Ухвала

від 24.09.2024 по справі 523/12464/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5261/24

Справа № 523/12464/22

Головуючий у першій інстанції Далеко К. О.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Ровенко А.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішенняСуворовського районногосуду м.Одеси від13грудня 2023року,постановленого підголовуванням суддіДалеко К.О.,повний текстрішення складений25грудня 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2 зазначила, що сторони по справі з 24.04.2020 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, та мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що батько дитини на початку серпня 2022 року, без її відома, забрав дитину та переховував її у невідомому місці, іноді надавав можливість їй проводити час з дитиною, під своїм наглядом. Як дізналась позивач пізніше, дитина проживала разом із батьками відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в будинку в Київському районі м. Одеси, а потім в місті Ужгород. На час подачі позову, позивач забрала дитину до себе, та разом з нею проживає у орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі створені всі умови для проживання дитини, її розвитку та дозвілля. Позивач має стабільний заробіток, працевлаштована інженером сектору договірної роботи відділу тендерної та договірної роботи у ДП «Морський торговельний порт «Южний» з 18.05.2020 року, не має шкідливих звичок, характеризується позитивно.

Позивач просила суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею.

У грудні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, в обґрунтування якого зазначив, що він є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітній син проживає разом із матір`ю. Із недавнього часу, батьку стало відомо, що ОСОБА_2 ніде не працює, і не займається вихованням сина, не приділяє час для нього особисто, стала байдужою до інтересів та почуттів дитини, говорить грубості в адресу сина, не розуміє дитину, що погано впливає на сина, оскільки він почав погано себе почувати, тому що не відчуває любові, турботи, комфорту від матері, а також у дитини порушився нормальний сон. Така обстановка травмує дитину та може зашкодити її нормальному розвитку. Батько розуміє потреби дитини, готовий забезпечити її всім необхідним для того, щоб вона продовжувала свій гармонійний розвиток у спокійній, теплій атмосфері, із врахуванням її думки, інтересів, побажань. У зв`язку із цим, батько запропонував матері дитини передати дитину йому, однак остання відмовилась.

Позивач за зустрічним позовом має самостійний дохід і постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, за місцем роботи і проживанням характеризується позитивно, добре відноситься до дитини, любить та дбає про сина, готовий взяти на себе основну турботу та відповідальність за нього.

Мати дитини власного житла не має, ніде не працює, не має самостійного доходу, і майже не займається вихованням сина.

Позивач за зустрічним позовом просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за його місцем реєстрації або проживання.

Рішенням Суворовського районногосуду м.Одеси від13 грудня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволений.

Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2024року рішення Суворовського районногосуду м.Одеси від13 грудня 2023 року залишено без змін.

До суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Суворовського районногосуду м.Одеси від13 грудня 2023 року звернулась ОСОБА_1 , особа, яка не приймала у часті у розгляді справи, однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушені її права.

В апеляційнійскарзі, ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне встановлення всіх обставин справи.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що вона є рідною бабусею ОСОБА_7 , приймає активну участь у житті та вихованні онука, однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду були порушені її законні права та інтереси, так як при вирішенні справи не була врахована її думка.

Також зазначила, що судом першої інстанції не було враховано факт того, що у провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває справа №523/17524/2 за заявою ОСОБА_3 про визнання недієздатною та встановлення опіки над ОСОБА_2 , по якій було відкрито провадження та у справі призначена судова психіатрична експертиза.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

В судовезасідання,призначене на24вересня 2024року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,представники органуопіки тапіклування Київськоїрайонної адміністраціїОдеської міськоїради,органу опікита піклуванняПересипської районноїадміністрації Одеськоїміської ради не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 73,75, 77, 78, 79-80, 82-83, 84-85 т. 4).

Від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з перебуванням на лікарняному (а.с. 87-92 т. 4).

Клопотань про розгляд справи у режимі відеоконференції до суду подано не було.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Щодо клопотання про відкладення судового засідання, колегія суддів залишає вказане клопотання без задоволення та зазначає наступне.

ОСОБА_1 22 квітня 2024 року звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року, яке було переглянуто апеляційним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та постановою Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року апеляційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення, рішення суду без змін.

Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком, були передані судді ОСОБА_8 після її здачі до відділу 23 травня 2024 року (а.с. 18 т. 4).

29 травня 2024 року, ухвалою судді Одеського апеляційного суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме сплати судового збору (а.с. 24 т. 4).

Після усунення недоліків, ОСОБА_1 , за її апеляційною скаргою 16 червня 2024 року апеляційне провадження було відкрито та 18 липня 2024 року справа призначена до розгляду на 10 вересня 2024 року (а.с. 31, 39, 40 т. 4).

Однак, 09 вересня 2024 року адвокат Петрушко І.С., яка є представником ОСОБА_1 подала до суду клопотання про відкладення судового засідання, яке було призначено на 10 вересня 2024 року, для надання можливості їй ознайомитися з матеріалами справи (а.с. 66-67 т. 4).

Будь-яких заяв про ознайомлення з матеріалами справи ані адвокат Петрушко І.С., ані апелянт ОСОБА_1 до суду не подавали, та з матеріалами справи не ознайомлювались.

На адресу суду 23 вересня 2024 року адвокат Петрушко І.С., звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою, в якої повідомила суд, про припинення нею представництва інтересів ОСОБА_1 (а.с. 86 т. 4).

24 вересня 2024 року від ОСОБА_1 , тобто в день судового засідання, надійшло клопотання про відкладення судового засідання, з посиланням перебування на лікарняному, без достатніх та належних доказів про неможливість прийняти участь у судовому засіданні, зокрема в режимі відеконференції.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , її представника - адвоката Чумаченко С.О., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження слід закрити, з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зазначила про те, що рішенням суду першої інстанції були порушені її права.

При цьому, апелянт посилалася на те, що вона є рідною бабусею Пак Тімура, приймає активну участь у житті та вихованні онука, однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду були порушені її законні права та інтереси, так як при вирішенні справи не була врахована її думка.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18.05.2023 року був розірваний.

Від шлюбу у сторін народилась спільна дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просила визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею.

Також, звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_3 просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним, за його місцем проживання або реєстрації.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_3 є визначення місця проживання дитини або з матір`ю, або з батьком.

При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням суду порушені права ОСОБА_1 до суду не надано, а саме не надано доказів того, що рішенням суду про визначення місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 порушені права апелянта, яка є бабусею неповнолітньої дитини.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод,якщо небуло дотриманорозумної пропорційностіміж втручанняму правоособи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

На підставі вищенаведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду по суті апеляційної скарги та приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням суду не порушені права апелянта за відсутністю належних доказів про порушені права ОСОБА_1 .

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Такої правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 року у справі №668/17285/13-ц.

За таких умов при розгляді апеляційної скарги даної категорії суд насамперед має вирішити питання, чи порушує оскаржуване судове рішення права та інтереси апелянта. Якщо суд прийде до позитивного висновку із зазначеного питання, оскаржуване рішення підлягає перегляду по суті справи. У разі, якщо оскаржуване рішення не стосується прав свобод, інтересів та (або) обов`язків апелянта, апеляційне провадження підлягає закриттю.

На підставі наведеного вище, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 362, 368, 374, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 27 вересня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

С.М. Сегеда