Постанова

від 30.04.2024 по справі 202/2883/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 202/2883/22 Номер провадження 22-ц/814/1852/24Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Абрамова П.С., Одринської Т.В.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2024 року в частині відмови в скасуванні заходів забезпечення позову (повний текст судового рішення складено 16 лютого 2024 року) у справіза заявою ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення, долучення доказів, скасування забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст клопотання

У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав до місцевого суду клопотання про скасування (зміну) заходів забезпечення позову, в якому прохав суд змінити спосіб забезпечення позову, визначений ухвалою суду від 06 лютого 2024 року та виключити зі способу забезпечення позову питання часу спілкування ОСОБА_2 з сином Заскалкіним ОСОБА_3 без присутності батька ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що встановлений місцевим судом вид (спосіб) забезпечення позову не в повній мірі відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки ОСОБА_2 під час зустрічей залучає малолітню дитину в конфліктні відносини батьків, що негативно впливає на психологічне здоров`я останнього.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого суду

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2024 року, зокрема, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову, скасування забезпечення позову відмовлено.

Короткий зміст вимоги апеляційної скарги

З ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2024 року в частині відмови в скасуванні заходів забезпечення позову не погодився ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохає суд скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2024 року в частині відмови в зміні заходу забезпечення позову та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про зміну заходів забезпечення позову задовольнити, а саме змінити спосіб забезпечення позову, визначений ухвалою суду від 06 лютого 2024 року та виключити зі способу забезпечення позову питання часу спілкування ОСОБА_2 з сином Заскалкіним ОСОБА_3 без присутності батька ОСОБА_1 .

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Особа, яка подала апеляційну скаргу, наголошує, що ним було подано саме клопотання про зміну заходу забезпечення позову у порядку статті 156 ЦПК України, натомість місцевим судом помилково було зазначено, що діючим законодавством не передбачено таку процесуальну дію як «зміна способу забезпечення позову», у результаті чого судом першої інстанції воно не було розглянуто по суті.

Крім того, вказано, що ним не подавалося клопотання до суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 прохає суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2024 року без змін.

Представник ОСОБА_2 наголошує, що в дійсності стаття 156 ЦПК України передбачає заміну одного заходу забезпечення позову іншим, тобто цивільним процесуальним законодавством передбачено саме заміну, а не зміну заходів забезпечення позову, як зазначає особа, яка подала апеляційну скаргу.

Окремо зазначено, що ОСОБА_1 не навів жодних обставин та не надав належних та допустимих доказів того, що побачення сина та матері повинні відбуватися лише за його особистої присутності.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

ОСОБА_1 та йогопредставники адвокат Аніщенко К.М. та адвокат Незвіський Д.Я., взявши участь у розгляді справи, вимоги поданої апеляційної скарги підтримали та прохали її задовольнити з підстав, що в ній наведені.

ОСОБА_2 та її представник адвокат Сівоздрав А.А., взявши участь у розгляді справи, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, на розгляд справи до Полтавського апеляційного суду не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Позиція суду апеляційної інстанції

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157СК України (стаття 141 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (частина перша статті 153 СК України).

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини друга та третя статті 157 СК України).

Крім того, суть висновків ЄСПЛ у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania, заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8Європейської конвенціїз правлюдини 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється. Відповідно до обставин справи «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» мова не йшла про ситуацію, коли є об`єктивні підстави вважати, що зазначений доступ до дитини явно суперечить її інтересам.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами справи присутній спір щодо визначення місця проживання їх спільного малолітнього сина ОСОБА_4 .

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06 лютого 2024 року було забезпечено позов ОСОБА_2 шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 щомісячно: кожної другої суботи з 12:00 год до 18:00 год, кожної другої неділі з 12:00 год до 18:00 год, без присутності батька ОСОБА_1 та інших осіб, зобов`язавши батька дитини ОСОБА_1 , передавати малолітню дитину ОСОБА_4 відповідно до визначеного судом часу спілкування, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Не погодившись із видом забезпечення позову, ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із клопотанням про зміну заходу забезпечення позову у порядку статті 156 ЦПК України, у якому прохав суд змінити спосіб забезпечення позову, визначений ухвалою суду від 06 лютого 2024 року, та виключити зі способу забезпечення позову питання часу спілкування ОСОБА_2 з сином Заскалкіним ОСОБА_3 без присутності батька ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що встановлений місцевим судом вид (спосіб) забезпечення позову не в повній мірі відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки ОСОБА_2 під час зустрічей залучає малолітню дитину в конфліктні відносини батьків, що негативно впливає на психологічне здоров`я останнього.

На підтвердження вище вказаного до клопотання додано довідку комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» від 18 вересня 2023 року, зокрема, якою рекомендовано наступні зустрічі малолітнього ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 проводити в присутності батька ОСОБА_1 до стабілізації психоемоційного стану дитини.

Відповідно до частин першої-третьої статті 156ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи. За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала.

Тлумачення положень частини першої статті 156ЦПК України свідчить, що ЦПК України передбачає можливість заміни одного заходу забезпечення позову іншим.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 922/1631/18 зазначено, що у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов`язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв`язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи. Тобто саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову.

До подібних висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 638/18499/18.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частиною першою статті 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою-третьою статті 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів зазначає, що надана ОСОБА_1 довідка комунального закладу «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» від 18 вересня 2023 року не береться судом до уваги, оскільки, з огляду на її рекомендаційний характер, вік дитини та тривале проживання малолітнього з батьком, не є беззаперечним фактом негативного впливу матері на свого сина.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20 зазначено, що висновки експертів, які констатують недоліки у психоемоційному характері відносин між дитиною та кимось з її батьків, самі по собі ще не є належним доказом, який виключає будь-яку можливість контакту дитини з нею (ним), оскільки суть забезпечення такого контакту і зводиться до спроби усунути відповідні недоліки. Ці висновки експертів, як і результати реалізації конкретного заходу забезпечення позову, визначеного у цій справі, можуть бути аргументами для вирішення судом відповідного спору по суті з точки зору визначення того, з ким з батьків дитині краще проживати.

Беззаперечно, ОСОБА_1 має право на власний погляд у питанні найкращих інтересів його дитини, але цей погляд не є абсолютним аргументом для визначення суті цих інтересів і не може визначати порядок виконання судом умов статті 89 ЦПК України, тому незгода останнього з оцінкою суду не означає порушення судом принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.

Водночас, оскільки заходи забезпечення позову в силу умов статті 158ЦПК України носять тимчасовий характер, а також можуть змінюватися відповідно до статті 156 ЦПК України, то їх запровадження не означає їх імперативну реалізацію без врахування об`єктивних обставин, зокрема, реальних результатів відповідного спілкування дитини з матір`ю з метою встановлення емоційного контакту та покращення психоемоційного характеру їх відносин. Отже, за наявності ознак невідповідності застосованого заходу забезпечення позову інтересам дитини він може бути змінений або скасований.

З огляду на вище викладене, за відсутності достатніх та достовірних доказів негативного впливу спілкування з матір`ю на психоемоційний стан дитини, враховуючи можливість втрати регулярних особистих стосунків і прямих контактів між ОСОБА_2 та малолітнім ОСОБА_4 , а також принцип рівності прав та обов`язків батьків, колегія суддів вважає, що подане ОСОБА_1 клопотання про зміну заходу забезпечення позову у порядку статті 156 ЦПК України не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає за потрібне наголосити, що питання заміни одного заходу забезпечення позову іншим врегульоване статтею 156 ЦПК України, а питання скасування заходів забезпечення позову статтею 158 ЦПК України, відтак, з огляду на вимоги поданого клопотання та вказівку на його правове регулювання нормами цивільного процесуального законодавства, суд першої інстанції помилково вважав, що ОСОБА_1 подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вище викладені обставини справи, врахувавши помилковість вказівки в оскаржуваному судовому рішенні на вид клопотання, поданого ОСОБА_1 , колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2024 року в частині відмови в скасуванні заходів забезпечення позову скасувати, постановивши у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну заходу забезпечення позову відмовити.

В іншій частині ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2024 року слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції частково задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 фактично відмовляє йому у поданому до місцевого суду клопотанні про заміну заходу забезпечення позову, то підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2024 року в частині відмови в скасуванні заходів забезпечення позову скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну заходу забезпечення позову відмовити.

В іншій частині ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 травня 2024 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді П.С. Абрамов

Т.В. Одринська