Ухвала

від 29.04.2024 по справі 185/1396/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/828/24 Справа № 185/1396/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року у кримінальному провадженні № 12024041370000214 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Павлоград Дніпропетровської області, освіта вища, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_7

в режимі відеоконференції

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_8

В С Т А Н О В И Л А :

За ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 08 травня 2024 року, залишивши без змін раніше визначений розмір застави у розмірі 211 960 гривень та обсяг обов`язків, пов`язаних з її внесенням.

Слідчий суддя дійшов висновку про продовження існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Також слідчий суддя вважав, вважав, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим не може бути застосованим відносно підозрюваного ОСОБА_6 .

В апеляції:

- захисник ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та обрати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або у випадку продовження строку тримання під вартою, зменшити розмір застави.

Обґрунтувати апеляційні вимоги вказує, що підозра ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України не є обґрунтованою, а той час, як дії останнього мали кваліфікуватися за ч. 1 ст. 309 КК України.

Захисник також вказує на недоведеність ризиків незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 раніше не судимий, інші повідомлення про підозру в нього відсутні.

Крім цього зазначає, що прокурор не довів, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, на які послався прокурор.

Заслухавши підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , були належним чином досліджені обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку даного запобіжного заходу, та обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування підозрюваного під вартою.

При продовженні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою враховано, що ОСОБА_6 не працює, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, а тому останній, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому у разі доведення провини, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення

Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, враховується введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Отже, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування ОСОБА_6 під вартою, та більш м`які запобіжні заходи, зокрема у вигляді домашнього арешту, як на це вказує захисник, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, є найбільш прийнятним за наявних умов.

Оцінюючи вищевказаніобставини,колегія суддівтакож приймаєдо увагипрактику ЄСПЛ,зокрема,тяжкістьобвинувачення неє самостійноюпідставою дляутримання особипід вартою,проте такеобвинувачення усукупності зіншими обставинамизбільшує ризиквтечі настільки,що йогонеможливо відвернути,не взявшиособу підварту.У справі«Ілійков протиБолгарії» №33977/96від 26липня 2001року ЄСПЛзазначив,що «суворістьпередбаченого покаранняє суттєвимелементом приоцінюванні ризиківпереховування абоповторного вчиненнязлочинів».

Даний висновок також не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Доводи апеляційної скарги захисника стосовно того, що дії ОСОБА_6 мали кваліфікуватися за ч. 1 ст. 309 КК України не є слушними, оскільки фактично зводяться до оцінки доказів та вирішення питань доведеності чи недоведеності вини підозрюваного в інкримінованому злочині, які вирішуються судом першої інстанції при ухваленні вироку, і на даному етапі кримінального провадження ці питання не розглядаються.

Слід також зазначити, що визначена підозрюваному ОСОБА_6 застава у сумі 211 960 гривень, в повній мірі відповідає нормам кримінального процесуального закону та фактичним обставинам кримінального провадження і є достатнім та необхідним для запобігання визначеного судом ризику та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, вимоги захисника щодо зменшення розміру застави для підозрюваного ОСОБА_6 , з огляду на наведені вище обставини, не є переконливими.

З огляду на викладене, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що не підлягає скасуванню, а тому, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року у кримінальному провадженні № 12024041370000214 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4