Постанова

від 15.04.2024 по справі 523/12464/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4128/24

Справа № 523/12464/22

Головуючий у першій інстанції Далеко К.О.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Стахової Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Драгун Ангеліна Святославівна ,

на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2023 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю, в обґрунтування якого зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24.04.2020 року. Сторони мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що батько дитини на початку серпня 2022 року, без відома матері, забрав дитину та переховував її у невідомому місці, іноді надавав можливість матері проводити час з дитиною, під своїм наглядом. Як дізналась позивач пізніше, дитина проживала разом із батьками відповідача - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в будинку в Київському районі м. Одеси, а потім в місті Ужгород. На час подачі позову, позивач забрала дитину до себе, та разом з нею проживає у орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі створені всі умови для проживання дитини, її розвитку та дозвілля. Позивач має стабільний заробіток, працевлаштована інженером сектору договірної роботи відділу тендерної та договірної роботи у ДП «Морський торговельний порт «Южний» з 18.05.2020 року, не має шкідливих звичок, характеризується позитивно.

Позивач просила суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітній син проживає разом із матір`ю. Із недавнього часу, батьку стало відомо, що ОСОБА_1 ніде не працює, і не займається вихованням сина, не приділяє час для нього особисто, стала байдужою до інтересів та почуттів дитини, говорить грубості в адресу сина, не розуміє дитину, що погано впливає на сина, оскільки він почав погано себе почувати, тому що не відчуває любові, турботи, комфорту від матері, а також у дитини порушився нормальний сон. Така обстановка травмує дитину та може зашкодити її нормальному розвитку. Батько розуміє потреби дитини, готовий забезпечити її всім необхідним для того, щоб вона продовжувала свій гармонійний розвиток у спокійній, теплій атмосфері, із врахуванням її думки, інтересів, побажань. У зв`язку із цим, батько запропонував матері дитини передати дитину йому, однак остання відмовилась.

Позивач за зустрічним позовом має самостійний дохід і постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, за місцем роботи і проживанням характеризується позитивно, добре відноситься до дитини, любить та дбає про сина, готовий взяти на себе основну турботу та відповідальність за нього.

Мати дитини власного житла не має, ніде не працює, не має самостійного доходу, і майже не займається вихованням сина.

Позивач за зустрічним позовом просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 за його місцем реєстрації або проживання.

Короткий зміст рішень суду

Суворовський районний суд міста Одеси рішенням від 13 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини задовольнив, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції, враховуючи вік дитини - 3 роки 3 місяці, строки проживання дитини з батьком та матір`ю, висновок органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.06.2023 року № 901/01-11 про доцільність визначення місця проживання з матір`ю, висновок психолога Центру соціальних служб Одеської міської ради від 08.12.2023 року, обставини того, що за час проживання малолітнього ОСОБА_4 з батьком, останній створив умови для виключення з його життя матері, виходячи з балансу інтересів дітей та батьків, з найкращих інтересів малолітньої дитини, суд дійшов висновку про те, що встановлення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з матір`ю буде максимально відповідати інтересам малолітнього ОСОБА_4 .

При цьому, судом першої інстанції не встановлено таких обставин, а ОСОБА_2 не надав належних доказів тому, що поведінка чи дії матері дитини, визначення місця проживання дитини з нею, можуть суперечити його інтересам або впливати на дитину негативно, перешкоджати його фізичному та духовному розвитку.

Суд першої інстанції вважав, що обставини того, що малолітній ОСОБА_4 на час вирішення спору вже дев`ять місяців проживає з батьком, не може бути перевагою на користь визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на те, що хоча малолітній протягом цього часу і був під контролем та впливом батька, він пам`ятає матір, радісно на неї реагував, як і на батька, контактував із матір`ю. Суд першої інстанції виходив із того, що в такому віці як 3 роки, у дитини ще не сформовані сталі зв`язки із оточенням, тим паче що йде мова про зміну на оточення, яке відоме малолітньому. Також суд враховує, що за свій трирічний вік малолітній ОСОБА_4 вже неодноразово вимушено змінював своє постійне місце проживання, проживаючи то з матір`ю, то з батьком.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, як буде найкраще для дитини, суд першої інстанції вважав, що на даний час проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір`ю - ОСОБА_1 буде відповідати саме інтересам дитини, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному, так і фізичному, а тому заявлений первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Драгун Ангеліна Святославівна , просить рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов залишити без задоволення, а зустрічний позов задовольнити, визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 за його місцем реєстрації або проживання, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Драгун Ангеліна Святославівна , вважає висновок суду першої інстанції про визначення місця проживання дитини з матір`ю необґрунтованим.

Зазначає, що акцентування судом першої інстанції уваги, на обставинах обізнаності матері щодо питання вивезення малолітнього ОСОБА_8 до м. Ужгород не мають значення для розгляду справи, оскільки не є предметом розгляду.

Судом першої інстанції не враховано того, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майже рік проживає з батьком у м. Одесі, відвідує дитячий садочок має свій сформований сталий устрій життя разом з батьком.

Зауважує, що предметом розгляду справи № 523/12464/22 є визначення місця проживання дитини, а не усунення перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з сином.

Судом прийнято до уваги висновок органу опіки і піклування, як єдиний доказ, що формує перевагу матері дитини у визначенні місця проживання дитини, однак сам висновок органу опіки та піклування формується на тому, що комісія вирішила визначити місце проживання з матір`ю лише через те, що дитина начеб-то більше часу перебувала з матір`ю.

(2) Позиція інших учасників справи

Одеський апеляційний суд ухвалою від 08.02.2024 року відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, роз`яснив позивачу за первісним позовом право на подання відзиву на апеляційну скаргу, а третім особам право на подання письмових пояснень.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги представник позивача за первісним позовом отримав 09.02.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що батько дитини ОСОБА_2 перешкоджає матері у спілкуванні із сином, приховує його місце проживання, позбавляє належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини. Зазначає, що фактичне місце проживання дитини, умови проживання, оточення, рівень розвитку та умови, які створені батьком для розвитку дитини невідомі.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради та орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради отримали 08.02.2024 року та 25.01.2024 року відповідно в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Копію ухвали про відкриття провадження представник скаржника отримала в особистому кабінеті Електронного суду 08.02.2024 року, що підтверджується довідкою.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.02.2024 року доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Драгун Ангеліна Святославівна , до апеляційної скарги на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2023 року повернуті.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.04.2024 року пояснення до апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Драгун Ангеліна Святославівна , до апеляційної скарги на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2023 року, які за змістом є доповнення до апеляційної скарги повернуті скаржнику.

У судове засідання ОСОБА_2 та його представник і представники органів опіки не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні, апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.

ОСОБА_2 повістку отримав 01.03.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник ОСОБА_2 судову повістку отримав 22.02.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Від представника ОСОБА_2 15.04.2024 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням на лікуванні ОСОБА_2 та його представника.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 15.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на таке.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

Як вже зазначалось, відповідач за первісним позовом та його представник про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, скаржник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, у клопотанні не наведено обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності скаржника або його представника, а також не мотивовано необхідність безпосередньої явки представника відповідача до суду.

Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради та орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради повістки отримали 22.02.2024 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції, враховуючи вік дитини - 3 роки 3 місяці, строки проживання дитини з батьком та матір`ю, висновок органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.06.2023 року № 901/01-11 про доцільність визначення місця проживання з матір`ю, висновок психолога Центру соціальних служб Одеської міської ради від 08.12.2023 року, обставини того що за час проживання малолітнього ОСОБА_4 з батьком, останній створив умови для виключення з його життя матері, виходячи з балансу інтересів дітей та батьків, з найкращих інтересів малолітньої дитини, дійшов висновку про те, що встановлення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з матір`ю буде максимально відповідати інтересам малолітнього ОСОБА_4 .

При цьому, судом першої інстанції не встановлено таких обставин, а ОСОБА_2 не надав належних доказів тому, що поведінка чи дії матері дитини, визначення місця проживання дитини з нею, можуть суперечити його інтересам або впливати на дитину негативно, перешкоджати його фізичному та духовному розвитку.

Суд першої інстанції вважав, що обставини того що малолітній ОСОБА_4 на час вирішення спору вже дев`ять місяців проживає з батьком, не може бути перевагою на користь визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на те, що хоча малолітній протягом цього часу і був під контролем та впливом батька, він пам`ятає матір, радісно на неї реагував, як і на батька, контактував із матір`ю. Суд першої інстанції виходив із того, що в такому віці як 3 роки, у дитини ще не сформовані сталі зв`язки із оточенням, тим паче що йде мова про зміну на оточення, яке відоме малолітньому. Також суд враховує, що за свій трирічний вік малолітній ОСОБА_4 вже неодноразово вимушено змінював своє постійне місце проживання, проживаючи то з матір`ю, то з батьком.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, як буде найкраще для дитини, суд першої інстанції вважав, що на даний час проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір`ю - ОСОБА_1 буде відповідати саме інтересам дитини, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному, так і фізичному, а тому заявлений первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно із ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначаються нею самою.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги: ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 24.04.2020 року у Малиновському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції, актовий запис № 696.

Рішенням Суворовського районного суду від 18.05.2023 року по справі № 523/12901/22 позов ОСОБА_1 задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) від 08.09.2022 року. Батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З 13.09.2020 року ОСОБА_4 проживав у сім`ї з батьками.

З початку серпня 2022 року по жовтень 2022 року, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав із батьком ОСОБА_2 , та його батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

У подальшому до жовтня 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав у м. Ужгород із батьками відповідача за первісним позовом ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

З жовтня 2022 року по 17 березня 2023 року малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом із матір`ю ОСОБА_1 .

З 17 березня 2023 року по теперішній час малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком ОСОБА_2 .

Зазначені вище обставини, сторонами, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду не заперечуються.

Також з матеріалів справи вбачається, що 10.12.2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022167490000325 від 10.12.2022 року. З витягу вбачається, що 09.12.2022 року до ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_10 (мати ОСОБА_1 ) про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України, відповідно до якої 06.10.2022 року близько 12 години перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_10 разом чоловіком та малолітнім онуком ОСОБА_4 збиралися сідати в автомобіль для спільної поїздки у справах, у той же самий час двоє осіб: невідомий раніше чоловік та жінка з вигляду схожа на матір малолітнього онука заявниці ОСОБА_1 скоїли напад на ОСОБА_10 .

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.01.2023 року по справі № 308/25/23 - провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрите, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. При цьому, суд зауважує, що мотивувальна частина постанови не містить встановлених обставин причетності ОСОБА_1 до інкримінованого їй правопорушення. У наведеній постанові існує лише посилання на протокол про адміністративне правопорушення, та викладена фабула протоколу.

Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 876, в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області за № 876, 13.01.2023 року надійшла заява ОСОБА_2 , у якій останній просить прийняти міри правового характеру до його дружини ОСОБА_1 , з якою вони перебувають у процесі розірвання шлюбу, та яка не дає бачитися і спілкуватися заявнику з його малолітньою дитиною.

17.03.2023 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № 12023100080001261 від 17.03.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. 17.03.2023 року о 21:25 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 17.03.2023 року о 10:45 за адресою: АДРЕСА_3 , лікар ОСОБА_15. Потерпілий: ОСОБА_6 (матір ОСОБА_1 ) Діагноз: забій грудини, забій правого колінного суглобу, правої п`ятки, перелом 8 ребра ліворуч. Дата скоєння: 17.03.2023 10:45:00. Пояснення: потерпілу біля фори побили невідомі, викрали онука та сіли в авто. Поїхали в невідомому напрямку. Більше заявниця, лікар нічого не знає.

На час постановлення оскаржуваного рішення вироки у кримінальних провадженнях № 12022167490000325, № 12023100080001261 не ухвалено.

З Консультативного висновку за результатами психологічної роботи (обстеження) від 04 травня 2023 року, проведеного Бюро психологічних досліджень, вбачається, що за результатами проведеного діагностування встановлено, що ОСОБА_1 характеризується так: життєрадісна, комунікативна, чутлива до впливу зі сторони інших, м`яка, консервативна. У соціальній сфері завжди проявляє товариськість, довірливість, доброзичливість. У спілкуванні поводиться легко та невимушено. Без перешкод знаходить спільну мову з людьми, віддає перевагу роботі в колективі. Чутлива до заохочення, орієнтована на соціальне схвалення. Бажає уникати конфліктів, може виявляти комфортний стиль поведінки. ОСОБА_1 здатна добре контролювати свою поведінку та емоційні прояви, швидко «збиратися з думками» та проявляти стійкість, врівноваженість. ОСОБА_1 схильна керуватися почуттям обов`язку, наполеглива, частіше самостійна у прийнятті рішень, водночас, іноді, потребує підтримки зі сторони інших у реалізації задуманого. Добре володіє нормами поведінки, в спілкуванні дипломатична, делікатна та уважна до інших. Серед рис характеру не встановлено тих, які є яскраво вираженими, (загостреними) по відношенню до дитини. Відсутні риси характеру, які могли би негативно вплинути на процес її спілкування з сином та його виховання під-час проживання дитини з нею. В ході роботи з психологом встановлено, що ОСОБА_1 важко переживає ситуацію стосовно того, що батько дитини забрав ОСОБА_4 для проведення з ним часу, та не повернув з прогулянки. Діагностовано, що на час звернення ОСОБА_1 знаходиться у стані підвищеної тривожності, напруження, знецінення, хвилювання за стан та життя хлопчика. ОСОБА_1 відчувала, що відповідна ситуація призвела до негативного погіршення її психологічного стану. За результатами діагностики батьківського ставлення ОСОБА_1 до сина встановлено, що вона має виражене позитивне ставлення до ОСОБА_4 . Матір приймає його таким, яким він є, поважає й визнає його індивідуальність, прагне проводити з сином чимало часу, та щоб син проживав із нею. Розлука пані ОСОБА_1 з сином є психотравмуючою подією для матері. Встановлено наявність переживання ОСОБА_1 за дитину, матір турбується про те, як саме вказана ситуація з колишнім чоловіком та її актуальний емоційний стан вплинуть на дитину та на його психологічний стан (жінка знаходиться в стані тривоги за психологічне здоров`я своєї дитини, у зв`язку із тим, що ОСОБА_4 був розлучений з нею та позбавлений материнського піклування).

Вказаний висновок прийнято судом першої інстанції як письмовий доказ.

З висновку експерта № 05/23 від 29 травня 2023 року, зробленого на замовлення адвоката Драгун А.С., вбачається, що індивідуально-психологічні особливості батька ОСОБА_2 , особливості його виховної поведінки, позитивно впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У ОСОБА_2 відсутні риси характеру, які могли би негативно вплинути на процес його спілкування з дитиною. ОСОБА_2 має виражене позитивне ставлення до сина. Він приймає дитину такою, якою вона є, поважає і визнає її індивідуальність, схвалює її інтереси, підтримує плани. Досліджуваний виявляє інтерес до того, що цікавить дитину, високо оцінює її здібності, заохочує самостійність і ініціативу сина, намагається бути з ним на рівних. Батько довіряє дитині, намагається встати на її точку зору в спірних питаннях. Вважає за краще або зовсім обходитись без покарань, або застосовує їх вкрай рідко, сумнівається в результативності будь-яких покарань. Невдачі сина батько вважає випадковими та вірить в нього. Досліджуваний не схильний нав`язувати дитині свою волю, щось забороняти. ОСОБА_2 не поводиться з дитиною авторитарно, не вимагає від неї безумовного послухання, не ставить їй суворі дисциплінарні межі. Прагне задовольнити всі потреби дитини, захистити її від труднощів і неприємностей життя.

Суд першої зазначив, що допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_14 , який надав суду висновок експерта № 05/23 від 29 травня 2023 року, зазначив, що у світогляді дитини відсутня мати, хоча він не поставив жодного запитання дитині, під-час бесіди, стосовно матері, оскільки з його слів не хотів торкатися питань, які можуть травмувати дитину.

Суд критично віднісся до висновку експерта № 05/23 від 29 травня 2023 року ОСОБА_14 , частково відхилив його, в частині висновків стосовно малолітнього ОСОБА_4 , оскільки існують сумніви у його об`єктивності та повноті.

Судом першої інстанції надана належна оцінка висновку експерта № 05/23 від 29 травня 2023 року у сукупності з іншими доказами по справі. Позитивне ставлення батька і дитини один до одного позивачем за первісним позовом не оспорюється.

Посилання скаржника на те, що ОСОБА_1 повідомлялась про проведення експертного дослідження не заслуговують на увагу, оскільки відсутні докази отримання ОСОБА_1 вказаного повідомлення.

Згідно висновку Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.06.2023 року № 901/01-11 на підставі наданих документів та враховуючи результат бесіди з матір`ю та батьком, обстеження житлово - побутових умов проживання, більшістю голосів, шляхом голосування, вважає доцільним визначити місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Колегія суддів вважає висновок Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.06.2023 року № 901/01-11 достатньо обґрунтованим.

Так зі змісту останнього, зокрема вбачається, що фахівцем із соціальної служби роботи Центру соціальних служб Одеської міської ради у Київському районі здійснено вихід як за адресою місця проживання матері, так і за адресою місця проживання батька, складено акти оцінки потреб сім`ї/особи від 08.05.2023 року та від 03.04.2023 року, згідно з яким як мати, так і батько дитини здатні виконувати батьківські обов`язки щодо виховання та догляду за малолітньою дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Органом опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради під час складання висновку від 27.06.2023 року № 901/01-11 досліджено: довідки та характеристики з місця роботи як матері, так і батька дитини, витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності, та наявності судимостей» стосовно ОСОБА_1 ; витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності, та наявності судимостей» стосовно ОСОБА_2 ; довідку надану КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської міської ради від 08.05.2023 року № 000273; довідку про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психічних оглядів, видану КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської міської ради від 09.12.2022 року; інформацію викладену у заяві ОСОБА_1 ; інформацію викладену у заяві ОСОБА_2 ; акт обстеження умов проживання від 08.05.2023 року за місцем проживання матері дитини; акт обстеження умов проживання від 30.03.2023 року за місцем проживання батька дитини; заяви сусідів та знайомих батьків дитини; інформацію надану КНП «Дитяча міська поліклініка № 6» Одеської міської ради від 26.12.2002 року № 01-590.

На засідання комісії викликалися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , члени комісії вислухали батьків дитини та роз`яснили батькам процедуру встановлення порядку участі у вихованні дитини.

Висновок органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.06.2023 року № 901/01-11 є обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів зазначає, що висновок Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.06.2023 року № 901/01-11 щодо вирішення спору з приводу визначення місця проживання дитини, судом оцінюється у сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2023 року зобов`язано Центр соціальних служб Одеської міської ради провести за участю психолога невимушену бесіду, процедуру опитування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в комфортних для нього умовах, щодо з`ясування прихильності чи схильності (з огляду на вік) дитини до кожного з батьків. Зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити участь ОСОБА_4 в такій бесіді. Повідомлено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та представника Служби у справах дітей Одеської міської ради, інших учасників про час, дату та місце опитування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Центр соціальних служб Одеської міської ради направити до суду пояснення дитини.

При постановлені ухвали, суд першої інстанції враховував специфіку справи та предмет судового розгляду, матеріали справи, які містять висновок Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.06.2023 року, висновок психолога, судового експерта ОСОБА_14 № 05/23 за результатами проведення судової психологічної експертизи від 29.05.2023 року, вік дитини, а саме 3 роки 3 місяці, та вважав за необхідне використати, передбачені законом психологічно сприятливі засоби для відібрання пояснень дитини.

Згідно висновка психолога Центра соціальних служб Одеської міської ради від 08.12.2023 року, зробленого на виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2023 року:

- ОСОБА_4 відповідає розвитку за віком, розрізняє людей за статтю, вміє рахувати;

- щодо з`ясування прихильності чи схильності (з огляду на вік) дитини до кожного з батьків при інтерв`юванні встановити було не можливо;

- при спостереженні за дитиною помітна була безпечна прив`язаність дитини до обох батьків. ОСОБА_4 при розлуці з матір`ю та батьком не засмутився, не плакав. В ході спілкування з психологом комунікував з урахуванням вікової категорії. При появі обох батьків радів, прагнув до близькості і до взаємодії. Така поведінка дитини свідчить про надійну прив`язаність і про почуття безпеки, яке дає дитині як матір, так і батько. Хлопчик любить і хоче спілкуватися як з батьком, так і з матір`ю.

Відповідно до частинипершої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

У цій справі встановлено, що як батько, так і мати дитини належним чином ставилися до виконання своїх батьківських обов`язків, мають гарні особисті якості, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про визначення місця проживання дитини в позасудовому порядку.

Суд першої інстанції констатував, що за весь період слухання справи в суді, ОСОБА_2 так і не надав можливості ОСОБА_1 навіть поспілкуватися із малолітнім сином. З 17 березня 2023 року мати дитини ОСОБА_1 жодного разу не побачила дитину, змогла побачити на протязі не тривалого періоду часу, лише у Центрі соціального захисту населення, під час проведення бесіди психолога із дитиною, за участю батьків, на виконання ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2023 року, за наслідком проведення якої складено висновок психолога від 08.12.2023 року. Матеріали справи містять скрін-шоти переписки між сторонами та телефонних дзвінків.

Колегія суддів, враховуючи вік дитини, обставини того що за час проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, останній створив умови для виключення з його життя матері, що останнім в апеляційній скарзі також не заперечується, виходячи з найкращих інтересів малолітньої дитини, вважає висновок суду першої інстанції про те, що встановлення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю буде максимально відповідати інтересам малолітнього ОСОБА_4 .

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом майже року постійно проживає у м. Одесі, відвідує дитячий садочок, тому має сформований сталий устрій життя разом з батьком, апеляційним судом відхиляються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази постійного безперервного проживання малолітньої дитини у м. Одесі, відвідування дитячого садочка.

Наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю у цій справі пов`язується також із тим, що батько, хоча і належним чином займається вихованням та утриманням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, змінивши у березні 2023 року місце проживання дитини без згоди матері, та не повернувши дитину матері, з якою вона на той час проживала, позбавив її належної опіки і виховання з боку матері та порушив їхнє право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.

Посилання скаржника на не надання судом першої інстанції оцінки, що задоволення первісного позову призведе до зміни устрою дитини, яка вже майже рік проживає з батьком, відвідує дитячий садочок, має свій устрій життя з батьком, не може бути взято до уваги, з огляду на потребу дитини в опіці з боку обох батьків, при тому що, мати не бачить дитину з 17 березня 2023 року через поведінку батька дитини ОСОБА_2 , який не надає дитину, про що слушно вказано судом першої інстанції. Вказана тривала ситуація не може бути підставою для відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , оскільки таке може призвести, з урахуванням віку дитини, до втрати зв`язку з найріднішими та найважливішими людьми в житті дитини, якою і є позивачка за первісним позовом.

Виходячи з обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, визначаючи місце проживання дитини сторін у цій справі з ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сприятиме його повноцінному вихованню та розвитку.

Під час перегляду апеляційним судом справи не встановлено обставин, які давали би підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 188/1542/20 (провадження № 61-11857св22).

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Драгун Ангеліна Святославівна , залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 13 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

Н.В. Стахова