Постанова

від 02.05.2024 по справі 557/1880/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 року

м. Рівне

Справа № 557/1880/23

Провадження № 22-ц/4815/511/24

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Шимківа С.С.,

суддів: Гордійчук С.О., Хилевича С.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядкуспрощеного позовногопровадження безповідомлення учасниківсправи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2023 року (ухваленеу складісудді ОленичЮ.В.,повний текстрішення судувиготовлено 27грудня 2023року) усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Позов обґрунтовувала тим, що 01 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання поворотної позики, відповідно до умов якого остання 02 серпня 2023 року отримала позику в розмірі 150 000 грн, які зобов`язалася повернути в строк до 15 серпня 2023 року.

У випадку несвоєчасного повернення позики позичальник взяла на себе зобов`язання сплатити на користь позивачки штраф у розмірі 100 % від суми фінансової допомоги, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 4.2 Договору), а також, на підставі ст. 625 ЦК України, зобов`язалася сплатити суму боргу з урахуванням 25 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати (п. 4.3 Договору).

Внаслідок невиконання грошового зобов`язання ОСОБА_2 утворилася заборгованість, у розмірі 244 191,78 грн, що включає: 150 000 грн сума поворотної фінансової позики згідно Договору про надання поворотної позики від 01 серпня 2023 року; 75 000 грн штраф за несвоєчасне повернення позики; 12 000 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за несвоєчасне повернення позики; 7191,78 грн 25 % річних за несвоєчасне повернення позики.

Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за Договором про надання поворотної позики від 01 серпня 2023 року в розмірі 244191,78 грн, з яких: 150000 грн - сума поворотної фінансова допомоги, 75000 грн - штраф за несвоєчасне повернення позики, 12000 грн - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за несвоєчасне повернення позики, 7191,78 грн - 25 % річних за несвоєчасне повернення позики, зі стягненням судового збору.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення грошовихкоштів - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150 000 гривень 00 копійок поворотної фінансової допомоги згідно з Договором про надання поворотної позики від 01 серпня 2023 року, 1500 гривень 01 копійку судового збору, всього 151 500 (сто п`ятдесят одну тисячу п`ятсот) гривень 01 копійку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що виходячи з аналізу положень чинного законодавства та встановлених судом обставин неналежного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором, що призвело до виникнення заборгованості, суд, зважаючи на те, що позивачка, внаслідок такого порушення позбавлена можливості отримати предмет позики, на що вона розраховувала при укладенні означеного попередньо договору, дійшов висновку, що позов в частині стягнення суми поворотної фінансової допомоги необхідно задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивачки 150 000 грн.

Штраф, пеня та відсотки за несвоєчасне повернення позики на підставі ст. 625 ЦК України нараховувались позичальником за період з 16 серпня 2023 року по 24 жовтня 2023 року, тобто після введення на території України воєнного стану, тому дані позовні вимоги задоволенню не підлягають згідно положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі вказує, що згідно ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Суд першої інстанції не врахував тих обставин, що дії відповідача та позивача відповідали закону та не порушували та не порушують права інших осіб, органів місцевого самоврядування та органів державної влади, в тому числі органів прокуратури та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, у зв`язку з чим наявні всі законні підстави затвердити мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У випадку ж затвердження даної мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснюється обмін земельних ділянок, які є сформованими, оскільки кожна із земельних ділянок має присвоєний кадастровий номер, що свідчить про те, що обмінювані земельні ділянки виступають об`єктом цивільних прав.

Безпідставно відмовивши в затвердженні мирової угоди, суд першої інстанції обмежив конституційні права громадян України, сторін даного спору, зокрема щодо прав відповідача на власний розсуд розпоряджатися належними їй на праві приватної власності земельними ділянками, які гарантуються Конституцією України і нормами Земельного кодексу України, та суперечить статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Просить суд скасувати оскаржуване рішення та затвердити мирову угоду, що підписана сторонами спору 11 грудня 2023 року.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 серпня 2023 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено Договір про надання поворотної позики, за умовами якого позикодавець надала позичальнику на безоплатній основі в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів позикодавцем на поточний рахунок позичальника поворотну фінансову допомогу в сумі 150000 грн, що дорівнює еквіваленту суми 4101,88 доларів США за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату, яка передує даті укладення договору (100,00 доларів США дорівнює 3656,86 грн) (а.с. 14).

При цьому, сторони відповідно до п. 4.2 Договору про надання поворотної позики обумовили, що у випадку несвоєчасного повернення позики позичальник сплачує на користь позикодавця штраф у розмірі 100 % від суми фінансової допомоги та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а відповідно до п. 4.3 у випадку несвоєчасного повернення позики позичальник на підставі ст. 625 ЦК України сплачує суму боргу з урахуванням 25 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Поворотна фінансова допомога відповідно до п. 3.1 Договору про надання поворотної позики надавалася до 15 серпня 2023 року.

Платіжною інструкцією 0.0.3127795076.1 від 02.08.2023 року підтверджується перерахування ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 150 000 грн на виконання умов укладеного між сторонами Договору про надання поворотної позики від 01 серпня 2023 року (а.с. 15).

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідностатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом частини першоїстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором утворилася заборгованість, в розмірі 244191,78 грн, з яких: 150000 грн - сума поворотної фінансова допомоги, 75000 грн - штраф за несвоєчасне повернення позики, 12000 грн - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за несвоєчасне повернення позики, 7191,78 грн - 25 % річних за несвоєчасне повернення позики, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором (а.с. 16).

Оскільки ОСОБА_1 виконала свої обов`язки за Договором про надання поворотної позики від 01 серпня 2023 року та надала поворотну фінансову допомогу, однак ОСОБА_2 борг не повернула, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 150000 грн - суми поворотної фінансової допомоги.

Згідно п. 18Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. Даний стан продовжено Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від: 14 березня 2022 року № 133/2022, 18 квітня 2022 року № 259/2022; 17 травня 2022 року № 341/2022, 12 серпня 2022 року № 573/2022, 07 листопада 2022 року № 757/2022, 06 лютого 2023 року № 58/2023, 01 травня 2023 року № 254/2023, 26 липня 2023 № 451/2023, 06 листопада 2023 року № 734/2023.

Так як ОСОБА_1 нараховано штраф, пеню та відсотки за несвоєчасне повернення позики на підставі ст. 625 ЦК України за період з 16 серпня 2023 року по 24 жовтня 2023 року, тобто після введення на території України воєнного стану, тому судом першої інстанції правомірно відмолено у задоволенні таких позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність не затвердження судом поданої сторонами мирової уваги не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі (частини перша-четверта статті 207 ЦПК України).

Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (стаття 208 ЦПК України).

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов`язків сторін.

У такий спосіб мирова угода є однією з форм прояву свободи (диспозитивності) в реалізації сторонами процесу своїх прав, що проявляється в укладенні між ними угоди про заміну зобов`язання, на підставі якого й виник спір, іншим зобов`язанням з метою врегулювання такого спору.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 911/427/19.

На відміну від звичайного договору мирова угода в позовному провадженні укладається у процесі розгляду справи в суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/661/20 та у постановах Верховного Суду: від 21 березня 2023 року у справі № 914/3014/20, від 12 травня 2021 року у справі № 910/11213/20.

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, затверджуючи мирову угоду сторін, суд повинен виходити з того, що мирова угода не може суперечити вимогам закону та порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб.

Так, подана сторонами на затвердження суду мирова угода не стосується предмету позову про стягнення боргу: її предметом є не грошові кошти, які позивач просив стягнути з відповідача, а перехід права власності на земельну ділянку, а також вона не відповідає вимогам закону щодо набуття права власності на земельну ділянку, тому місцевим судом правомірно відмовлено в затвердженні такої мирової угоди.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.