Ухвала

від 03.05.2024 по справі 522/15339/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/15339/20

Провадження № 1-кс/522/2408/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03» травня 2024 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника - адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22018000000000243 від 03.08.2018, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22018000000000243 від 03.08.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-5, ч.2 ст.258?5, ч.2 ст. 205-1, ч.3.ст.206-2 та ч. 3 ст. 209 ККУкраїни.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчими слідчого відділу УСБУ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22018000000000243 від 03.08.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 258-5, ч. 2 ст. 205-1 КК України. Нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва здійснюється групою прокурорів Одеської обласної прокуратури.

Також, раніше Головним слідчим управлінням СБ України проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22015000000000267 від 10.09.2015 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 258-5 КК України.

Під час досудового розслідування у кримінальному проваджені № 22015000000000267 від 10.09.2015 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст.258-5 КК України на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.02.2017 за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , 22.02.2017 виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 360 000 доларів США.

Адвокат зазначає, що 19.07.2017 вищевказані грошові кошти визнані речовими доказами як знаряддя вчинення злочину. Підставою для визнання речовими доказами слідчим зазначено, що за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України може бути застосовано покарання у вигляді спеціальної конфіскації та за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, може бути застосовано покарання у вигляді конфіскації коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом та конфіскацію майна, тобто підстави, які не стосуються обставин досудового розслідування кримінального провадження №22015000000000267 від 10.09.2015 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст.258-5 КК України під час якого було проведено обшук та вилучено у ОСОБА_5 грошові кошти.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2017 у справі № 761/27130/17, провадження № 1-кс/761/17150/2017 накладено арешт на грошові кошти на загальну суму 360 000 (триста шістдесят тисяч) доларів США, що вилучені 22.02.2017 в ОСОБА_5 за результатами проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва.

У клопотанні про накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_5 слідчий зазначив, що протягом 2014-2016 років ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб протиправно заволодів частками в статутному капіталі ТОВ «Промтоварний ринок», а грошові кошти отримані в результаті цього в подальшому використовувалися для фінансування та підтримки бойовиків терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР». Крім того у клопотанні також зазначено, що за адресою проживання ОСОБА_5 зберігаються документальні матеріали, електронні носії інформації та документальні матеріали, які мають відношення до ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» та немає жодної згадки про грошові кошти.

Відповідно до постанови прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідування і підтриманням публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів СБУ та ДПСУ Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 від 03.08.2018 прийнято рішення про виділення із кримінального провадження №22015000000000267, матеріалів досудового розслідування за фактами вчинення невстановленими особами ч. ч. 1, 2 ст. 258-5, ч. 2 ст. 205-1 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, та зареєструвати їх у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22018000000000243, у тому числі і матеріали щодо проведення обушку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 під час якого було виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 360 тисяч доларів США.

Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22018000000000243 від 03.08.2018 ОСОБА_6 05.06.2022 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, а саме легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом, тобто набутті, володінні, використанні, розпорядженні незаконно здобутих часток ТОВ «ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК» та ТДВ «СЬОМИЙ КІЛОМЕТР».

Однак, слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси 11.01.2024 скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, як незаконне та необґрунтоване, а винесена слідчим суддею ухвала не скасована та набрала законної сили.

В судовому засіданні адвокат підтримав клопотання і повідомив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22018000000000243 щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 258-5 КК України, триває більше 8 років та до вказаного часу, а ні ОСОБА_5 , а ні іншим особам не повідомлено про підозру не тільки у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 258-5 КК України, а і у будь-яких інших правопорушеннях. Під час обшуку в останнього не віднайдено жодних речей та документів, які можуть свідчити про причетність ОСОБА_5 до вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення. Також, ні причетність ОСОБА_5 до вчинення ним кримінального правопорушення, ні незаконність походження належних ОСОБА_5 грошових коштів, що були вилучені не підтверджено жодними доказами. Накладення арешту на належне ОСОБА_5 майно порушує його право як власника володіти та розпоряджатися належним йому майном, а саме грошовими коштами у розмірі 360 тисяч доларів США.

Вважає, що у розумінні вимог ч. 2 ст. 170 КПК України належне ОСОБА_5 майно не містять ознаки речових доказів, згідно ст. 98 КПК України, не підлягають спеціальній конфіскації, ОСОБА_5 не повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні, а тому конфіскація як вид покарання не може бути застосовано до нього та при матеріалах кримінального провадження відсутній цивільний позов.

На переконання адвоката, наявні усі підстави для скасування арешту з належного ОСОБА_5 майна, грошових коштів у сумі 360000 доларів США та їх поверненню власнику у зв`язку із тим, що у застосуванні арешту відпала необхідність та арешт накладено не обґрунтовано.

Прокурор не заперечував та залишив розгляд клопотання на розсуд суду.

Заслухавши сторони, дослідивши клопотання та надані матеріали, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden від 23.09.82, Новоселецький проти України від 11.03.2003, Федоренко проти України від 01.06.2006).

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів часників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Відповідно до пункту 16-1 ч. 1 ст. 3 КПК України інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 8 ч. 1 та ст. 9 ч. 1 КПК України «кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства».

Частиною 2 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 64-2 КПК України «третя особа щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права передбачені цім Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині що стосується арешту майна».

У розумінні ч. 1 ст. 50, п. 7 ст. 51, ч. 2 ст. 52 та ст. 59 КК України конфіскація майна, як вид покарання застосовується до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Приписами ст. 169 КПК України передбачено, що у разі скасування арешту тимчасово вилученого майна, слідчий, прокурор після отримання відповідного судового рішення повинні негайно вжити заходів щодо повернення тимчасово вилученого майна особі, у якої воно було вилучено та направити повідомлення про його виконання слідчому судді

Частиною 1 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно встановлених слідчим суддею обставин, слідчий суддя перш за все звертає увагу на те, що досудове розслідування кримінального провадження №22015000000000267 триває понад 8 років, кримінального провадження №22018000000000243 понад 5 років, грошові кошти у ОСОБА_5 вилучено 22.02.2017 та на них накладено арешт 04.08.2017, а саме з метою збереження в якості речового доказу та забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Однак, встановивши наявність законних підстав для арешту майна станом на 04.08.2017, суд має визначити чи відповідає станом на теперішній час цей арешт справедливому балансу між загальним інтересом суспільства та інтересами заявника, та чи не є станом на теперішній час заявник особою, на яку покладено надмірний тягар як на законного власника чи володільця майна.

Оцінюючи важкість тягаря, покладеного на заявника, а також пропорційність та співрозмірність подальшого збереження арешту майна суд враховує той факт, що майно ОСОБА_5 було вилучено 22.02.2017, тобто понад 7 років тому.

У вказаному кримінальних провадженнях №22015000000000267 та №22018000000000243 ОСОБА_5 не повідомлявся про підозру.

У кримінальному провадженні № 22018000000000243 від 03.08.2018 жодній особі не повідомлено про підозру як у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-5 КК України так і по інших за якими здійснюється досудове розслідування.

Тобто, стороною обвинувачення протягом понад 7 років досудового розслідування не було зібрано будь-яких вагомих доказів того, що арештоване майно могло бути набуто ОСОБА_5 внаслідок вчинення кримінального правопорушення та могло б бути знаряддям чи предметом його вчинення, оскільки на переконання слідчого судді в інакшому випадку дана особа була б притягнута до кримінальної відповідальності та відповідно повідомлена про підозру у порядку встановленому КПК України.

Дані факти нівелюють таку підставу подальшого збереження арешту майна, як застосування можливої конфіскації майна як виду покарання.

Крім того, за результатами розгляду клопотання, слідчий суддя вважає, що наразі доказове значення грошових коштів, в розумінні вимог ст. 98 КПК України, в ході досудового розслідування не доведено, а лише факт визнання цих грошових коштів речовими доказами, відповідно до постанови слідчого, не є достатнім для того, щоб протягом вкрай тривалого часу зберігати арешт на нього.

Приналежність грошових коштів ОСОБА_5 підтверджуються фактом їх вилучення в помешкані, де він зареєстрований та проживав, протележних прямих доказів незаконності їх отримання, зберігання чи використання ОСОБА_5 або іншими особами, сторона обвинувачення слідчому судді не надала.

На думку слідчого судді, накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження його як речового доказу не означає, що такий арешт має автоматично зберігатися до закриття кримінального провадження. В разі тривалої відсутності у матеріалах кримінального провадження вагомих доказів вчинення правопорушення будь-якою особою, яких було б достатньо для пред`явлення підозри, або відсутності вагомих доказів набуття майна саме кримінально-протиправним шляхом, суд має підстави для скасування такого арешту з метою недопущення безпідставного тривалого втручання у право приватної власності на майно.

Слідчий суддя звертає також увагу на те, що 04.08.2024 арешт накладено слідчим суддею за результатами розгляду клопотання поданого неналежною особою, а саме старшим слідчим в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України, погоджене з прокурором відділу ГП України, у той час, як право на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт належить виключно прокурору, як це передбачено ч. 2 ст. 64-2 КПК України.

Таким чином, з огляду на вимоги пропорційності і співмірності втручання держави в право приватної власності, а також з огляду на тривалість арешту майна та відсутність вагомих доказів набуття його кримінально-протиправним шляхом, слідчий суддя приходить до висновку про те, що подальше обмеження права володіння, користування та розпорядження грошовими коштами буде непропорційним втручанню у право власності, тобто у право на мирне володіння майном, а тому повинно бути припинено.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України визначено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, у тому числі у разі скасування арешту.

Підсумовуючи викладене, слідчий суддя, приходить до висновку, що в подальшому застосуванні арешту майна ОСОБА_5 відпала потреба, а тому клопотання представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22018000000000243 від 03.08.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-5, ч.2 ст.258-5, ч.2 ст. 205-1, ч.3.ст.206-2 та ч. 3 ст.209 ККУкраїни підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 107, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у кримінальному провадженні №22018000000000243 від 03.08.2018 р. задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2017, справа № 761/27130/17, провадження № 1-кс/761/17150/2017, на майно тимчасово вилучене майно, а саме: грошові кошти на загальну суму 360 000 (триста шістдесят тисяч) доларів США, що були вилучені 22.02.2017 у ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати уповноважених службових осіб у кримінальному провадженні №22018000000000243 від 03.08.2018 негайно повернути законному володільцю майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошові кошти на загальну суму 360 000 (триста шістдесят тисяч) доларів США, що були вилучені 22.02.2017 в останнього за адресою: АДРЕСА_1 .

Контроль за виконанням ухвали про скасування арешту майна покласти на уповноваженого прокурора та слідчого у кримінальному провадженні №22018000000000243 від 03.08.2018.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1

03.05.2024