Ухвала

від 11.04.2024 по справі 569/18571/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/18571/22

1-кс/569/2493/24

УХВАЛА

11 квітня 2024 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування частково арешту з рухомого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022181010001468 від 15.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 191 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського міського суду з клопотання про скасування частково арешту з рухомого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022181010001468 від 15.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст.191КК України звернувся представник заявника ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за розслідувань №12022181010001468 від 15.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 26.01.2023 р. справа № 569/18571/22, 1-кс/569/867/23 було накладено арешт на майно, яке було вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на пластикові картки , флешку Gооd RАМ 16 GВ, ноутбук марки Lеnоvо.

Вилучені під час санкціонованого обшуку по місцю проживання проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 флешка Gооd RАМ 16 GВ та ноутбук марки Lеnоvо належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 не був присутній при розгляді питання про арешт даного рухомого майна.

ОСОБА_3 , як власник флешки Gооd RАМ 16 GВ та ноутбуку марки Lеnоvо вважає, що арешт даного рухомого є необґрунтованим, слідчим суддею не було враховано неспівмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З моменту вилучення та накладення арешту на флешку Gооd RАМ 16 GВ та ноутбук марки Lеnоvо минуло більше року і весь цей дане рухоме майно перебуває у володінні слідчих.

З моменту вилучення та накладення арешту на флешку Gооd RАМ 16 GВ та ноутбук марки Lеnоvо жодній особі по даному кримінальному провадженні не повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Представник заявника ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, своє клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задоволити.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явилися, про час місце та дату розгляду справи були повідомлений належним чином.

Дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 26.01.2023 р. справа № 569/18571/22, 1-кс/569/867/23 було накладено арешт на майно, яке було вилучено під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на пластикові картки , флешку Gооd RАМ 16 GВ, ноутбук марки Lеnоvо.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, які були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».

Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 цього Закону, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У ст. 8 КПК України зазначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Відповідно до положень частин 1, 5 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції».

Відповідно до ст.ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.

Як встановлено в судовому засіданні, що з моменту вилучення та накладення арешту на флешку Gооd RАМ 16 GВ та ноутбук марки Lеnоvо жодній особі по даному кримінальному провадженні не повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, на даний час в подальшому застосуванні арешту на належні ОСОБА_3 флешку Gооd RАМ 16 GВ та ноутбук марки Lеnоvо відпала потреба у зв`язку із проведенням огляду даних речей в рамках досудового розслідування та тривалим перебуванням даного рухомого майна в розпорядженні органу досудового розслідування і відповідно можливості провести всі необхідні слідчі дії щодо цього майна.

Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У зв`язку з чим, суд вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування частково арешту з рухомого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022181010001468 від 15.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст.191КК України задоволити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16.02.2023 р. справа № 569/18571/22, 1-кс/569/867/23 на флешку Gооd RАМ 16 GВ та ноутбук марки Lеnоvо, які були вилучені під час санкціонованого обшуку по місцю проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_5