки Товару у судовому порядку, шляхом подання позову.

Таким чином, на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявні підстави для пред`явлення цього позову в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Отже, судом встановлено достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки позивач - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не забезпечує захист порушених інтересів держави.

Щодо суті спору господарським судом встановлено такі обставини, що є предметом доказування у справі.

13.06.2023 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Замовник) та ТОВ "МОТОРКАР КРОПИВНИЦЬКИЙ" (Постачальник), керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року №1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами), укладено Договір №150 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується у 2023 році поставити Замовнику товар, зазначений в п. 1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування товару, що постачається за цим договором: Код ДК 021:2015 34110000-1 Легкові автомобілі (спеціалізований автомобіль для забезпечення виконання служби з охорони громадського порядку - RENAULT EXPRESS) згідно специфікації (Додаток №1) та технічних вимог (Додаток №2), які додаються до цього Договору і є його невід`ємними частинами.

За Додатком №1 до Договору №150 від 13.06.2023 Специфікація зазначено: Найменування товару - Спеціалізований автомобіль для забезпечення виконання служби з охорони громадського порядку - RENAULT EXPRESS.

Згідно з п. 2.2. Договору транспортний засіб, що поставляється за цим Договором, повинен бути новим, не раніше 2023 року випуску, таким, що не був у вжитку, в зібраному, перевіреному і готовому до використання за призначенням стані, відповідно до технічних вимог (Додаток №2). Всі комплектуючі матеріали повинні бути новими, такими, що не були вживані.

За Додатком №2 до Договору №150 від 13.06.2023 Технічні вимоги, крім іншого у розділі "Додаткове обладнання" вказано:

- Багажні леєри на даху

- Захисна сітка радіатора

- Килимки салону та багажного відділення

- Тонування вікон

- Комплект зимової гуми

- Антигравійне покриття днища авто

- Переобладнання авто в спеціалізований.

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна ціна цього Договору становить 900 000,00 грн (дев`ятсот тисяч гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 150 000,00 грн (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок). До ціни договору включена ціна транспортного засобу, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, витрати, пов`язані з передпродажною підготовкою та реалізацією транспортного засобу Замовнику; всі витрати Постачальника на завантаження, розвантаження та доставку транспортного засобу до місця поставки, визначеного цим Договором.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Замовник оплачує вартість всього поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів згідно накладних та рахунків після отримання транспортного засобу та підписання обома Сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 5.1.-5.2. Договору термін поставки транспортного засобу: до кінця дії воєнного стану, але не пізніше 25.12.2023. Місце поставки транспортного засобу: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Павла Сніцара, 19.

Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до завершення воєнного стану, оголошеного указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), з можливістю пролонгації дії Договору у разі продовження дії воєнного стану, але не пізніше 31.12.2023, а в частині оплати за надані послуги - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до специфікації (Додаток №1) до даного договору загальна вартість придбаного транспортного засобу склала 900 000,00 грн, у тому числі ПДВ -150 000,00 грн.

Договір та додатки до нього підписані сторонами та скріплені печатками.

На виконання Договору відповідач поставив обумовлений товар на суму 900 000,00 грн, а позивач сплатив вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ - 150 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2100 від 29.06.2023.

Таким чином, позивач за договором №150 від 13.06.2023, після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України сплатив відповідачу 900 000,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 150 000,00 грн.

При цьому, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний, стан, що триває по теперішній час.

За твердженням прокурора, відповідач достовірно знаючи про те, що операція з постачання на митній території України спеціалізованого автомобіля для забезпечення виконання служби з охорони громадського порядку за договором від 13.06.2023 №150, який визначений положеннями п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України від 17.07.2020 №808-ІХ "Про оборонні закупівлі", як товар оборонного призначення, на період запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняється від оподаткування податком на додану вартість, незаконно отримав, безпідставно не повернув, та незаконно користується частиною грошових коштів сплачених за вказаним договором, а саме грошовими коштами у вигляді ПДВ - 150 000,00 грн.

Отже зміст оспорюваного правочину, на переконання прокурора, у частині включення ПДВ суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним у цій частині.

На думку прокурора, відповідач безпідставно набув кошти в сумі 150 000,00 грн, тобто за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором поставки, тобто на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України та незаконно користувався ними до дати пред`явлення позову.

Так, за твердженням прокурора, відповідачу на час укладення Договору №150 від 13.06.2023 було відомо, що з метою спрощення порядку та сприяння оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" №178 та внесені зміни до п. 32 підрозділу 2 Розділу XX ПКУ, підпунктом 4 якого передбачено, що тимчасово, на період запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", та які, зокрема, класифікуються групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД: 8702-8705 (тільки для автомобілів спеціального призначення, радіолокаційних станцій та причепів до них, що класифікуються у товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, мобільних ремонтних майстерень, які використовуються в оборонних цілях; пасажирських та вантажних автомобілів звичайного типу, що використовуються в оборонних цілях та мають легку броню або обладнані з`ємною бронею).

Прокурор зазначає, що оскільки такий обов`язок з виконання грошового зобов`язання щодо повернення зазначених коштів постачальником не виконано, що свідчить про його прострочення, повинні наставати наслідки, зумовлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а отже є підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за період, починаючи з наступного дня після отримання грошових коштів.

Тому прокурором нараховано 3% річних в сумі 2 120,55 грн за період з 30.06.2023 по 18.12.2023.

Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Приписи ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підп. б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 29 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборонні закупівлі" визначено, товари оборонного призначення - озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв`язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп`ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" містить визначення основних термінів. У цьому Законі наведені терміни вживаються, зокрема, в такому значенні:

- транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо);

- транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Відповідно до п. 32 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України:

4) товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД:

д) 8702-8705 (тільки для автомобілів спеціального призначення, радіолокаційних станцій та причепів до них, що класифікуються у товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, мобільних ремонтних майстерень, які використовуються в оборонних цілях; пасажирських та вантажних автомобілів звичайного типу, що використовуються в оборонних цілях та мають легку броню або обладнані з`ємною бронею).

За Договором №150 від 13.06.2023 позивач поставив відповідачу Легковий автомобіль (спеціалізований автомобіль для забезпечення виконання служби з охорони громадського порядку - RENAULT EXPRESS), разом з цим відповідно до специфікації та технічних вимог такий автомобіль не є броньованим, не має у своїй комплектації легку броню і не обладнаний з`ємною бронею.

Вказаний транспортний засіб - є спеціалізованим легковим автомобілем для забезпечення виконання служби з охорони громадського порядку, що дообладнаний додатковими візуальними наліпками (із зазначенням слів "Національна гвардія України"), а також обладнаний додатковим звуковим та світловим приладдям. Внаслідок таких зовнішніх видозмін, транспортний засіб RENAULT EXPRESS набув статусу спеціалізований, але не спеціальний.

Сполучник "та" у визначенні: "пасажирських та вантажних автомобілів звичайного типу, що використовуються в оборонних цілях та мають легку броню або обладнані з`ємною бронею", говорить про необхідність існування, як однієї, так і іншої обставини в сукупності.

Відповідно, господарський суд доходить висновку, що відсутність в технічних характеристиках автомобіля, якій є предметом Договору №150 від 13.06.2023, обладнання легкою бронею або з`ємною бронею, а також те, що вказаний автомобіль, за визначенням, не є транспортним засобом спеціального призначення, виключає можливість звільнення такого товару оборонного призначення від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України. Таким чином, зазначене спростовує позицію прокурора щодо вищевказаних обставин.

Будь-яких інших доводів та доказів у підтвердження позовних вимог про визнання недійсним пункту 3.1 Договору №150 від 13.06.2023 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 150 000, 00 грн позивачем не наведено та суду не надано.

У зв`язку із чим, господарський суд дійшов до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача сплаченого ПДВ у розмірі 150 000 грн, то за положеннями статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

При цьому, судом відмовлено у задоволенні вимоги про визнання недійсним пункту 3.1 Договору №150 від 13.06.2023 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 150 000, 00 грн.

З вищевикладеного слідує, що відсутні підстави для стягнення з відповідача сплаченого ПДВ у розмірі 150 000, 00 грн, а також 2 120,55 грн - 3% річних. У зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.

Частинами 1-2 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 42 ГПК України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 74 ГПК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 4 ст. 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Так, решта доводів учасників процесу, досліджених судом, наведених вище висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на особу, яка звернулась із позовом.

Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-238, 240-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити учасникам справи.

Повне рішення складено 02.05.2024.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.