Постанова

від 29.04.2024 по справі 520/31474/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 р. Справа № 520/31474/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 по справі № 520/31474/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент»

до Салтівського відділу держаної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Салтівського відділу держаної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 3-ті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати постанову начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Матвієнка Дмитра Сергійовича від 04.09.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 61244628 та всі постанови, прийняті на її підставі, зокрема,

- визнати протиправним та скасувати постанову виконуючого обов`язки начальника відділу Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романінця Романа Вікторовича від 06.09.2023 про скасування виконавчої дії "Акт про проведені електронні торги" від 15.07.2022;

- визнати протиправним та скасувати постанову виконуючого обов`язки начальника відділу Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романінця Романа Вікторовича від 07.09.2023 про скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 21.07.2021.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент» задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 по справі № 520/31474/23 скасовано.

Прийнято постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент» задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову виконуючого обов`язки начальника відділу Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романінця Романа Вікторовича від 06.09.2023 про скасування виконавчої дії "Акт про проведені електронні торги" від 15.07.2022.

Визнано протиправною та скасовано постанову виконуючого обов`язки начальника відділу Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романінця Романа Вікторовича від 07.09.2023 про скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 21.07.2021.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Представник позивача Грайворонський І.В. звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просиа: ухвалити додаткову постанову про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Салтівського відділу держаної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 831, 20 грн.

Відповідачем подано заперечення, в якому просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши обґрунтованість заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що дана заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Аналіз зазначених норм вказує, що КАС України передбачає можливість прийняття додаткового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Згідно зі ст.30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом часу.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до заяви про ухвалення додаткового судового рішення було надано наступні документи:

- копію Договору №17/07-2022 від 19.07.2022;

- копію додаткової угоди № 2 від 01.11.2023 до Договору №17/07-2022 від 19.07.2022;

- акт виконаних робіт № 1 від 25.12.2023 до Договору №17/07-2022 від 19.07.2022;

- копію Договору про надання професійної правничої допомоги №13-12/23 від 13.12.2023;

- акт виконаних робіт від 09.03.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги №13-12/23 від 13.12.2023.

Згідно додаткової угоди № 2 від 01.11.2023 до Договору №17/07-2022 від 19.07.2022, пункту 2: «Відповідно до п. 6.2. Договору №17/07-2022 від 19.07.2022 сторони погодили, що гонорар Адвокатського бюро за ведення справи, визначеної у п. 1 додаткової угоди, у суді першої інстанції становить 50 000, 00 грн. у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на корить клієнта».

Згідно Договору про надання професійної правничої допомоги №13-12/23 від 13.12.2023, пункту 6.2: «Розмір гонорару за представництво інтересів Клієнта в Другому апеляційному адміністративному суді в межах адміністративної справи № 520/31474/23 становить 20 000, 00 грн. незалежно від результату та підлягає сплаті Клієнтом на банківський рахунок Адвоката не пізніше 60 календарних днів після ухвалення рішення у справі».

Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів враховує, що в даному випадку розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, а отже є визначеним.

Також, позивач зазначає, що оскільки його позовні вимоги задоволено частково, то і обсяг понесених витрат зменшується на 50%, а саме: з 70 000, 00 грн. до 35 000, 00 грн.

Згідно з ч.ч.6,7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у справі скористався правом на подання відповідного клопотання, подавши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу в судах, вважав, що понесені позивачем витрати у сумі 35 000,00 грн. є неспівмірними зі складністю даної справи, а тому просив суд апеляційної інстанції зменшити розмір витрат на правничу допомогу у даній справі.

Колегія суддів дослідивши надані представником позивача докази, дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі визначеному у заяві (35 000, 00 грн.) не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі (35 000, 00 грн.) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідача.

Колегія суддів відзначає, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Разом з тим, стосовно розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, проаналізувавши зроблені представником позивача розрахунки, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для заяви щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн., які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 15 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 4 831, 20 грн.

відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору:

- в суді апеляційної інстанції, за подання апеляційної скарги 9 662, 40 грн., згідно квитанції № 0669-1205-3707-9263 від 22.12.2023 (т. 2 а.с.95).

Аналізуючи викладене, враховуючи задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду апеляційної скарги у розмірі 4 831, 20 грн.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, беручи до уваги, що у постанові від 06.03.2024 питання розподілу судових витрат вирішено не було, дійшла висновку, що оскільки позовні вимоги задоволені, суд апеляційної інстанції вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 831, 20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Відповідно до п. 3 ч.1. ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент» про прийняття додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленкор Девелопмент» (ЄДРПОУ 43556752) за рахунок бюджетних асигнувань Салтівського відділу держаної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 34952461) судові витрати щодо сплати судового збору при подачі адміністративного позову та апеляційної скарги в сумі - 4831 (чотири тисячі вісімсот тридцять одна) грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Калиновський В.А.Судді Мінаєва О.М. Кононенко З.О.

Повний текст додаткової постанови виготовлений 02.05.2024.