Рішення

від 11.10.2007 по справі 9/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/237

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.10.07 р.                                                                               Справа № 9/237                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Єгоровій К.О.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні  матеріали справи

за позовом Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави, уповноваженого органу Державного департаменту України з питань виконання покарань Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області в особі Підприємства Західної виправної колонії №97 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м.Макіївка

до відповідача Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк

про стягнення 3 375грн.00коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

Прокурор: не з'явився;

від позивача: Мерта Г.О. – довіреність №15/13385 від 26.12.2006р. (юрисконсульт);

від відповідача: Климова О.В. – довіреність №2-72 від 20.01.2007р. (юрисконсульт).

СУТЬ СПОРУ:          

Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави, уповноваженого органу Державного департаменту України з питань виконання покарань Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області в особі Підприємства Західної виправної колонії №97 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м.Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 3 375грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на наказ-накладну №2095 від 23.10.2006р., довіреність ЯЛЮ №383525 від 31.10.2006р., рахунок №910 від 05.10.2006р., виписку з особового рахунку за 06.10.2006р., претензії №15/2767 від 16.03.2007р. та №15/3068 від 12.04.2006р.

Позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач через канцелярію господарського суду 11.10.2007р. надав суду відзив на позовну заяву №9/174 від 09.10.2007р., відповідно до якого позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що прокурор не має права подавати позов в інтересах підприємства Західної виправної колонії №97.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області 322-15/2681 від 30.08.2007р. Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк станом на 30.08.2007р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

23.10.2006р. підприємство Західної виправної колонії №97 поставило на адресу Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” створи воріт в кількості трьох штук на загальну суму 7 470грн.00коп., що підтверджується наказ-накладною №2095 від 23.10.2006р. та довіреністю серії ЯЛЮ №383525 від 31.10.2006р., виданої Лукьяновой Н.А. на отримання цінностей від підприємства Західної виправної колонії №97 (копії накладної та довіреності наявні в матеріалах справи).

Зазначена поставка товару проводилась на підставі рахунку №910 від 05.10.2006р. на суму 7 470грн.00коп., копія якого додана до матеріалів справи.

За твердженням позивача, отриману продукцію відповідач оплатив частково в розмірі 3 735грн.00коп., що підтверджується випискою з особового рахунку за 06.10.2006р.(копія виписки залучена до матеріалів справи).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Таким чином, відповідно до п.2 ст.509, п.4 ст.11 Цивільного кодексу України між сторонами виникли цивільні права та обов'язки у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадках якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк для виконання зобов`язання щодо оплати отриманої продукції сторонами не встановлено, тому відповідно до вимог ст.530 ЦК України відповідач повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивач звертався на адресу відповідача з претензіями №15/3068 від 12.04.2006р. та №15/2767 від 16.03.2007р. з вимогою сплатити борг в розмірі 3 735грн.00коп. Зазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або іншим вимогам, які зазвичай висуваються. Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати отриманої продукції, з його боку виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 3 735грн.00коп.

Як зазначено вище, відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що прокурор має право представляти інтереси держави, а не підприємств, установ та організацій. Таким чином відповідач не визнає позов, поданий прокурором та вважає, що порушення інтересів держави не мали міста.

Суд не приймає заперечення відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.20 Закону України „Про прокуратуру”, при виявленні порушень закону прокурор або його заступник в межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявою про захист прав та законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

За приписом ст.121 конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом. Це право також закріплено у ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру” та ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що підприємство ЗВК №97 відноситься до об`єктів, що мають загальнодержавне значення і забезпечують життєдіяльність держави в цілому. Враховуючи те, що „інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Під представництвом прокуратурою інтересів держави в господарському суді за змістом п.2 ст.121 Конституції України та ст.ст..2, 29 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Ці дії включають подання прокурором до суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідач не надав суду доказів перерахування на рахунок позивача заборгованості в розмірі 3 735грн.00коп., дана заборгованість вважається непогашеною до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що факт заборгованості відповідача підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 3 735грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд, -

                                                          ВИРІШИВ:

Позов Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави, уповноваженого органу Державного департаменту України з питань виконання покарань Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області в особі Підприємства Західної виправної колонії №97 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м.Макіївка до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 3 375грн.00коп. - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (за адресою: вул.Артема, 63, м.Донецьк, 83000, р/р 26002301768811 в ГУ „Промінвестбанку” в Донецькій області, МФО 384635, ІПН 33161769) на користь Підприємства Західної виправної колонії №97 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (за адресою: пров.Тореза, м.Макіївка, 86121, р/р 26001302002380 в ДФ АКБ „Мрія”, МФО 335571, код ЄДРПОУ 08679913) заборгованість в сумі 3 375грн.00коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергомонтаж” (за адресою: вул.Овнатаняна, 4, м.Донецьк, 83017, р/р 260002508 в ДОД АППВ „Аваль”, МФО 335076, код ЄДРПОУ 30792030, ІПН 307920305632) на користь державного бюджету державне мито в сумі 102грн.00коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 11.10.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                                         Марченко О.А.                               

Текст рішення підписано 15.10.2007р.