Ухвала

від 01.05.2024 по справі 620/5797/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 травня 2024 року ЧернігівСправа № 620/5797/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши заяву Селянсько - фермерського господарства ''Добробут'' про забезпечення адміністративного позову у справі №620/5797/24,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області №53/25-01-04-06-04 від 20.03.2024 щодо виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2024 рік з 20.03.2024 та зобов`язати відповідача внести до Реєстру платників єдиного податку відомості щодо Селянсько-фермерського господарства «Добробут», як платника єдиного податку четвертої групи, з 20.03.2024.

01.05.2024 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії податкового рішення №53/25-01-04-06-04, оскільки у випадку невжиття таких заходів існує очевидна небезпека заподіяння матеріальної шкоди позивачу до ухвалення судового рішення, для відновлення якої необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 150 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частинами першою, другоюстатті 151 Кодексу адміністративного судочинства Українипозов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно достатті 150 Кодексу адміністративного судочинства Українизазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №640/23179/19, від13.10.2020 у справі №460/549/20, від 11.12.2019 у справі №826/16216/18.

Суд зауважує, щоу заяві позивача, зі змісту наведених ним аргументів та обставин, доданих до заяви матеріалів, не зазначено, яким чином невжиття тих заходів забезпечення позову, про які просив заявник, у цій справі може ускладнити чи унеможливити ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів.

Суд вказує, що з урахуванням обраного позивачем способу судового захисту в позові, який має намір подати, за результатом розгляду справи суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, до якого належить спірне рішення ГУ ДПС, а також зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже у цьому конкретному випадку відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову з огляду на можливе завдання позивачу майнової шкоди є співмірним з предметом майбутнього спору та предметом доказування у справі.

Суд не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення може убезпечити позивача від понесення ним майнової шкоди.

Однак варто врахувати, що такі обставини підлягають доведенню на стадії розгляду справи по суті спору у встановленому процесуальним законом порядку, а не під час вирішення питання про забезпечення позову. Ці обставини не визначені нормамистатті 150 Кодексу адміністративного судочинства Українияк безумовні підстави для забезпечення позову.

У контексті вказаного, суд звертає увагу на правові позиції Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 та у справах №640/23179/19, №460/549/20, №826/16216/18, в яких Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно достатті 150 Кодексу адміністративного судочинства Українизазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Що ж стосується наведених у заяві позивача доводів про очевидність протиправності оспорюваного ним адміністративного акту,судвказує, що наведені позивачем у цій частині обґрунтування зводяться до незгоди з спірним рішенням і невідповідності його вимогам закону та критеріям, встановленим у частині другійстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд підкреслює, що такі обставини підлягають доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов`язків усіх його учасників й не свідчать про очевидність ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

До того ж позивач, після вирішення спору у справі, що розглядається, на його користь (якщо для цього будуть доведені відповідні підстави) зможе продовжити свою діяльність і відшкодувати заподіяну йому майнову шкоду, тобто безперешкодно відновити свої права.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги відсутність доказів неможливості відновлення прав позивача без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст.150,151,154,241,243,248,256,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Селянсько фермерського господарства «Добробут» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.І. Соломко