Рішення

від 24.04.2024 по справі 475/760/21

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 475/760/21

РІШЕННЯ

іменем України

"24" квітня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Ротар М.М.,

із секретарем судового засіданняМоскаленко С.Л.

за участю: представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Осінь» до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко Олеся Михайлівна, Доманіівська селищна рада Миколаївської області про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, припинення права власності, витребування земельних ділянок, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

У серпні 2021 року Селянське (фермерське) господарство «Осінь» (далі СФГ «Осінь») звернулося до суду з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі рішення Доманівської районної ради народних депутатів Доманівського району Миколаївської області від 28 грудня 1994 року ОСОБА_5 видано державний акт від 24 березня 1995 року серії НОМЕР_1 на право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Володимирівської сільської ради народних депутатів, яка була ним передана до створеного СФГ «Осінь».

Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області за №4771/0/14-19-СГ від 15 липня 2019 року було припинено право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки ОСОБА_5 .

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13 квітня 2021 року вищезазначений наказ визнано недійсним та за СФГ «Осінь» визнано право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га призначеною для ведення селянського фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_5 відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 24 березня 1995 року.

Між тим, реалізувати обумовлене рішення позивач позбавлений можливості, оскільки ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області було проведено поділ вищевказаної земельної ділянки на земельні ділянки орієнтованою площею 2 га та в подальшому здійснено об`єднання раніше сформованих земельних ділянок у дві земельні ділянки: площею 25,7806 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0159 та площею 24 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0158.

07 серпня 2020 року було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки.

Посилаючись на порушення своїх прав як користувача земельної ділянки, уточнюючи позовні вимоги, остаточно СФГ «Осінь» просило:

- визнати протиправною та скасувати із закриттям Поземельної книги державну реєстрацію земельної ділянки, площею 24 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0158 та земельної ділянки, площею 25,7806 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0159 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та приватною формою власності, які розташовані в межах Володимирської сільської ради Доманівського району Миколаївської області;

- припинити право власності ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки;

- витребувати у ОСОБА_4 у постійне користування СФГ «Осінь» земельні ділянки площею 24 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0158 та площею 25,7806 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0159, які сформовані в межах земельної ділянки, визначених Державним актом на право постійного користування землею І-МК №004100 від 24 березня 1995 року, розташовані на території Володимирської сільської ради Доманівського району Миколаївської області;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відновити цільове призначення, площу, межі земельної ділянки, наданої у постійне користування СГ «Осінь» площею 50,0 га ріллі, на території Володимирської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, для ведення селянського (фермерського) господарства, межі якої визначено Державним актом на право постійного користування землею І-МК №004100 від 24 березня 1995 року.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 травня 2023 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача СФГ «Осінь» - Хитрук О.С. та адвокат Саннікова Н.Г. підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Вуїв О.В. заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області 29 вересня 2021 року на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у повному обсязі, посилаючись на недоведеність позовних вимог а також неналежним способом захисту.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко О. на адресу суду 03 травня 2022 року надіслала заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати у її відсутність, проти задоволення позову заперечує.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Доманівська селищна рада Миколаївської області в судове засідання надала заяву, в якій не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі державного акта серії І-МК №004100 від 24 березня 1995 року ОСОБА_5 отримав у постійне користування земельну ділянку площею 50,00 га з цільовим призначенням для ведення селянського фермерського господарства.

28 грудня 1995 року було створено СФГ «Осінь», ідентифікаційний код 23086872.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 15 липня 2019 року за №4771/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 50,00 га, яка розташована в межах території Володимирської сільської ради Доманівського району Миколаївської області та була надана ОСОБА_5 , в зв`язку з його смертю.

Цим же наказом віднесено земельну ділянку загальною площею 50,00 га до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Володимирської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13 квітня 2021 року вищезазначений наказ визнано недійсним та за СФГ «Осінь» визнано право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га призначеною для ведення селянського фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_6 відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 24 березня 1995 року.

Рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області Пухтій С.М. від 12 липня 2021 року СФГ «Осінь» відмовлено в реєстрації права користування земельною ділянкою на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 13 квітня 2021 року, державного акта серії І-МК №004100 від 24 березня 1995року в зв`язку з відсутністю кадастрового номера земельної ділянки.

На підставі відомостей з ДЗК, серії та номер 22033923, 07 серпня 2020 року приватним нотаріусом Душейко О.М. Миколаївського міського нотаріального округу було зареєстровано з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства право приватної власності ОСОБА_4 на дві земельні ділянки: площею 25,7806 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0159 та площею 24 га кадастровий номер 4822781200:01:000:0158.

Обґрунтовуючи підставність позову СФГ «Осінь» посилалось на те, що земельна ділянка, площею 50 га, кадастровий номер 4822781200:01:000:0123 вибула з користування господарства поза його волею та безпідставно набута у приватну власність ОСОБА_4 , а тому право власності ОСОБА_4 підлягає припиненню, а земельна ділянка - поверненню та передачі у його постійне користування.

Статтею 55 Конституції Українивстановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1ст. 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 202/3508/20 зазначено, що відповідно достатті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Цивільним кодексом Українипередбачені засади захисту права власності. Зокрема, відповідно до закріпленого устатті 387 ЦК Україниправила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.Цивільним кодексом Українипередбачено як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (Висновок Великої Палати ВС (постанова від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).

Суд вважає за необхідне зазначити наступне. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13 квітня 2021 року по справі №915/1417/20 визнано за селянським (фермерським) господарством «Осінь» право постійного користування земельною ділянкою (без кадастрового номеру) площею 50,00 га в межах згідно з планом, розташованою на території Володимирської сільської ради, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_5 відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 24.03.1995 на підставі рішення Доманівської районної ради від 28 грудня 1994 року.

Визнано наказ Головного управління Держгекадастру у Миколаївській області від 15.07.2019 №4771/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» недійсним.

Обгрунтовуючи позов позивач вважає порушеними права СФГ «Осінь» внаслідок приватизації земельних ділянок з кадастровими номерами: 4822781200:01:000:0158 площею 24,00 га; 4822781200:01:000:0159 площею 25,7806,00 га.

При цьому до позовної заяви не додано жодного доказу, що підтверджує факт формування земельних ділянок з кадастровими номерами: 4822781200:01:000:0158 та 4822781200:01:000:0159 за рахунок земельних ділянок, які перебували у користуванні СФГ «Осінь»

Позивачем не доведено, що земельні ділянки, що належать ОСОБА_4 , розташовані на земельній ділянці площею 50 га, право на постійне користування якою визнано за позивачем рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2021 року у справі №915/1417/20.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що земельна ділянка площею 50 га з кадастровим номером 4822781200:01:000:0123 є тією ж самою земельною ділянкою, право на постійне користування якою визнано за позивачем рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2021 року у справі № 915/1417/20.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог СФГ "Осінь" необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями374,379,382 ЦПК України, суд

Ухвалив:

В задоволенні позовних вимог Селянського (фермерського) господарства «Осінь» до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко Олеся Михайлівна, Доманівська селищна рада Миколаївської області про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, припинення права власності, витребування земельних ділянок, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03 травня 2024 року.

Позивач: Селянське (фермерське) господарство «Осінь», код 23086872, юридична адреса 56401 Миколаївська область Доманівський район смт. Доманівка вул.. Зелена 72/4;

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, код ЄДРПОУ 39825404, юридична адреса 54034 Миколаївська область м. Миколаїв проспект Миру 34;

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

Третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко Олеся Михайлівна код 39825404, 54001 Миколаївська область м. Миколаїв, вул.. Велика морська 60/1;

Третя особа: Доманівська селищна рада Миколаївської області, код 04376386, 56401 Миколаївська область смт. Доманівка вул.. Центральна 48.

Суддя М.М. Ротар