Постанова

від 05.11.2024 по справі 620/5797/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/5797/24 Головуючий у 1 інстанції - Соломко І.І.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі за адміністративним позовом селянсько-фермерського господарства «Добробут» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

СФГ «Добробут» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.03.2024 №53/25-01-04-06-04 щодо виключення СФГ «Добробут» з Реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, за датою ануляції такого платника з 20.03.2024;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області внести до Реєстру платників єдиного податку відомості про СФГ «Добробут», як платника єдиного податку четвертої групи, з 20.03.2024.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що СФГ «ДОБРОБУТ» зареєстроване як юридична особа 11.12.2000, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області під час проведення у позивача камеральної перевірки встановлено, що позивач є платником єдиного податку четвертої групи, яким не виконано умови для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи, а саме - не подано звітну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ). - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку) (Бобровицький район 2503): по Бобровицькій територіальній громаді не подано до Бобровицької ДПІ звітну податкову декларацію з податку на 2024 рік, про що складено акт перевірки № 3547/Ж5/25-01 -04-06-02 від 20.03.2024.

20.03.2024 відповідачем прийнято рішення № 53/25-01-04-06-04 про анулювання реєстрації єдиного податку четвертої групи, в якому вказано, що відповідно до абз. 5 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України СФГ «ДОБРОБУД» підлягає виключенню з Реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2024 рік з підстав неподання податкової звітності, передбаченої пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 та пп. 298.8.1 п. 298 ст. 298 ПК України, датою анулювання 20.03.2024.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. При цьому, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надано доказів проведення документальної перевірки позивача. Окрім того, твердження відповідача про неподання податкової звітності спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до приписів п. 291.2, 291.3 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до пп. 291.4.4. п. 291.4 ст. 291 ПК України сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Згідно із пунктами 299.1, 299.2 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється ст. 298 ПК України, п. 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.8 цієї статті.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлено правилами пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України.

Так, відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Згідно із пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 та п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу (абз. 5).

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про чітке розмежування понять переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що ПК України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку четвертої групи, але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, не може бути або втрачає статус платника єдиного податку четвертої групи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 814/1394/15.

Водночас, матеріали справи свідчать, що позивачем направлялась до контролюючого органу податкова звітність, що підтверджується квитанціями №2 від 02.02.2024, 12.02.2024, 14.02.2024, 22.02.2024 зі статусом про прийняття документів.

Згідно із абзацом 2 п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам п.п. 4 п. 291.4 та п. 291.5-1 ст. 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Отже, нормами ПК України передбачений порядок реєстрації або анулювання реєстрації платників єдиного податку.

Контролюючий орган має право прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи відповідно до передбаченого ПК України порядку.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Колегія суддів зазначає, що для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи мають бути виконані всі вимоги, передбачені ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/543/17, від 16.04.2018 у справі № 808/657/16, від 08.05.2018 у справі № 816/1088/17, від 19.04.2019 у справі № 822/2037/18.

Однак, відповідачем не надано доказів проведення документальної перевірки позивача.

За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.12.2019 у справі № 806/499/16, податковим законодавством не передбачено пропуск встановленого пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України строку подання пакету документів для підтвердження статусу платника єдиного податку у якості підстави для непідтвердження такого статусу у відповідному періоді та виключення з реєстру платників.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 10.02.2023 № 2-13/VIII позивача включно до Переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, платників податку четвертої групи (пункт 97).

Відповідно до пп. 298.8.4 п. 298.8 ст. 298 ПК України у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Якщо така частка не перевищує 75 відсотків у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до платника податку в наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується. Такі платники податку для підтвердження статусу платника єдиного податку подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.

З огляду на викладене, право позивача на статус платника єдиного податку четвертої групи не залежить від фактичного розміру частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову. Також, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені ст.317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Мельничук В.П.