Ухвала

від 02.05.2024 по справі 460/5641/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 460/5641/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г. О. - головуюча, Баранець О. М., Кролевець О. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва

суддя Нечай О. В.

від 12.04.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

колегія суддів: Владимиренко С. В., Отрюх Б. В., Сітайло Л. Г.

від 12.02.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехтехнобуд"

до Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фізична особа - підприємець Демчук Микола Володимирович ,

про визнання протиправними та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мехтехнобуд" (далі - Позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач, Скаржник) про визнання протиправним та скасування пунктів 1 та 2 наказу Відповідача про задоволення скарги № 1438/5 від 15.04.2020.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі № 460/5641/20, позов про визнання протиправними та скасування пунктів наказу задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2 наказу Відповідача від 15.04.2020 № 1438/5 "Про задоволення скарги".

Постановою Верховного Суду (Касаційний адміністративний суд) від 07.11.2022 у справі № 460/5641/20 касаційну скаргу Відповідача задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 скасовано. Провадження у справі № 460/5641/20 закрито. Роз`яснено Позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним копії відповідної постанови звернутися до касаційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2022 у справі № 460/5641/20 заяву Позивача задоволено частково. Справу № 460/5641/20 про визнання протиправним та скасування наказу передано до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі № 460/5641/20, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2 наказу Відповідача від 15.04.2020 № 1438/5 "Про задоволення скарги".

16 квітня 2024 року Відповідач із використанням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі № 460/5641/20.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 ГПК України.

Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі № 460/5641/20, складено 18 березня 2024 року, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вищевказану постанову було 08 квітня 2024 року, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений. Скаржник надіслав касаційну скаргу з використанням засобів поштового зв`язку 16 квітня 2024 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті, тобто після закінчення встановленого ГПК України строку для подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже, для поновлення процесуального строку Суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим Скаржник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Скаржник у тексті касаційної скарги просить поновити строк на касаційне оскарження та зазначає, що фахівець, який мав підготувати касаційну скаргу, не вийшов на роботу без попередження, не зазначивши про сплив строків на касаційне оскарження.

Крім того, Скаржник звертає увагу, що Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції відповідно до затвердженого положення (яке надаємо до матеріалів скарги) представляє інтереси Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Офісу протидії рейдерству. На даний момент в провадженні управління, у яких здійснюється представництво, перебуває більше 4 тисяч справ, тому працівники управління несуть надмірне навантаження. Представництво по справах здійснює 5 представників, які відвідують судові засідання у судах, що розташовані в місті Києві та Київській області.

З огляду на зазначене, Суд не визнає наведені Скаржником доводи на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження поважними і такими, що дають підстави для його поновлення.

Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у сумі 2102,00 грн.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Ураховуючи предмет спору та вимоги касаційної скарги, при подачі цієї касаційної скарги Скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 204,00 грн (200 % від 2 102,00 грн).

Однак до касаційної скарги Скаржник не додав докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У тексті касаційної скарги Скаржник зазначає, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень застосовано частину другу та пункт 4 частини восьмої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без урахування правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16 та в ухвалі Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 910/3410/20.

Водночас Суд звертає увагу, що Скаржник не наводить сам висновок та не обґрунтовує в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, у чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- навести інші підстави/обґрунтування для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження;

- надати Суду докази сплати судового збору у розмірі 4 204,00 грн;

- чітко вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) підстави (підстав), зазначених у відповідному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття), висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідної постанови та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення.

З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі № 460/5641/20 без руху на підставі частини другої та третьої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі № 460/5641/20 залишити без руху.

2. Надати Міністерству юстиції України строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити Міністерству юстиції України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

О. Кролевець