Постанова

від 02.05.2024 по справі 400/11910/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/11910/23

Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,

повний текст судового рішення

складено 08.02.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП УКРСОЯ" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ТОВ "СП УКРСОЯ" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі ГУДПС) та просило:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУДПС від 11.09.2023 року №763014290704, №763214290704, №763314290704.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ГУДПС не констатує жодного неналежного оформлення первинних документів, не заперечує факт оплати, реєстрації податкових накладних та подальшого продажу товару, а робить висновок про відсутність факту реального здійснення господарської операції лише на тій підставі, що контрагенти ТОВ у 2022 році подали заяви про неможливість виконання платником податків обов`язків.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.09.2023 №763214290704, №763014290704.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.09.2023 року №763314290704 в частині висновку про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період травень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банк в сумі 95894,45 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що з 25.07.2023 року до 31.07.2023 року посадові особи ГУДПС провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформили актом від 07.08.2023 року № 6724/14-29-07-04/37278720 (далі Акт, т.1, арк. 10-78).

Згідно з висновками Акта, ТОВ порушило:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2023 року на 820297 грн (498566 грн ФГ «Золота Осінь», 321731 грн ТОВ «Технологія-Агро»);

- п.198.2 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України. Контролюючий орган встановив відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2023 року в сумі 96050 грн (ПП «СПТ «Урожай») та відсутність права на врахування цієї суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодуванні на рахунок платника у банку;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду), на 596842 грн (ФГ «Дубіна»).

22.08.2023 року ТОВ подало заперечення до Акту (т.1, арк.88-93), які ГУДПС розглянуло 06.09.2023 року (т. 1, арк. 94-104).

11.09.2023 року ГУДПС прийняло податкові повідомлення-рішення:

- №763014290704, яким зменшило заявлену ТОВ суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 820297 грн та застосувало до позивача штраф в сумі 205074,25 грн (далі ППР 1, т.1, арк.79-81).

- №763314290704, яким відмовило у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 96050 грн (далі ППР 2, т.1, арк.85-87).

- №763214290704, яким зменшило розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 596842 грн (далі ППР 3, т.1, арк.82-84).

Правомірність податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду у цій справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях та на сумнівах, а не на фактах. Неможливість реалізації позивачу соняшника ГУДПС обґрунтувало відсутністю у контролюючого органу певної інформації (що стосується виключно постачальника), наявність якої, за відповідних умов, могла бути використана як додаткове підтвердження обставин зберігання ФГ «Золота осінь» сільськогосподарської продукції. Проте, відсутність такої інформації автоматично не свідчить про відсутність сільськогосподарської продукції та, відповідно, про відсутність постачання.

Судом вказано, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Суд також зазначив, що на підставі певної інформації контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у постачальника соняшника врожаю 2022 року. Проте, цей факт сам по собі не є доказом неможливості постачання у березні 2023 року соняшника врожаю інших років. Крім того, цілком вірогідним є варіант постачання позивачу соняшника, що раніше був придбаний ФГ «Дубіна». Інформація про те, що ФГ «Дубіна» не купувало в інших постачальників соняшник, в Акті відсутня. Суд вдруге наголосив, що належним та допустимим для контролюючого органу доказом мала бути довідка за результатам зустрічної звірки, оскільки саме під час зустрічної звірки підтверджуються господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків. Зустрічну звірку контролюючий орган не провів.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Положеннями ст.185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно абзаців першого та другого п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктами 198.1 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п.200.4 ст.200 ПК України вказано, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З наведених правових норм вбачається, що позивач мав законні підстави для декларування суми податкового кредиту. Разом з тим, обставини, про які ФГ «Золота осінь» повідомило контролюючий орган у вересні 2022 року (тимчасова окупація громади), у 2023 році не існували.

Подання заяви про неможливість виконання податкового обов`язку, а саме: дотримання термінів сплати податків та зборів - не забороняє здійснення платником податків господарської діяльності.

Податкові накладні, що їх склало ФГ «Золота осінь», були зареєстровані в ЄРПН, отже, контролюючий орган факт господарських операцій підтвердив.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи податкового органу про неподання позивачем підтверджуючих документів, в т.ч. інвентаризації, що свідчили б про наявність у ФГ «Золота осінь» залишків сільськогосподарських культур, зокрема соняшника, врожаю попередніх років, оскільки законодавство не вимагає наявності у покупця облікових документів постачальника.

Крім того, неподання ФГ «Золота осінь» інформації про наявність у власності (користуванні) складських приміщень для зберігання зерна за адресою: Херсонська область, Бкериславський район, смт.Калинівка, вул.Сітьова, 15-Б, а також відсутність у ЄРПН інформації про постачання цьому суб`єкту господарювання послуг із зберігання сільськогосподарських культур не є тими фактами, що доводять неможливість продажу соняшника.

Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях та на сумнівах, а не на фактах. Неможливість реалізації позивачу соняшника ГУДПС обґрунтувало відсутністю у контролюючого органу певної інформації (що стосується виключно постачальника), наявність якої, за відповідних умов, могла бути використана як додаткове підтвердження обставин зберігання ФГ «Золота осінь» сільськогосподарської продукції. Проте, відсутність такої інформації автоматично не свідчить про відсутність сільськогосподарської продукції та, відповідно, про відсутність постачання.

Окрім того, п.73.5 ст.73 ПК України контролюючим органам надано право, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірки, здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки: здійснюється співставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Разом з тим, відповідач таким правом не скористався, належних та допустимих доказів відсутності господарських операцій суду не надав.

Крім того, відсутність у позивача під час перевірки частини товарно-транспортних накладних також не заперечує факт поставки соняшника у тій кількості, що зазначена у податкових та у видаткових накладних.

Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 804/644/16.

Апеляційний суд також вважає необґрунтованими доводи податкового органу що у 2022 році ТОВ «Технологія-Агро» не могло здійснювати господарську діяльність, а не підтверджена наявність залишків соняшника та відсутність складських приміщень, на думку відповідача, свідчать про неможливість реалізації сільськогосподарських культур (соняшник) ТОВ «Технологія-Агро» на адресу ТОВ у обсягах, вказаних у вищенаведених видаткових накладних, оскільки, по-перше, втрата первинних документів ТОВ «Технологія-Агро» за період з 12.12.2005 року до 18.03.2022 року, що зберігалися у ТОВ «Аудиторська фірма «Благо» (т.2, арк. 88-95), не свідчить про неможливість поставки у березні 2023 року соняшника, по-друге, правова оцінка щодо безпідставності аналогічних посилань відповідача на ТТН була надана судом вище щодо господарських операції з ФГ «Золота осінь».

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №763014290704 від 11.09.2023 року.

Апеляційний суд зазначає, що заявлене позивачем бюджетне відшкодування в сумі 392206 грн (поз.32 у таблиці 2 додатку 3 до Декларації) - ПДВ, що був сплачений ТОВ на користь СПТ «Урожай»; право ТОВ на податковий кредит підтверджено 5 податковими накладними, що були оформлені та зареєстровані у ЄРПН у квітні 2023 року, у тому числі податковою накладною від 22.04.2023 року №14 із сумою ПДВ 96049,91 грн.

У податковій накладній від 22.04.2023 року №14 (що, згідно з Актом, була виписана у зв`язку із постачанням товару) вказані 2 позиції товару «соняшник»:

21,24 т, ціна 14780,70 грн, обсяг постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість 313942,07 грн, сума ПДВ 43951,8898 грн.

25,12 т, ціна 14814,04 грн, обсяг постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість 372128,68 грн, сума ПДВ 52098,0152 грн.

Загальна кількість соняшнику 46,36 т, загальна вартість (без ПДВ) 686070,75 грн, загальна сума ПДВ 96049,91 грн.

Проте у видатковій накладній від 22.04.2023 року №82 (т. 1, арк. 203) зазначено таке:

Товар «соняшник», кількість 21,240 т, ціна 14780,70 грн, сума 313942,07 грн.

Товар «соняшник», кількість 25,045 т, ціна 14814,04 грн, сума 371017,63 грн.

Всього 684959,70 грн; ПДВ 14% - 95894,36 грн.

До податкової накладної від 22.04.2023 року №14 (т.2, арк.106), що була зареєстрована у ЄРПН 27.04.2023 року, постачальник СПТ «Урожай» 22.04.2023 року склав розрахунок коригування №2 (дата реєстрації у ЄРПН 11.05.2023 року, т.2, арк.108-110). Згідно з розрахунком коригування, сума ПДВ була зменшена на 155,55 грн (96049,91 95894,36). Підстава для коригування зменшення кількісних показників товару (соняшника за ціною 14814,04 грн за 1 тн), відповідно, зменшення вартості товару (бази оподаткування) та сум податкового зобов`язання постачальника і податкового кредиту покупця.

Зміни, що були внесені розрахунком коригування, усували розбіжності між даними податкової накладної від 22.04.2023 року №14 та даними видаткової накладної від 22.04.2023 року №82.

Проте, позивачем при поданні декларації розрахунок коригування не було враховано, про що зазначено на арк. 61 Акта.

Вказані обставини ГУДПС розцінило як те, що податкова накладна №14 від 22.04.2023 року виписана з порушенням п.198.2 ст.198 ПК України оскільки першою подією для її виписки була операція з отримання платником товару (видаткова накладна №82 від 22.04.2023 року на загальну суму 780854,06 грн., в т.ч. ПДВ 95894,36 грн.). Як наслідок, відповідач визнав, що у позивача не виникло права на бюджетне відшкодування в сумі 96049,91 грн (96050 грн).

Апеляційний суд вважає такий висновок податкового органу необґрунтованим, враховуючи наступне.

Пунктом 192.1 ст.192 ПК України передбачена можливість складання розрахунку коригування до податкової накладної у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ мало право на бюджетне відшкодування в сумах, що вказана у податковій накладній від 22.04.2023 року №14 (43951, 8898 грн, що не коригувалася (соняшник у кількості 21,24 т), та 51942,4682 грн, що вказана у розрахунку коригування).

Отже, на переконання апеляційного суду, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування ППР №763314290704 від 11.09.2023 року у відповідній частині.

З матеріалів справи також вбачається, що на підтвердження правомірності декларування у складі від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, суми 596842 грн (податковий кредит за результатами господарських операцій з ФГ «Дубіна») ТОВ, згідно з Актом (стор.50-54), надало під час перевірки:

договір поставки соняшника від 07.03.2023 року №38 (т.1, арк.180-181);

видаткові накладні від 09.03.2023 року №1, від 10.03.2023 року №2, від 23.03.2023 року №3, від 30.03.2023 року №4 (т.1, арк.184-187);

платіжні інструкції від 07.03.2023 року №580, від 13.03.2023 року №583, від 22.05.2023 року №983 на загальну суму 4915667,94 грн, у тому числі ПДВ 603678,52 грн;

11 товарно-транспортних накладних.

Перевіркою встановлений факт оформлення ФГ «Дубіна» та реєстрації у ЄРПН податкових накладних від 07.03.2023 року №1 та від 13.03.2023 року №5 на загальну суму 4860000 грн, у тому числі ПДВ 596842 грн.

Відповідно до дат, податкові накладні були оформлені за фактом отримання постачальником коштів: 07.03.2023 року 2000000 грн (у тому числі ПДВ 245614,04 грн), 13.03.2023 року 2860000 грн (у тому числі ПДВ 351228,07 грн). Саме ці суми ПДВ позивач вказав у декларації.

Доводи відповідача щодо такого декларування зводяться до того, що ФГ «Дубіна» у 2022 році не мало можливості вирощувати та збирати урожай, в т.ч. соняшник, та відповідно реалізовувати на адресу ТОВ.

При цьому, підставою для цих тверджень є: лист ФГ «Дубіна» від 06.03.2023 року №4 (поданий, ймовірно, до контролюючого органу з метою реєстрації певної податкової накладної, т.2, арк. 87); інформація зі звітних даних ФГ «Дубіна» щодо кількості зібраного та реалізованого у 2021 році соняшника; інформація про те, що земельні ділянки, які орендує ФГ «Дубіна», а також його виробничі потужності розташовані на територіях територіальних громад, що перебували в окупації, а з 11.11.2022 року - знаходяться в зоні бойових дій.

Отже, на підставі певної інформації, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у постачальника соняшника врожаю 2022 року.

Апеляційний суд зазначає, що цей факт сам по собі не є доказом неможливості постачання у березні 2023 року соняшника врожаю інших років. Крім того, цілком вірогідним є варіант постачання позивачу соняшника, що раніше був придбаний ФГ «Дубіна». Інформація про те, що ФГ «Дубіна» не купувало в інших постачальників соняшник, в Акті відсутня. Так, належним та допустимим для контролюючого органу доказом мала бути довідка за результатам зустрічної звірки, оскільки саме під час зустрічної звірки підтверджуються господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків. Разом з тим, у матеріалах справи відсутня інформація щодо проведення податковим органом зустрічної перевірки вказаного контрагента.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №763214290704 від 11.09.2023 року.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук