Постанова

від 01.05.2024 по справі 420/26369/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26369/23

Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 08.12.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки та Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезбеки про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.06.2023 року:

- №ПШ019762, якою до позивача застосований адміністративно господарський штраф у розмірі 51000,00 грн. на підставі абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- №ПШ019763, якою до позивача застосований адміністративно господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- №ПШ019764, якою до позивача застосований адміністративно господарський штраф у розмірі 17000, грн. на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- №ПШ019765, якою до позивача застосований адміністративно господарський штраф у розмірі 51000,00 грн. на підставі абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Обґрунтування позову полягає в наступному:

- станом на дату складання актів та постанов, позивач не був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та не має у видах діяльності автомобільні перевезення, що підтверджується витягом з ЄДР від 21.09.2023 року, де зазначено, що останній припинив підприємницьку діяльність ще у 2005 році;

- позивач є власником автомобілів MAN F2000, державний номер НОМЕР_1 та MAN, державний номер НОМЕР_2 , але ці транспортні засоби були передані в користування ТОВ «ТРЕЙД-ТЕХТРАНС ЛТД» на підставі договору позички від 01.05.2023 року, а тому у спірних правовідносинах позивач не може вважатися перевізником, оскільки не здійснював перевезення, які стали підставою для застосування оскаржуваних адміністративно господарських штрафів;

- в актах перевірки від 08.05.2023 року, які стали підставою для винесення спірних постанов, зазначено, що за кермом перебували водії, які надали на огляд відповідні накладні ТТН №53 та ТТН №58 від 08.05.2023 року, з яких вбачалось, що перевізником визначено ТОВ «ТРЕЙД-ТЕХТРАНС ЛТД»;

З цих підстав позивач вважає, що до нього не можуть бути застосовані санкції, передбачені ст.48, ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки в розумінні діючого законодавства України він не є автомобільним перевізником.

Також позивач звертає увагу, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що порушило його право на захист під час застосування до нього спірних адміністративно господарських штрафів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням, Державна служби України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції були встановлені такі обставини справи.

Позивач є власником наступних вантажних автомобілів:

- MAN F2000, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.08.2013 року;

- MAN, державний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 28.02.2013 року.

08.05.2023 року співробітниками Укртрансбезпеки відповідно до направлення від 04.05.2023 року №019/В на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 року №422, було зупинено транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_5 . Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ. Здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ, а саме: особистої картки водія ОСОБА_2 до цифрового тахографа, роздруківки даних роботи цифрового тахографа (транспортний засіб обладнано цифровим тахографом). Також, встановлено порушення, передбачене абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу (загальна маса становить 43,3 т. при дозволеній 38 т. (перевищення склало 13,9%), навантаження на здвоєну вісь 30,25 т. при дозволених 23 т. (перевищення склало 31,5%).

За результатом перевірки були складені акт №0072141 від 08.05.2023 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів акт 353143 від 08.05.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому відображені вищезазначені порушення.

Водій з актом ознайомлений, пояснень не надав.

Також 08.05.2023 року співробітниками Укртрансбезпеки відповідно до направлення від 04.05.2023 року №019/В на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 року №422, було зупинено транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_6 . Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-111. Здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: тахокартки водія ОСОБА_3 до аналогового тахографа за 08.05.2023 року. Також, встановлено порушення, передбачене абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу (загальна маса становить 43,5 т. при дозволеній 38 т. (перевищення склало 14,47%), навантаження на здвоєну вісь 32,15 т. при дозволених 23 т. (перевищення склало 39,7%).

За результатом перевірки були складені акт №0071584 від 08.05.2023 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та акт №356586 від 08.05.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому відображені вищезазначені порушення.

Водій від підпису та ознайомлення з актом відмовився.

Про призначене на 12.06.2023 року засідання для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_1 , відповідно до списку згрупованих відправлень листів, повідомлявся засобами поштового зв`язку. Відправлення передано до служби поштового зв`язку 30.05.2023 року.

Докази вручення позивачу вказаного повідомлення відсутні.

На розгляді вищеназваної справи 12.06.2023 року ОСОБА_1 не був особисто присутній, та пояснення стосовно виявлених порушень не надавав.

12.06.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби з безпеки на транспорті винесена постанова про застосування адміністративно господарського штрафу №ПШ019762 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та стягнуто штраф у розмірі 51000,00 грн..

12.06.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби з безпеки на транспорті винесена постанова про застосування адміністративно господарського штрафу №ПШ019763 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та стягнуто штраф у розмірі 17000,00 грн..

12.06.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби з безпеки на транспорті винесена постанова про застосування адміністративно господарського штрафу №ПШ019764 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та стягнуто штраф у розмірі 17000,00 грн..

12.06.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби з безпеки на транспорті винесена постанова про застосування адміністративно господарського штрафу №ПШ019765 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за абз.17 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та стягнуто штраф у розмірі 51000,00 грн..

Вказані постанови направлені засобами поштового зв`язку та повернуті 22.06.2023 року за зворотною адресою у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою ф.20 за трек номером 0600028834320.

На підтвердження своїх доводів про передачу вказаних вантажних автомобілів в користування ТОВ «ТРЕЙД-ТЕХТРАНС ЛТД» позивач надав договір позички від 01.05.2023 року, укладений між ТОВ «ТЕХТРАНС ЛТД» (Позичкодавець) та ТОВ «ТРЕЙД- ТЕХТРАНС ЛТД» «Користувач» та Акт передані у користування транспортного засобу від 01.05.2023 року, відповідно до яких ТОВ «ТЕХТРАНС ЛТД» передав, а ТОВ «ТРЕЙД-ТЕХТРАНС ЛТД» отримав:

- 1 Автомобіль спеціалізований вантажний самоскид MAN, 2001 року випуск, № НОМЕР_7 , держ. Номер НОМЕР_6 ;

- 1 Автомобіль спеціалізований вантажний самоскид MAN, 2008 року випуск, № НОМЕР_8 , держ. Номер НОМЕР_5 .

Також позивач долучив до матеріалів даної справи дві товарно-транспортних накладні (ТТН), а саме:

- №58 від 08.05.2023 року з наступними даними: автомобіль - MAN TGA 35.400, НОМЕР_5 , він-код - № НОМЕР_8 ; вантаж - пісок, вага нетто 21,380 тон; водій - ОСОБА_2 , НОМЕР_9 ; автомобільний перевізник - ТОВ «ТРЕЙД-ТЕХТРАНС ЛТД»;

- №53 від 08.05.2023 року з наступними даними: автомобіль - MAN F2000, НОМЕР_6 , він-код - №WMAT46ZZZYM291356; вантаж - пісок, вага нетто - 21,980 тон; водій - ОСОБА_3 , ХОА НОМЕР_10 ; автомобільний перевізник - ТОВ «ТРЕЙД-ТЕХТРАНС ЛТД».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем договір позички від 01.05.2023 року, укладений між ТОВ «ТЕХТРАНС ЛТД» (Позичкодавець) та ТОВ «ТРЕЙД- ТЕХТРАНС ЛТД» та товарно-транспортних накладні №58 від 08.05.2023 року та №53 від 08.05.2023 року підтверджують факт того, що станом на 08.05.2023 року транспортні засоби, що належать на праві приватної власності Позивачу, відповідно до чинного законодавства надані у користування ТОВ «ТРЕЙД-ТЕХТРАНС ЛТД» (код ЄДРПОУ 44579744), яке і використовувало їх у своїй господарській діяльності.

Суд першої інстанції також зазначив, що на час проведення перевірки (08.05.2023 року), перебування вказаних автомобілів у користуванні саме позивача не підтверджується ТТН від 08.05.2023 року №53 та №58, оскільки в них не ідентифіковано Позивача як перевізника, а інших документів (доказів) про те, що ОСОБА_1 здійснював перевезення, під час якого встановлено правопорушення суду не надано.

Також суд першої інстанції зазначив, що з огляду на велику кількість розбіжностей в зазначенні автомобільного перевізника, суд дійшов висновку, що державний інспектор при оформленні актів від 08.05.2023 року допустив істотне порушення процедури, не з`ясував достовірні відомості про фактичного перевізника на підставі належних та достатніх доказів.

Суд першої інстанції зауважив, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), а в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази того, що позивач має відношення до відповідних автомобільних перевезень.

Стосовно доводів позивача про неповідомлення його про розгляд справи про накладення штрафу, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Адреса позивача: Одеська область, Тарутинський район, с. Миколаївка, зазначена у свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.08.2013 року та НОМЕР_4 від 28.02.2013 року, які були надані під час перевірки, і за якою позивачу 30.05.2023 року було направлено повідомлення про призначення засідання для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.06.2023 року, відповідає адресі реєстрації позивача за місцем проживання, що вказана у паспорті Позивача, копія якої долучена до справи, а тому отримані Відповідачем відомості про місце проживання позивача не можна вважати помилковими.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що доказів вручення позивачу вказаного відправлення суду не надано, а наявна в матеріалах справи копії конверта та квитанції, якими направлені на адресу позивача (вул. Шкільна, 68, с. Миколаївка, Тарутинський район, Одеська область, 68535) спірні постанови, були повернуті 22.06.2023 року за зворотною адресою у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою ф.20 за трек номером 0600028834320.

З цих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені судом обставини не можуть підтверджувати порушення Відповідачем вимог порядку щодо повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, але можуть підтверджувати обставини того, що саме повідомлення Позивачем отримано вчасно не було, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості надати підтверджуючі документи та пояснення щодо відсутності у нього статусу перевізника.

Оскільки Позивач в позові не спростовував по суті факти виявлених порушень, а оскаржував спірні постанови лише з підстав неправомірності притягненням його, як власника транспортних засобів, до зазначеної відповідальності, суд першої інстанції не давав оцінки фактичним обставинам вчинення правопорушень, передбачених абзацами третім та сімнадцятим частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Апелянт заперечує проти висновків суду першої інстанції, зазначаючи наступне.

Надані до позову товарно-транспортні накладні та договір позички, які стали основою прийнятого рішення суду першої інстанції, не надавались водіями на момент проведення перевірки, а під час перевірки водіями надавався інший документ на вантаж, а саме накладні б/н, які не містили відомостей про автомобільного перевізника.

Також апелянт звертає увагу на той факт, що долучений до позову договору позички, укладено між ТОВ «Техтранс ЛТД» та ТОВ «Трейд-Техтранс ЛТД», але відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів їх власником є Позивач, і наданий позивачем договір не містить жодних відомостей про те, на якій правовій підставі ТОВ «Техтранс ЛТД» володіє (користується) такими транспортними засобами та чи були в ТОВ «Техтранс ЛТД» правомочності щодо передачі таких транспортних засобів іншим особам.

Апелянт зауважує, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, реєстраційні документи на транспортний засіб. Але під час проведення перевірки водії транспортних засобів не повідомляли інспекторів про наявність договору позички транспортного засобу або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Як зазначає апелянт, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, і саме на підставі наявний у водія документів, а не складених в інший час чи наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

З цих підстав апелянт вважає, що надані до позову документи про користування вказаними автомобілями іншою особою не спростовують та не змінюють встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки.

Також апелянт вказує на законодавчо встановлений обов`язок власника транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування, здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон), але позивачем не було надано таких документів до позовної заяви.

Апелянт також вважає, що він належним чином повідомляв позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку з його неявкою, правомірно розглянув справу без його участі.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що відсутність у Позивача статусу суб`єкта господарювання на момент перевірки, не звільняє Позивача від відповідальності.

Апелянт також навів доводи стосовно доведеності тих фактів порушення законодавства про автомобільний транспорт, за наслідками яких були прийняті спірні постанови, однак позивач в позовній заяві не наводив заперечень щодо таких порушень по суті, і суд першої інстанції, відповідно, правової оцінки таким порушенням по суті не надавав.

Обсяг нормативно-правового регулювання спірних правовідносин полягає в наступному.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу ч.7 ст.6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами ч.14 ст.6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами 17 - 20 ст.6 Закону №2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1567).

За приписами п.14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з частинами 1 - 2 ст.48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону №2344-III визначена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарських штрафів, які застосовуються до автомобільних перевізників.

Враховуючи, що спірними постановами позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарських штрафів на підставі абз.3 ч.1 та абз.17 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, то одним з ключових питань, на які повинен дати відповідь суд при вирішенні даного спору, чи є позивач автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-III.

Відповідно до ст.1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 року по справі №640/27759/21:

« 51. В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

52. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

53. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

54. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.»

До відзиву на позовну заяву відповідач долучив в копіях ті матеріали на підставі яких приймались спірні постанови, а саме:

- по а/м MAN НОМЕР_5 - акт перевірки від 08.05.2023 року №353143, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.05.2023 року №0063702, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 08.05.2023 року №0072141, накладна від 08.05.2023 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 28.02.2013 року, тимчасовий дозвіл на керування транспортними засобами серії НОМЕР_11 на ім`я ОСОБА_2 ;

- по а/м MAN НОМЕР_6 - акти перевірки від 08.05.2023 року №356586, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.05.2023 року №0062528, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 08.05.2023 року №0071584, накладна від 08.05.2023 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.08.2013 року, водійське посвідчення серії на ім`я ОСОБА_3 ;

Аналіз даних документів дає можливість суду чітко встановити лише транспортні засоби, вид вантажу (пісок), особи водіїв, та власника транспортних засобів, яким є позивач, і ці обставини не заперечуються сторонами.

Однак ці документи не дають суду можливість встановити відправника та отримувача вантажу, а також наявність факту здійснення цих вантажних перевезень суб`єктом господарювання (фізичною або юридичною особою) на комерційній основі чи за власний кошт.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що на момент прийняття відносно позивача спірних постанов, в розпорядженні відповідача не було документів, які б давали підстави визначити позивача як автомобільного перевізника, який в розумінні Закону №2344-III здійснював 08.05.2023 року ті вантажні перевезення, які стали підставою для застосування до позивача спірних адміністративно-господарських штрафів.

На думку колегії суддів, у разі відсутності у водія вантажного автомобіля під час перевірки документів, які б підтверджували те, що дане вантажне перевезення здійснюється на комерційній основі чи за власний кошт юридичною особою, або іншою фізичною особою, то в розумінні Закону №2344-III саме водій такого вантажного автомобіля може вважатися автомобільним перевізником та бути суб`єктом відповідальності за статтею 60 цього Закону, адже даний закон відносить до автомобільних перевізників і фізичних осіб, незалежно від наявності в них статусу суб`єкта господарювання.

Жодна норма Закону №2344-III не дає підстав визнати автомобільним перевізником фізичну особу, яка є власником вантажного автомобіля, але яка особисто не здійснювала вантажне перевезення.

Закон №2344-III не містить в собі положень, аналогічних за суттю положенням ч.1 ст.14-3 КУпАП, відповідно до якої адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП (порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами), несе особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

При цьому, сам факт передачі фізичною особо - власником вантажного автомобіля у користування цього вантажного автомобіля іншим особам без оформлення відповідного договору та/або без оформлення тимчасового реєстраційного талону, передбаченого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року №379, не дає підстав для накладення на такого власника санкцій, передбачених статтею Закону №2344-III у випадку порушення норм цього закону іншою особою при використанні цього вантажного автомобіля.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на позицію Верховного Суду у справі №120/5064/22, в якій саме власник вантажного автомобіля - ТОВ «БОС-ТРАНС» був визнаний судом автомобільним перевізником та суб`єктом відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до статті 60 Закону №2344-III, колегія суддів відхиляє, оскільки такі висновки є неревалетними до даної справи, так як у цій справі власником вантажних автомобілів є фізична особа (позивач), яка не суб`єктом господарювання.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах відповідач безпідставно визначив позивача, як автомобільного перевізника та суб`єкта відповідальності за ст.60 Закону №2344-III лише на підставі реєстраційних документів на транспортні засоби, і як наслідок, неправомірно застосував до позивача штрафи спірними постановами.

Надаючи оцінку висновку суду першої інстанції про неотримання позивачем вчасно повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та позбавлення його можливості надати підтверджуючі документи та пояснення щодо відсутності у нього статусу перевізника, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п.26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Суд першої інстанції вірно встановив, що повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.06.2023 року було відправлено відповідачем 30.05.2023 року за вірною адресою позивача: Одеська область, Тарутинський район, с. Миколаївка, яка зазначена як у свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.08.2013 року та НОМЕР_4 від 28.02.2013 року, так і в паспорті позивача.

У той же час, відповідач не надав суду підтвердження того, що на час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесення спірних постанов, в розпорядженні відповідача були відомості від пошти про отримання або неотримання позивачем такого повідомлення.

Не надано таких відомостей відповідачем і під час розгляду даної справи.

Враховуючи, що дотримання відповідачем вимог пунктів 26 та 27 Порядку №1567 щодо розгляду справи у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання та можливості такого розгляду у разі неявки такої особи, напряму залежить від виконання вимог щодо повідомлення такої про розгляд справи, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належність повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 12.06.2023 року, що, в свою чергу, свідчить про незабезпечення відповідачем права позивача на захист у такій справі.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька