Постанова

від 23.09.2024 по справі 912/2390/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2024 року м. Дніпро Справа № 912/2390/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону

на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Коваленко Н.М.) від 29.04.2024р. у справі № 912/2390/23

за позовом Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону вул. Свято-Миколаївська, буд. 64а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50099, в інтересах держави в особі

позивача: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДР АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Моторкар Кропивницький", код ЄДР 41960916, вул. Вокзальна, 60-а, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25030

про визнання недійсним договору в частині, стягнення 152 120,55 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 р. до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ТОВ "Моторкар Кропивницький" з вимогами:

- визнати недійсним пункт 3.1 Договору № 150 від 13.06.2023 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 150 000 гривень, що укладений між військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Моторкар Кропивницький" (вул. Вокзальна, 60-А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030, код ЄДРПОУ: 41960916);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моторкар Кропивницький" на користь військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України грошові кошти у розмірі 152 120,55 гривень, з яких: 150 000 гривень сплачений ПДВ (основний борг), 2 120,55 гривень - 3% річних на суму основного боргу.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2024р. у справі № 912/2390/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся керівник Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2024р. у справі № 912/2390/23 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема, зазначає, що операція з постачання легкового автомобіля (спеціалізованого автомобіля для забезпечення виконання служби з охорони громадського порядку - RENAULT EXPRESS, тобто автомобіля спеціального призначення) військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України за Договором № 150 відповідно до Закону України «Про оборонні закупівлі» та Податкового кодексу України звільняється від оподаткування, що свідчить про безпідставне включення до ціни, зазначеної в п. 3.1 Договору, суми податку на додану вартість, а тому зміст оспорюваного правочину в цій частині суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним в цій частині.

Також, скаржник вказує, що відповідач отримав від позивача суму ПДВ, попри те, що відповідний товар звільнений від оподаткування, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 150 000,00 грн, оскільки неповернення відповідачем оборонному підприємству зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченої законом.

Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2024р. у справі № 912/2390/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.09.2024р.

Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на те, що Договір №150 від 13.06.2023 є виконаним сторонами в повному обсязі і даний факт унеможливлює внесення до нього змін як в цілому, так і в частині зміни ціни. Військова частина НОМЕР_1 будучи Замовником по Договору №150 від 13.06.2023 належним чином виконала свої зобов`язання щодо оплати товару в повному обсязі, як це і передбачено п. 6.1 Договору №150 від 13.06.2023.

ТОВ "Моторкар Кропивницький" після отримання грошових коштів від позивача в повному обсязі включило отриманий податок на додану вартість до своїх податкових зобов`язань (відобразило у деклараціях з ПДВ) та сплатило його у відповідному розмірі до державного бюджету, а позивач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не є платником ПДВ, а відтак той факт, що позивачем було сплачено грошову суму у розмірі 900 000,00 грн, в тому числі 150 000,00 грн ПДВ унеможливлює надходження суми податкового кредиту позивачу.

Транспортний засіб, який був реалізований в рамках поставки за Договором №150 від 13.06.2023 - спеціалізованого призначення, що за своєю правовою природою, а також технічною конфігурацією суттєво відрізняється від транспортного засобу спеціального призначення.

Транспортний засіб спеціалізованого призначення не підпадає під класифікацію товарів оборонного призначення визначених підкатегоріями УКТ ЗЕД, а тому, твердження прокурора щодо звільнення транспортного засобу спеціалізованого призначення від оподаткування ПДВ є безпідставним, а дії відповідача по правомірному оподаткуванню даної категорії товару податком на додану вартість є такими, що не порушують жодного припису податкового законодавства України.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваль Л.А. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024 р., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.

Скаржник та позивач не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку повноважних представників, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

20.09.2024р. Криворізька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону надіслала до апеляційного суду електронною поштою клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке апеляційний суд вважає за необхідне залишити без розгляду з підстав його подання не через систему «Електронний суд» та з пропуском строку на подання, що суперечить вимогам ст.ст. 6, 42, 197 ГПК України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Моторкар Кропивницький" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Судове засідання у справі № 912/2390/23, призначене на 23.09.2024р. ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Моторкар Кропивницький" з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Проте, в процесі проведення фіксації у режимі відеоконференції відбувся збій в роботі сайту https://vkz.court.gov.ua/, у зв`язку з чим приєднання представника відповідача та подальша фіксація судового засідання в режимі відеоконференції були неможливі, про що апеляційним судом складено відповідний акт.

Враховуючи вищенаведене, приписи ст. 197 ГПК України, а також те, що неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася їх явка в судове засідання обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 13.06.2023 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Замовник) та ТОВ "Моторкар Кропивницький" (Постачальник), керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року №1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами), укладено Договір №150 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується у 2023 році поставити Замовнику товар, зазначений в п. 1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування товару, що постачається за цим договором: Код ДК 021:2015 34110000-1 Легкові автомобілі (спеціалізований автомобіль для забезпечення виконання служби з охорони громадського порядку - RENAULT EXPRESS) згідно специфікації (Додаток №1) та технічних вимог (Додаток №2), які додаються до цього Договору і є його невід`ємними частинами.

За Додатком №1 до Договору №150 від 13.06.2023 Специфікація зазначено: Найменування товару - Спеціалізований автомобіль для забезпечення виконання служби з охорони громадського порядку - RENAULT EXPRESS.

Згідно з п. 2.2. Договору транспортний засіб, що поставляється за цим Договором, повинен бути новим, не раніше 2023 року випуску, таким, що не був у вжитку, в зібраному, перевіреному і готовому до використання за призначенням стані, відповідно до технічних вимог (Додаток №2). Всі комплектуючі матеріали повинні бути новими, такими, що не були вживані.

За Додатком №2 до Договору №150 від 13.06.2023 Технічні вимоги, крім іншого у розділі "Додаткове обладнання" вказано:

- Багажні леєри на даху

- Захисна сітка радіатора

- Килимки салону та багажного відділення

- Тонування вікон

- Комплект зимової гуми

- Антигравійне покриття днища авто

- Переобладнання авто в спеціалізований.

Відповідно до п. 3.1. Договору загальна ціна цього Договору становить 900 000,00 грн (дев`ятсот тисяч гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 150 000,00 грн (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок). До ціни договору включена ціна транспортного засобу, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, витрати, пов`язані з передпродажною підготовкою та реалізацією транспортного засобу Замовнику; всі витрати Постачальника на завантаження, розвантаження та доставку транспортного засобу до місця поставки, визначеного цим Договором.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Замовник оплачує вартість всього поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів згідно накладних та рахунків після отримання транспортного засобу та підписання обома Сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 5.1.-5.2. Договору термін поставки транспортного засобу: до кінця дії воєнного стану, але не пізніше 25.12.2023. Місце поставки транспортного засобу: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Павла Сніцара, 19.

Відповідно до п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до завершення воєнного стану, оголошеного указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), з можливістю пролонгації дії Договору у разі продовження дії воєнного стану, але не пізніше 31.12.2023, а в частині оплати за надані послуги - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до специфікації (Додаток №1) до даного договору загальна вартість придбаного транспортного засобу склала 900 000,00 грн, у тому числі ПДВ -150 000,00 грн.

Договір та додатки до нього підписані сторонами та скріплені печатками.

На виконання Договору відповідач поставив обумовлений товар на суму 900 000,00 грн, а позивач сплатив вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ - 150 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2100 від 29.06.2023.

Таким чином, позивач за договором №150 від 13.06.2023, після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України сплатив відповідачу 900 000,00 грн, в тому числі ПДВ на суму 150 000,00 грн.

При цьому, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний, стан, що триває по теперішній час.

За твердженням прокурора, відповідач достовірно знаючи про те, що операція з постачання на митній території України спеціалізованого автомобіля для забезпечення виконання служби з охорони громадського порядку за договором від 13.06.2023 №150, який визначений положеннями п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України від 17.07.2020 №808-ІХ "Про оборонні закупівлі", як товар оборонного призначення, на період запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняється від оподаткування податком на додану вартість, незаконно отримав, безпідставно не повернув, та незаконно користується частиною грошових коштів сплачених за вказаним договором, а саме грошовими коштами у вигляді ПДВ - 150 000,00 грн.

Отже зміст оспорюваного правочину, на переконання прокурора, у частині включення ПДВ суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним у цій частині.

Також, на думку прокурора, відповідач безпідставно набув кошти в сумі 150 000,00 грн, тобто за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором поставки, тобто на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України та незаконно користувався ними до дати пред`явлення позову.

Так, за твердженням прокурора, відповідачу на час укладення Договору №150 від 13.06.2023 було відомо, що з метою спрощення порядку та сприяння оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" №178 та внесені зміни до п. 32 підрозділу 2 Розділу XX ПКУ, підпунктом 4 якого передбачено, що тимчасово, на період запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з п. 29 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", та які, зокрема, класифікуються групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД: 8702-8705 (тільки для автомобілів спеціального призначення, радіолокаційних станцій та причепів до них, що класифікуються у товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, мобільних ремонтних майстерень, які використовуються в оборонних цілях; пасажирських та вантажних автомобілів звичайного типу, що використовуються в оборонних цілях та мають легку броню або обладнані з`ємною бронею).

Прокурор зазначає, що оскільки такий обов`язок з виконання грошового зобов`язання щодо повернення зазначених коштів постачальником не виконано, що свідчить про його прострочення, повинні наставати наслідки, зумовлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а отже є підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за період, починаючи з наступного дня після отримання грошових коштів.

Тому прокурором нараховано 3% річних в сумі 2 120,55 грн за період з 30.06.2023 по 18.12.2023.

Вказані обставини і стали підставою для звернення прокурора до господарського суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону місцевий господарський суд виходив з дотримання прокурором підстав для звернення з позовом до суду в інтересах держави, у цьому випадку, водночас з необгрунтованості та неправомірності цих позовних вимог, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції

Так, відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи, інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в рішенні Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення кодексу України (справа про представництво прокуратурою інтересів держави в суді) від 08.04.1999.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних політичних, економічних, соціальних та інших дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №810/2763/17 дійшла висновку відповідно до якого, за загальним визначенням "публічним інтересом" є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок", передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 тощо.

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, що регулює питання управління та використання бюджетних коштів, а протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади, а також держави в цілому.

Крім того, як вказує прокурор, повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об`єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності додаткового фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, що виконують завдання з безпосередньої відсічі ворогу.

У зв`язку з цим, захист інтересів держави у бюджетних правовідносинах, у тому числі при зайвому витрачанні чи заволодінні бюджетними коштами, є пріоритетом роботи усіх органів, у тому числі прокуратури, а порушення у цій сфері є неприпустимим в умовах сьогодення.

Забезпечення національної безпеки українського суспільства є однією з найважливіших функцій держави, основні завдання із захисту суверенітету і територіальної цілісності якої покладаються на військові формування.

За таких обставин, можливе протиправне отримання відповідачем бюджетних коштів, тривале їх неповернення, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний державний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органів уповноважених здійснювати захист даних правовідносинах.

Національна гвардія України є спеціалізованим військовим формуванням і має визначену законом загальну структуру, у систему якої входить і військова частина НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про національну гвардію України" основними функціями Національної гвардії України є: участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану; участь у виконанні завдань територіальної оборони; оборона важливих державних об`єктів, спеціальних вантажів, переліки яких визначаються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, центральних баз матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України; участь у припиненні групових протиправних дій осіб, узятих під варту, засуджених, а також ліквідації наслідків таких дій в установах попереднього ув`язнення, виконання покарань; забезпечення внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та підтримання таких відомостей в актуальному стані у межах, визначених законодавством.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України є основним суб`єктом з припинення масових заворушень. При здійсненні заходів щодо припинення масових заворушень Національна гвардія України координує діяльність сил та засобів правоохоронних органів, залучених до припинення зазначених протиправних дій.

Таким чином, саме військова частина НОМЕР_1 , як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Починаючи з моменту виявлення, на думку прокурора, порушень інтересів держави військова частина НОМЕР_1 до суду з позовом не зверталась.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі №903/129/18 висловила правову позицію про те, що сам факт не звернення до суду органу виконавчої влади (місцевого самоврядування) з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави (територіальної громади), свідчить про те, що вказані органи неналежно виконують свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, та звернення до суду з таким позовом.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки вказані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", 21.09.2023 за №5-4-3266ВИХ-23 та 15.12.2023 за №5-4-5123ВИХ-23 скеровано до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлення про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів до захисту інтересів держави шляхом повернення зайво сплачених коштів, стягнення відповідних втрат за користування ними відповідачем.

Листом №4-5123ВИХ-23 від 15.12.2023 прокурором також повідомлено позивача про підготовку позову в інтересах держави про повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість за договором №150 від 13.06.2023.

Листом від 25.09.2023 №6/11/11-2145 командуванням військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлено Криворізьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону про відсутність фактів укладення упродовж 2022-2023 років інших договорів, крім договорів укладених з ФОП Лубенцем І.С., про постачання автозапчастин для автомобілів, різного типу мастил, нафтопродуктів, паливно-мастильних матеріалів та інших товарів для забезпечення транспорту з порушенням пільгового податку на додану вартість. Також надано належним чином засвідчену копію договору від 13.06.2023 №150, укладеного з відповідачем, та платіжної інструкції від 29.06.2023 №2100 щодо його виконання.

Згідно відповіді від 15.12.2023 №6/11/12-2844 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не заперечує проти здійснення Криворізькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оброни Східного регіону представництва інтересів військової частини та встановлення наявності чи відсутності підстав для звільнення від оподаткування ПДВ операції з поставки Товару у судовому порядку, шляхом подання позову.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для пред`явлення цього позову в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Обгрунтованим є оскаржуване рішення і в частині розгляду справи по суті спору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Приписи ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підп. б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 29 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборонні закупівлі" визначено, товари оборонного призначення - озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв`язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп`ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" містить визначення основних термінів. У цьому Законі наведені терміни вживаються, зокрема, в такому значенні:

- транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо);

- транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Відповідно до п. 32 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України:

4) товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД:

д) 8702-8705 (тільки для автомобілів спеціального призначення, радіолокаційних станцій та причепів до них, що класифікуються у товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, мобільних ремонтних майстерень, які використовуються в оборонних цілях; пасажирських та вантажних автомобілів звичайного типу, що використовуються в оборонних цілях та мають легку броню або обладнані з`ємною бронею).

За Договором №150 від 13.06.2023 позивач поставив відповідачу Легковий автомобіль (спеціалізований автомобіль для забезпечення виконання служби з охорони громадського порядку - RENAULT EXPRESS), разом з цим відповідно до специфікації та технічних вимог такий автомобіль не є броньованим, не має у своїй комплектації легку броню і не обладнаний з`ємною бронею.

Вказаний транспортний засіб - є спеціалізованим легковим автомобілем для забезпечення виконання служби з охорони громадського порядку, що дообладнаний додатковими візуальними наліпками (із зазначенням слів "Національна гвардія України"), а також обладнаний додатковим звуковим та світловим приладдям. Внаслідок таких зовнішніх видозмін, транспортний засіб RENAULT EXPRESS набув статусу спеціалізований, але не спеціальний.

Сполучник "та" у визначенні: "пасажирських та вантажних автомобілів звичайного типу, що використовуються в оборонних цілях та мають легку броню або обладнані з`ємною бронею", говорить про необхідність існування, як однієї, так і іншої обставини в сукупності.

За наведених обставин господарський суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відсутність в технічних характеристиках автомобіля, якій є предметом Договору №150 від 13.06.2023, обладнання легкою бронею або з`ємною бронею, а також те, що вказаний автомобіль, за визначенням, не є транспортним засобом спеціального призначення, виключає можливість звільнення такого товару оборонного призначення від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України. Таким чином, зазначене спростовує позицію прокурора щодо вищевказаних обставин.

Будь-яких інших доводів та доказів у підтвердження позовних вимог про визнання недійсним пункту 3.1 Договору №150 від 13.06.2023 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 150 000, 00 грн позивачем не наведено та суду не надано.

З урахуванням викладеного в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог прокурора у наведеній частині.

Відповідно були відсутні у суді і підстави для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення із відповідача сплаченого ПДВ у розмірі 150 000 грн, адже за положеннями статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Враховуючи правомірну відмову у задоволенні вимоги про визнання недійсним пункту 3.1 Договору №150 від 13.06.2023 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 150 000, 00 грн. відсутні і підстави для стягнення з відповідача сплаченого ПДВ у розмірі 150 000, 00 грн, а також 2 120,55 грн - 3% річних.

Частиною 4 ст. 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Отже, судова колегія висновує, що місцевий господарський суд, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та встановивши усі обставини справи, дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням усього вищенаведеного, апеляційний господарський суд вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2024 р. у даній справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2024р. у справі № 912/2390/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2024р. у справі № 912/2390/23 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Криворізьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 26.09.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков