Рішення

від 17.04.2024 по справі 761/29746/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/29746/23

Провадження № 2/761/3146/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі

представників позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 : ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , Офісу Президента України про визнання інформації недостовірної та її спростування, -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2023 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В своїх вимогах позивачі просять:

- визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , інформацію, поширену ОСОБА_3 24.07.2023 на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України у вкладці «Електронні петиції» у електронній петиції №22/200028-еп «Про застосування санкцій проти юридичних осіб, які належать громадянам росії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 » про те, що «номінальним власником та фактичним управляючим вищезазначеними активами росіян, які досі не потрапили під санкції в Україні, є громадянин України ОСОБА_5 (багаторічний керівник групи ВС Енереджі в Україні), члени його родини (донька ОСОБА_7 , зять ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_6 ) та наближені особи ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 )»;

- зобов`язати Офіс Президента України спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України вступної та резолютивної частини рішення із зазначенням, що розповсюджена в електронній петиції №22/200028-еп «Про застосування санкцій проти юридичних осіб, які належать громадянам росії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 » інформація про те, що «номінальним власником та фактичним управляючим вищезазначеними активами росіян, які досі не потрапили під санкції в Україні, є громадянин України ОСОБА_5 (багаторічний керівник групи ВС Енереджі в Україні), члени його родини (донька ОСОБА_7 , зять ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_6 ) та наближені особи ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 )» є недостовірною;

- зобов`язати ОСОБА_3 не пізніше десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом публікації вступної та резолютивної частини судового рішення на персональній сторінці ОСОБА_3 у соціальній мережі Facebook;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 24 липня 2023 року на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України у вкладці «Електронні петиції» було опубліковано електронну петицію №22/200028-еп «Про застосування санкцій проти юридичних осіб, які належать громадянам росії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 » ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Автором (ініціатором) даної Електронної петиції є ОСОБА_3 .

У вказаній Електронній петиції ОСОБА_3 , посилаючись на статтю 23-1 Закону України «Про звернення громадян», просить Президента України невідкладно ініціювати на засіданні Ради національної безпеки та оборони питання про застосування санкцій проти: ТОВ «ІНДОРБУД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43453756), ТОВ «ПІОППО НЕРО» (код ЄДРПОУ 42848505), ТОВ «КУЛЬТУРНО-СПОРТИВНИЙ КОМПЛЕКС «НІКА» (код ЄДРПОУ 36526279), «БУД РІЕЛТІ КОРП» (код ЄДРПОУ 40394189), ТОВ «МГК-ТЕПЛОДАР» (код ЄДРПОУ 38724041), ТОВ «ЛАГО» (код ЄДРПОУ 37035505), ТОВ «ЯСОН-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 37096348), ТОВ «МЕТАЛО ГАЛЬВА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 36086606), ТОВ «МЕТАЛОГАЛЬВА» (код ЄДРПОУ 40802156), ТОВ «ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ «ЛІВИЙ БЕРЕГ «КИЇВ» (код ЄДРПОУ 41171620), ТОВ «ЦИНКОМЕТ» (код ЄДРПОУ 41389583), ТОВ «ЮНАЦЬКО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ «ЛІВИЙ БЕРЕГ» (код ЄДРПОУ 43635074), КОМПАНІЯ «СВОВІ ТРЕЙДИНГ ЛІМІТЕД» (SWOWEE TRADING LIMITED), СПІРУ КІПРІАНУ 84 «АГ ПАФІТІС ЧАМБЕРС» 4003 МІСТО ЛІМАСОЛ КІПР, КОМПАНІЯ «МЕТАЛОГАЛЬВА ЛІМІТЕД» (METALOGALVA LIMITED) Адреса: Кіпр, 3082, ВУЛИЦЯ СІМОН НТЕ БОВУАР,10, МІСТО ЛІМАСОЛ Кіпр, ВУЛИЦЯ СІМОН НТЕ БОВУАР, МІСТО ЛІМАСОЛ, ТОВ «ШКОЛА АДВОКАТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ» (код ЄДРПОУ 37935570), ТОВ «БЛАГІНВЕСТ-КА» (код ЄДРПОУ 36284492), ТОВ «СЕС ВИНОГРАДОВО» (код ЄДРПОУ 41450343), ТОВ «АМС-КОМ» (код ЄДРПОУ 39227526), ТОВ «АВТОПАРК-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 32886544), ТОВ «КОРПОРАЦІЯ ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 32886497), ТОВ «ЦИНКОМЕТ-ХАРКІВ» (код ЄДРПОУ 41417772), ТОВ «ТД «МЕТАЛ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 37106130), ТОВ «ВС ЛІТ» (код ЄДРПОУ 35675023), ТОВ «УКРАЇНСЬКІ БАГАТОГРАННІ ОПОРИ» (код ЄДРПОУ 37852792), ТОВ «ОЛЕКСАНДРІЯ-СПОРТ» (код ЄДРПОУ 32100024), ТОВ «МАЛЬЦАЙТ ГМБХ» (код ЄДРПОУ 38379491), ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 36793679), ТОВ «ТАДАШІ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 40840221).

Обґрунтовуючи свою Електронну петицію, ОСОБА_3 вказує, що «Номінальним власником та фактичним управляючим вищезазначеними активами росіян, які досі не потрапили під санкції в Україні, є громадянин України ОСОБА_5 (багаторічний керівник групи ВС Енереджі в Україні), члени його родини (донька ОСОБА_7 , зять ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_6 ) та наближені особи ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 )».

Як зазначають позивачі, зазначена про них інформація є недостовірною та такою, що має бути спростована.

Публікації щодо вказаної петиції були широко поширені не лише на персональних сторінках у соціальній мережі Facebook, а й у спільнотах.

При цьому, з огляду на інформацію, що міститься у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо права власності позивачів на підприємства, а також беручи до уваги лексичне та тлумачне значення в українській мові вищезазначених слів, позивачі зазначають, що вони - громадяни України є справжніми, фактичними власниками таких юридичних осіб: ТОВ «ЛАГО», ТОВ «ЮНАЦЬКО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ «ЛІВИЙ БЕРЕГ», ТОВ «МЕТАЛОГАЛЬВА», ТОВ «ЦИНКОМЕТ», ТОВ «ІНДОРБУД ПЛЮС», ТОВ «ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ «ЛІВИЙ БЕРЕГ», ТОВ «ЯССОН-ІНВЕСТ», ТОВ «ШОППО НЕРО», ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», ТОВ «УКРАЇНСЬКІ БАГАТОГРАННІ ОПОРИ», ТОВ «ШКОЛА АДВОКАТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ», ТОВ «БЛАГІНВЕСТ-КА», ТОВ «ЦИНКОМЕТ-ХАРКІВ».

Тому інформація, зазначена в Електронній петиції та у публікаціях в соціальній мережі Facebook про те, що зазначені юридичні особи є активами росіян, а позивачі є лише їх номінальними власниками не відповідає дійсності, тобто є недостовірною.

Також недостовірною є поширена ОСОБА_3 в Електронній петиції інформація про використання прибутків від діяльності підприємств на фінансування оборонного комплексу країни - агресора та фінансування збройної агресії проти України.

Так, з огляду на викладене вище, ТОВ «ЛАГО», ТОВ «ЮНАЦЬКО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ «ЛІВИЙ БЕРЕГ», ТОВ «МЕТАЛОГАЛЬВА», ТОВ «ЦИНКОМЕТ», ТОВ «ІНДОРБУД ПЛЮС», ТОВ «ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ «ЛВИЙ БЕРЕГ», ТОВ «ЯССОН-ІНВЕСТ», ТОВ «ПОППО НЕРО», ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», ТОВ «УКРАЇНСЬКІ БАГАТОГРАННІ ОПОРИ», ТОВ «ШКОЛА АДВОКАТСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ», ТОВ «БЛАГІНВЕСТ-КА», ТОВ «ЦИНКОМЕТ-ХАРКІВ» є власністю громадян України та вказані товариства здійснюють свою діяльність у відповідності до законодавства України.

Вказані вище підприємства в умовах збройної агресії російської федерації продовжують створювати робочі місця, сплачувати податки до бюджету. ОСОБА_3 не наведено жодного доказу того, що прибутки від діяльності зазначених активів спрямовувались чи спрямовуються проти національної безпеки, територіальної цілісності та суверенітету України.

Поширення недостовірної та негативної інформації про позивачів ОСОБА_3 стосується ділової репутації позивачів, оскільки вони є українськими підприємцями, протягом багатьох років ведуть в Україні підприємницьку діяльність, забезпечують робочими місцями людей, сплачують податки до бюджету.

Розповсюдження недостовірної та негативної інформації ОСОБА_3 про позивачів викликає відповідно негативну суспільну та громадську оцінку осіб позивачів та безпосередньо впливає на сприйняття необмеженим колом осіб позивачів як підприємців, через що останні, в тому числі, невиправдано піддані публічній критиці та змушені щоразу надавати пояснення з приводу висловлювань ОСОБА_3 .

Оскільки розповсюджена ОСОБА_3 недостовірна інформація мала негативний вплив на особисті немайнові права позивачів, внаслідок її поширення було завдано суттєвої шкоди їх престижу та репутації, що завдало їм значних емоційних та душевних страждань, враховуючи мінімальну вартість необхідних інформаційних заходів для відновлення порушених прав позивачів на повагу до честі, гідності та ділової репутації, позивачі, з урахуванням принципу розумності та справедливості, просять суд стягнути з ОСОБА_3 на користь кожного з них моральну шкоду.

07.11.2023 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник Офісу Президента України просить відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з тим, що відповідальність за зміст електронної петиції несе автор (ініціатор) електронної петиції, оскільки зі змісту електронної петиції ОСОБА_3 не вбачається посягань на права і свободи людини, вона відповідає вимогам, встановленим ст. 23-1 Закону України «Про звернення громадян», тому була оприлюднена Офісом Президента України на сайті у чіткій відповідності з процедурою, закріпленою у Законі.

17.04.2024 року в судовому засіданні представник ОСОБА_3 надала письмові пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_3 користуючись своїм конституційним правом та реалізуючи його у визначений законом спосіб, звернувся до Президента України із відповідним зверненням, вираженим у формі петиції. Також зважаючи на зміст петиції загалом, на її стиль та адресата, можна зробити висновок, що в петиції як у зверненні надається суб`єктивна оцінка щодо можливого застосування санкцій відносно юридичних осіб.

В судовому засіданні представники позивачів підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заявлених вимог з підстав, викладених у поясненнях.

Представник Офісу Президента України в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подльше слухання справи у відсутність представника Офісу Президента України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши представників сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 липня 2023 року на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України у вкладці «Електронні петиції» було опубліковано електронну петицію №22/200028-еп «Про застосування санкцій проти юридичних осіб, які належать громадянам росії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 » (ІНФОРМАЦІЯ_1). Автором (ініціатором) даної Електронної петиції є ОСОБА_3 .

У вказаній електронній петиції, зокрема, зазначено «…Номінальним власником та фактичним управляючим вищезазначеними активами росіян, які досі не потрапили під санкції в Україні, є громадянин України ОСОБА_5 (багаторічний керівник групи ВС Енереджі в Україні), члени його родини (донька ОСОБА_7 , зять ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_6 ) та наближені особи ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 )…».

При зверненні до суду з позовом позивачі зазначали, що вказана інформація є недостовірною.

Так, відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом статей 94, 277 ЦК України, частини четвертої статті 32 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації..

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: І) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Звертаючись до суду з позовом позивачі зазначають, що ОСОБА_3 було розповсюджено недостовірну інформацію щодо останніх у своїй електронній петиції №22/200028-еп «Про застосування санкцій проти юридичних осіб, які належать громадянам росії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 », яку було опубліковано 24 липня 2023 року на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України у вкладці «Електронні петиції».

Так, на підтвердження своїх вимог, позивачі надали висновок експерта №10205 за результатами семантико-текстуального дослідження від 08.09.2023 року, де зазначено, що:

1. фрагмент тексту електронної петиції №22/200028-еп «Про застосування санкцій проти юридичних осіб, які належать громадянам росії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 », поширеної на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України у вкладці «Електронні петиції»: «Номінальним власником та фактичним управляючим вищезазначеними активами росіян, які досі не потрапили під санкції в Україні, є громадянин України ОСОБА_5 (багаторічний керівник групи ВС Енереджі в Україні), члени його родини (донька ОСОБА_7 , зять ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_6 ) та наближені особи ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 )», викладено у формі фактичних тверджень;

2. фрагмент тексту електронної петиції №22/200028-еп «Про застосування санкцій проти юридичних осіб, які належать громадянам росії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 », поширеної на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України у вкладці «Електронні петиції»: «Номінальним власником та фактичним управляючим вищезазначеними активами росіян, які досі не потрапили під санкції в Україні, є громадянин України ОСОБА_5 (багаторічний керівник групи ВС Енереджі в Україні), члени його родини (донька ОСОБА_7 , зять ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_6 ) та наближені особи ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 )», містить інформацію негативного характеру щодо осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

А тому суд вважає, що зазначене спірне висловлювання відповідача ОСОБА_3 у своїй електронній петиції №22/200028-еп - «Номінальним власником та фактичним управляючим вищезазначеними активами росіян, які досі не потрапили під санкції в Україні, є громадянин України ОСОБА_5 (багаторічний керівник групи ВС Енереджі в Україні), члени його родини (донька ОСОБА_7 , зять ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_6 )» є фактичним твердженням, що містить недостовірну інформацію про позивачів.

Згідно ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 23-1 Закону України «Про звернення громадян» визначено порядок подання та розгляду електронної петиції.

Так, громадяни можуть звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування з електронними петиціями через офіційний веб-сайт органу, якому вона адресована, або веб-сайт громадського об`єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції.

В електронній петиції має бути викладено суть звернення, зазначено прізвище, ім`я, по батькові автора (ініціатора) електронної петиції, адресу електронної пошти. На веб-сайті відповідного органу або громадського об`єднання, що здійснює збір підписів, обов`язково зазначаються дата початку збору підписів та інформація щодо загальної кількості та переліку осіб, які підписали електронну петицію.

Електронна петиція не може містити заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Електронна петиція оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідно Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування або на веб-сайті громадського об`єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронних петицій, протягом двох робочих днів з дня надсилання її автором (ініціатором).

Дата оприлюднення електронної петиції на офіційному веб-сайті відповідно Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, відповідного органу місцевого самоврядування або на веб-сайті громадського об`єднання є датою початку збору підписів на її підтримку.

Електронна петиція, адресована відповідно Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, розглядається у порядку, встановленому цією статтею, за умови збору на її підтримку не менш як 25000 підписів громадян протягом не більше трьох місяців з дня оприлюднення петиції.

Як вбачається з електронної петиції №22/200028-еп «Про застосування санкцій проти юридичних осіб, які належать громадянам росії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 », яка розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, остання набрала 2 177 голосів, тобто не розглядалась Президентом України в порядку, передбаченому ст. 23-1 Закону України «Про звернення громадян».

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Крім того, відповідальність за зміст електронної петиції несе автор (ініціатор) електронної петиції (ст. 23-1 Закону України «Про звернення громадян»).

Відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що інформація, яку останній виклав у своїй петиції є правдивою.

Отже, як було встановлено судом, інформація про позивачів, яку зазначив ОСОБА_3 у своїй петиції №22/200028-еп «Про застосування санкцій проти юридичних осіб, які належать громадянам росії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 » є фактичним твердженням, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недостовірною та такою що порушує ділову репутацію ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 наступної інформації: «…Номінальним власником та фактичним управляючим вищезазначеними активами росіян, які досі не потрапили під санкції в Україні, є громадянин України ОСОБА_5 (багаторічний керівник групи ВС Енереджі в Україні), члени його родини (донька ОСОБА_7 , зять ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_6 )…».

Водночас, суд не вбачає підстав для визнання недостовірною інформації щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , оскільки останні не звертались до суду з відповідним позовом.

Щодо вимоги позивачів про зобов`язання Офісу Президента України спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України вступної та резолютивної частини рішення необхідно зазначити наступне.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу (2782-12) редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Вказане викладено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Так, електронна петиція №22/200028-еп «Про застосування санкцій проти юридичних осіб, які належать громадянам росії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 » була опублікована на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України у вкладці «Електронні петиції».

Разом з тим, позивачі не надали суду доказів того, що власником вказаного сайту є саме Офіс Президента України, тому суд приходить до висновку про відмову позивачам у задоволення їх вимоги про зобов`язання Офісу Президента України спростувати недостовірну інформацію.

Щодо вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди необхідно зазначити наступне.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Закон пов?язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

Стаття 23 ЦК України встановлює, яку форму може набувати моральна шкода, та в яких випадках вона може бути заподіяна особі. Перелік не має вичерпного характеру.

Оскільки моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди, ЦК не встановлює ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди. Безумовно, моральну шкоду неможливо компенсувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового вираження щиросердечного болю, честі, гідності особи, тому будь-який її розмір буде мати суто умовне вираження. Критерії оцінки, якими можна керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, різноманітні. Головне - щоб за їх допомоги можна було вимірити глибину і тривалість страждань (для людей).

Оскільки відшкодування моральної шкоди є компенсацією за втрати немайнового характеру, вона відшкодовується одноразово.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Розмір компенсації зазвичай становить 2000 - 5000 євро. Так рішенням від 27.07.2004 р. по справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Отже, оскільки судом встановлено порушення прав позивачів щодо їх ділової репутації, внаслідок поширення недостовірної інформації, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позивачі зазнали моральних страждань та до відшкодування підлягає моральна шкода в розмірі 5 000,00 грн. кожному.

Крім того, на підставі статті 141 ЦПК України, враховуючи, що права позивачів були порушені відповідачем ОСОБА_3 , суд вважає за можливе стягнути з останнього на користь позивачів судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ), Офісу Президента України про визнання інформації недостовірної та її спростування- задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою що порушує ділову репутацію ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , інформацію поширену ОСОБА_3 24.07.2023 на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України у вкладці «Електронні петиції» у електронній петиції №22/200028-еп «Про застосування санкцій проти юридичних осіб, які належать громадянам росії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 » наступну інформацію: «…Номінальним власником та фактичним управляючим вищезазначеними активами росіян, які досі не потрапили під санкції в Україні, є громадянин України ОСОБА_5 (багаторічний керівник групи ВС Енереджі в Україні), члени його родини (донька ОСОБА_7 , зять ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_6 )…».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн. та судовий збір в сумі 1 207,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн. та судовий збір в сумі 1 207,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн. та судовий збір в сумі 1 207,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн. та судовий збір в сумі 1 207,80 грн.

В позові ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про спростування інформації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2024 року.

Суддя: Н.Г. Притула