Рішення

від 02.05.2024 по справі 756/4847/16-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02.05.2024 Справа № 756/4847/16-ц

Унікальний № 756/4847/16-ц

Провадження № 2/756/7/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Яценко Н.О.,

за участю секретаря Євтушик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «ІНГ Банк Україна», Акціонерне товариство «Кристалбанк», про поділ майна подружжя, стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «ІНГ Банк Україна», Акціонерне товариство «Кристалбанк», про поділ майна подружжя, встановлення факту проживання, визнання недійсним правочину, витребування майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в квітні 2016 року звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 , третя особа: ПАТ «ІНГ Банк Україна» про поділ майна подружжя.

Ухвалою від 11.04.2016 року позовну заяву залишено без руху.

18.04.2016 року на виконання ухвали від 11.04.2016 року подана позовна заява відповідно до якої позивач ОСОБА_1 просила суд розділити майно набуте під час шлюбу позивача та відповідача наступним чином: за ОСОБА_1 залишити на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_1 залишити 100 % боргових зобов`язань по договору іпотечного кредиту від 03.05.2007 р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Інг Банк Україна»; за ОСОБА_2 залишити на праві власності рухоме майно, а саме: фотоапарат, відеокамера, телевізор, сканер, розкладне ліжко, стіл комп`ютерний. В обгрунтування позову посилалася на те, що з 08.09.2006 року перебувала у шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28.09.2012 року.

Під час перебування з відповідачем у шлюбі, 03.05.2007 року, позивач отримала в ПАТ «Інг Банк Україна» кредит, про що було укладено договір іпотечного кредиту. Частково за рахунок отриманих кредитних коштів позивачем було придбано квартиру АДРЕСА_1 .

17.10.2007 року кредитну квартиру було передано в іпотеку ПАТ «Інг Банк України» в забезпечення виконання зобов`язань позивача за кредитним договором.

Після розірвання шлюбу з відповідачем, позивач сплатила по кредитному договору суму в розмірі 396 092 грн. та 29772,45 дол. США. Станом на 07.04.2016 року заборгованість по кредитному договору становить 1261353,34 грн.

Зазначає, що квартиру було придбано частково за особисті кошти позивача від продажу іншої квартири, що була придбана позивачем 21.04.2005 року, що підтверджує договором купівлі-продажу квартири від 08.08.2007 року, за яким позивач в день придбання кредитної квартири продала іншу квартиру, що була її особистою приватною власністю, оскільки була придбана до шлюбу з відповідачем.

Посилається на те, що спірна квартира придбана за 850 000 грн. Залишок заборгованості по кредитному договору становить 1261353,34 грн., сума сплачена позивачем після припинення шлюбних відносин та розлучення з відповідачем становить 396092 грн. та 29 772,45 дол. США. Частка особистої приватної власності позивача в квартирі становить 1/17.

З огляду на те, що кредит оформлено на позивача, кредитну квартиру також оформлено на позивача - позивач вважає, що справедливим буде визнати за позивачем 100 % кредитної квартири, 100 % заборгованості за кредитним договором, враховуючи те, що строк повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору встановлено - 29.05.2023 року.

Ухвалою від 21.04.2016 року по справі відкрито провадження.

24.11.2016 року ОСОБА_2 через адвоката Сібірцеву О.С. звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа ПАТ «ІНГ Банк Україна» про поділ майна подружжя. Відповідно до якого просив суд в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ним, право власності: на частину квартири АДРЕСА_1 , транспортного засобу «Хонда» д.н. НОМЕР_1 ; в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя визнати за ОСОБА_1 , право власності: на частину квартири АДРЕСА_1 , транспортного засобу «Хонда» д.н. НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 6890 грн.

Ухвалою з занесенням до журналу судового засідання від 24.11.2016 року прийнято зустрічну позовну заяву та об`єднано з первісним позовом. (а.с. 85 т.1)

01.02.2017 року винесено ухвалу про витребування доказів.

В квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про збільшення позовних вимог. (а.с. 15-159 т.2). В обгрунтування вказує, що з початку 2001 року по вересень 2006 року позивач та відповідач проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.

Так, до 2004 року сторони спільно проживали у батьків ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Разом зі сторонами також проживала матір ОСОБА_2 , ОСОБА_5 . Сторони були пов`язані спільним побутом, мали спільні права та обов`язки, мали спільний бюджет, здійснювали спільні подорожі та відпочинок, в цілому між позивачем та відповідачем склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

На момент спільного проживання жодна із сторін у зареєстрованому шлюбі не перебувала.

У квітні 2004 року сторони разом переїхали до міста Києва у зв`язку зі зміною місця роботи та спільно придбавали речі.

До 2007 року позивач та відповідач спільно проживали в орендованому житловому приміщенні.

21.04.2005 року сторонами придбано нерухомість, зокрема, квартиру АДРЕСА_3 , (зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 ) Придбання наведеної вище нерухомості було здійснено за рахунок спільних коштів сторін, одержаних від реалізації іншої нерухомості (зокрема квартири, що знаходилася у м.Дніпро, транспортного засобу, кредитних коштів).

06.09.2006 року сторонами також було придбано домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 (зареєстроване на ім`я ОСОБА_1 ) за рахунок кредитних коштів, отриманих на ім`я ОСОБА_1 за відповідним кредитним договором.

З моменту придбання вказаного домоволодіння та до червня 2016 року ОСОБА_2 здійснював будівельні та ремонтні роботи у вказаному домоволодінні.

Надалі, уже під час перебування у зареєстрованому шлюбі, вищенаведену квартиру було відчужено сторонами на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08.08.2007 року.

В свою чергу, 03.05.2007 року між ОСОБА_1 та АБ «Інг Банк Україна» було укладено договір іпотечного кредиту, за яким надано кредитні кошти в розмірі 160 000 доларів США.

В подальшому, за рахунок коштів, отриманих за договором купівлі-продажу квартири від 08.08.2007 року, а також за рахунок кредитних коштів за договором іпотечного кредиту було придбано квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом спору.

Зважаючи на проживання позивача та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2001 по 2006 рік, окрім майна, визначеного у зустрічній позовній заяві, а саме: квартири під АДРЕСА_1 , вартістю 1950 000 грн., транспортного засобу «Хонда» д.н. НОМЕР_1 , вартістю 370460 грн. до спільної сумісної власності сторін належить також домоволодіння, вартістю 1350000 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , яке було зареєстровано за позивачем за первісним позовом, на підставі договору купівлі-продажу від 06.09.2006 року.

В той же час, на сьогоднішній день позивач за зустрічним позовом не має жодної можливості щодо користування як рухомим, так і нерухомим майном, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Так, на момент розірвання шлюбу позивач за первісним позовом проживав у квартирі під АДРЕСА_1 , також користувалися спірним автомобілем, проте на даний час позивач за зустрічним позовом позбавлений можливості користуватися спірним майном.

Крім того, позивачу за зустрічним позовом на сьогоднішній день не передане майно, а саме, фотоапарат, відеокамера, телевізор, сканер, розкладне ліжко, стіл комп`ютерний, яке зі слів позивача за первісним позовом нібито було забране ОСОБА_2 після розірвання шлюбу.

При цьому позивач за зустрічним позовом залишився проживати у домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_4 . Зокрема, позивачем здійснювалися будівельні та ремонтні роботи за вказаною адресою, догляд за прибудинковою територією, тощо.

В той же час, з червня 2016 року доступ до вказаного домоволодіння був повністю обмежений позивачем за первісним позовом, встановлено охорону, унеможливлено доступ позивача за зустрічним позовом не тільки до домоволодіння, а і до особистих речей, що залишилися у нерухомості за час постійного проживання у вказаному приміщенні. Усі спроби добровільно врегулювання вказаного спору, повернення особистих речей позивача за зустрічним позовом ігноруються.

Фактично, на сьогоднішній день позивач за зустрічним позовом обмежений у користуванні усім майном, що є спільною сумісною власністю подружжя.

13.08.2016 року, як стало відомо позивачу за зустрічним позовом домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 було відчужено позивачем за первісним позовом на користь ОСОБА_4 , матері ОСОБА_1 . Відчужено, як житловий будинок так і земельну ділянку.

В свою чергу, позивач за зустрічним позовом жодної згоди на розпорядження вищезгаданим майном не надавав, щодо угоди не був обізнаний жодним чином, доступу до домоволодіння та речей особистого користування, що перебували у ньому, не мав.

Крім того, як вбачається із наведеної інформаційної довідки, при відчуженні домоволодіння позивачем за первісним позовом предметом договору купівлі-продажу житлового будинку вказані наступні характеристики об`єкту нерухомого майна: загальна площа - 72,4 кв.м., житлова площа - 39,4 кв.м.

При цьому, вищенаведена площа нерухомого майна не відповідає дійсності, оскільки станом на червень 2016 року вказана площа збільшилася вдвічі як наслідок праці позивача за зустрічним позовом щодо ремонту та будівництва у межах домоволодіння.

Зважаючи на те, що згадане вище домоволодіння є спільною сумісною власністю подружжя, придбаного за час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, а також на те, що вказане майно було відчужено позивачем за первісним позовом без згоди із позивачем за зустрічним позовом, а тому вважає, що є всі підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу домоволодіння та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Посилаючись на ст.ст. 3, 60, 65, 68, 69, 70, 74 СК України, ст. 203, 316, 321, 387 ЦК України просить суд в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на: частину квартири під АДРЕСА_1 ; транспортного засобу Хонда, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на: квартири під АДРЕСА_1 ; транспортного засобу Хонда, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; встановити факт, що має юридичне значення, а саме проживання однією ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з січня 2001 року по 07 вересня 2006 року; визнати домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ; в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку № 2955 від 13.08.2016 року, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Бабенко В.М.; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3221082201:001:0013) № 2956 від 13.08.2016 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Бабенко В.М.; витребувати із незаконного володіння на користь ОСОБА_2 від ОСОБА_4 домоволодіння (земельної ділянки - кадастровий номер 3221082201:01:001:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ).

Ухвалою від 30.03.20217 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірний автомобіль.

Ухвалою від 24.04.2017 року накладено арешт на спірну земельну ділянку та спірний житловий будинок.

Ухвалою від 09.08.2017 року витребувано у ПАТ «ІНГ БАНК Україна» докази та у приватного нотаріуса Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області Бабенка В.М. копії договорів купівлі-продажу житлового будинку від 13.08.2016 року та земельної ділянки за № 2955; 2956.

Ухвалою від 20.10.2017 року відмовлено в задоволенні клопотання про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

08.09.2017 року від приватного нотаріуса Бабенка В.М. надійшли копії спірних договорів купівлі-продажу.

14.09.2017 року до суду надійшли письмові пояснення Департаменту поліції охорони та 19.09.2017 року з ПАТ «Інг Банк України» надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою від 14.07.2017 року витребувані докази.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Бороденко О.А. подав відзив за зустрічний позов в якому позивач за первісним позовом категорично заперечує факт спільного проживання з відповідачем до дня офіціційної реєстрації шлюбу, який було зареєстровано 08.09.2006 року.

Позивач за первісним позовом категорично заперечує факт спільного проживання з відповідачем у батьків відповідача, як до так і після офіційної реєстрації шлюбу.

Фотознімки, що додані відповідачем до зустрічного позову, були зроблені орієнтовно в 2006 році - після одруження.

Зазначає, що спірні об`єкти нерухомості були придбані позивачем за первісним позовом за рахунок особистих коштів.

Під час перебування в шлюбі з відповідачем, позивачем дійсно була придбана квартира АДРЕСА_1 . Квартира була придбана частково за рахунок особистих коштів позивача, отриманих від продажу іншого нерухомого майна, придбаного нею до шлюбу, та частково за рахунок кредитних коштів, отриманих в ПАТ «ІНГ Банк Україна» згідно договору іпотечного кредиту від 03.05.2007 р.

Позивач з травня 2007 року по лютий 2017 року одноосібно за рахунок своїх коштів сплатила по їх спільному іпотечному кредиту 299586 доларів США та 609084 грн., що підтверджується довідкою банку.

Під час перебування в шлюбі з відповідачем позивач відповідно до умов кредитного договору в інтересах сім`ї отримала в ПАТ «ІНГ Банк Україна», іпотечний кредит в сумі 250 000 доларів США зі сплатою 5 % річних.

Кредит сплачувався виключно за рахунок коштів зароблених позивачем .

Відповідач протягом спільного з позивачем сімейного життя без будь-яких поважних причин не мав постійного заробітку та власних доходів, достатніх для забезпечення сім`ї та спільного з позивачем виконання зобов`язань за кредитним договором. Відповідач навіть не цікавився тим, за рахунок яких коштів була придбана спірна квартира та чи виконуються зобов`язання за кредитним договором. Звертали увагу суду, що протягом розгляду даної справи з 2016 року розмір заборгованості за кредитом зменшується за рахунок щомісячних платежів позивача. Так, з 2016 року по лютий 2018 року протягом судового розгляду справи позивач сплатила за кредитним договором додатково 290 866,39 грн. Вважає безпідставними вимоги відповідача щодо визнання за ним права власності на частину квартири та просить суд в порядку поділу майна залишити за нею на праві особистої приватної власності квартиру та 100 % боргових зобов`язань по договору іпотечного кредиту, укладеного з ПАТ «Інг Банк Україна».

Від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов в якому просили зустрічний позов задовольнити. (а.с.113-127 т.3).

18.04.2018 року від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення позовних вимог (а.с.144-144 т.3) в якій зазначає, що зі змісту договору купівлі-продажу від 13.08.2016 року (предмет договору - житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ) та договору купівлі-продажу від 13.08.2016 року (предмет договору - земельна ділянка, площею 0,1129 га, кадастровий номер 3221082201:01:001:0013, розташована за адресою: АДРЕСА_4 ) вбачається два окремих об`єкти нерухомого майна, у зв`язку з цим просить суд в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на: частину квартири під АДРЕСА_1 ; транспортного засобу Хонда, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на: квартири під АДРЕСА_1 ; транспортного засобу Хонда, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; встановити факт, що має юридичне значення, а саме проживання однією ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з січня 2001 року по 07 вересня 2006 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку площею 0,1129 га, кадастровий номер 3221082201:01:001:0013, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на земельної ділянки, площею 0,1129 га, кадастровий номер 3221082201:01:001:0013, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; житлового будинку з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на земельної ділянки, площею 0,1129 га, кадастровий номер 3221082201:01:001:0013, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; житлового будинку з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку № 2955 від 13.08.2016 року, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Бабенко В.М.; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3221082201:001:0013) № 2956 від 13.08.2016 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Бабенко В.М.; витребувати із незаконного володіння на користь ОСОБА_2 від ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,1129 кадастровий номер 3221082201:01:001:0013, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; житлового будинку з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

18.04.2018 року від представника позивача за зустрічним позовом адвоката Сибірцевої О.С. надійшли заперечення на відповідь на відзив. (а.с. 149-155 т. 3) в яких посилалася на те, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між сторонами.

10.08.2018 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Бороденка О.А. надійшла заява про залучення третьої особи АТ «Кристалбанк».

Ухвалою від 10.08.2018 року з занесенням до протоколу судового засідання залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи: АТ «Кристалбанк» (а.с. 204-205 т.3)

В серпні 2018 року ОСОБА_1 через адвоката Бороденка О.А. подала заяву про зміну предмету позову (а.с.231-231б т.3). В обгрунтування позову вказує, що під час перебування в шлюбі з відповідачем, нею була придбана квартира АДРЕСА_1 . Квартира була придбана частково за рахунок кредитних коштів, отриманих в ПАТ «Інг Банк Україна» згідно договору іпотечного кредиту від 03.05.2007 року.

Відповідно до довідки ПАТ «Інг Банк Україна» від 08.08.2018 вих. № 1856 заборгованість за договором іпотечного кредиту від 03.05.2007 р. перед ПТ «Інг Банк Україна» 13 липня 2018 року була переуступлена АТ «КРИСТАЛБАНК» згідно договору відступлення права вимоги № 2 від 13.07.2018 року.

За період з 28 вересня 2012 року по 12 липня 2018 року позивачем за договором іпотечного кредиту від 03.05.2007 року було сплачено: за основною сумою по кредиту 17789 доларів США; за відсотками за користування кредитом - 11984,56 доларів США; за основною сумою по кредиту - 571 492,34 грн., за відсотками за користування кредитом - 339 329,94 грн.

Зазначає, що після розірвання шлюбу позивачем за договором іпотечного кредиту від 03.05.2007 року було сплачено 29772,45 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27.08.2018 становить 829162,73 грн. та 910 822,28 грн., а всього - 1739985 грн.

Згідно вищезазначеної довідки ПАТ «Інг Банк Україна» від 08.08.2018 вих. № 1856 заборгованість за договором іпотечного кредиту від 03.05.2007 станом на 13 липня 2018 р. становить: за основною сумою кредиту - 904 868,08 грн., за нарахованими відсотками 2379,93 грн.

Просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 869992,50 грн., що складає 50 % коштів, сплачених ОСОБА_1 в період з 28 вересня 2012 року по 12 липня 2018 року (після розірвання шлюбу) за договором іпотечного кредиту від 03.05.2007 р.

06.09.2018 року від приватного нотаріуса В.М. Бабенко надійшли до суду витребувані докази.

Ухвалою від 28.08.2018 року витребувано докази у АТ «Кристалбанк».

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.12.2018 року відмовлено у прийнятті та повернуто ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 подану апеляційну скаргу на ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 21.04.2016 року.

11.12.2018 року справа повернулася з апеляційної інстанції.

26.11.2018 р. до суду з АТ «Кристалбанк» надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою від 15.07.2019 року по справі призначена судова будівельно-технічна експертиза та провадження по справі зупинено.

04.02.2020 року до суду надійшов висновок еспертизи.

05.02.2020 року провадження відновлено.

15.07.2020 року зупинено провадження по справі до вступу правонаступників померлої ОСОБА_4 .

Ухвалою від 23.04.2021 року відновлено провадження по справі.

Ухвалою від 14.07.2021 року витребувано спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_4 .

Ухвалою від 21.07.2021 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

09.08.2021 року надійшла копія спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_4 .

Ухвалою від 11.01.2021 року ОСОБА_7 залучено в якості відповідача до участі у справі як правонаступника померлої ОСОБА_4 (а.с. 48-49 т.5)

Ухвалою від 30.09.2022 року зупинено провадження по справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 .

Ухвалою від 09.08.2023 року відновлено провадження по справі.

Ухвалою від 21.09.2023 року з занесенням до протоколу судового засідання за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом адвоката Сібірцевої О.С. залучено до участі в розгляді справи в якості відповідача ОСОБА_3 , як спадкоємця ОСОБА_7

20.10.2022 року до суду надійшов витяг з спадкового реєстру щодо наявності\відсутності спадкової справи до майна померлого ОСОБА_7 .

Ухвалою від 25.10.2023 року витребувано копію спадкової справи стосовно майна померлого ОСОБА_7

22.11.2023 року до суду надійшла копія спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_7 , з якої убачається, що спадкоємцем померлого є ОСОБА_3 , який судом уже залучений до участі в розгляді справи 21.09.2022 року в якості відповідача, як правонаступник ОСОБА_7 .

По справі неодноразово оголошувалися перерви з об`єктивних причин.

07.02.2024 року по справі закрито підготовче судове засідання.

В судових засіданнях представник позивача ОСОБА_1 за первісним позовом позовні вимоги підтримував відповідно до заяви про зміну предмета позову та просив задовольнити. Проти зустрічного позову заперечував та просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 за первісним позовом з представником в судових засіданнях первісний позов визнали частково, заперечували проти стягнення коштів . Зустрічні позовні вимоги підтримували та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 , а ні в підготовчі судові засідання, а ні в судові засідання не з`являвся, про розгляд справи повідомлявся належним чином за адресою місця реєстрації, проте поверталися конверти з відміткою, що «адресат відсутній за вказаною адресою», суд вважає за можливе провести розгляд справи без його участі.

Треті особи також в судові засідання не з`являлися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі третіх осіб.

Вислухавши пояснення представників сторін, відповідача, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.

Предметом спору між сторонами є квартира АДРЕСА_1 , автомобіль Хонда, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; земельна ділянка площею 0,1129 га, кадастровий номер 3221082201:01:001:0013, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Отже, ознаками фактичної сім`ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою є: спільне проживання чоловіка і жінки; спільний побут; взаємні права і обов`язки.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.

Відповідно до статті 315 ЦПК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку позовного провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

ОСОБА_2 доводив суду факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2001 року по вересень 2006 року.

Спільне проживання, спільний побут та усталені відносини притаманні сім`ї ОСОБА_2 доводив суду фотознімками (а.с. 166-169 т.2; а.с. 128-129 т.3) Показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_2 . суду пояснювала, що із ОСОБА_1 познайомилася, коли син привів її жити до них в квартиру та представив її своєю дівчиною. Син з ОСОБА_10 проживали разом із нею з 2000 до 2004 рік, як одна сім`я. Разом придбавали однокімнатну квартиру, трикімнатну квартиру та будинок в селі. Син працював, заробляв, вкладав у ремонти та майно.

З квітня 2004 року по квітень 2005 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 жили на два міста, оскільки ОСОБА_10 поїхала працювати в м.Київ, а потім і ОСОБА_11 знайшов роботи в м.Києві і вони стали проживати разом.

Свідок ОСОБА_8 , двоюрідний брат позивача за зустрічним позовом, суду повідомив, що з ОСОБА_10 познайомився у тітки ОСОБА_5 , в гостях, де відповідач представив позивачку, як свою дівчину з якою став проживати. Також свідок пояснив, що ОСОБА_2 робив ремонт в квартирі ОСОБА_10 у м.Дніпро, а після переїзду у м.Київ сім`я придбала квартиру та дім.

Наявність спільного бюджету, спільних прав та обов`язків відповідачем підтверджено копіями: кредитного договору № 204/04-03 від 16.01.2003 р.(а.с. 170-171, т.2); договору застави № 204/04-03/1 (а.с. 172-173 т.2); прибуткового касового ордеру № 781680 від 19.01.2004 р. (а.с. 174 т.2); прибуткового касового ордеру від 16.12.2003 (а.с. 175 т.2); та допитаними в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Як убачається з матеріалів справи 06.09.2006 року на ім`я ОСОБА_1 придбано житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_4 . (а.с.215-217 т.3)

Як убачається з п.12 вищевказаного договору купівлі-продажу - покупець згідно п.4 ст.334 ЦК України набуває право власності на жилий будинок з моменту державної реєстрації цього договору. (а.с.216 т.3). Реєстрація домоволодіння здійснена Бородянським бюро технічної інвентаризації 08.09.2006 року.

08.09.2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.6 т.1), який розірвано відповідно до рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28.09.2012 р. (а.с.7 т.1) Отже, право власності на житловий будинок набуте у період шлюбу. Представник відповідача за зустрічним позовом доводив суду, що спірний будинок є особистою власністю Лагуновської, однак вказані доводи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 14.02.2018 у справі № 129/2115/15-ц, зазначив, що при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

При ухваленні рішення суд враховує, що позивач і відповідач вели спільно господарство на час придбання спірного домоволодіння, зокрема спільно проживали в одному житловому приміщенні та мали спільний побут .

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Належність майна до спільної сумісної власності такого подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною їх участю коштами або працею в його набутті, доведенням якого має бути спростована презумпція особистої приватної власності на це майно одного з подружжя, на якого таке право власності зареєстроване.

Обов`язок доведення вказаних обставин покладений на особу, що заявила ці вимоги.

Відповідно до правового висновку, що міститься в Постанові Верховного суду від 08.06.2016 по справі № 6-2253цс15, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. 23 постанови Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Суд визнає спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та він підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частині за кожним, оскільки позивачем за зустрічним позовом надано належні та допустимі докази на підтвердження спільного проживання разом з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, а також враховуючи, що даний спірний об`єкт зареєстровано в день реєстрації шлюбу сторін.

Верховний Суд у постанові ВП ВС від 23.01.2024 року № 523/14489/15-ц (14-22цс20) зазначив, що задоволення позовної вимоги про встановлення факту однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковим, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обгрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи. Враховуючи позицію Верховного Суду суд в мотивувальній частині виклав обставини щодо спільного проживання сторін на момент придбання спірного будинку, а у задоволенні вимоги про встановлення факту однією сім`єю без реєстрації шлюбу відмовляє.

Також суд відмовляє і в задоволенні позовних вимог про визнання вищевказаного житлового будинку спільною сумісною власністю, оскільки його судом визнано спільною сумісною власністю в мотивувальній частині, вимога про визнання об`єкта спільною сумісною власністю не відноситься до вимог, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя.

Як убачається з матеріалів справи 08.08.2007 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , продаж вчинено за 850 000 грн. Квартира придбана в період шлюбу, разом з тим за кредитні кошти, частина яких сплачена ОСОБА_1 після розірвання шлюбу. (а.с. 14 т.1)

Також між ОСОБА_1 та АБ «Інг Банк Україна» укладено іпотечний договір за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 160 000 доларів США, предметом іпотеки за яким є вищевказана квартира. (а.с. 15-16 т.1)

Як убачається зі змісту заяви про зміну предмету позову позивач ОСОБА_1 не заперечувала проти поділу спірної квартири між нею та ОСОБА_2 , а тому у суду є всі підстави для її поділу між сторонами по за кожним. При цьому з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на час постановлення рішення спірна квартира не перебуває в іпотеці у третіх осіб. (а.с.241-242 т.5)

Разом з тим, при поділі майна також враховуються борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до довідки ПАТ «Інг Банк Україна» від 08.08.2018 вих. № 1856 заборгованість за договором іпотечного кредиту від 03.05.2007 р. перед ПТ «Інг Банк Україна» 13 липня 2018 року була переуступлена АТ «КРИСТАЛБАНК» згідно договору відступлення права вимоги № 2 від 13.07.2018 року.

За період з 28 вересня 2012 року по 12 липня 2018 року позивачем за договором іпотечного кредиту від 03.05.2007 року було сплачено: за основною сумою по кредиту 17789 доларів США; за відсотками за користування кредитом - 11984,56 доларів США; за основною сумою по кредиту - 571 492,34 грн., за відсотками за користування кредитом - 339 329,94 грн. (а.с.232 т.3) Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що саме ним погашався кредит укладений на ім`я ОСОБА_1 .

Отже, після розірвання шлюбу позивачем ОСОБА_1 за договором іпотечного кредиту від 03.05.2007 року було сплачено 29772,45 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27.08.2018 становить 829162,73 грн. та 910 822,28 грн., а всього - 1739985 грн., вказаний розмір не спростовано відповідачем за первісним позовом, а тому враховуючи те, що квартира поділена судом між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у суду є всі підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 869992,50 грн., що складає 50 % коштів сплачених ОСОБА_1 в період з 28 вересня 2012 року по 12 липня 2018 року за договором іпотечного кредиту від 03.05.2007 року. Отже, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Також як убачається з матеріалів справи автомобіль Хонда д.н. НОМЕР_1 , 16.12.2008 року який зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 126 т.1) придбаний в період шлюбу між подружжям ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , доказів того, що вказаний автомобіль є особистою власністю ОСОБА_1 суду не надано, а тому у суду також є всі підстави для його поділу між сторонами по частині за кожним, в межах заявленого зустрічного позову.

Стосовно земельної ділянки площею 0,1129 га, кадастровий номер 3221082201:01:001:0013, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_4 суд доходить до наступного висновку.

Так дійсно, судом встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_4 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та підлягає поділу по за кожним.

Разом з тим, 13.08.2016 року ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що відчужується за даним договором, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області. (а.с. 234а-235а т. 2) В спірному договорі купівлі-продажу вказано, що житловий будинок, що відчужується, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого Бородянською районною державною нотаріальною конторою Київської області, 06.09.2006 року за реєстровим № 1-5795, зареєстрованого Бородянським бюро технічної інвентаризації 08.09.2006 року, реєстраційний номер 9674085. (а.с. 234б).

Також 13.08.2016 року ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (мама ОСОБА_1 ) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки 0,1129 га, кадастровий номер 3221082201:01:001:0013 цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності приватна, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Як убачається з вказаного договору ця земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ № 505538, виданого Новозаліською сільською радою Бородянського району, Київської області, 25.11.2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010993901921. (а.с. 233а-234а т. 2)

Враховуючи те, що земельна ділянка була передана ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ № 505538, виданого Новозаліською сільською радою Бородянського району, Київської області, 25.11.2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010993901921 вона не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя.

Земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці розташовані будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди, відповідно до ст.120 ЗК України. (Постанова Верховного Суду по справі № 61-7849св23 від 18.10.2023 року).

Згідно зі ст.120 ЗК України,у разів набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.3 ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Реєстрація житлового будинку на ім`я ОСОБА_1 мала місце в день реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , згода на відчуження останнім не надавалася, а тому договір купівлі-продажу спільного сумісного майна подружжя, як житлового будинку з надвірними будівлями, так і земельної ділянки на якій він розташований, укладений без згоди іншого з подружжя, є недійсним в цілому.

Проте, суд не визнає вищевказані договори недійсними, оскільки позивачем також заявлено віндикаційний позов, а тому захист прав позивача за зустрічним позовом підлягає захисту шляхом задоволення віндикаційного позову.

Як убачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с.10 т.5) Спадкоємцем першої черги за законом після її смерті є її чоловік ОСОБА_7 (а.с.36-37 т.5), який за життя не оформив спадщину на спірну земельну ділянку та житловий будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 (а.с. 167 т.5). Спадкоємцем першої черги за законом після його смерті є його син ОСОБА_3 (рідний брат ОСОБА_1 )

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкоємця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має прав прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. (ч.3 ст.1296 ЦК України).

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст.1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу).

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Разом з тим, як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , та земельна ділянка площею 0,1129 га для будівництва та обслуговування житловго будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) зареєстровані на ім`я ОСОБА_4 (а.с. 243-246 т.5) Спадкоємці на своє ім`я вказані об`єкти не перереєстрували.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач),власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом.

Згідно положення статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Відповідачем ОСОБА_1 не доведено доцільність укладення договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки з мамою ОСОБА_4 13.08.2016, яка у вказаний будинок навіть не вселялася, протилежне судом не встановлено, при тому, що сама ОСОБА_1 в квітні 2016 року уже ініціювала спір про поділ майна подружжя .

Згідно з п. 16 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» від 01 липня 2015 року набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння (стаття 388 ЦК). Набувач визнається недобросовісним, коли він знав чи повинен був знати про неправомірність свого володіння (стаття 390 ЦК).

Пунктами 23, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" визначено, що відповідно до статті 387 ЦК та частини 3 статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Під час розгляду такого позову відповідач згідно зі статтею 388 ЦК має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Беручи до уваги такі чинники як справедливість і розумність в рамках застосування принципу верховенства права, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази кожен окремо та у їх сукупності, на підставі вказаних норм закону, встановлених фактів, суд дійшов висновку, про задоволення також вимог в частині витребування із незаконного володіння на користь ОСОБА_2 від ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,1129 га, кадастровий номер 3221082201:01:001:0013, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_4 та житлового будинку з надвірними будівлями за вказаною адресою.

З огляду на викладене, суд задовольняє в повному обсязі первісний позов та частково задовольняє зустрічні позові вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83,209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «ІНГ Банк Україна», Акціонерне товариство «Кристалбанк», про поділ майна подружжя, стягнення коштів - задовольнити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «ІНГ Банк Україна», Акціонерне товариство «Кристалбанк», про поділ майна подружжя, встановлення факту проживання, визнання недійсним правочину, витребування майна - задовольнити частково.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири під АДРЕСА_1 ; частину транспортного засобу Honda CR-V, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2354, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , видане територіальним сервісним центром № 8041 міста Києва; домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири під АДРЕСА_1 ; частину транспортного засобу Honda CR-V, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2354, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , видане територіальним сервісним центром № 8041 міста Києва; домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Витребувати із незаконного володіння на користь ОСОБА_2 від ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , домоволодіння (земельної ділянки - кадастровий номер 3221082201:01:001:0013, що розташована за адресою АДРЕСА_4 , земельна ділянка НОМЕР_3 ; житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) 869 992 (вісімсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 50 коп.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Сторони:

Позивач за первісним позовом - відповідач за зустріним позовом - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ).

Відповідач за первісним позовом - позивач за зустріним позовом - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.05.2024 року.

Суддя Н.О. Яценко