Рішення

від 15.04.2024 по справі 133/3585/20

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа №133/3585/20

15.04.24 м.Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Пєтухової Н.О.

за участю секретаря судових засідань Штепи В.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Козятині в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про усунення перешкод в користуванні належним майном шляхом повернення земельної ділянки,-та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 2,5995 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, кадастровий номер 0521483200:06:006:0105, шляхом її повернення їй із користування СТОВ "Мрія", та скасувати державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки.

В обгрунтування заявлених вимог позивач вказав, що їй на праві власності на підставі державного акту належить земельна ділянка площею 2,5995 га, кадастровий номер 0521483200:06:006:0105, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області. Їй стало відомо, що без її відома 17.07.2014 адміністрацією СТОВ «МРІЯ» було оформлено договір оренди землі №701, строком на 5 років та 07.12.2015 була укладена додаткова угода до вказаного договору оренди на новий строк 5 років, із зазначенням розміру орендної плати 3677,05 грн за рік. Вказана додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі № 701 від 29.03.2012 та набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації. Державна реєстрація договору оренди землі проведена 19.12.2015 та визначено строк дії права оренди 10 років, до 17.07.2024. Однак вона вказані договір оренди та додаткову угоду не підписувала, та не мала жодного наміру на укладання таких договорів із СТОВ «Мрія». Оскільки договір оренди землі №701 від 17.07.2014 та додаткова угода до нього датована 07.12.2015, нею не підписувалась, в даних угодах відсутні умови вони являються неукладеними. Таким чином вважає, що відповідач користується належною їй земельною ділянкою незаконно, без відповідних правових підстав. При цьому добровільно повернути належну їй земельну ділянку відповідач не бажає, що порушує її права, за захистом яких вона змушена звернутись до суду.

31.12.2020 ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

На виконання ухвали суду від 28.04.2021 про призначення почеркознавчої експертизи, 23.12.2022 на адресу суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою суду від 31.05.2023 справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, хоч належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді на електронну адресу представника відповідача; причини неявки суду не відомі.

Суд вважає, що перешкод для розгляду справи немає.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право на земельну ділянку серії ЯБ №952611, ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 2,5995 га, кадастровий номер 0521483200:06:006:0105, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається із договору оренди землі №701, укладеного 17.07.2014 між ОСОБА_2 та СТОВ «Мрія», ОСОБА_2 передала у користування СТОВ «Мрія» земельну ділянку загальною площею 2,5995 га., строком на 5 років.

Відповідно до акту прийому-передачі орендованої земельної ділянки орендодавець ОСОБА_2 передала орендарю СТОВ «Мрія» в особі директора ОСОБА_3 , на підставі договору оренду від 17.07.2014, земельну ділянку площею 2.5995 га, що розташована на території Комсомольської сільської ради.

7 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Мрія» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №701 від 29.03.2012, про поновлення терміну дії договору оренди та внесення змін до нього, яка є невід`ємною частиною договору оренди землі. Відповідно до додаткової угоди строк дії договору оренди землі №701 від 29.03.2012 поновлено на строк 5 років. Угода набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації. Крім того додатковою угодою визначено розмір орендної плати 3677,05 грн за рік.

Як вбачається із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.07.2019, вказаний договір оренди та додаткова угода 19.12.2015 пройшли державну реєстрацію, із зазначенням строку дії права оренди 10 (десять) років до 17.07.2024, з правом пролонгації.

Із висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно- криміналістичного центру від 16.12.2022 №СЕ-19/102-22/15946-ПЧ вбачається, що у договорі оренди землі №701, укладеному 17.07.2014 року, підпис орендодавця ОСОБА_2 в графі «Орендодавець» виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

За змістомстатті 11 ЦК України,цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другоюстатті 202 ЦК України,правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають усилу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбаченостаттею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто, слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четвертастатті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третійстатті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правилстатей 229-233 ЦК Українипро правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто, як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і встаттях 229-233 ЦК Українийдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексу,сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»,договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»,істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно дост. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже,у разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У такому випадку власник земельної ділянки захищає своє порушене право шляхом подання негаторного позову, виходячи з того, що між сторонами виникли правовідносин з приводу фактичного користування земельною ділянкою.

Згідно ч.2ст. 373 ЦК України,право власності на землю гарантуєтьсяКонституцією України.

Відповідно ч.1ст.78 ЗК України,право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статті125,126 ЗК Українипередбачають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідност. 212 ЗК України,самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч.1ст.317 ЦК Українивласникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно достатті 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Дія цьогоЗаконупоширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Зазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, яка викладена у Постанові ВС від 09.06.2021 у справі № 569/15704/18р.

Відповідно до ч. 1ст.321 ЦК України,право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннямист. 391 ЦК України, визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналогічна норма міститься вЗемельному кодексі України, а саме - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст.152 ЗК України).

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Умовами для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №599/340/16.

Згідно ч. 2ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю…., тобто, захисту підлягає порушене право на земельну ділянку.

В судовому засіданні встановлено, що належні позивачу земельні ділянки перебувають в користуванні відповідача.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 договору оренди землі не підписувала, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи №СЕ-19/102-22/15946-ПЧ від 16.12.2022 , який приймається судом до уваги, тобто волевиявлення на укладення договору не висловлював, суд приходить до висновку, що вказаний договір є неукладеним, тобто належна позивачу земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні відповідача без встановлених законом підстав, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є повернення йому такої земельної ділянки.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом та наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація змін, припинення, набуття речового права здійснюється на підставі судового рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Факт реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі спірного договору за відповідачем не є підтвердженням волевиявлення позивача на укладення даного договору, а тому вимога про скасування державної реєстрації права оренди також підлягає задоволенню.

З приводу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3ст.133 ЦПК України,судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать зокрема витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

На підставі положень ч. 5-6ст. 139 ЦПК України, витрати на оплату послуг експерта стягуються відповідно до правил розподілу судових витрат. Розмір встановлюється на підставі договорів, рахунків та інше.

У відповідності до ч.ч.1,2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За подання позовної заяви стороною позивача було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №52834748 від 23.11.2020, .

Таким чином, відповідно дост.141 ЦПК України,з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачкою по оплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 840 гривні 80 копійок.

Керуючись ст.ст.10,19,81,89,133,139,141,259,263,263-265,268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 2,5995 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, кадастровий номер 0521483200:06:006:0105, шляхом її повернення ОСОБА_2 із користування СТОВ "Мрія", та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521483200:06:006:0105.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03732117, юридична адреса: 22133, с. Махнівка, Козятинського району, Вінницької області, вул. Київська, 1), на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп., сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його постановлення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.О. Пєтухова

15.04.24