Постанова

від 29.04.2024 по справі 279/528/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №279/528/23 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н.Я.

Категорія 76 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Бузган А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/528/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» проскасування акта про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Барановський Ігор Іванович

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 жовтня 2023 року,ухвалене підголовуванням суддіВолкової Н.Я.

встановив:

У січні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом №1 за формою Н-1, затверджений директором ДП «Лугинське лісове господарство» 07.11.2012 року.

На обґрунтування позовних вимог вказував, що 06 жовтня 2012 року під час виконання посадових обов`язків у ДП «Луганське лісове господарство» отримав виробничу травму. По даній події проведено спеціальне службове розслідування та складено акт за формою Н-1 від 01.11.2012 року (далі Акт Н-1). Не заперечуючи вказані в Акті Н-1 описання подій, за яких стався нещасний випадок, небезпечної дії потерпілого при виконанні робіт, виду події, що призвела до травмування потерпілого, позивач не згодний з найменуванням нормативно-правового акта з охорони праці, порушення вимог якого ним призвело до настання нещасного випадку, а також не згодний з відсутністю в Акті Н-1 зазначеної причини нещасного випадку.

Комісією по розслідуванню нещасного випадку, Актом Н-1, постановами Житомирського апеляційного суду у справах №281/600/18 від 23.01.2019 року, №281/833/19 від 02.11.2020 року встановлено, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді майстра лісу Повчанського лісництва Державного підприємства «Луганське лісове господарство», 06.10.2012 року, виконуючи свої трудові обов`язки за професією лісоруб (вальник лісу) VI розряду, під час здійснення суцільної санітарної рубки в кварталі 48 в 28 Повчанського лісництва, спилив дерево діаметром 16 см. Дерево впало на землю, але вершина була вигнута і зачеплена за дерево, яке росло неподалік. Не звільнивши вигнуте та зачеплене звалене дерево, ОСОБА_1 почав обрізати гілля поваленого дерева, частина гіляки спружинила і вдарила ОСОБА_1 в ногу, в результаті чого він отримав травму. Причиною нещасного випадку є невиконання ОСОБА_1 вимог п. 3.31 Інструкції № 5 по охороні праці для вальників лісу і лісорубів - помічників вальника (далі - Інструкція № 5); вид події: падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи грунтів тощо.

Позивач вказує, що після приземлення верхівка поваленого дерева була вигнутою, притиснутою (зачепленою) до іншого дерева, його приверхівкова частина стовбура і деякі гілки перебували у напруженому стані, мали запас енергії, щоб різко змінювати своє положення від поштовху, удару, звільнення від притиснутої деревини, розгойдування, обрізання. Все це було ознаками того, що повалене дерево нестійко лежало на землі і являлось небезпечним деревом відповідно до абз. 26 п. 1.2, п. 15.1.23 Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості (далі - Правила).

Нещасний випадок стався під час обрубування (обрізання) гілок поваленого дерева з вигнутою та зчепленою вершиною, нестійко лежачого на землі, які при звільненні від свого стовбура або від притискуючих їх частин іншого дерева приходили в швидкий некерований рух, позбувшись при цьому свого напруженого стану (п. 15.1.23 Правил).

Видом події, що призвела до настання нещасного випадку, був удар гілки дерева в ногу ОСОБА_1 при її швидкому некерованому русі, в який вона раптово прийшла після її обрізання, до цього перебуваючи в напруженому стані від притиснення до землі та/або до іншого дерева.

У п. 7 Акта Н-1, п. 4 Акта Н-5 не зазначена причина настання нещасного випадку, що є порушенням п. 3 примітки дод. 3 до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 №1232 (далі - Порядок).

Вказано тільки пункт і найменування нормативного акту з охорони праці, вимоги якого порушені - це п. 3.31 Інструкції №5, який вказує на порядок (спосіб) стягування завислих дерев.

Комісія при розслідуванні не врахувала, що відповідно до абз. 26 п. 1.2, п. 15.2.3, п.п. 15.3.48 - 15.3.52 Правил, зависле дерево - це небезпечне, неприземлене дерево, що після відокремлення від своєї кореневої системи або вивернення з корінням не впало на землю, не приземлилося, а при падінні зависло (уперлося) на іншому стоячому дереві (підтримуючому дереві). У разі зависання дерева робота в небезпечній зоні повинна бути призупинена до приземлення завислого дерева. Зняти зависле дерево, це означає приземлити його, положити на землю. Дерево, що лежить на землі, зрозуміло, приземлювати не треба і не можливо при цьому вважати його завислим.

У п.п. 6, 7 Акта Н-1, п.п.3,4 Акта Н-5 не вказується, а по їх змісту неможливо зрозуміти, в який спосіб стягувалось звалене дерево, чим визначалося порушення п. 3.31 Інструкції №5, яким чином це призвело до травмування потерпілого під час робіт на лежачому на землі дереві.

При умові відсутності в Акті Н-1, в Акті Н-5 зазначеної причини нещасного випадку, виходячи виключно із вказаних в Акті Н-1 подій, за яких стався нещасний випадок; небезпечної дії потерпілого при виконанні робіт; виду події, що призвела до травмування; змісту п. 3.31 Інструкції № 5, причина нещасного випадку формулюється такою: «При обрізанні гілля поваленого, нестійко лежачого на землі дерева майстер лісу ОСОБА_1 , виконуючи свої трудові обов`язки вальника лісу VI розряду, отримав травму від удару гілки в ногу тому, що перед цим він стягнув це дерево, завислим на іншому дереві, способом відмінним від вказаного в п. 3.31 Інструкції № 5, чим порушив його».

Зазначена в п.7 Акта Н-1 причина нещасного випадку є помилковою, такою в дійсності не являється, виходячи з наступного.

По-перше, в описанні обставин нещасного випадку (п. 6 Акта Н-1), у протоколі огляду місця події (дод. З до Акта Н-5), у поясненнях потерпілого та свідків (дод. 5 до Акта Н-5) відсутня будь-яка інформація, згадка про наявність на місці події завислого дерева, при наявності у документах розслідування достатніх відомостей, що дерево впало на землю, потерпілий обрубував гілля лежачого на землі дерева з вигнутою та зацепленою вершиною.

По-друге, у матеріалах розслідування не вказується: яким способом стягувалось зависле дерево і в чому виявилось порушення вимог п. 3.31 Інструкції № 5; яким чином допущені порушення порядку стягування завислого дерева, вказаному в п. 3.31 Інструкції № 5, призвели до падіння дерева на землю з вигнутою та зачепленою вершиною, до обрубування гілля на нестійко лежачому на землі дереві, створення іншої небезпеки і, в результаті, стали причиною нещасного випадку; чи відповідало положення лежачого на землі дерева вимогам безпеки при обрубуванні гілок та сучків, вказаних в Інструкції № 5, а при їх відсутності в Інструкції, вимогам Правил; який причинно-наслідковий зв`язок мало порушення при стягуванні завислого дерева (п. 7 Акта Н-1) з дійсно існуючим порушенням, вказаним у п. 6 Акта Н-1: «Не звільнивши вигнуте та зачеплене звалене дерево ОСОБА_1 почав обрізати гілля поваленого дерева, ...» і чому останнє не було зазначене однією з причин нещасного випадку; на підставі яких даних або з яких міркувань комісія прийшла до висновку, що дерево, до того як впало на землю, було завислим на іншому дереві, і з порушеннями потім стягувалось.

По-третє, вказаний у п. 12 Акта Н-1 захід по усуненню причин нещасного випадку своїм змістом вказує, що дійсною причиною нещасного випадку було обрубування гілля на нестійко лежачому дереві.

По-четверте, п. 3.31 Інструкції №5 визначає тільки порядок стягування завислих дерев. У ньому відсутні вимоги з охорони праці при виконанні інших лісосічних робіт. Цей пункт Інструкції № 5 не забороняє очищати від гілля завислі дерева, з вигнутою та зацепленою вершиною, не вказує на необхідність їх стягування.

По-п`яте, словосполучення «зачеплене дерево» не міститься в Інструкції № 5, у п.п. 1.2, 15.3, 15.4 Правил і не вказує під яким кутом розміщено дерево по відношенню до землі.

Нещасний випадок стався під час виконання майстром лісу ОСОБА_1 робіт за професією «вальник лісу VI розряду», що відповідно відносяться до робіт підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 14, 27 Закону України «Про охорону праці» вальник лісу зобов`язаний знати і виконувати нормативно-правовий акт з охорони праці, яким для нього, у тому числі, являється Інструкція № 5 по охороні праці для вальників лісу і лісорубів - помічників вальника. Згідно п.п. 3-6 Положення про розробку інструкцій з охорони праці (далі - Положення), Інструкція № 5 повинна містити обов`язкові для дотримання самим працівником вимоги з охорони праці при виконанні робіт за професією вальник лісу і розроблятися на основі Правил. Але Інструкція № 5 не містить вимог безпеки при обрубуванні, обрізанні гілок та сучків, які повинні бути розроблені на основі р. 15.4 Правил, що є порушенням п. 3 Положення, п. 1.1 Правил охорони праці, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, факт проходження ОСОБА_1 інструктажу з охорони праці по Інструкції № 5, не свідчить, що він пройшов інструктаж з питань охорони праці при обрубуванні, обрізанні гілок та сучків. Це означає, що при обрізанні гілок та сучків діяла прихована небезпека - небезпека, для запобігання якої відсутні вимоги в Інструкції № 5, відповідно абз. 36 п. 1.2 Правил.

Отже, причиною настання нещасного випадку є неякісне розроблення, недосконалість Інструкції з охорони праці № 5, відповідно до дод. 4 Порядку.

Особою, що допустила при цьому порушення вимог законодавства про охорону праці, є роботодавець (керівник підприємства), який не забезпечив розробку інструкції з охорони праці для вальника лісу відповідно до вимог п.п. 3, 4 Положення, п. 1.1 Правил, чим порушив абз. 10 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», п. 3 розд. IV Положення.

Окрім того, у матеріалах розслідування відсутні: протокол перевірки знань з питань охорони праці ОСОБА_1 від 29.03.2012 року, що зазначений в п. 4 Акта Н-1; документ, що підтверджує трудові обов`язки майстра лісу ОСОБА_1 виконувати роботи за професією вальника лісу VI розряду.

З урахуванням абз. 3 п. 57 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019 року №337, який передбачає, що рішення комісії (спеціальної комісії), зміст акта за формою Н-1 можуть бути оскаржені в судовому порядку потерпілим, членами його сім`ї або уповноваженою ними особою, територіальним органом Пенсійного фонду України, а також іншими органами, установами, підприємствами та організаціями, представники яких брали участь у розслідуванні (спеціальному розслідуванні), позивач просить скасувати Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом №1 за формою Н-1, затверджений директором ДП «Лугинське лісове господарство» 07.11.2012.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із строків позовної давності та відсутності підстав для оскарження акту про нещасний випадок, при цьому не надавши оцінки зазначеним у позовній заяві обставинам.

Згідно з ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, а вимога позивача випливає з порушення його прав на належні, безпечні і здорові умови праці, на встановлення дійсних причин нещасного випадку, а тому до неї не може бути застосовано строк позовної давності.

Стосовно передчасності звернення до суду без висновку комісії у іншому складі, то з цього приводу суди, в тому числі апеляційних інстанцій, зробили свої висновки по справах №281/600/18, №281/833/19. Інші доводи апеляційної скарги ідентичні обґрунтуванню підстав позову.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що на час винесення оспорюваного акту був чинним Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. №1232, який було передбачено, що потерпілий у випадку незгоди із змістом акту формою Н-1 мав право звернутися до Держпраці щодо призначення повторного розслідування нещасного випадку. Вказаним порядком передбачено, що саме рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено у судовому порядку. Таким чиномя, рішення суду першої інстанції є законним і таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Позивач та його представник у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили задовольнити вимоги, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із таких підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 06.10.2012 року під час здійснення суцільної санітарної рубки в кв.48 в.28 Повчанського лісництва ОСОБА_1 , виконуючи свої трудові обов`язки отримав травму ноги, про що було складено акт №1 Форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 07.11.2012, яким було встановлено, що позивачеві заподіяно тілесні ушкодження внаслідок падіння дерева (а.с.12-13).

Згідно з актом №1 форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 07.11.2012 року та протоколом огляду місця, де стався нещасний випадок 06 жовтня 2012 року о 12 год. 00 хв. з ОСОБА_1 , комісія встановила, що 06.10.2012 року прибувши на ділянку кв. 48 в. 28 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали звалювати дерево діаметром 16 см. Дерево впало на землю, але вершина була вигнута і зачепилась за дерево, яке росло неподалік. Не звільнивши вигнуте та зачеплене дерево ОСОБА_1 почав обрізати гілля поваленого дерева, частина якого спружинила і вдарила останнього в ногу, в результаті чого він отримав травму.

Згідно зазначеного акта про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 07.11.2012 року та акта розслідування нещасного випадку, що стався 06 жовтня 2012 року о 12 год. 00 хв. форми Н-5 від 07.11.2012 року причиною нещасного випадку є невиконання ОСОБА_1 вимог п. 3.31 Інструкції з охорони праці №5 «Для звальщиків лісу і лісорубів, помічників звальщика».

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2020 року у справі №281/833/19 позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Лугинське лісове господарство», третя особа, що не заявляє самостійних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Ємільчинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області про скасування актів та створення нової комісії для спеціального розслідування причин та обставин нещасного випадку на виробництві задоволено частково. Зобов`язано Державне підприємство «Лугинське лісове господарство» створити нову комісію для спеціального розслідування причин та обставин нещасного випадку на виробництві, який трапився із ОСОБА_1 06.10.2012 року в Повчанському лісництві за результатами роботи якої скласти нові акти. В частині інших позовних вимог відмовлено (а.с.82-84).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року у справі №281/833/19 скасовано рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2020 року і ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволені позову. При цьому, у даному судовому рішенні суд апеляційної інстанції констатував, що висновок районного суду щодо сумнівів у правильності та повноти актів за формою Н-1 та Н-5 від 07.11.20212 року не відповідають обставинам справи (а.с.85-86).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі №240/5504/21 позов Державного підприємства «Лугинське лісове господарство» до Управління Держпраці у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування припису задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Житомирській області №01 від 22.03.2022 року, яким було зобов`язано ДП «Лугинське лісове господарство» провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався 06.10.2012 з майстром лісу ОСОБА_1 (а.с.96-99).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що безпосередньо право потерпілого на звернення до суду з вимогою про скасування Акту форми Н-1, законодавством, яке підлягає застосуванню до спірного випадку, не передбачено, отже вимога, яка не ґрунтується на правових підставах, є безпідставною, і за таких обставин, задоволенню не підлягає без надання оцінки зазначеним в позовній заяві обставинам.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, крім випадків укладення між працівником та власником або уповноваженим ним органом трудового договору про дистанційну роботу.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» нещасний випадок обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерті.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Згідно зі статтею 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Таким чином, обов`язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а у разі його відмови таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності врегульована Порядком №1232, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 1232 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1232 комісія зобов`язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення, зокрема, обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, а також вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); скласти у п`яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження. У разі, коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов`язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-5.

Згідно із пунктом 38 Порядку спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку.

Зазначена комісія зобов`язана з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов`язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою (пункт 14 Порядку).

Контроль за своєчасністю та об`єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків, згідно пункту 33 Порядку, здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.

Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці у разі відсутності на підприємстві профспілки.

Зазначені органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акту за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку.

Посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов`язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, складання акта за формою Н-5 або Н-1.

Рішення посадової особи органу Держпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису за формою Н-9 зупиняється (пункт 34 Порядку).

Відповідно ж до положень п. 54 Порядку №1232, у разі надходження від потерпілого або члена його сім`ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Держпраці або його територіального органу з метою забезпечення об`єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держпраці, які порушили вимоги цього Порядку.

Отже, у випадку незгоди потерпілого із обставинами та причинами настання нещасного випадку вищевказаним Порядком №1232 було передбачено особливий порядок оскарження висновків комісії та складених за їх наслідками актів Н-5 та Н-1. І саме вже рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку могло бути оскаржено в судовому порядку.

Звертаючись із вказаним позовом, ОСОБА_1 просив скасувати акт про нещасний випадок за формою Н-1, при цьому посилаючись на помилковість зазначення причини нещасного випадку.

Колегія суддів звертає увагу, що саме комісія зі спеціального розслідування, а не суд, має повноваження з`ясовувати обставин та причин нещасного випадку, встановлення за результатами розслідування певних фактів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року у справі № 604/290/19 (провадження № 61-18558св21) зазначено, що «процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, визначається Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, який діяв на час смерті потерпілого при виконанні трудових обов`язків. Отже, за змістом вказаних норм роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов`язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку. Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків (ст.7 Порядку). Згідно із ст.38 Порядку спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених ст. 39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку. Зазначена комісія зобов`язана з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов`язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою (ст.14 Порядку). Контроль за своєчасністю та об`єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків, згідно ст.33 Порядку, здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції. Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці у разі відсутності на підприємстві профспілки. Зазначені органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акту за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку. Посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов`язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, складання акта за формою Н-5 або Н-1. Рішення посадової особи органу Держпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису за формою Н-9 зупиняється (ст.34 Порядку). Отже, зазначені положення Порядку дають підстави дійти висновку, що вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом відноситься до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку. Спеціальна комісія встановлює факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, тобто спеціальна комісія є спеціальним суб`єктом щодо встановлення вказаного факту, рішення якого може бути оскаржено до суду. Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 05 грудня 2019 року у справі №235/5301/16-ц (провадження № 61-7958св18) та від 21 травня 2020 року у справі №186/1053/17 (провадження № 61-45421св18). З огляду на викладене апеляційний суд повинен був відмовити в задоволенні позову саме з тих підстав, що вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, відноситься до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку. Оскільки суд зробив правильний висновок про відмову в позові в частині вимог про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, проте помилився щодо мотивів такої відмови, судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови».

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування акту про нещасний випадок за формою Н-1 та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо застосування до даних правовідносин Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, оскільки цей порядок набув чинності вже після настання та оформлення нещасного випадку, який стався з позивачем на виробництві.

Посилання апелянта на безпідставність застосування судом строків позовної давності є помилковими, оскільки підставою відмови у задоволенні позову була відсутність у законодавстві, яке було чинними на час настання нещасного випадку та складення акту, безпосереднього права потерпілого на звернення до суду з вимогою про скасування акту форми Н-1, а не пропуск ОСОБА_1 строків позовної давності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Барановський Ігор Іванович, залишити без задоволення, а рішення КоростенськогоміськрайонногосудуЖитомирської областівід23жовтня2023року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 травня 2024 року.

Головуючий Судді