Ухвала

від 01.05.2024 по справі 160/29901/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/29901/23

Суддя-доповідач Третього апеляційного адміністративного суду Семененко Я.В. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року по справі №160/29901/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донагропостачання 2006" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу.

Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи, вважаю, що вказана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Так, п.1 ч.5 ст.296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Всупереч вимогам наведеної норми права скаржником не долучено до апеляційної скарги документ про сплату судового збору. Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Вирішуючи подане скаржником клопотання, суд виходить із наступного.

За змістом частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, як слідує з наведеної норми права відстрочення сплати судових витрат є правом, а не обов`язком суду.

Суд виходить з того, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з фінансуванням суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у нього коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися

державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI Про судовий збір органам податкової служби у категорії справ, до якої віднесена ця справа, не надано пільг щодо сплати судового збору.

При цьому, суд враховує те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, зокрема, з метою забезпечення сплати судового збору.

Скаржником не надано суду доказів щодо неможливості, з урахуванням введеного воєнного стану, здійснити перерозподіл коштів задля виконання вимог закону при зверненні з апеляційною скаргою.

Таким чином, з огляду на зазначене вище, підстави для відстрочення скаржнику сплати судового збору відсутні.

Щодо ставки судового збору.

Як вбачається зі змісту позову, позивач звернувся до суду з вимогами щодо визнання протиправними та скасування двох рішень відповідача про відповідність ТОВ критеріям ризиковості платника податку, та зобов`язання вчинити певні дії.

Наведене свідчить про наявність в заявленому позові двох основних вимог немайнового характеру.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 рік становить 2684 грн..

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевикладене, скаржнику слід сплатити судовий збір у відповідності до п.п.2,п.3,ч.2,ст.4 Закону України Про судовий збір в розмірі 8052,00 грн. (2684,00*2*150%).

Окрім того, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого КАС України строку.

Відповідно до ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За змістом п.1 ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Як свідчать матеріали справи, оскаржуване рішення ухвалено за наслідками розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 31.01.2024. Копія повного тексту даного судового рішення вручена представнику Головного управління ДПС у Дніпропетровській області під розписку 15.02.2024 (а.с.150). Разом з тим, апеляційна скарга подана відповідачем лише 12.04.2024, тобто з пропуском встановлених ст.295 КАС України строків.

Одночасно з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, скаржник посилається на те, що в межах процесуального строку він вже звертався до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення суду у даній справі, проте ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 остання була повернута скаржнику. Вказує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому КАС України. Зазначає, що звертається зі скаргою в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши аргументи клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Як свідчать матеріали справи Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вже реалізовувало своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

Так, 26.02.2024 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку вперше подало апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2024, однак Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.03.2024 таку скаргу повернув на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України, оскільки скаржником не надано документів визначених законодавством, які б засвідчували право представника, який підписав апеляційну скаргу, звертатися до суду від імені скаржника у порядку представництва (довіреності) у справі незначної складності (малозначної справи) або у порядку самопредставництва (закону, статуту, положення, трудового договору/контракту). Копію даної ухвали суду апеляційної інстанції ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримало через підсистему Електронний суд 15.03.2024.

Вдруге своє право на апеляційне оскарження рішення суду відповідач реалізував 12.04.2024, тобто майже через один місяць з моменту отримання копії ухвали про повернення первісної апеляційної скарги.

Аргументи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження грунтуються на праві повторного звернення до суду з апеляційною скаргою після її повернення та зверненні повторно зі скаргою в межах річного строку, встановленого ст.299 КАС України.

Суд апеляційної інстанції, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення.

Як свідчать матеріали справи підставою для повернення первісної апеляційної скарги скаржнику слугували наступні обставини.

В ухвалі від 12.03.2024 Третій апеляційний адміністративний суд встановив, що апеляційну скаргу від імені ГУ ДПС у Дніпропетровській області підписано і подано представником ОСОБА_1 , яка на підтвердження своїх повноважень додала до апеляційної скарги копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до витягу ЄДР, вона має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг)) представник.

Отже, зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї документів слідує, що апеляційну скаргу, від імені Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 подала в порядку самопредставництва.

Водночас, врахувавши правову позицію Верховного Суду, Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що наявність або відсутність у ЄДР відомостей про право особи вчиняти дії від імені юридичної особи, не підтверджують повноваження діяти за правилами самопредставництва. Такі повноваження підтверджуються законом, статутом, положенням, умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією.

З огляду на таке, беручи до уваги приписи частини третьої статті 55 КАС України, суд вказав на те, що для підтвердження повноважень самопредставництва юридична особа має надати статут, положення чи трудовий договір (контракт), у яких чітко визначене право відповідної особи діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Враховуючи те, що документів визначених законодавством, які б засвідчували право представника звертатися до суду від імені скаржника, як у порядку представництва (довіреності) у справі незначної складності (малозначної справи), так і у порядку самопредставництва (закону, статуту, положення, трудового договору/контракту), не надано, та не зазначено посадове становище цієї особи, суд апеляційної інстанції скаргу повернув на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України.

Звертаючись з апеляційною скаргою повторно, яка також подана на підписана від імені ГУ ДПС представником Келебердою Вікторією, скаржник знов долучив витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та наказ від 08.11.2022 №985-о про призначення ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу супроводження судових справ щодо відмови у реєстрації податкових накладних управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

У свою чергу, суд бере до уваги, що в ухвалі від 12.03.2023 Третій апеляційний адміністративний суд надав роз`яснення, що витяг з Єдиного державного реєстру не може самостійно підтверджувати повноваження особи діяти за правилами самопредставництва без надання відповідних документів, з яких підтверджується, що у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи).

Для підтвердження повноважень самопредставництва юридична особа має надати статут, положення чи трудовий договір (контракт), у яких чітко визначене право відповідної особи діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Натомість, вищевказаних доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_1 діяти від імені ГУ ДПС у Дніпропетровській області в порядку самопредставництва (статуту, положення, трудового договору) до апеляційної скарги знов не додано.

Не надано скаржником і документів визначених законодавством, які б засвідчували право ОСОБА_1 звертатися до суду від імені скаржника у порядку представництва (довіреності).

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулося після спливу майже одного місяця з моменту отримання скаржником копії ухвали про повернення первісної апеляційної скарги, що не може вважатися повторним зверненням до суду без зайвих зволікань.

Причин такого зволікання з повторним зверненням до суду скаржник не наводить.

Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою вдруге, скаржник так і не усунув недоліку, який став підставою для повернення попередньої апеляційної скарги. Тобто, внаслідок недотримання саме скаржником вимог процесуального закону, апеляційна скарга була повернута, відповідно, негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Доводи скаржника, що повторна апеляційна скарга направлена в межах строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України є безпідставними, оскільки цією нормою встановлено присічний строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судового рішення, встановлених статтею 295 КАС України.

З приводу посилань скаржника на дію воєнного стану суд зазначає те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв`язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі ГУ ДПС не зазначило. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку ГУ ДПС не надало.

Таким чином, в контексті встановлених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними.

Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

Згідно ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У зв`язку з викладеним, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без руху, встановивши заявнику строк для усунення недоліків, а саме:

-надати належні докази на підтвердження повноважень ОСОБА_1 діяти від імені Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в порядку самопредставництва (зокрема, статут, положення, трудовий договір) або у порядку представництва (довіреність);

-надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.

- надати докази сплати судового збору в розмірі 8052,00 грн. за реквізитами:

Отримувач: ГУК у Дн-кій обл/Шев.р/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA668999980313161206081004628

Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Призначення платежу: *;101;____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від _____ (Дата оскарження справи) по справі

---

(Номер справи), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Керуючись ч.2,3 ст.298 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року по справі №160/29901/23 залишити без руху.

Встановити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС Електронний кабінет, а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Ухвала набирає законної сили 01.05.2024 та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачЯ.В. Семененко