Рішення

від 23.05.2024 по справі 202/2883/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №202/2883/22

Провадження № 2/552/52/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2024 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Кумир О.О.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представників відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Соборного району Дніпропетровської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання та за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання посилаючись на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу відповідач перешкоджала йому вільно спілкуватися з сином, брати участь у вихованні дитини. У 2018 році фахівці надали висновок, що у дитини затримка мовного розвитку, а тому потребує занять з логопедом, психологом та дефектологом. Протягом 2018 року відповідач самоусунулась від вирішення даної проблеми, від участі у належному лікуванні та відповідному вихованні сина, який проживав з нею. За домовленістю сторін, з червня 2021 року син став постійно проживати з позивачем, спочатку агресивно відносився до позивача. За 8 місяців дитина змінилась, став вільно висловлюватися, пішла тверда тенденція зростання розвитку дитини. За домовленістю сторін, з весни 2020 року по лютий 2021 року дитина проживала у батьків позивача, проте відповідач лише один раз приїхала до сина, спілкувалась тільки по відеозв`язку. У подальшому син чотири рази спілкувався з матір`ю, перебував у неї тиждень у м. Полтаві та відповідач завжди повертала позивачу сина. Дитина після цих побачень ставала агресивною, намагався образити позичача, бив, що за висновком фахівців свідчить, що ОСОБА_3 налаштовувала дитину проти батька. 28.05.2022 року ОСОБА_3 не попередивши позивача забрала дитину до м. Полтави. Відповідач такими діями зламала узгоджену систему навчання сина, почала знову негативно впливати на психіку дитини, налаштовувати сина. Така поведінка відповідача та її ставлення до дитини має аморальний характер, не відповідає найкращим інтересам дитини, може зашкодити його нормальному вихованню та розвитку. Позивачем створені всі належні умови для проживання сина, його оздоровлення та розвитку. Дитина бажає проживати з батьком. Просив позовні вимоги задовольнити, визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком. Стягнути з ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання дитини у розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_3 звернулась в Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини посилаючись на те, що сторони мають сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27.07.2017 року з ОСОБА_1 на її користь на утримання дитини стягнуто аліменти у розмірі частини його заробітку. Фактично після реєстрації шлюбу сторони проживали окремо. Після народження дитини відповідач ОСОБА_1 категорично відмовився забирати її з дитиною у м. Краматорськ, Донецької області за місцем його роботи. Відповідач надав згоду на реєстрацію дитини за її місцем проживання у квартирі, що належить їй на праві власності. 05.11.2016 року відповідач повідомив, що у нього є інша жінка та більше до неї з сином не приїздив, ініціатором зустрічей з дитиною були батьки ОСОБА_1 . Вона ніколи не перешкоджала батьку сина чи його родичам бачитись з дитиною, приймати участь у вихованні. За ініціативою своїх батьків, у 2017 році відповідач звернувся до органу опіки та рішенням Київської районної у м. Полтаві ради йому встановлено час для спілкування з сином - один раз на тиждень з 12.00 до 18.00 у присутності матері. У подальшому, рішенням виконкому змінено час для спілкування з дитиною, а саме один раз на тиждень з 12.00 до 17.00 за попередньою домовленість без присутності матері. Відповідач ОСОБА_1 не виконував і це рішення, до сина приїжджали його батьки, які гарно ставились до дитини, за її згодою забирати сина на вихідні, свята. Також вона надавала згоду на відпочинок сина з батьком за кордоном. До 2021 року жодних конфліктів між сторонами щодо виховання дитини не було, проте з цього року відповідач ОСОБА_1 повідомив, що вирішив, що син буде проживати саме з ним, з чим вона категорично не погодилась. У червні 2021 року відповідач попросив дозволу провести відпустку з дитиною, виїхати на відпочинок за кордон, а потім ще залишити сина на місяць, щоб він провів цей час з дідом та бабою. Після численних перемовин, обіцянок про повернення дитини, відповідач ОСОБА_1 21.11.2021 року привіз сина до Полтави, а 27.11.2021 року приїхав за сином акцентуючи уваги, що якщо вона не надасть дитину, то ніколи вже його не побачить. Після повернення нею ОСОБА_1 аліментів за грудень 2021 року, останній 18.12.2021 року повернув сина, а 20.12.2021 року забрав на Новорічні свята до 06 січня 2022 року. Потім нею надавався дозвіл на відпочинок дитини з батьком за кордоном до 10.02.2022 року. За повідомленням ОСОБА_1 , вона може забрати дитину з Краматорська 26.02.2022 року, оскільки у нього не було наміру приїздити до Полтави. 24.02.2022 року відповідача з сином у м. Краматорську не було, дитину він відвіз до своїх батьків, де він перебував до початку квітня 2022 року. Позивач прикладала багато зусиль для повернення сина, проте відповідач дитину не віддавав, інколи дозволяв говорити по телефону. З дозволу відповідача, 22.05.2022 року вона побачилась з дитиною, який просив його забрати, говорив, що хоче проживати з нею. Вона з сином виїхали до м. Полтави, про що повідомили відповідача. 13.06.2022 року ОСОБА_1 викрав сина з дитячого садку Центр розвитку «Перлина», спричинивши вихователю тілесні ушкодження. По даному факту відкрито кримінальне провадження. Позивачем забезпечено для дитини всі належні умови для проживання та виховання, матеріального утримання, духовного, культурного, соціального розвитку. Просила визначити місце проживання сина з нею.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2022 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 202/2883/22 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_6 до відповідача ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Краматорської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання та цивільну справу № 202/4187/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у місті Полтаві ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Соборної районної у м.Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини. Об`єднаній цивільній справі присвоїти номер справи № 202/2883/22 провадження № 2/202/1552/2022.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_6 , до відповідача ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Краматорської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у місті Полтаві ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини, за підсудністю передано до Київського районного суду м. Полтави.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2022 року залишена без змін.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2022 року справа прийнята до провадження, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25 січня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 про забезпечення позову.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28.02.2023 року замінено неналежну третю особу Службу у справах дітей Краматорської міської ради на Адміністрацію Соборного району Дніпровської міської ради, зобов`язано Адміністрацію Соборного району Дніпровської міської ради надати суду висновок щодо розв`язання спору між сторонами - визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у підготовчому засіданні оголошено перерву.

Ухвалами суду від 07 червня 2023 року зобов`язано службу у справах дітей Київської районної у м. Полтаві ради надати суду висновок щодо розв`язання спору між сторонами - визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду.

Ухвалою суду від 12.12.2023 року приєднано до матеріалів справи доказ, залучено до участі у справі спеціаліста.

Ухвалою суду від 06 лютого 2024 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно: кожної другої суботи з 12.00 години до 18.00 години, кожної другої неділі з 12.00 години до 18.00 години, без присутності батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та інших осіб, зобов`язавши батька дитини - ОСОБА_1 , передавати малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до визначеного судом часу спілкування, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2024 року клопотання ОСОБА_3 задоволено, під час розгляду цивільної справи № 202/2883/22 не заслуховувати думку малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову, скасування забезпечення позову відмовлено. Задоволено клопотання ОСОБА_1 про приєднання доказів.

Ухвалою суду від 22 лютого 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зміну заходу забезпечення відмовлено.

У судовому засіданні позивач та відповідач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, підтримав наданий відзив, письмові пояснення. За свого сина буде боротися. Позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Пояснив, що між сторонами була досягнута домовленість щодо визначення місця проживання дитини саме з ним.

Представники ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 , вважають, що відповідачем ОСОБА_3 не надано суду переконливих доказів на підтвердження того, що проживання дитини з батьком буде суперечити найкращому забезпеченню інтересів дитини. Просили задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за недоведеністю.

Відповідач та позивач ОСОБА_3 свої позовні вимоги, відзив, письмові пояснення підтримала, просила позов задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Підтримала наданий відзив та пояснила, що ніколи не надавала згоди на проживання сина з ОСОБА_1 , ніколи не перешкоджала батькові дитини та його родичам зустрічатися з сином на відміну від ОСОБА_1 , який не дає їй бачитися з дитиною, спілкуватися у телефонному режимі, не повідомляє інформацію про його стан здоров`я, місце навчання, таким чином створює всі перешкоди у спілкуванні з дитиною. ОСОБА_1 неодноразово заявляв , що не буде виконувати ні Рішення Адміністрації Соборного району Дніпропетровськох міської ради, ні ухвалу суду, якими встановлено час для її спілкування з малолітнім сином. Останній переховує від неї дитину, налаштовує проти неї. Поведінка ОСОБА_1 не сприяє вирішенню спору між сторонами. Просила задовольнити її позовні вимоги.

Представники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_3 підтримали та просили задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві, письмових поясненнях. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали за безпідставністю. Надали суду пояснення, що відсутні підстави для розлучення малолітньої дитини з матір`ю та визначення місця проживання дитини з батьком, який чинить перепони у спілкуванні матері з сином. Оскільки остання не має можливості спілкуватися з дитиною ні особисто, ні в телефонному режимі, вона та її син втрачають психоемоційний зв`язок, який існував у них.

Представник третьої особи Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради Вавренюк І.І. у судовому засіданні 12 грудня 2023 року пояснила, що підтримує наданий висновок щодо визначення місця проживання малолітньої особи ОСОБА_6 з матір`ю ОСОБА_3 . У послідуючі засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, надала суду заяву про розгляд справи в відсутність третьої особи.

Служба у справах дітей виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради у судове засідання свого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, клопотань про відкладення справи не надходило.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, свідків, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що сторони з 19 вересня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2017 року шлюб розірвано.

Мають сина , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за місцем реєстрації матері , а саме АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради № 168 від 27 червня 2017 року «Про визначення участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » встановлено ОСОБА_1 час для спілкування з малолітнім сином Заскалкіним ОСОБА_7 1 раз на тиждень (субота або неділя) з 12.00 до 18.00 у присутності матері в м. Полтаві.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 липня 2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 24 липня 2017 року до повноліття дитини.

Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на її утримання у розмірі 1/8 частини заробітку ( доходів) щомісячно, починаючи стягнення з 24 липня 2017 року до досягнення дитиною Заскалкіним ОСОБА_7 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради № 138 від 12 червня 2018 року «Про визначення участі батька у вихованні малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » встановлено ОСОБА_1 час для спілкування з малолітнім сином Заскалкіним Тимуром 1 раз на тиждень з 12.00 до 17.00 ( за попередньою домовленістю між батьками ) в м. Полтаві без присутності матері.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У ході розгляду справи, судом установлено, що сторони перебувають у конфлікті, хоча в судовому засіданні заперечували ці обставини. Неприязні відношення між сторонами підтверджуються також і тими обставинами, що ОСОБА_3 неодноразово зверталась з дисциплінарними скаргами відносно ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_9 звертались з заявами щодо кримінального правопорушення вчиненого відносно них ОСОБА_3 , а також такі відносини між сторонами підтверджуються і скріншотами з їх переписки.

Також встановлено та не заперечувалось сторонами, що протягом певного часу, а саме до 2021 року спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини не було.

Навпаки, суд у ході судового розгляду впевнився, що до 2021 року це питання вирішувалось мирним шляхом між сторонами , а саме шляхом взаємних поступків, що і мало бути в даному випадку та було та є в інтересах дитини, його емоційної та психологічної стабільності.

Протягом 2021 року та початку 2022 року ОСОБА_3 надавала ОСОБА_1 нотаріально посвідчені дозволи на тимчасові поїздки сина ОСОБА_6 за межі України, а саме до Домініканської Республіки, Республіки Кіпр, Демократичної Соціалістичної Республіки Шрі-Ланка.

Вирішуючи спільно питання про оздоровлення та відпочинок дитини, сторони діяли перш за все в інтересах свого малолітнього сина, що також підтверджує спільність їх дій в інтересах дитини, а не домовленості щодо проживання сина з одним із них.

Дитина у спірний період була зарахована до декількох дитячих закладів, що розташовані в АДРЕСА_2 , що в свою чергу підтверджує відсутність домовленості між сторонами про визначення сталого місця проживання дитини, а навпаки свідчить, що дитина проживала як з матір`ю так і з батьком, а також перебувала певний час у батьків ОСОБА_1 .

Зазначену обставину суд розцінює, як спільнодію сторін як батьків дитини щодо забезпечення найкращих інтересів їх сина, надання повноцінного спілкування як з матір`ю так і з батькам, а також з їх родичами.

Пояснення допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_10 - матері позивача ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_9 щодо досягнення домовленості між сторонами щодо визначення місця проживання ОСОБА_11 з батьком судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені свідки є близькими родичами та фактично надали пояснення ідентичні позовним вимогам ОСОБА_1 та їх пояснення збігаються з поясненнями останнього.

Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні не здобуто належних доказів, що між сторонами була досягнута домовленість про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком ОСОБА_1 .

Також судом установлено, що 13 червня 2022 року ОСОБА_1 завчасно не попередивши ОСОБА_3 забрав малолітнього ОСОБА_6 з Центру дитячого розвитку «ПЕРЛИНА» м. Полтава та відвіз до свого місця проживання у м. Дніпро.

Позивачем ОСОБА_1 та його представниками в ході судового розгляду не надано жодного належного доказу, що такі дії були узгоджені з матір`ю дитини чи останній було доведено до відома щодо його намірів.

Що стосується посилання позивача ОСОБА_1 щодо ігнорування відповідачем ОСОБА_3 стану здоров`я дитини та рекомендацій лікарів, що надавались у зв`язку з цим, то такі обставини також не знайшли свого підтвердження .

Відповідно до наданої суду медичної документації відносно ОСОБА_6 , станом на 2018 рік, дитина мала затримку мовного розвитку, порушення розвитку в соціально-емоційній сфері, а також встановлено інші діагнози.

Сторонами надано докази, що кожен з них, а також батьки ОСОБА_1 здійснювали всі необхідні міри, заходи для подолання даної проблеми. Дитині проводились огляди відповідними профільними лікарями , надавались рекомендації, хлопчик відвідував заняття спеціалістів, відповідних дитячих закладів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що працює в інклюзивному центрі с. Лозова, Харківської області логопедом- дефектологом. Проводила на індивідуальній основі заняття з Заскалкіним ОСОБА_7 , допомагала у розвитку мовлення. Дитина була замкнута, знервована, боязлива. ОСОБА_7 приводили на заняття батько,дід, баба, прабаба ОСОБА_13 . Всі завдання, що визначались як домашні завдання дитиною виконувались. Як наслідок збільшився словарний запас, наразі у дитини гарна мова, розвиток, інтелект всебічно збагачений знанням. Свідок надала пояснення, що за час занять вона не з`ясовувала де мати дитини, з нею не спілкувалась, взагалі місце знаходження матері нею не було встановлено.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що працює заступником директора навчально-виховної роботи дошкільного підрозділу КЗ «Артільський ліцей» . Заскалкін ОСОБА_7 за заявою батька ОСОБА_1 з червня 2021 року був зарахований до дитячого закладу. Розвиток мовлення дитини не відповідав віку, батькові дитини надано рекомендацію щодо залучення спеціалістів. Заяву про зарахування дитини до садочку від матері не вимагали, можливо цим і був порушений порядок прийняття дитини. Їй відомо, що родичі ОСОБА_1 гарно відгукувались про ОСОБА_3 , говорили, що вона працює в поліції в м. Полтава. На той час дитина проживала у діда з бабою в с. Артільне, Лозівського району, Харківської області .

Таким чином, зазначені особи, які допитані як свідки підтвердили, що дитина тимчасово, не на постійній основі проживала у діда з бабою - батьків ОСОБА_1 , які також в міру своїх можливостей приймали участь у його вихованні та розвитку.

Враховуючи періоди де проживала дитина, кожен зі сторін, а також батьки ОСОБА_1 сприяли якнайшвидшому подоланню встановленого діагнозу, а тому стверджувати, що хтось із батьків самоусунувся від даної проблеми є безпідставним.

Також судом установлено, що 13 червня 2022 року ОСОБА_1 завчасно не попередивши ОСОБА_3 , забрав малолітнього ОСОБА_6 з Центру дитячого розвитку «ПЕРЛИНА» м. Полтава та відвіз до свого місця проживання у м. Дніпро.

Позивачем ОСОБА_1 та його представниками в ході судового розгляду не надано жодного належного доказу, що такі дії були узгоджені з матір`ю дитини чи останній було доведено до відома щодо його намірів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що працює вихователем Центру дитячого розвитку «ПЕРЛИНА» м. Полтава. 13 червня 2022 року приблизно о 10 год. 30 хв. дитяча група, яку відвідував ОСОБА_18 вийшла на прогулянку. Невідомий їй чоловік, який спочатку не назвав себе, забрав ОСОБА_7 на руки та став виходити з території садка. Дитина плакала, пручалась, говорив, щоб його не забирали, проте чоловік - ОСОБА_1 силою утримував дитину та посадив до автомобіля. ОСОБА_1 був не сам, разом з ним була жінка з чорним волоссям. Цей чоловік відштовхнув свідка від автомобіля. Інші діти були налякані. За даним фактом з приводу нанесення свідку легких тілесних ушкоджень відкрито кримінальне провадження.

Такі дії також підтверджують той факт, що між сторонами не існувало домовленості щодо місця проживання малолітнього сина.

Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони позивача ОСОБА_1 надали позитивні характеристики останньому як батькові дитини.

Свідки зі сторони ОСОБА_3 , які були допитані в судовому засіданні також лише позитивно характеризували її як матір дитини.

За час перебування справи у провадженні суду, ОСОБА_3 звернулась до Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Відповідно до Розпорядження Голови Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 25.08.2023 № 161-р «Про визначення ОСОБА_3 способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, ОСОБА_6 » визначено способи у вихованні та спілкуванні матері з сином, зокрема, з 12 год. 00 хв. кожної другої суботи місяця по 17 год. 00 хв. неділі, з ночівлею в цей період часу ОСОБА_6 , із матір`ю, без присутності ОСОБА_1 та на час осінніх, зимових, весняних канікул, встановити проживання дитини з матір`ю протягом п`яти днів.

У послідуючому , у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 даного розпорядження,

ОСОБА_17 звернулась до Комісії з питань захисту прав дитини Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, комісією роз`яснено ОСОБА_1 про обов`язковість виконання розпорядження голови Відповідно до Розпорядження Голови Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 25.08.2023 № 161-р «Про визначення ОСОБА_3 способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, ОСОБА_6 » визначено способи у вихованні та спілкуванні матері з сином, зокрема, з 12 год. 00 хв. кожної другої суботи місяця по 17 год. 00 хв. неділі, з ночівлею в цей період часу ОСОБА_6 , із матір`ю, без присутності ОСОБА_1 та на час осінніх, зимових, весняних канікул, встановити проживання дитини з матір`ю протягом п`яти днів».

Таким чином комісія констатувала, що ОСОБА_1 не виконувалось вищезазначене Розпорядження.

Посилання позивача ОСОБА_1 , що дитина не бажає зустрічатися з матір`ю, а він не може його змусити на такі зустрічі є взагалі неприйнятними, оскільки відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Законом встановлено механізм захисту одного з батьків від такого перешкоджання з боку іншого.

Доказів реального виконання застосованих у цій справі судом заходів забезпечення позову щодо контакту дитини з матір`ю не здобуто.

Виходячи з вказаних судом обставин можна стверджувати, що сторони не намагаються улагодити між собою відносини, а навпаки діють всупереч один одному, що негативно впливає перш за все на малолітню дитину, який в силу свого віку знаходиться в стані потенційного стресу.

У ході розгляду справи встановлено та підтверджено належними доказами, не спростосовано жодною із сторін, що як батько, так і мати дитини належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, не ведуть асоціального способу життя, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дитини.

Також, у будь-якому випадку розмір доходу, можливість оздоровлення дитини за межами країни не може впливати на вирішення питання щодо надання більших переваг одній із сторін при вирішення зазначеної позовної вимоги .

Посилання позивача ОСОБА_1 про наявність великої родини в порівнянні з родиною ОСОБА_3 не може бути прийняти до уваги як аргумент щодо визначення місця проживання дитини безпосередньо з батьком.

У той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про фізичну опіку щодо їхньої спільної дитини в позасудовому порядку.

Відповідно до довідки КЗ «Дніпропетровського центру соціально-психологічної допомоги» наданої Управлінню - службі у справах дітей Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради № 34 від 31.07.2023 року встановлено, що ОСОБА_18 проявляє свідоме та несвідоме бажання проживати разом з батьком ОСОБА_1 , з яким відчуває себе комфортно та спокійно, батько є домінуючою особою для дитини, символізує безпеку та захист. З матір`ю ОСОБА_3 ОСОБА_7 хоче зустрічатися та спілкуватися. ОСОБА_20 вважає, що проживає в повноцінній родині, де є матір і батько ( мається на увазі батько ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_21 ). ОСОБА_7 проявляє емоційну прив`язаність до обох батьків: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та до дружини батька ОСОБА_21 . Всі вказані особи є для нього значущими особами у його житті, але з батьком Заскалкіним ОСОБА_22 на момент діагностування відчуває більшу емоційну близькість, оскільки хлопчик на даний час проживає з ним ( а.с. 18 т.4) .

Отже, даною довідкою крім зазначених обставин також встановлено, що у зв`язку з тим, що дитина на час проведення діагностування проживає з батьком, тому відповідно відчуває більшу емоційну близькість.

Хоча слід звернути увагу на ту обставину, що у свою чергу не виключає, що якщо б дитина на час діагностування проживала з матір`ю, то таку ж емоційну близькість проявляла до неї, а не лише до батька.

Відповідно до Довідки КЗ «Дніпропетровського центру соціально-психологічної допомоги» наданої Управлінню - службі у справах дітей Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради № 55 від 18.09.2023 року рекомендовано наступні зустрічі з матір`ю ОСОБА_3 проводити в присутності батька ОСОБА_1 до стабілізації психоемоційного стану дитини.

Як вбачається з зазначених довідок, як перше так і повторне діагностування проводилось у відсутність ОСОБА_3 та довідка не містить відомостей щодо повідомлення матері про проведення такого діагностування.

Згідно Довідки № 45 від 26.03.2024 року КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, яка надана ОСОБА_1 про надання соціально-психологічної допомоги в умовах денного стаціонару для пред`явлення за місцем вимоги, ОСОБА_23 проговорює своє бажання та свій вибір: з батьком ОСОБА_1 проживати, а з матір`ю ОСОБА_3 зустрічатися.

Як і попередня довідка, дана також не містить відомостей щодо повідомлення матері про проведення такого діагностування.

Позивачем ОСОБА_1 не спростовано та підтверджено, що ОСОБА_23 тривалий час проживає з ним та як наслідок не має належного контакту з матір`ю , а тому суд вважає, що саме під впливом цих обставин він висловив своє бажання проживати з батьком.

Проте, дитина потребує і материнської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на його розвиток.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 29.08.2023 року № 5/6-162 вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням виконавчого комітету Київської районної в м. Полтави ради № 360 від 28.11.2023 року затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до висновку виконавчого комітету Київської районної в м. Полтави ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 разом із матір`ю ОСОБА_24 , за її місцем проживання. Категорично заперечують залучення в судове засідання малолітнього ОСОБА_6 та заслуховування думки семирічної дитини, оскільки це може зашкодити його психоемоційному стану, психологічному та психічному здоров`ю.

У висновку акцентовано, що враховуючи тісний зв`язок, який дитина вибудувала з матір`ю протягом перших п`яти років життя, їх роз`єднання може призвести до серйозних негативних наслідків для емоційного та психічного розвитку малолітнього.

Отже,між дитиною та його батьками існує тісний емоційний зв`язок, який не можна стверджувати , що він є більший на користь одного них.

Це підтверджується дослідженими доказами по справі в їх сукупності та не спростовано жодною із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь - кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин;(г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Судом не заслуховувалась думка малолітнього ОСОБА_6 в судовому засіданні, оскільки в даному випадку, суд враховує, що з 13 червня 2022 року малолітній ОСОБА_23 фактично залишився без спілкування з матір`ю ОСОБА_3 , адже ті декілька зустрічей не можна розцінювати як повноцінне спілкування матері з дитиною, а тому враховуючи його вік, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку, середовище в якому він постійно перебуває, суд дійшов висновку, що думка дитини у даному спорі бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, а саме фактичного ізолювання від спілкуванню з матір`ю, яким він в силу малолітнього віку неспроможен надавати правильну оцінку.

У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).

Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).

Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

Труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.

З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.

Що стосується місця проживання матері в м. Полтави та батька дитини в м. Дніпро, то суд враховує, що останній до цього працював та проживав у м. Краматорськ, Донецької області , а потім був переведений до м. Дніпро, що не виключає і в подальшому зміну його місця роботи та як наслідок місця проживання.

Крім того, як установлено в судовому засіданні та підтверджено ОСОБА_1 , ОСОБА_23 змінив за час навчання декілька навчальних закладів, на час розгляду справи навчається на онлайн формі, що не виключає і в подальшому навчання на такій же формі, коли дитина буде проживати з матір`ю у м. Полтава.

Заскалкін ОСОБА_7 тривалий час проживає з батьком і емоційний контакт з матір`ю у певній мірі може бути втрачений. Цьому ймовірно сприяли стосунки між його батьками.

У даному випадку, враховуючи встановлені обставини справи,суд дійшов до висновку щодо необхідності застосування моделі спільної фізичної опіки батьків щодо їх сина, яка сприятиме співпраці батьків та забезпечить належне виховання та задоволення потреб дитини та в його в інтересах буде саме почергове проживання з кожним із батьків.

Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дитини, пов`язаних з тимчасовою зміною звичного для нього місця проживання і середовища, має відбуватися у співпраці батька і матері, а також органів у справах дітей, за необхідності - психологів. Доказів, які б свідчили про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між матір`ю та дітьми або шкідливість таких контактів для дітей, не здобуто.

Використання спільної фізичної опіки у цій справі спрямоване на повернення матері у життя і виховання дитини, яка потребує як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дитини як повноцінних членів суспільства.

Резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи від 2 жовтня 2015 року № 2079 «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька», підкреслено, що в разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу сімейне право повинно передбачати можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками. Також ПАРЕ закликала держави-учасниці включити у своє законодавство положення щодо можливості почергового проживання дитини з кожним із батьків, заохочувати та розвивати медіацію в рамках судового провадження у сімейних справах за участю дітей, заохочуючи міждисциплінарну співпрацю на основі «моделі Кохема».

Місце проживання не тільки істотно впливає на розвиток дитини, а й визначатиме поведінку дорослої людини в майбутньому,

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо частково задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо визначення місця проживання малолітньої дитини на даному етапі, а саме визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку:

з 01 січня по 01 липня кожного року з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою його місця проживання ( АДРЕСА_3 )

з 01 липня по 01 січня кожного року з матір`ю ОСОБА_3 за адресою її місця проживання ( АДРЕСА_1 )

По завершенню періоду, протягом якого дитина ОСОБА_6 , 2016 року народження проживав з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким він проживав, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

Сторони, як батьки дитини мають спільно приймати рішення щодо суттєвих питань виховання і розвитку свого сина, узгодити порядок несення витрат на утримання дітей.

Визначаючи таку форму опіки, суд окрім загальних обставин, також враховує: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною .

Суд також зазначає, що водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Щодо позовної вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , 2016 року народження , то суду не надано доказів, що ОСОБА_3 ухиляється від утримання свого сина, ігнорує повідомлення ОСОБА_1 щодо необхідності в забезпеченні дитини речами, шкільним приладдям тощо, а тому підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини не підлягають задоволенню.

До того ж, оскільки суд прийшов до висновку щодо встановлення почергово проживання дитина з кожним із батьків, то останній у зазначений час має проживати як з батьком так і з матір`ю, які у певний період мають нести витрати по його утриманню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст..ст.10,12,81, 259, 263-265 ЦПК

України ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку:

з 01 січня по 01 липня кожного року з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою його місця проживання ( АДРЕСА_3 )

з 01 липня по 01 січня кожного року з матір`ю ОСОБА_3 за адресою її місця проживання ( АДРЕСА_1 )

По завершенню періоду, протягом якого дитина ОСОБА_6 , 2016 року народження проживав з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким він проживав, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, місце знаходження м. Полтава, вул.. Решетилівська,1/2, код в ЄДРПОУ 05384703.

Служба у справах дітей виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради, місце знаходження Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл.. Шевченка, 7, код в ЄДРПОУ 04052459.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 травня 2024 року.

Головуючий Ж.В.Кузіна