Постанова

від 30.04.2024 по справі 202/2883/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 202/2883/22 Номер провадження 22-ц/814/1852/24Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Абрамова П.С., Одринської Т.В.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Аніщенко Катерина Михайлівна, на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - ОСОБА_3 , про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У січні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Сівоздрав Анатолій Анатолійович, подала до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що в провадженні Київського районного суду м. Полтави перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини.

13 червня 2022 року ОСОБА_1 без попередження забрав сина у ОСОБА_2 та з цього часу не дає їй бачитись з дитиною. ОСОБА_1 усіма способами перешкоджає та не дає заявнику спілкуватися з дитиною протягом тривалого часу. Розпорядженням голови адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 25 серпня 2023 року ОСОБА_2 визначено способи у вихованні та спілкуванні з сином, а саме з 12:00 год кожної другої суботи місяця по 17:00 год неділі, з ночівлею дитини з матір`ю без присутності батька; на час осінніх, зимових, весняних канікул встановлено проживання дитини з матір`ю протягом п`яти днів. ОСОБА_1 розпорядження не виконує, перешкоджає спілкуванню. ОСОБА_2 останній раз бачила дитину 10 вересня 2023 року.

Такими діями ОСОБА_1 позбавляє дитину належної опіки і виховання з боку матері, порушує право на їх прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини. Мати, яка проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а батько не має право перешкоджати. Спільне проведення часу матері та її малолітнього сина будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідати їх інтересам.

У зв`язку з викладеним, заявник прохала суд забезпечити зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 щомісячно: кожної другої суботи з 12:00 год до 18:00 год, кожної другої неділі з 12:00 год до 18:00 год, без присутності батька ОСОБА_1 та інших осіб, зобов`язавши останнього передавати малолітню дитину матері, згідно визначеного часу спілкування, з моменту постановлення ухвали суду та до набрання рішенням у справі законної сили.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Забезпечено позов ОСОБА_2 шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 щомісячно: кожної другої суботи з 12:00 год до 18:00 год, кожної другої неділі з 12:00 год до 18:00 год, без присутності батька ОСОБА_1 та інших осіб, зобов`язавши батька дитини ОСОБА_1 , передавати малолітню дитину ОСОБА_4 відповідно до визначеного судом часу спілкування, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2024 року виправлено описку в резолютивній частині ухвали Київського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2024 року, а саме доповнено її адресами місця проживання осіб та РНОКПП сторін справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2024 року не погодився ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохає суд скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2024 року.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, заходи забезпечення позову, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, мають бути скасовані, оскільки забезпечення позову не впливає на подальше виконання рішення суду, а при прийнятті спірної ухвали судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 наголошує, що судом першої інстанції до уваги було взято розпорядження голови адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 25 серпня 2023 року, однак його копія відсутня в матеріалах справи, що свідчить про неналежність та недопустимість такого доказу.

Зауважено, що ОСОБА_2 зловживає наданими їй процесуальними правами, оскільки розглянута заява про забезпечення позову оскаржуваною ухвалою є повторною, а попередня не була задоволена судом.

Судом першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову не було взято до уваги результати психологічного дослідження малолітньої дитини фахівцями комунального закладу «Дніпровський центр соціально-психологічної допомоги», згідно яких, зокрема, було рекомендовано наступні зустрічі з матір`ю проводити у присутності батька до стабілізації психоемоційного стану дитини.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, заперечує факт вчинення ним перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з малолітньою дитиною.

На думку позивача за первісним позовом, застосування заходів забезпечення позову можуть спровокувати повторну самовільну зміну місця проживання дитини ОСОБА_2 , що не буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Висловлено думку, що доцільним буде забезпечення позову, шляхом зобов`язання відповідача надавати позивачу можливість спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином за місцем проживання батька та у його присутності.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 прохає суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2024 року без змін.

Позивач за зустрічним позовом наголошує, що головним твердженням про забезпечення позову було вчинення перешкод ОСОБА_1 у її спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , а розпорядження голови адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 25 серпня 2023 року було лише єдиною законодавчо встановленою можливістю зустрітися з дитиною.

ОСОБА_2 зазначає, що надане дослідження малолітньої дитини фахівцями комунального закладу «Дніпровський центр соціально-психологічної допомоги» має рекомендаційний характер, його проведення було здійснено за відсутності її згоди, а також, зокрема, на підставі відомостей, які вказав саме ОСОБА_1 .

Зауважено, що у січні 2023 року подавалася заява про забезпечення позову, яка була залишена без задоволення, однак це не позбавляє можливості сторону справи повторно звернутися із заявою про забезпечення позову, враховуючи те, що обставини справи принципово змінилися.

Забезпечення позову є необхідним, щоб запобігти відстороненню дитини від матері, оскільки мати фактично позбавлена будь-якої можливості спілкуватися з дитиною.

ОСОБА_2 вказує на відсутність будь-яких домовленостей із ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання їх спільного сина.

На думку особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу, спільне проведення часу матері та дитини в присутності батька не є співмірним заходом забезпечення позову, оскільки батько має можливість проживати разом з сином, спілкуватися, проводити з ним час щодня без присутності матері, а для матері наразі встановлено можливість побачити дитину лише два дні один раз на місяць, де батько наполягає на проведенні таких зустрічей в його присутності.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

ОСОБА_1 та йогопредставники адвокат Аніщенко К.М. та адвокат Незвіський Д.Я., взявши участь у розгляді справи, вимоги поданої апеляційної скарги підтримали та прохали її задовольнити з підстав, що в ній наведені.

ОСОБА_2 та її представники адвокат Сівоздрав А.А. та адвокат Васильєва Л.М., взявши участь у розгляді справи, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як орган опіки та піклування, прохали розгляд справи здійснювати за їх відсутності, врахувавши інтереси малолітнього ОСОБА_4 .

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, на розгляд справи до Полтавського апеляційного суду не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Позиція суду апеляційної інстанції

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 вказано, що у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері із її малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з матір`ю.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц та від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22.

Зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.

Відповідач за зустрічним позовом не навів в апеляційній скарзі обґрунтованих доводів про те, що зустрічі дитини із матір`ю можуть призвести до негативних наслідків для стану дитини.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20, від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20.

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Отже, враховуючи предмет спору між сторонами справи, беручи до уваги важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу, а також відсутності доказів негативного впливу спілкування матері з сином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду щодо необхідності задоволення поданої ОСОБА_2 заяви про забезпечення позову шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 , що слугуватиме збереженню емоційного контакту матері з дитиною та забезпечить в подальшому правильний психоемоційний характер стосунків матері та дитини до вирішення судового спору по суті, без чого сама можливість вирішення спору по суті на користь матері втрачає сенс з точки зору захисту найкращих інтересів дитини.

Щодо інших доводів апеляційної скарги

Колегія суддів зауважує, що підставою для задоволення поданої ОСОБА_2 заяви про забезпечення позову є наявність конфлікту між батьками малолітнього ОСОБА_4 щодо місця його проживання, який сторони справи без втручання суду не в змозі уладнати, натомість наявність чи відсутність розпорядження органу опіки та піклування щодо визначення способу у вихованні та спілкуванні з дитиною хоча і має доказове значення при розгляді даної справи, але не є обов`язковим та беззаперечним доказом при вирішенні питання про забезпечення позову, оскільки підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка має на меті спровокувати самовільну зміну проживання дитини є припущеннями та висновки суду попередньої інстанції не спростовують.

Також слід зазначити, що надана ОСОБА_1 довідка комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» від 18 вересня 2023 року не береться судом до уваги, оскільки, з огляду на її рекомендаційний характер, вік дитини та тривале проживання малолітнього з батьком, не є беззаперечним фактом негативного впливу матері на свого сина.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20 зазначено, що висновки експертів, які констатують недоліки у психоемоційному характері відносин між дитиною та кимось з її батьків, самі по собі ще не є належним доказом, який виключає будь-яку можливість контакту дитини з нею (ним), оскільки суть забезпечення такого контакту і зводиться до спроби усунути відповідні недоліки. Ці висновки експертів, як і результати реалізації конкретного заходу забезпечення позову, визначеного у цій справі, можуть бути аргументами для вирішення судом відповідного спору по суті з точки зору визначення того, з ким з батьків дитині краще проживати.

З огляду на вимоги поданої ОСОБА_2 заяви про забезпечення позову, а також процесуальна можливість застосування кількох видів забезпечення позову (стаття 150 ЦПК України), колегія суддів не вважає подання даної заяви, що перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції, як її зловживання процесуальними правами.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Наполягаючи на проведенні зустрічей матері із сином за присутності батька, ОСОБА_1 не надав до суду доказів необхідності проведення таких зустрічей за його присутності. Відтак, враховуючи принцип рівності прав та обов`язків батьків, фактичне місце проживання на час розгляду справи ОСОБА_4 з батьком, а також недоведення негативного впливу спілкування з матір`ю на психоемоційний стан сина, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для проведення таких зустрічей за участі батька.

Також надані до суду апеляційної інстанції докази не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а лише підтверджують факт існування тривалого конфлікту між батьками дитини, що пов`язано з розбіжністю поглядів щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 .

Крім того, колегія суддів зауважує, що наполягаючи на проведенні зустрічей ОСОБА_2 з сином ОСОБА_4 за присутності батька, останній прохав суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2024 року у повному обсязі, що в свою чергу суперечить наведеним доводам.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегіясуддів вважаєза необхідневідмовити узадоволенні апеляційноїскарги ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієпредставник -адвокат АніщенкоК.М.,а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2024 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Аніщенко Катерина Михайлівна залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 травня 2024 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді П.С. Абрамов

Т.В. Одринська