Рішення

від 24.04.2024 по справі 524/5078/22

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/5078/22

Провадження №2/524/179/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , представника відповідача ТОВ «Споживчий центр» - Мусійчук О.В., розглянув у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ТОВ «Споживчий центр» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року до суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із позовною заявою до ТОВ «Споживчий центр» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначали, що 20 червня 2020 року приблизно о 17 год. 10 хв. ОСОБА_7 , маючи при собі слюсарний молоток, зайшов до приміщення кіоску «Швидкі гроші» ТОВ «Споживчий центр» та наніс не менше восьми ударів металевою частиною молотка у голову касиру ОСОБА_8 , спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у реанімаційному відділенні КП «Третя міська клінічна лікарня м. Кременчук».

Виконавши свої злочинні дії, ОСОБА_7 заволодівши грошима, належними ТОВ «Споживчий центр» у сумі 24 033,65 грн. та мобільним телефоном ОСОБА_8 вартістю 1100 грн., з місця злочину зник.

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 жовтня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2022 року, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

31 серпня 2020 року комісією, утвореною ТОВ «Споживчий центр», складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку у якому вказано, що нещасний випадок з ОСОБА_8 стався під час виконання нею посадових обов`язків і є таким, що пов`язаний з виробництвом та підлягає обліку в ТОВ «Споживчий центр».

Позивачі, кожний окремо, заявили про завдання їм моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 вказав, що він є чоловіком померлої ОСОБА_8 і з посиланням на висновки судового експерта Черкаського НДЕКЦ ОСОБА_9 , вбивство дружини мали для нього психологічно-деструктивний вплив, наслідки вбивства є для нього психотравмуючими, з серпня 2020 року він страждає на гіпертонічну хворобу 1 типу. Констатується суттєвий ступінь інтенсивності психічних страждань - життєва криза, руйнівні порушення у системі особистих цінностей. Ступінь, характер та глибина наявних у нього страждань є психологічною підставою для вирішення питання про заподіяння йому моральної шкоди. За результатами дослідження, судовий експерт зробив висновок, що орієнтовна грошова компенсація за моральну шкоду ОСОБА_1 може становити 243 МЗП.

Розмір спричиненої йому моральної шкоди оцінює у 1 579 500,00 грн., що становить 243 МЗП, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у 6 500,00 грн.

Позивач ОСОБА_2 вказала, що є матір`ю померлої ОСОБА_8 і з посиланням на висновки судового експерта Черкаського НДЕКЦ ОСОБА_9 , вбивство доньки мали для неї психологічно деструктивний вплив, наслідки вбивства є для неї психотравмуючими та мають суттєвий психотравмувальний вплив, констатується значна ступінь ураження особистості, наявна тенденція до депресії, втрати сенсу життя. Ступінь, характер та глибина наявних у неї страждань є психологічною підставою для вирішення питання про заподіяння їй моральної шкоди. За результатами дослідження, судовий експерт зробив висновок, що орієнтовна грошова компенсація за моральну шкоду ОСОБА_2 може становити 243 МЗП.

Розмір спричиненої їй моральної шкоди оцінює у 1 579 500,00 грн., що становить 243 МЗП, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у 6 500,00 грн.

Позивач ОСОБА_3 вказав, що є батьком померлої ОСОБА_8 . Експерте дослідження з метою встановлення розміру моральної шкоди, завданої смертю доньки, відносно нього не проводилося, оскільки після смерті доньки у нього погіршився стан здоров`я і він переніс інсульт, а обставини загибелі доньки йому важко пригадувати. Наслідки вбивства мали для нього втрату сенсу життя, він гостро реагує на негативні події, схильний до переживань, замкнутий. Після перенесеного інсульту проходив стаціонарне лікування.

Розмір спричиненої йому моральної шкоди оцінює у 1 579 500,00 грн., що становить 243 МЗП, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у 6 500,00 грн.

Позивач ОСОБА_4 вказав, що є рідним братом померлої ОСОБА_8 . Відповідно до висновку судового експерта Черкаського НДЕКЦ ОСОБА_9 , вбивство сестри мали для нього психологічно деструктивний вплив, він став замкнутим та агресивним. Констатується значна ступінь психічних страждань, що призвело до тимчасових порушень в основних сферах діяльності. За результатами дослідження, судовий експерт зробив висновок, що орієнтовна грошова компенсація за моральну шкоду ОСОБА_4 може становити 108 МЗП.

Розмір спричиненої йому моральної шкоди оцінює у 702 000,00 грн., що становить 108 МЗП, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у 6 500,00 грн.

Позивач ОСОБА_5 вказав, що є також рідним братом померлої ОСОБА_8 . Відповідно до висновку судового експерта Черкаського НДЕКЦ ОСОБА_9 , вбивство сестри мали для нього психологічно деструктивний вплив. Констатується суттєва ступінь інтенсивності психічних страждань. За результатами дослідження, судовий експерт зробив висновок, що орієнтовна грошова компенсація за моральну шкоду ОСОБА_5 може становити 243 МЗП.

Розмір спричиненої йому моральної шкоди оцінює у 1 579 500,00 грн., що становить 243 МЗП, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у 6 500,00 грн.

Щодо обґрунтування обов`язку відповідача відшкодувати позивачам моральну шкоду, вказали на Акт розслідування нещасного випадку форми Н-1/П, за результатами якого тілесні ушкодження ОСОБА_8 , які в подальшому призвели до її смерті, було завдано їй на робочому місці і відносяться до нещасних випадків на виробництві.

Наявність Акта про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом свідчить, на думку позивачів, про те, що особою, яка допустила порушення, в тому числі і обов`язок з контролю за додержанням вимог нормативних актів про охорону праці, є власник підприємства.

Щодо незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, позивачі вказали, що пов`язують загибель ОСОБА_8 із обставинами, які свідчать про неналежне забезпечення відповідачем безпечних умов праці. ТОВ «Споживчий центр» через свої відділення (кіоски ШвидкоГроші) здійснювало господарську діяльність із надання фізичним особам коштів у позику (кредиту).

Під час розгляду кримінального провадження та допиту свідків, одна із свідків пояснила, що у відділенні на ДК «КрАЗ» не було фізичної охорони, «тривожна кнопка» хоча і була, але вона працювала з перебоями, інструктажів з техніки безпеки не проводилося, з Правилами безпеки ніхто під підпис не ознайомлював.

Позивачі вказали, що незабезпечення відповідачем безпечних умов праці на момент вбивства ОСОБА_8 є підставою для стягнення з відповідача на їх користь моральної шкоди.

Просили стягнути з відповідача на користь позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - по 1 579 500,00 грн. кожному, на користь ОСОБА_4 - 702 000,00 грн.

Ухвалою судді від 07 вересня 2022 року (головуючий - суддя) Гончаренко О.В. прийнято самовідвід судді Гончаренка О.В. по справі, справу передано до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу (т. 1 а.с. 114).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 202 року визнано головуючим - суддю Нестеренка С.Г. (т. 1 а.с. 115).

Ухвалою суду від 08 вересня 2022 року позовну заяву було залишено без руху (т. 1 а.с. 118-119).

19 вересня 2022 року до суду від позивачів було подано заяву про усунення недоліків (т. 1 а.с. 121-134).

Ухвалою суду від 21 вересня 2022 року відкрито провадження у справі, залучено учасників справи, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 136).

Ухвалою суду від 29 вересня 2022 року витребувано від Управління Державної служби України з питань праці в Полтавській області копії матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку та від Управління виконавчої дирекції Фонду соцстрахування у Полтавській області інформацію щодо можливих страхових виплат на користь позивачів (т. 1 а.с. 150).

17 жовтня 2022 року до суду від Управління виконавчої дирекції Фонду соцстрахування у Полтавській області надійшли письмові пояснення та Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 20 червня 2020 року (т. 1 а.с. 179-186).

31 жовтня 2022 року до суду від Управління Державної служби України з питань праці в Полтавській області надійшли копії матеріалів спеціального розслідування (т. 1 а.с. 195-250 т. 2 а.с. 1-13).

12 грудня 2022 року до суду від представника позивачів ОСОБА_10 надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які розміщені на всіх розрахункових рахунках, відкритих відповідачем (т. 2 а.с. 48-56).

Ухвалю суду від 14 грудня 2022 року відмовлено представнику позивачів ОСОБА_10 у задоволенні заяви про забезпечення позову (т. 2 а.с. 58-59).

27 грудня 2022 року до суду від відповідача ТОВ «Споживчий центр» надійшов відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 87-94).

У поданому відзиві відповідач висловив свою незгоду з позовом. Із посиланням на Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 20 червня 2020 року з ОСОБА_8 , вказали, що сталося навмисне вбивство іншою особою, причинами події є психофізіологічна, а саме травмування (смерть) останньої, шкідливий або небезпечний фактор відсутній, інші можливі фактори, як то машини, механізми, експлуатація яких призвела б до такого випадку, а також аварії та гострі профзахворювання - відсутні. Винним за вирок суду від 04.10.2021 року визнаний ОСОБА_7 , вимоги щодо відшкодування моральної шкоди були задоволені судом і на користь позивачів були стягнути кошти у розмірі по 500 000,00 грн. кожному. Приватним виконавцем Скрипником В.Л. відкриті виконавчі провадження, за якими позивачі у даній справі є стягувачами.

Крім того, вказали, що додатково забезпечення ТОВ «Споживчий центр» безпечних умов праці підтверджується договором по централізовану охорону від 07.06.2016 року з додатками, відповідно до якого ТОВ «Явір-2000 Маріуполь» було передано під охорону відділення по АДРЕСА_1 . З листа від 15.03.2021 року ТОВ «Явір-2000 Маріуполь» повідомило, що на час скоєння злочину охоронна сигналізації на об`єкті була в належному стані та працювала, а також працювали брелки «Тривожна кнопка», термінового виклику наряду охорони не надходило. З правилами безпеки та охорони праці ОСОБА_8 була ознайомлена у відповідному журналі. Важать, що трудові права ОСОБА_8 були дотримані Товариством, відсутній будь-який причинний зв`язок між діями/бездіяльністю відповідача та смертю останньої, відповідач не є завдавачем моральної шкоди і таким є саме ОСОБА_7 , який спричинив смерть ОСОБА_8 . Просили відмовити у задоволенні позову.

28 грудня 2022 року до суду від представника позивачів ОСОБА_6 надійшла заява про витребування доказів (т. 2 а.с. 171-174) та повторно заява про забезпечення позову (т. 2 а.с. 181-190).

Ухвалою суду від 29 грудня 2022 року відмовлено представнику позивачів ОСОБА_6 у задоволенні заяви про забезпечення позову (т. 2 а.с. 204-205).

30 грудня 2022 року до суду від відповідача ТОВ «Споживчий центр» надійшла заява про передачу справи за підсудністю до Шевченківського райсуду м. Києва (т. 2 а.с. 207-211) та клопотання про витребування доказів (т. 2 а.с. 220-222).

Ухвалою суду від 04 січня 2023 року задоволено клопотання ТОВ «Споживчий центр», справу передано за підсудністю до Шевченківського райсуду м. Києва за місцезнаходженням відповідача (т. 2 а.с. 244-245).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2023 року скасовано ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 січня 2023 року, справу направлено до суду для продовження розгляду (т. 3 а.с. 50-54).

Ухвалою суду від 21 вересня 2023 року залучено до участі у справі третіми особами Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, витребувано докази у відповідача та залученої третьої особи (т. 3 а.с. 126-128).

04 жовтня 2023 року до суду від відповідача, на виконання вимог ухвали суду від 21 вересня 2023 року, надійшли витребувані докази по справі (т. 3 а.с. 196-242).

09 жовтня 2023 року до суду від представника позивачів ОСОБА_10 надійшла заява про забезпечення позову (т. 4 а.с. 1-6).

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду К. Суріної від 09 жовтня 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із перебуванням головуючого по справі у відпустці (т. 4 а.с. 15). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючим - суддю Предоляк О.С. (т. 4 а.с. 16).

Ухвалою суду від 10 жовтня 2023 року (головуючий суддя Предоляк О.С.) заяву ОСОБА_10 про забезпечення позову повернуто заявнику (т. 4 а.с. 17-18).

02 листопада 2023 року до суду від третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на виконання вимог ухвали суду від 21 вересня 2023 року, надійшли витребувані докази по справі (т. 4 а.с. 36-118).

06 листопада 2023 року до суду від відповідача ТОВ «Споживчий центр» надійшло клопотання про витребування доказів у приватного виконавця Скрипника В.Л., яке було розглянуто у судовому засіданні (т. 4 а.с. 120-124).

Ухвалою суду від 26 березня 2024 року залучено як третю особу - Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (т. 5 а.с. 25).

11 квітня 2024 року до суду від відповідача ТОВ «Споживчий центр» подано клопотання про приєднання до матеріалів справи оригіналу висновку експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України від 12.03.2024 року (т. 5 а.с. 62-73).

11 квітня 2024 року до суду від відповідача ТОВ «Споживчий центр» надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (т. 5 а.с. 100-106, 110-252, т. 6 а.с. 1-251, т. 7 а.с. 1-96).

У останнє судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не прибули з невідомих суду причин. Були належним чином, кожний окремо, повідомлені про час, дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили. У ході розгляду справи надали у судовому засіданні свої пояснення, заявлений позов підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в ньому.

Позивач ОСОБА_3 просив справу розглядати без його участі, заявлений позов підтримав та просив його задовольнити.

Представники позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_10 та ОСОБА_6 заявлений позов підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в ньому.

Представник відповідача - ТОВ «Споживчий центр» - Мусійчук О.В. з позовом не погодилася, просила відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданий відзив підтримала.

Третя особа - ОСОБА_7 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за місцем відбування покарання в ДУ «Полтавська виправна колонія № 64 (м. Полтава). Свого відношення до позову не висловив.

Представники третіх осіб - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області, Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного Управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області у судове засідання не прибули з невідомих суду причин, керівництва яких були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки представників суд не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення позивачів та їх представників, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 жовтня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна; за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна.

Розглянуто цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Стягнуто з засудженого ОСОБА_7 : - на користь потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - по 500 000,00 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди; - на користь ТОВ «Споживчий центр» 24 033, 65 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; - в дохід держави 19 816, 02 грн процесуальних витрат.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2022 року апеляційні скарги прокурора, потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Автозаводського райсуду м. Кременчука від 04 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_7 - без змін (т. 1 а.с. 34-37).

Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 жовтня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишено без зміни, а касаційну скаргу потерпілих - без задоволення.

Вирок у справі № 524/6219/20 набрав законної сили.

У даному кримінальному провадженні позивачі визнані потерпілими.

З вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука постає, що 20 червня 2020 року об 11.40 год. ОСОБА_7 , із корисливих мотивів з метою здійснення розбійного нападу на відділення № 2 ТОВ «Споживчий центр» - кіоску «ШвидкоГроші» за адресою: м. Кременчук, вул. Київська, 8, (далі кіоск «ШвидкоГроші»), взявши заздалегідь заготовлений предмет, пристосований для спричинення тілесних ушкоджень, а саме слюсарний молоток з дерев`яною ручкою, зайшов до приміщення кіоску «ШвидкоГроші», з метою вчинення запланованого злочину. Побачивши касира кіоску ОСОБА_8 , яка знаходилась за робочим місцем, що розташоване навпроти вхідних дверей до приміщення, запитав у неї про умови отримання грошової позики, та, не наважившись виконати свій злочинний намір, побувши у приміщенні приблизно 20 секунд, вийшов на вулицю та перебував неподалік зазначеного кіоску до 17.10 години.

У подальшому цього ж дня 20 червня 2020 року приблизно о 17:10 год., ОСОБА_7 , маючи при собі слюсарний молоток, повторно зайшов до приміщення кіоску «ШвидкоГроші», та для подолання опору касира з метою спричинення смерті, умисно наніс не менше восьми ударів металевою частиною слюсарного молотка у голову ОСОБА_8 , спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких потерпіла померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у реанімаційному відділенні КП «3 МКЛ м. Кременчук», смерть ОСОБА_8 настала внаслідок множинних травм голови (відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепа), які ускладнились крововиливами під оболонки та речовину головного мозку.

Виконавши свої злочинні дії, спрямовані на заподіяння смерті ОСОБА_8 , до кінця, ОСОБА_7 заволодів грошима, належними ТОВ «Споживчий центр», які знаходились в металевому сейфі в підсобному приміщенні кіоску «ШвидкоГроші», у сумі 24 033,65 грн., та мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_8 Huawei Y6 Pro імеі1: НОМЕР_11, імеі2: НОМЕР_1 , серійний номер: НОМЕР_2 , вартістю 1100 грн.

Досягнувши бажаного результату, ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник.

У силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом достовірно встановлено, що відповідно до наказу № 2830-К від 10.10.2018 року ОСОБА_8 було прийнято у ТОВ «Споживчий центр» з 11.10.2018 року на посаду фахівця з обслуговування клієнтів та визначено їй робоче місце - Кременчуцьке відділення № 2. Наказано ознайомити її з посадовою інструкцією, з режимом роботи та підписати Договір про повну матеріальну відповідальність (т. 7 а.с. 25).

Внесено відповідний запис у трудову книжку про прийняття її на посаду фахівця з обслуговування клієнтів та звільнення 21.06.2020 року у зв`язку із смертю (т. 1 а.с. 45-49).

Отже, на час вчинення злочину 20 червня 2020 року ОСОБА_8 працювала у ТОВ «Споживчий центр» за трудовим договором, який було укладено на невизначений строк.

Як вбачається із посадової інструкції фахівця з обслуговування клієнтів ТОВ «Споживчий центр» (т. 1 а.с. 48), до посадових обов`язків ОСОБА_8 входило: - консультування клієнтів щодо умов та порядку отримання позики; - внесення інформації про клієнта, документів в програму, заповнення з клієнтом анкети-заяви, договору; - інформування клієнта про прийняте рішення; - забезпечення повернення позик шляхом телефонного та особистого спілкування з позичальниками, тощо.

Крім того, за п. 3.5. інструкції, фахівець з обслуговування клієнтів виконує обов`язки касира.

Пунктом 1.1. посадової інструкції фахівця з обслуговування клієнтів зазначено, що останній приймається на посаду за трудовим договором, який укладається в письмовій формі.

З даною Інструкцією ОСОБА_8 була ознайомлена під підпис 11.10.2018 року.

Із посадової інструкції касира ТОВ «Споживчий центр» (т. 1 а.с. 47) постає, що касир приймається на посаду за трудовим договором, укладеним в письмовій формі. Касир є матеріально-відповідальною особою, про що укладається Договір про повну матеріальну відповідальність при прийомі на посаду і проводиться ознайомлення з «Положенням № 637» під підпис.

До функціональних обов`язків касира входить: - ідентифікація клієнтів та візуальна перевірка справжності паспорту та коду, а також їх вірне відображення в касових ордерах та додатках до нього; - видача та приймання готівки у клієнтів за умови дотримання чинного законодавства України; - перевірка наявності усіх додатків, вказаних у касовому ордері та наявність всіх підписів та печаток на цих документах; - контроль дотримання ліміту каси тощо.

З даною Інструкцією ОСОБА_8 також була ознайомлена під підпис 11.10.2018 року.

Суд звертає увагу, що «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене постановою правління НБУ від 15.12.2004 за № 637, на яке послався відповідач у Посадовій інструкції касира та з яким мав би ознайомити касира при прийомі на роботу, втратило свою чинність ще 05.01.2018 року, тобто до прийому на роботу 11.10.2018 року ОСОБА_8 .

Як вбачається судом, ОСОБА_8 працювала одночасно на посаді фахівця з обслуговування клієнтів та на посаді касира відділення, що за фахом є кардинально різними посадами та які мають, відповідно, різні посадові обов`язки.

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні постає, що наказ про суміщення відповідачем не видавався.

При цьому, суд звертає увагу на п. 1.1. Посадової інструкції касира ТОВ «Споживчий центр», відповідно до якого касир приймається на посаду за трудовим договором, який укладено в письмовій формі.

Відповідного наказу про прийняття ОСОБА_8 на посаду касира відповідачем суду не надано, як не надано і штатного розпису товариства із затвердженими посадами.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечувала, що померла ОСОБА_8 виконувала роботу з видачу кредитів та прийому грошових коштів від клієнтів.

Так, згідно до абз. 5 п. 45 розд. IV Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 148 від 29.12.2017 року, установи/підприємства, штатним розписом яких не передбачено посади касира, покладають виконання його обов`язків на іншого працівника відповідно до письмового розпорядження (наказу) керівника.

За чинним законодавством суміщення професій (посад) встановлюють за угодою сторін. Керівник установи (підприємства, організації) видає наказ (розпорядження) про покладення додаткових обов`язків у порядку суміщення професій (посад).

Відповідний наказ матеріали справи не містять.

При цьому суд враховує, що видання такого наказу установлено п. 3 Інструкції ВЦРПС від 14.05.1982 року за № 53-ВЛ «По застосуванню постанови РМ СРСР від 04.12.1981 року за № 1145 «Про порядок та умови суміщення професій (посад)», яка є чинною та діє в Україні і станом на час розгляду справи відповідно до положень Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» за № 1545-XII від 12 вересня 1991 року.

Таким чином, покладання на фахівця з обслуговування клієнтів обов`язків касира могло відбуватися лише за наказом керівництва ТОВ «Споживчий центр», а зазначення в посадовій інструкції фахівця з обслуговування клієнтів виконання ним обов`язків касира, суперечить чинному законодавству України.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на Постанову Держкомпраці СРСР, від 28.12.1977 року за № 447/24, яка є чинною та діє в Україні відповідно до положень згаданої Постанови Верховної Ради України, та якою затверджено «Перелік посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність». У даному Переліку відсутня посада фахівця з обслуговування клієнтів. Отже, договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку № 447/24 не зазначені, не мають юридичної сили і не можуть бути підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з вини робітника шкоди.

Таким чином мало місце покладення відповідачем на ОСОБА_8 обов`язків фахівця з обслуговування клієнтів та обов`язків касира, що фактично вказувало про суміщення ОСОБА_8 двох посад, підтвердженням чого є укладення з ОСОБА_8 договору про повну матеріальну відповідальність.

При цьому суд врахував і правову позицію ВС у постанові від 26.08.2020 р. у справі за № 127/26237/17 щодо порядку та умов суміщення, оформлення суміщення обов`язків працівників.

Наказом відповідача від 21 червня 2020 року ОСОБА_8 було звільнено у зв`язку зі смертю.

Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданого 14 листопада 2015 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, серії НОМЕР_3 (т. 4 а.с. 101).

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками померлої ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_4 , виданим 24 квітня 1985 року Костянтинівською сільською радою Смілянського району Черкаської області (т. 4 а.с. 62).

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є рідними братами померлої ОСОБА_8 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження (т. 1 а.с. 93, 107).

Після смерті ОСОБА_8 наказом Управління Держпраці у Полтавській області № 72-н від 23 червня 2020 року була створена комісія з спеціального розслідування обставин і причин нещасного випадку із смертельними наслідками, що стався 20 червня 2020 року з фахівцем з обслуговування клієнтів ТОВ «Споживчий центр» ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 39).

31 серпня 2020 року комісією Управління Держпраці у Полтавській області, складено було Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1/П, що стався 20 червня 2020 року о 17 год. 16 хв.

Комісією в Акті було зроблено висновок, що нещасний випадок з ОСОБА_8 , як фахівцем з обслуговування клієнтів, стався внаслідок заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень іншою особою, які призвели до смерті, під час виконання посадових обов`язків, що підтверджено висновком компетентних органів (лист слідчого управління ГУ НП в Полтавській області від 31.07.2020 № 7200/115/24/05-2020).

При цьому, комісія із спеціального розслідування прийшла до висновку, що нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом та підлягає обліку в ТОВ «Споживчий центр» (т. 1 а.с. 40-44).

Наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 05.11.2020 року за № 161-н (т. 4 а.с. 86), внесено зміни до Акту спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П від 20.06.2020 року, а саме в розділі 1 Акту «місце проживання та реєстрації» доповнено « АДРЕСА_2 ».

Відповідно до висновків експерта за результатами проведення експертного психологічного дослідження за № 11 від 28.12.2020 року, № ЕД-19/124-21/1688-ПО від 18.02.2021 року, № ЕД-19/124-22/941-ПО від 12.04.2022 року, № ЕД-19/124-21/8550-ПО від 18.08.2021 року, Черкаського НДЕКЦ МВС України, проведеного за запитом адвоката потерпілих ОСОБА_10 , загибель ОСОБА_8 , дружини для ОСОБА_1 , доньки для ОСОБА_2 , рідної сестри для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є психотравмуючою для кожного з них, орієнтовна грошова компенсація моральної шкоди може становити: - для ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 - 243 МЗП, - для ОСОБА_4 - 108 МЗП, розмір якої встановлюється рівним розміру МЗП в Україні, чинному на момент розгляду справи судом (т. 1 а.с. 51-106).

Стосовно ОСОБА_3 (батька померлої) експертне психологічне дослідження не проводилося у зв`язку зі станом його здоров`я.

Позивачі звертаючись до суду з вимогами до ТОВ «Споживчий центр» про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовували такі вимоги тим, що трагедія, яка сталася з ОСОБА_8 , була можливою також з причин того, що відповідач ТОВ «Споживчий центр» не забезпечило належним чином безпечні умови праці ОСОБА_8 на момент нападу на неї, який стався у Кременчуцькому відділенні № 2 ТОВ «Споживчий центр» (кіоск «ШвидкоГроші»).

Із посиланням на допитаного під час розгляду кримінального провадження свідка ОСОБА_12 , позивачі вказали, що у приміщенні, де працювала ОСОБА_8 фізичної охорони не було, її поставили вже після трагедії, сигналізації також не було, а «тривожна кнопка» хоча і була, але працювала з перебоями, ніяких журналів чи інструктажів з техніки безпеки на підприємстві не проводилися.

Тому, позивачі, які зазнали непоправної втрати рідної людини, вказали, що мають право на відшкодування завданої їм моральної шкоди, а заявлений кожним окремо розмір відшкодування вважають таким, що відповідає глибині їх моральних страждань.

Надаючи оцінку зазначеному, суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).

Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини (частини перша та друга статті 27 Конституції України).

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці (частина четверта статті 43 Конституції України).

За частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У статті 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства (частина перша статті 6 Закону України «Про охорону праці»).

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина перша статті 160 КЗпП України).

Відповідно до статті 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

За статтею 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Судом було встановлено, що на момент проведення розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_8 , був чинним Порядок проведення розслідування та обліку нещасних випадків професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 337 (далі - Порядок № 337).

За даним Порядком, спеціальне розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: - нещасні випадки із смертельними наслідками; - групові нещасні випадки; - випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов`язків; - гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків; - нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника; - нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого; - випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов`язків; - нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; - нещасні випадки, що сталися з особами, фактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - п. 10 Порядку № 337.

Відповідно до пунктів 10, 14, 15 Порядку № 337 спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться спеціальною комісією, утвореною наказом Держпраці та/або її територіальним органом протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім`ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об`єднань профспілок).

У справі, що розглядається судом, комісією з розслідування нещасного випадку складено відповідний Акт від 31 серпня 2020 року, яким встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_8 , як з фахівцем з обслуговування клієнтів, стався в робочий час, під час виконання нею трудових обов`язків. Також комісія визначила, що вказаний нещасний випадок є таким, що пов`язаний з виробництвом.

Як постає з Матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві, наданих за запитом суду (т. 1 а.с. 195-250, т. 2 а.с. 1-13), в даних матеріалах та Акті спеціального розслідування нещасного випадку, посада ОСОБА_8 вказана лише як фахівця з обслуговування клієнтів. Про те, що вона також займала посаду та/або виконувала обов`язки касира - у даному Акті не вказано взагалі.

Отже, суд констатує, що комісія провела розслідування неналежно, обмежившись наявністю документів про прийняття ОСОБА_8 на посаду фахівця з обслуговування клієнтів, що комісією не було проведено розслідування у повному обсязі та не було зроблено відповідних висновків про безпечні умови праці ОСОБА_8 , котра виконувала одночасно за суміщенням обов`язки фахівця з обслуговування клієнтів та одночасно касира відділення.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що зазначений Акт сторонами оспорений не був. Однак факт неоспорення Акту про нещасний випадок не обмежує суд щодо встановлення повних та достовірних відомостей про нещасний випадок, факт трудових відносин між ОСОБА_8 та відповідачем як роботодавцем.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) дійшла висновку про те, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. За своєю суттю зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

У свою чергу у частині першій статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21 (провадження № 61-20140св21) зазначив, що вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. У таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Під час розгляду колегією суддів Автозаводського районного суду м. Кременчука кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, були допитані ряд свідків.

Зокрема, свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона працювала в КС «Швидко гроші» з вересня 2019 року до червня 2020 року. У відділенні на ДК «КрАЗ» вона працювала разів 30. Фізичної охорони в приміщенні, саме в відділенні № НОМЕР_5 по АДРЕСА_3 не було, сигналізації також не було, була «тривожна» кнопка, проте вона працювала з перебоями. Фізична охорона з`явилася вже після вказаної трагедії. Правила поведінки працівника, коли відбувається напад, існували, в них написано, що якщо хтось заходить та вимагає грошові кошти, то необхідно віддати кошти, щоб залишитися в живих. Ніяких журналів чи інструктажів з техніки безпеки на підприємстві не проводилось.

Стороною відповідача до матеріалів справи було надано копію Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці у ТОВ «Споживчий центр» (т. 3 а.с. 202-204), відповідно до якого 11.10.2018 року ОСОБА_8 пройшла первинний інструктаж з охорони праці, як фахівець з обслуговування клієнтів. Доказів того, що ОСОБА_8 пройшла первинний інструктаж з охорони праці як касир, матеріали справи не містять.

Відповідно до копії Журналу реєстрації повторних інструктажів з питань охорони праці на робочому місці у ТОВ «Споживчий центр» (т. 3 а.с. 205-209), 11.10.2019 року ОСОБА_8 пройшла повторний інструктаж з охорони праці, як фахівець з обслуговування клієнтів. Доказів того, що ОСОБА_8 пройшла повторний інструктаж з охорони праці, як касир, матеріали справи також не містять.

Також, матеріали справи не містять доказів наявності взагалі у ТОВ «Споживчий центр» Інструкції з охорони праці для касира.

Судом встановлено, що Управлінням Держпраці у Полтавській області було проведено позапланову перевірку ТОВ «Споживчий центр» у зв`язку із настанням нещасного випадку з фахівцем з обслуговування клієнтів ОСОБА_8 , за результатами якого було складено відповідний Акт перевірки від 26.06.2020 року за № 53.07/164-06-1(А) (т. 2 а.с. 1-4).

За результатами перевірки було виявлено, зокрема, наступне порушення «Не розісланий по підрозділах Перелік інструкцій з охорони праці, чим порушені вимоги п. 4.2. Положення про розробку інструкцій з охорони праці НПАОП 0.00-4.15-98».

Судом також було досліджено наявний у справі договір про централізовану охорону № Кр/0926-Мар від 07.06.2016 року, укладений між ТОВ «Явір-2000 Маріуполь» та ТОВ «Споживчий центр» про охорону об`єктів та майна, що знаходиться на цих об`єктах. Договір було укладено на 12 місяців з автоматичною його пролонгацією (т. 3 а.с. 211-215). Додатком 1 до договору є перелік об`єктів охорони, за яким значиться об`єкт по АДРЕСА_3 , як офісне приміщення. Термін прибуття на виклик - до 10 хвилин.

Із листа ТОВ «Явір-2000 Маріуполь» від 15.03.2021 року за № 1 вбачається, що за період з 19.06.2020 року по 30.06.2020 року на об`єкті ТОВ «Споживчий центр» по АДРЕСА_3, 8 у м. Кременчуці охоронна сигналізація була в належному стані та працювала, радіобрелки «Тривожна кнопка» у вказаний період також знаходилися у справному стані (т. 3 а.с. 230).

Судом встановлено, що Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 438 від 28.02.2017 року ТОВ «Споживчий центр» видано безстрокову ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (т. 7 а.с. 10-11).

Відповідно до п. 29 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою КМУ від 7 грудня 2016 року за № 913 (чинної на день скоєння кримінального правопорушення), фінансова установа зобов`язана забезпечити зберігання грошових коштів і документів та мати необхідні засоби безпеки (зокрема сейфи для зберігання грошових коштів, охоронну сигналізацію та/або відповідну охорону), а ліцензіат повинен дотримуватися вимог законодавства щодо готівкових розрахунків, установлених законодавством.

Як було встановлено судом, фізичної охорони в приміщенні кіоску «ШвидкоГроші» (відділення № НОМЕР_5 ТОВ «Спожтивчий центр) по АДРЕСА_3 не було. Як пояснила представник відповідача у судовому засіданні, це не є обов`язковою умовою за чинним законодавством України.

Однак, із пояснень цього представника постає, що фізична охорона все ж з`явилася у цьому відділенні після випадку із касиром і фахівцем з обслуговування клієнтів ОСОБА_8 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повідомив суду, що його дружина ОСОБА_8 працювала у відповідача з 2018 року касиром, йому не подобалася її робота і він хотів, щоб вона звідти пішла, адже вона була там не захищена. До її обов`язків входило прийом та здача готівки. Це відбувалося або наприкінці робочої зміни, або протягом дня, якщо готівкових коштів збиралося близько 40 000 грн., більше цієї суми вона не могла зберігати у себе в сейфі. Готівку вона здавала через касу банку або через термінали. Кошти вона, як касир, носила в банк без будь-якої охорони, адже фізичної охорони не було. Пояснив, що касири працюють в офісі незахищені і по одній людині, навіть захистити немає кому, якщо щось трапиться, а воно так і трапилося.

Відповідачем до матеріалів справи надано наказ від 21.06.2018 року, відповідно до якого встановлено по Кременчуцькому відділенню № 2 ТОВ «Споживчий центр» ліміт залишку у касі розміром 58 000,00 грн. (т. 7 а.с. 26).

Порядком розрахунку залишку готівки в касі ТОВ «Споживчий центр», затвердженим наказом № 001/2/18 від 05.01.2018 року, встановлені строки здавання готівкової виручки та дотримання ліміту каси, за яким така здача готівки відбувається через відділення банків/банкоматів у строк у день її надходження або на наступний день, в залежності від територіального знаходження підрозділу ТОВ «Споживчий центр».

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_8 займалася видачею кредитів та прийманням готівки від клієнтів за укладеними кредитними договорами.

Як було встановлено судом, такі дії за посадовою інструкцією входили до посадових обов`язків касира, а не фахівця з обслуговування клієнтів.

Не заперечувала представник відповідача і той факт, що померла, маючи такий великий ліміт каси у 58 000 грн., ходила здавати гроші до банківських відділень без будь-якої фізичної охорони, адже такої на той час не було.

Державні нормативні акти з охорони праці містять Типові інструкції з охорони праці.

Так, у Типовій інструкції з охорони праці касира (код 58939), зазначено, що власник повинен застрахувати касира від нещасних випадків та професійних захворювань. Робоче місце касира повинно бути забезпечене спеціальною кабіною, зручною для касира та клієнтів, мати відповідне освітлення і місце для зберігання витрачувальних матеріалів.

Із вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 жовтня 2020 року постає, що 20.06.2020 року приблизно о 17:10 годині, ОСОБА_7 , маючи при собі слюсарний молоток, повторно зайшов до приміщення кіоску «ШвидкоГроші», з метою вчинення запланованого кримінального правопорушення. Зайшовши до приміщення кіоску, у ОСОБА_7 , виник умисел на заподіяння смерті касиру «ШвидкоГроші» ОСОБА_8 . З метою подолання опору, реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 правою рукою дістав з пакету слюсарний молоток, який в свою чергу був обгорнутий в світлий пакет, та тримаючи його в правій руці здійснив напад на потерпілу ОСОБА_8 , яка в цей час знаходилась в положенні сидячи за робочим місцем.

З даного суд вбачає, що доступ до касира ОСОБА_8 був вільним, її робоче місце, як касира, не було обладнане спеціальною захисною кабіною, яка б дозволила їй мати безпечні, захищені умови праці, які за тих умов, уберегли б її від нападу та, як наслідок, зберегли б їй життя.

Крім того, суд вважає, що відповідач, хоча і не мав обов`язкової вимоги щодо фізичної охорони свого приміщення, все ж таки міг забезпечити такою охороною своє приміщення, а, отже автоматично і працівника. Проте, знову ж таки, не маючи обов`язкової вимоги щодо фізичної охорони, відповідач ввів її вже після скоєння нападу на свого співробітника ОСОБА_8 та її смерті, чого не було зроблено раніше.

Такі безпечні умови праці, як обладнане робоче місце касира захисною кабіною або іншим безпечним захистом від небезпечних клієнтів, не створило ТОВ «Споживчий центр» касиру ОСОБА_8 , що є порушенням вимог законодавства про охорону праці з боку роботодавця.

З даного вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» могло вжити, але не вжило заходів з безпеки і охорони праці (спеціальна кабінка касира, фізична охорона), які б усунули ризик для життя працівника ОСОБА_8 від нападу відвідувача ОСОБА_7 , що знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з отриманою нею травмою, оскільки відповідач не створив безпечні умови праці касиру.

В Акті спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П, що стався з ОСОБА_8 , вказано на безпечні умови її праці, як фахівця з обслуговування клієнтів. Висновки про те, що такі ж умови були для неї створені роботодавцем, як для касира, в Акті спеціального розслідування не містяться, як не міститься взагалі в Акті інформація про те, що вона працювала також і на цій посаді або виконувала обов`язки касира.

До матеріалів справи стороною відповідача надано Протокол № 9 засідання атестаційної комісії від 19.04.2019 року (т. 7 а.с. 54-55), за яким визнано відповідності умов праці робочого місця фахівця з обслуговування клієнтів Кременчуцького відділення № 2 ТОВ «Споживчий центр» з аналогічним за усіма показниками таких умов у м. Київ. Робоче місце відповідає вимогам стандарту безпеки та нормам охорони праці на робочому місці. На робочому місці шкідливі та небезпечні фактори відсутні. За показниками умов праці кваліфікується як робоче місце з допустимими умовами праці.

Однак, відповідних висновків щодо умов праці касира Кременчуцького відділення № 2 «Споживчий центр», відповідність робочого місця вимогам стандарту безпеки та нормам охорони праці на робочому місці, відповідачем суду не надано.

Одночасно суд звертає увагу на те, що за картою умов праці «фахівця з обслуговування клієнтів», ступінь ризику для власного життя позначено як «вірогідний» (т. 7 а.с. 39-41).

Відповідачем до матеріалів справи надано висновок експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України за № СЕ-19/125-24/2721-БЖ від 12.03.2024 року ОСОБА_13 , складеного за результатами проведення судової експертизи з безпеки життєдіяльності та охорони праці для подання до Автозаводського районного суду м. Кременчука у порядку ст. 106 ЦПК України (т. 5 а.с. 69-73).

У наданому висновку експерта, останнім зроблено висновок про те, що дія/бездіяльність відповідальних осіб за безпеку життєдіяльності та охорони праці в ТОВ «Споживчий центр» не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з настанням нещасного випадку (нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ), який відбувся 20.06.2020 року в приміщенні Кременчуцького відділення № 2 ТОВ «Споживчий центр» за адресою: м. Кременчук, буд. 8.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/3 (в редакції станом на час складення висновку експерта), підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов`язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв`язанню, а також об`єктів, що надаються.

Експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз. Хід і результати таких досліджень викладаються у висновку експертного дослідження. Висновок експертного дослідження складається за структурою та змістом висновку експерта, за такими винятками: у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до експерта із замовленням про проведення дослідження; опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.

Із проаналізованого судом висновку вбачається, що до Чернігівського НДЕКЦ МВС України надійшла заява директора ТОВ «Споживчий центр», яке є відповідачем у справі № 524/5078/22, ОСОБА_14 про проведення судової експертизи з безпеки життєдіяльності та охорони праці для подання до Автозаводського районного суду м. Кременчука у порядку ст. 106 ЦПК України.

За ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Із висновку експерта вбачається, що ним була проведена судова експертиза. Однак, судом така експертиза не призначалася, оскільки відповідач такого клопотання до суду не подавав, не зважаючи на роз`яснення суду з цього приводу.

Отже, у випадку, якщо сторона самостійно звертається до експерта, без відповідної ухвали суду, в порядку ст. 106 ЦПК України, експерт виконує експертне дослідження, відповідно до Інструкції, зазначеної вище.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Із висновку також постає, що проведення судової експертизи доручено старшому судовому експерту-вибухотехніку сектору вибухо-технічних та пожежо-технічних досліджень Чернігівського НДЕКЦ МВС Дрижаку Я.І., який має вищу технічну освіту за спеціальністю «Пожежна безпека», кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової експертизи безпеки життєдіяльності та охорони праці за експертною спеціальністю «Дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці» (свідоцтво № 18873, видане ЕКК МВС 02.12.2022 року), стаж експертної роботи з 1998 року. Однак, відповідних документів, які підтверджували б його освіту, кваліфікацію судового експерта матеріали справи не містять.

Крім того, надана відповідачем в оригіналі експертиза не прошита, не пронумерована, не скріплена печаткою установи та не містить підпису відповідальної особи.

Судом також вбачається, що для проведення експертного дослідження стороною відповідача експерту надавалися документи на власний розсуд.

Так, у переліку наданих експерту документів відсутні: - наказ про призначення ОСОБА_8 на посаду касира або наказу про виконання нею обов`язків касира, - посадова інструкція фахівця з обслуговування клієнтів; - посадова інструкція касира, які підписувалися ОСОБА_8 особисто, - інструкція з охорони праці касира.

У наказі про прийняття на роботу ОСОБА_8 (наказ № 2830-К від 10.10.2018 року) не міститься інформація про те, що вона приймається на посаду фахівця з обслуговування клієнтів з одночасним покладенням на неї обов`язків касира, а зазначено лише про її прийом на посаду фахівця з обслуговування клієнтів.

Відповідно експертом не зроблено висновку щодо дій/бездіяльності відповідача щодо створення касиру ОСОБА_8 безпечних умов праці та наявності або відсутності причинно-наслідкового зв`язку із подією, що сталася.

З огляду на зазначене вище, суд не приймає висновок експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України за № СЕ-19/125-24/2721-БЖ від 12.03.2024 року ОСОБА_13 , як належний і допустимий доказ.

Судом неодноразово роз`яснювалося сторонам їх право на подачу клопотання про призначення судом судової експертизи безпеки життєдіяльності та охорони праці. Таким правом сторони, в тому числі і відповідач, не скористалися.

Подана відповідачем експертиза висновків суду не змінює.

Суд вважає, що ТОВ «Споживчий центр» не створив безпечні умови праці для фахівця з обслуговування клієнтів та касира ОСОБА_8 , що знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з отриманою нею травмою.

Отже, суд вбачає, що наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки саме внаслідок бездіяльності відповідача щодо створення ним безпечних умов праці, стався нещасний випадок з ОСОБА_8 на виробництві, шляхом заподіяння їй тілесних ушкоджень, які призвели до її смерті під час виконання нею посадових обов`язків фахівця з обслуговування клієнтів та касира.

У судовому засіданні позивачі, крім ОСОБА_3 , кожний окремо, пояснили суду, що моральна шкода, присуджена їм за вироком суду, не відшкодована їм засудженим ОСОБА_7 , виконавчі листи перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця Скрипника В.Л.

За чинним законодавством, моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством. Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного Кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині 2 статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23), від 13 липня 2023 року в справі № 203/2786/17 (провадження № 61-3193 св 23), від 05 січня 2024 року в справі № 629/2371/23 (провадження № 61-15421св23).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Смерть рідної людини не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.

Вбивство найріднішої людини неминуче завдає моральних страждань близьким родичам, що ґрунтується на загальних людських засадах, що не потребує доведення жодними додатковими доказами.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Позивачам завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини ОСОБА_8 , яка була для позивача ОСОБА_1 , дружиною, для позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 донькою, а для позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рідною сестрою, у порушенні їх нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації їх життя і побуту. Моральна шкода позивачам, що завдана смертю близької людини, спричинила та буде спричиняти протягом усього їх життя, душевні страждання. Відновити становище, яке існувало у житті позивачів до смерті близької людини, неможливо. Внаслідок смерті рідної людини позивачі позбавлені моральної підтримки з боку померлої в майбутньому.

Судом було встановлено, що ОСОБА_3 перебував на утриманні доньки ОСОБА_8 впродовж останніх п`яти років до моменту її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний факт встановлено рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2021 року у справі № 703/3130/21 (т. 4 а.с. 56-60).

Із наданих суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві копії матеріалів особової справи про страхові виплати у зв`язку із смертю ОСОБА_8 в результаті нещасного випадку, які були призначені Правобережним відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, вбачається, що постановою № 80001/10030629/1/2 від 14.06.2022 року призначено ОСОБА_3 , як батьку, безстроково, починаючи з 21.06.2020 року, щомісячну страхову виплату у зв`язку із смертю потерпілої ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 47).

Постановою № 80001/10030629/1/1 від 14.06.2022 року, ОСОБА_3 , як батьку потерпілої, була також призначена одноразова допомога у зв`язку із її смертю у розмірі 42 040,00 грн. (т. 4 а.с. 49).

Постановою № 2607/4736/4736/1 від 09.11.2020 року, ОСОБА_1 , як чоловіку потерпілої, була призначена одноразова допомога у зв`язку із її смертю у розмірі 210 200,00 грн. (т. 4 а.с. 84).

Як вже зазначалося вище, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).

Нормами статті 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповідно до вимог статті 3 КПК України, близькі родичі та члени сім`ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 вказано, що для вирішення питання, чи підлягає до спірних правовідносин застосування положень статті 1168 ЦК України, судам слід встановити характер родинних стосунків позивача із померлою особою, оскільки тільки чоловік (дружина), батьки (усиновлювачі), діти (усиновлені), а також особи, які проживали з померлою особою однією сім`єю, мають право на відшкодування шкоди в порядку цієї статті.

Судом встановлено, що відповідно до Акту матеріально-побутових умов проживання громадян від 16.09.2020 року, складеного спеціалістом з питань соціального захисту населення відділу ЦНАП виконкому Новознам`янської сільської ради, за адресою: АДРЕСА_2 проживали без реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . Після обстеження домогосподарства встановлено, що останні проживали разом та вели спільне господарство до дня смерті ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 100).

Даний факт також підтвердив у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 .

Крім цього, Наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 05.11.2020 року за № 161-н (т. 4 а.с. 86), внесено зміни до Акту спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П від 20.06.2020 року, де в розділі 1 Акту «місце проживання та реєстрації» ОСОБА_8 доповнено « АДРЕСА_2 ».

Довідка № 262 від 29.03.2024 року, надана представником позивачів щодо реєстрації позивачів в АДРЕСА_4 (т. 5 а.с. 39), не спростовує висновків суду.

Таким чином, позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є рідними братами померлої ОСОБА_8 , не проживали разом з нею однією сім`єю до дня її смерті, а отже не мають права на відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого, суд не зобов`язаний керуватись саме тим розміром відшкодування, про який просили позивачі та який вказаний у висновках експертного психологічного дослідження потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зробленого експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України.

Суд враховує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 462/6463/16-ц, «...призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 372/4412/15-ц».

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідач не надав суду належні і допустимі, безспірні та достовірні докази на спростування встановлених судом обставин та позову у повному обсязі чи у певній частині його вимог.

З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи, що смертю ОСОБА_8 , яка була дружиною ОСОБА_1 і дочкою позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останнім завдано глибоких моральних страждань, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 500 000 грн. кожному, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які ці позивачі пережили і які переживатимуть надалі через смерть близької людини та які підлягають стягненню з відповідача ТОВ «Споживчий центр».

Таким чином позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, в іншій частині вимог, а саме про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 079 500,00 грн. (один млн. сімдесят дев`ять тис. п`ятсот грн.) кожному (1579500,00 грн. - 500000 грн.) цим позивачам слід відмовити внаслідок необґрунтованості.

Позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у задоволенні позовів до ТОВ «Споживчий центр» слід відмовити за безпідставністю відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України.

Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Право позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди виникло з дня смерті ОСОБА_8 , тобто з 21.06.2020 року.

Враховуючи те, що зміни до підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України щодо обмеження оподатковуваного доходу набули чинності 23.05.2020 року, суд доходить висновку, що моральна шкода не підлягає оподаткуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частина 6 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позови позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню на загальну суму 1 500 000,00 грн., то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15 000,00 грн., що складає 1% від задоволеного судом за ставками для подання позовів фізичними особами на день подання позовів.

Сторони у справі не заявляли про понесення ними інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 3, 27 Конституції України, ст. 15, 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76 - 83, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі по 500 000,00 грн. (п`ятсот тис. грн.) кожному без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позовів до ТОВ «Споживчий центр» в частині вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 079 500,00 грн. (один млн. сімдесят дев`ять тис. п`ятсот грн.) кожному.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до ТОВ «Споживчий центр» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 702 000,00 грн. (сімсот дві тис. грн.).

Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову до ТОВ «Споживчий центр» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 579 500,00 грн. (один млн. п`ятсот сімдесят дев`ять тис. п`ятсот грн.).

Стягнути з ТОВ «Споживчий центр» на користь держави судовий збір у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тис.) грн.

Позивачі: - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; - ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ; - ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ; - ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_10 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ТОВ «Споживчий центр», код за ЄДПРОУ: 37356833, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. № 133-А.

Треті особи: - ОСОБА_7 , фактично перебуває в ДУ «Полтавська виправна колонія № 64 (м. Полтава, вул. Старокотелевська, буд. № 6);

- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, вул. Гоголя, буд. № 34;

-Північно-Східне міжрегіональне Управління Державної служби з питань праці, місце знаходження: м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. № 119;

-Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, місце знаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16;

-Головне Управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, вул. Соборності, буд. № 66.

Повний текст рішення суду виготовлено 03 травня 2024 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: