Постанова

від 22.04.2024 по справі б-39/13-10

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року м. Харків Справа № Б-39/13-10 (643/265/22)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С. ,

при секретарі судового засідання Погребняк А.М.,

від апелянта, ОСОБА_1 ,

за участі інших сторін: не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, за вх. №2780 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "28" листопада 2023 р. (повний текст складено 04.12.23, суддя Усатий В.О.) у справі № Б-39/13-10 (643/265/22)

за позовом ТОВ "Спектрум Ессетс",м.Київ,

до

1. ОСОБА_2 , м.Харків,

2.Департаменту реєстрації Харківської міської ради

про встановлення юридичного факту, скасування рішення державного реєстратора, зобов`язання вчинити

в межах справи про неплатоспроможність ФОП Потапова І.І.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум ессетс» звернулося до Московського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Харків) та просила суд:

- встановити юридичний факт наявності у ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно нежитлова будівля літ.А-2 площею 1 422,6 кв.м., літ. Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Кулагіної Л.М. № 22045796 від 12.06.2015 р. про припинення права власності за № 10023005 на нерухоме майно нежитлові будівлі літ. А-2 площею 1422,6 кв.м., літ Б-2, площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: м.Харків, про. 50-р. ВЛКСМ, № 55-А за ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 )

- зобов`язати Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Харків) відновити державну реєстрацію права власності за номером 10023005 на нерухоме майно нежитлові будівлі літ. А-2 площею 1422,6 кв.м., літ Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на нерухоме майно нежитлові будівлі літ. А-2 площею 1422,6 кв.м., літ Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Московського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтава.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтава від 07.04.2023 прийнято до провадження цивільну справу та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтава від 21.07.2023 р. цивільну справу передано на розгляд до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2023 у справі №Б-39/13-10 (643/265/22) відмовлено у задоволенні позову .

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач ( Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум ессетс») звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить скасувати рішення по справі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування усіх обставин справи. Наголошують, що ОСОБА_2 не заперечується його права власності на спірне майно. Оформлення відмови у видачі виконавчого листа відбулося вже на стадії встановлення наявності заборгованості за кредитним договором. Вчинення відповідачем дій по виводу майна із його власності без встановлення іншого власника, не спростовує право кредитора на звернення стягнення на заставне майно. Наголошує, що кредитний договір, як і договір іпотеки, на цей час не скасований та не визнаний недійсним. Зазначене також підтверджує, що ОСОБА_2 фактично належить право власності на спірне майно.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 апеляційну скаргу позивача , на рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2023 у справі №Б-39/13-10 (643/265/22) залишено без руху.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, за вх. №2780 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2023 р. у справі № Б-39/13-10 (643/265/22) , встановлено учасникам справи строк до 19.02.2024 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано матеріали справи № Б-39/13-10 (643/265/22) з Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 р. розгляд справи призначено на 21.03.2024 р.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Сгари Е.В., яка входила до складу колегії суддів, на підставі розпорядження керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за наслідками якого визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

В судове засідання, призначене на 21.03.2024 р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 р. розгляд справи відкладено на 22.04.2024.

У судовому засідання, яке відбулося 22.04.2024 в режимі відеоконференції приймав участь представник заявника апеляційної скарги, який підтримав свої вимоги.

Інші представники сторін у судове засідання не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 273 ГПК України.

Згідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника заявника апеляційної скарги, який приймав участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи:

17.11.2005р. рішенням Харківського обласного постійно діючого третейського суду у справі № 2/4-05 визнано право власності ОСОБА_2 на нежитлові споруди (кафе, підсобні приміщення) літ. "А-2", двоповерхове, цегляне, загальною площею 1 651 кв.м., літ. "Б-2", двоповерхове, дерев`яне, загальною площею 43,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано КП "Харківське міське БТІ" зареєструвати право власності ОСОБА_2 на ці нежитлові будівлі (т.11 а.с.7).

08.12.2005р. ОСОБА_2 звернувся до Червонозаводського районного суду з заявою про видачу виконавчого листа на підставі рішення постійно діючого третейського суду Харківської області від 17 листопада 2005 року у справі № 2/4-05 про визнання права власності.

13.12.2005р. ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі № 2-5667/05 заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа було задоволено, видано виконавчий лист на підставі рішення Харківського обласного постійнодіючого Третейського суду від 17.11.2005р. (т.11 а.с.10).

На підставі зазначеного рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду та ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова 13.12.2005р. за ОСОБА_2 , 10.03.2006р. було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення літ. "А-2", двоповерхове, цегляне, загальною площею 1 422.6 кв.м., літ. "Б-2", двоповерхове, дерев`яне, загальною площею 39,5 кв.м., (Витяг про реєстрацію права власності т.11 а.с.11).

Разом з тим, 04.02.2009 р. ухвалою судової колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у справі №6/1-10 відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю; частково задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Таміра"; скасовано ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13.12.2005р. та повернуто справу про видачу виконавчого листа на підставі рішення Харківського постійно діючого третейського суду від 17.11.2005р. до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідні висновки суду мотивовані тим, що з матеріалів апеляційної скарги ТОВ "Таміра" вбачається, що вказані ОСОБА_2 у заяві про видачу виконавчого листа нежитлові будівлі знаходяться на земельній ділянці, розташованій у АДРЕСА_1 , яка на час прийняття оскаржуваної ухвали знаходилась у користуванні ТОВ „Таміра", отже судом було вирішено питання щодо прав та обов`язків ТОВ „Таміра", яке не було залучено до участі у справі

Крім того, судом було зазначено про те, що відповідно до вимог частини 2 статті 56 Закону України „Про третейські суди", при розгляді заяви про видачу виконавчого документа, компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду. При цьому, згідно до пункту 8 частини 6 статті 56 вказаного Закону, ненадання на вимогу компетентного суду третейським судом відповідної справи, є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, проте, при розгляді зазначеної заяви, судом першої інстанції вказаних вимог закону виконано не було та не було витребувано справу з третейського суду, розглянувши заяву за її відсутності, як і не було перевірено тих обставин, чи підвідомча дана справа третейському судом у відповідності до приписів статті 6 Закону України „Про третейські суди".

26.10.2010р. ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова у справі №6-1/10 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа за рішенням Харківського обласного постійно діючого Третейського суду відмовлено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий 13.12.2005 Червонозаводським районним судом м.Харкова та посвідчений його печаткою за рішенням Харківського обласного постійно діючого Третейського суду від 17.11.2005 у справі № 2/4-05 (т.11 а.с.150).

Відповідні висновки суду мотивовані тим, що пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1076 -V1 від 05.03.2009р. "Про внесення змін о деяких законодавчих актів щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" визначено, що не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.

Оскільки цим Законом стаття 6 Закону України "Про третейські суди" була доповнена положенням, що законодавчо закріплював непідвідомчість третейським судам справ у спорах щодо нерухомого майна, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 .

22.07.2011р. рішенням Московського районного суду у справі № 2-2884/11 було задоволено позов ТОВ "Таміра" до ОСОБА_2 ; припинено право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно: нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1 422,6 кв.м. літ. Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать йому згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10058496 від 10.03.2006 шляхом скасування державної реєстрації, зобов`язано КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації " скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно, до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внести відповідний запис (т.11 а.с.77-78).

Відповідні висновки суду з посиланням на положення статей 328 Цивільного кодексу України, статей 1 та 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та Тимчасове Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно мотивовано обґрунтованістю позовних вимог щодо припинення права власності ОСОБА_2 , оскільки виконавчий лист на підставі якого останнім було набуто право власності на нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1 422,6 кв.м. літ. Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , виданий 13.12.2005р. Червонозаводським районним судом м.Харкова та посвідчений його печаткою за рішенням Харківського обласного постійно діючого Третейського суду від 17.11.2005р. у справі №2/4-05 не підлягає виконанню, на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.10.2010р.

Крім того, з наявного в матеріалах справи листа Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації від 09.07.2013р. №1101121 (т.9 а.с.220 (копія матеріалів інвентаризаційної справи на нерухоме майно, які розташовано за адресою: АДРЕСА_1 убачається, що обстеженням від 22.06.2009 р. було встановлено, що до нежитлової будівлі літ. А-2 були самочинно добудовані та реконструйовані нежитлові приміщення: підвалу; 1-го поверху; 2-го поверху; 3-го поверху; 4-го поверху, в результаті чого нежитлова будівля літ. А-2 змінила літеру на літ. А-4, загальною площею 1 967,6 кв.м.

29.07.2011р. заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 2-4719/11 було задоволено позов ОСОБА_2 , яким було здійснено реконструкцію та надбудову 3-го та 4-го поверху до спірних нежитлових приміщень; визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення в будівлі літ. "А-4" по АДРЕСА_1 , а саме: в підвальній частині - приміщення № 0-5 площею 11,3 кв.м., № 0-6- 31,5 кв.м., № 0-7 - 31,4 кв.м., № 0-8 - 26,5 кв.м., № 0-12 - 12,2 кв.м., № 0-14 - 20,6 кв.м.; на 1-му поверсі- приміщення № 1-2 площею 4,6 кв.м., № 1-16 - 12,4 кв.,м., № 1-19 - 87,5 кв.м., 1-20 - 8,2 кв.м.; на 2-му поверсі - приміщення № 2-8 площею 13,5 кв.м.; на 3-му поверсі - приміщення № 3-2 площею 8,3 кв.м., № 3-3 - 52,6 кв.м., № 3-4 - 37,2 кв.м., № 3-5 - 28,0 кв.м., № 3-6 - 57,6 кв.м., № 3-7 - 13,6 кв.м., № 3-8 - 23,5 кв.м., № 3-9 - 7,0 кв.м.; на 4-му поверсі - приміщення № 4-2 площею 60,7 кв.м., № 4-3 - 39,0 кв.м., № 4-4 - 13,7 кв.м., № 4-5 - 5,5 кв.м., № 4-6 - 16,5 кв.м., загальною площею 622,9 кв.м (т.11 а.с.140)

Станом на 31.12.2012р. нежитлові приміщення підвалу № 0-5, № 0-8 № 0-12,№ 0-14 - площею 133,5кв.м.; 1-го поверху - приміщення № 1-2, № 1-16, № 1-19, 1-20 - площею 112,7 кв.м.; 2-го поверху - приміщення № 2-8 площею 13,5 кв.м.; 3-го поверху - приміщення № 3-2, № 3-9 - площею 227,8кв.м.; 4-го поверху - приміщення № 4-2, № 4-6 - площею 135,4кв.м., в нежитловій будівлі літ. А-4, загальною площею 622,9 кв.м , зареєстровані за ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки р.№182 від 10.02.2012р. посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаровою О.С.

У зв`язку з чим, за ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно даних інвентаризаційної справи замість нежитлової будівлі літ.А-2 площею 1 422,6 кв.м., залишились нежитлові приміщення підвалу № 0-1 -:- 04; 0-9, 0-10,0-11, 0-13 площею 192,5 кв.м., 1-ого поверху № 1-1, 1-3 -:- 1-15, 1-17, 1-18, 1-21 -:- 1-41 площею 662,9 кв.м., 2-ого поверху № 2-1 0:- 2-7, 2-9, 2-10 площею 453,1 кв.м., антресолі 2-ого поверху № 2-11, 2-12 площею 22,3 кв.м., 3-ого поверху площею 13,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ.А-4 загальною площею 1 344,7 кв.м.

15.07.2015р. рішенням апеляційного суду Харківської області у справі №2-2884/11 залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.03.2016р. частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Фідобанк"; відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Таміра" до ОСОБА_2 про припинення права власності на нежитлові будівлі літ "А-2", площею 1422,6 кв.м., літ "Б-2" площею 39,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2011р. (т.11 а.с.83-84).

09.10.2015р. ухвалою судової колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у справі №6-1/2010 частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Фідобанк"; скасовано ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 26.10.2010р., передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.11 а.с.162).

10.11.2015р. ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/13297/15-ц залишеною без змін ухвалами апеляційного суду Харківської області від 23.12.2015р. та Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14.07.2016р. заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа за рішенням Харківського обласного постійно діючого Третейського суду - залишено без розгляду (т.11 а.с.164, 169- 170).

Ухвала мотивована тим, що від ОСОБА_2 надійшла заява про залишення без розгляду заяви про видачу виконавчого листа, вказані обставини були визнані судом такими, що не суперечать вимогам діючого законодавства та не порушують права, інтереси та свободи сторін.

У зв`язку з тим, що спірне нерухоме майно, яке було передано в іпотеку на підставі іпотечного договору № П_001/73_08-ІД від 20.08.2008р. (т.1 а.с.32)., укладеного в забезпечення виконання зобов`язань між АБ "Факторіал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_2 за кредитним договором № П_001/73_08 від 20.08.2008. (т.1 а.с.29-30), є предметом забезпечення кредиторських вимог банку, та відповідно внесено до цілісного майнового комплексу банкрута, Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" не погодившись з зазначеними висновками суду, звернулося з позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

За результатами розгляду даного позову, 12.10.2015р. постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/7861/15 було частково задоволено адміністративний позов ПАТ "ФІДОБАНК" до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії; постановлено скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції №22045796 від 12.06.2015 року про припинення права власності за номером 10023005 на нерухоме майно нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1 422,6 кв.м. літ. Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_2 .

17.12.2015р. постановою Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 820/7861/15 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, апеляційну скаргу Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015р. у справі № 820/7861/15 скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, третя особа ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.

15.01.2016р. ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПУАТ "ФІДОБАНК" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі за позовом ПУАТ "ФІДОБАНК" до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківського міського управління юстиції Харківської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ухвалено витребувати з Харківського окружного адміністративного суду вказану адміністративну справу № 20/7861/15.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 березня 2020 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» - задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015р. - скасовано. Провадження у справі №820/7861/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, Харківського міського управління юстиції Харківської області, третя особа ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - закрито.

Судом першої інстанції також було встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2010р. прийнято до розгляду заяву Фізичної особи - підприємця Потапова Ігоря Івановича про порушення справи про банкрутство та порушено провадження у справі в порядку статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т.1 а.с.1-3).

Постановою господарського суду Харківської області від 26.07.2010р. Фізичну особу - підприємця Потапова Ігоря Івановича визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, та призначено ліквідатора (т.1 а.с.123-129).

З матеріалів справи про банкрутство за № Б-39/13-10, зокрема зі змісту ухвали Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 убачається, що у встановлений судом строк від ПАТ "СЕБ Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк") у справі № Б-39/13-10 надійшла заява (вх. № 17491 від 26.08.2010) з грошовими вимогами до ФОП Потапова І.І. за кредитним договором №П-001/73-08 від 20.08.2008, відповідно до якого боржнику були надані грошові кошти в сумі 700000,00 дол. США зі сплатою 12,5 процентів річних, що за розрахунком на 26.07.2010 відповідно до курсу НБУ становить загальну суму 5877421,71 грн. Ліквідатором вимоги ПАТ "СЕБ Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк") розглянуто, визнано в повному обсязі в сумі 5877421,71 грн та включено до реєстру вимог кредиторів в сумі 5777728,71 грн - основний борг та в сумі 99693,00 грн - штрафні санкції до третьої черги задоволення, як зобов`язання, забезпечені заставою майна, про що у встановленому порядку повідомлено заявника.

19.01.2017р. до господарського суду Харківської області від ліквідатора арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни надійшло клопотання про визнання права власності на об`єкти нерухомості (вх.№1732 т.с.11 а.с.1-4) (з урахуванням пояснень від 24.03.2017. (вх.№10075 т.11 а.с.181), в якій просила суд визнати за боржником право власності на наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу № 0-1 -:- 04; 0-9, 0-10,0-11, 0-13 площею 192,5 кв.м., 1-ого поверху № 1-1, 1-3 -:- 1-15, 1-17, 1-18, 1-21 -:- 1-41 площею 662,9 кв.м., 2-ого поверху № 2-1 0:- 2-7, 2-9, 2-10 площею 453,1 кв.м., антресолі 2-ого поверху № 2-11, 2-12 площею 22,3 кв.м., 3-ого поверху площею 13,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ.А-4 загальною площею 1344,7 кв.м., нежитлові приміщення літ "Б-2" площею 39,5 кв.м., нежитлові приміщення (альтанки) - літ."Г" загальною площею 16,1 кв.м., літ. "Д" загальною площею 15,9 кв.м., літ."Е" загальною площею 15,6 кв.м., літ."В" загальною площею 33,5 кв.м., літ."Ж" загальною площею 15,8 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_1 (т.11 а.с.1-37).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2017 заяву ліквідатора боржника (вх. № 1732 від 19.01.2017 р.) задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на наступне нерухоме майно: - нежитлові приміщення підвалу № 0-1 -:- 04; 0-9, 0-10,0-11, 0-13 площею 192,5 кв.м., 1-ого поверху № 1-1, 1-3 -:- 1-15, 1-17, 1-18, 1-21 -:- 1-41 площею 662,9 кв.м., 2-ого поверху № 2-1 0:- 2-7, 2-9, 2-10 площею 453,1 кв.м., антресолі 2-ого поверху № 2-11, 2-12 площею 22,3 кв.м., 3-ого поверху площею 13,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ.А-4 загальною площею 1344,7 кв.м., - нежитлові приміщення літ "Б-2" площею 39,5 кв.м.. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 по справі №Б-39/13-10 ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.04.2017р. у справі №Б-39/13-10 скасовано в частині задоволення заяви ліквідатора (вх. № 1732 від 19.01.2017р.) про визнання права власності за ОСОБА_2 на наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу № 0-1 -:- 04; 0-9, 0-10,0-11, 0-13 площею 192,5 кв.м., 1-ого поверху № 1-1, 1-3 -:- 1-15, 1-17, 1-18, 1-21 -:- 1-41 площею 662,9 кв.м., 2-ого поверху № 2-1 0:- 2-7, 2-9, 2-10 площею 453,1 кв.м., антресолі 2-ого поверху № 2-11, 2-12 площею 22,3 кв.м., 3-ого поверху площею 13,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ.А-4 загальною площею 1 344,7 кв.м., нежитлові приміщення літ "Б-2" площею 39,5 кв.м., які знаходяться у м. Харків, проспект 50 років ВЛКСМ, 55-А.

Обґрунтовуючи вищезазначене судове рішення, колегія Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що обставини, встановлені рішенням третейського суду, не мають преюдиціального значення для господарського суду, в тому числі і у розгляді ним справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у третейському провадженні, а тому рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 17.11.2005р. у справі № 2/4-05 про визнання юридичного факту, а саме встановлення права власності, не може породжувати будь-яких правових наслідків, оскільки боржник в добровільному порядку відмовився від отримання виконавчого документу на підставі якого можливо було зареєструвати право власності на спірні нежитлові приміщення у встановленому законом порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 по справі №Б-39/13- 10, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ "Фідобанк" Коваленка О.В. залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі №Б-39/13-10 залишено без змін.

Судом першої інстанції також встановлено, що від ПАТ "Фідобанк" у справі №Б-39/13- 10 надійшла заява (вх. № 35451 від 20.12.2018 р.) з грошовими вимогами до боржника у сумі 14807861,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківській області від 11.04. 2019 року по справі №Б-39/13-10 відмовлено ПАТ "Фідобанк" в задоволенні заяви з грошовими вимогами до боржника у сумі 14807861,35 грн.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ПАТ «Фідобанк» звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області у справі №Б-39/13-10 від 11.04.2019 повністю і ухвалити нове рішення яким: - задовольнити вимоги ПАТ «Фідобанк» в сумі 14807861,35 грн. за рахунок вартості переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами, а саме наступного майна: нежитлових будівель: літ. А-2 площею 1422,6 кв.м. літ Ю-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: м.Харків. пр. 50-р ВЛКСМ , № 55-А та зареєстровані за Потаповим 1.1. ; - додатково внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ «Фідобанк», які забезпечені іпотекою майна в сумі 14807861,35 грн.;- кошти одержані від реалізації майна ліквідаційної процедури перерахувати на рахунок ПАТ «Фідобанк» (вказані реквізити рахунку).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15 серпня 2019 року по справі №Б-39/13-10 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі № Б-39/13-10 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" не погодилось з постановою Східного апеляційного господарського суду від 15 серпня 2019 року, подано касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі №Б-39/13-10 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ПАТ "Фідобанк" в сумі 14 807 861,35 грн за рахунок вартості переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами, а саме наступного майна: нежитлових будівель літ. А-2, площею 1422,6 кв.м., літ. Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: м.Харків пр.50-р ВЛКСМ , № 55-А та зареєстровані за ОСОБА_2 ; додатково внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Фідобанк", які забезпечені іпотекою майна в сумі 14 807 861,35 грн; кошти, одержані від реалізації майна в межах ліквідаційної процедури перерахувати за реквізитами ПАТ "Фідобанк" (код ЄДРІІОУ 14351016).

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07 листопада 2019 року у справі №Б-39/13-10 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" залишено без задоволення, Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.04.2019 у справі № Б-39/13-10 залишено без змін.

25.09.2020 між ПАТ "Фідобанк" (банк) та ТОВ "Спектрум ессетс" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №GL3N218881 (за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-08-07-000001-b від 01.09.2020, складених товарною біржою "Еко біржа"), за умовами та в порядку якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору (у тому числі за кредитним договором № П_001/73_08 від 20.08.2008, укладеним з ОСОБА_2 , та за іпотечним договором № П_001/73_08-ІД від 20.08.2008, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трощій І.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 4547, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_2 , включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до договору (основні зобов`язання, права вимоги); новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти в сумі та в порядку, визначених цим договором.

Пунктом 2 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №GL3N218881 від 25.09.2020 передбачено, зокрема, те, що за цим договором новий кредитор в день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває всі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених ст.625 ЦК України (індекс інфляції, 3% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціям, права участі в комітеті кредиторів боржників, тощо. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Відповідно до п. 4 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №GL3N218881 від 25.09.2020 сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 52589658,70 грн без ПДВ.

Згідно з п. 14 вищезазначеного договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

23.09.2020 ТОВ "Спектрум ессетс" на рахунок ПАТ "Фідобанк" здійснило оплату за лотом GL3N218881, протокол № UA-EA-2020-08-07-000001-b від 01.09.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 2353 від 23.09.2020.

Ухвалою суду у справі №Б-39/13- 10 від 28.01.2021 задоволено заяву ТОВ "Спектрум ессетс" про заміну кредитора правонаступником (вх. № 30250 від 28.12.2020). Здійснено заміну кредитора у справі про банкрутство ФОП Потапова Ігоря Івановича - публічне акціонерне товариство "Фідобанк" на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Спектрум ессетс" (01032, м. Київ, вул.Кловський узвіз, буд. 7, поверх 5, код ЄДРПОУ 43285992) (в розмірі грошових вимог на суму 5777728,71 грн - основного боргу та 99693,00 грн - штрафних санкцій). Зобов`язано ліквідатора врахувати відповідну заміну кредитора в реєстрі вимог кредиторів.

Як зазначалося вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум ессетс» звернулося до Московського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Харків) та просила суд:

- встановити юридичний факт наявності у ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно нежитлова будівля літ.А-2 площею 1 422,6 кв.м., літ. Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Кулагіної Л.М. № 22045796 від 12.06.2015 р. про припинення права власності за № 10023005 на нерухоме майно нежитлові будівлі літ. А-2 площею 1422,6 кв.м., літ Б-2, площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: м.Харків, про. 50-р. ВЛКСМ, № 55-А за ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 )

- зобов`язати Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Харків) відновити державну реєстрацію права власності за номером 10023005 на нерухоме майно нежитлові будівлі літ. А-2 площею 1422,6 кв.м., літ Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на нерухоме майно нежитлові будівлі літ. А-2 площею 1422,6 кв.м., літ Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Московського районного суду м.Харкові на Октябрський районний суд м.Полтава.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтава від 07.04.2023 прийнято до провадження цивільну справу та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтава від 21.07.2023 р. цивільну справу передано на розгляд до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2023 у справі №Б-39/13-10 (643/265/22) відмовлено у задоволенні позову .

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню враховуючи нижче викладене.

Відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно до правового висновку, який викладено у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 р. у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 р. у справі № 904/1221/19, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору в зв`язку з чим суд розглядає справу у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (див. висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Як убачається з тексту позовної заяви, позивач просить суд, зокрема, встановити юридичний факт - наявності у ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1 422,6 кв.м. літ. Б-2 площею 39,5 кв.м.

Згідно правового висновку, наведеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 2, статті 20 Господарського процесуального кодексу Украйни, до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 910/7631/18).

З огляду на наведене, заявлена позивачем позовна вимога про встановлення юридичного факту - наявності у ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1 422,6 кв.м. літ. Б-2 площею 39,5 кв.м не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді.

Крім того, заявлена позивачем позовна вимога про встановлення юридичного факту - наявності у ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1 422,6 кв.м. літ. Б-2 площею 39,5 кв.м. не може забезпечити поновлення порушених прав, а отже обраний спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З матеріалів справи убачається, що позивач фактично просить суд визнати право власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 з метою включення цього майна до ліквідаційної маси банкрута.

В якості підстави позовних вимог посилається на ту обставину, що на дату звернення до суду з даним позовом, скасовано рішення Московського районного суду міста Харкова від 22.07.2011 р у справі № 2-2884/11, відповідно до якого припинено право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно- предмет іпотеки та скасовано державна реєстрації такого права, Про те, поновлення реєстрації права власності у відповідному державному реєстру не відбулося, що позбавляє позивача звернути стягнення на предмет іпотеки в рамках справи про банкрутство, оскільки це майно не включено до ліквідаційної маси боржника.

Частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. ( ст.321 ЦК України)

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Відповідно до приписів статті 386 Цивільного кодексу України, Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. ( ст. 391 ЦК України)

Відповідно до приписів статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, саме власник має право на звернення до суду за визнанням за ним права власності у разі, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою.

В даному випадку, позивач не є власником спірного майна, а тому не може звертатися до суду з позовом про визнання права власності за іншою особою.

Крім того, вимагаючи фактично визнання права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно, позивач визначив цю фізичну особу в якості відповідача, а в апеляційній скарзі зазначив, що ОСОБА_2 не заперечує, що спірне майно належить йому на праві власності.

За таких обставин, судова колегія вважає, що між сторонами, а саме між позивачем та відповідачами по взагалі відсутній спір з приводу визнання права власності на об`єкти нерухомості.

Судовою колегією також було встановлено, що питання про визнання права власності за ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно вже розглядалося у справі про банкрутство боржника ( ОСОБА_2 ) за заявою ліквідатора (вх. № 1732 від 19.01.2017 р.), в якій просили суд визнати за ОСОБА_2 право власності на наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу № 0-1 -:- 04; 0-9, 0-10,0-11, 0-13 площею 192,5 кв.м., 1-ого поверху № 1-1, 1-3 -:- 1-15, 1-17, 1-18, 1-21 -:- 1-41 площею 662,9 кв.м., 2-ого поверху № 2-1 0:- 2-7, 2-9, 2-10 площею 453,1 кв.м., антресолі 2-ого поверху № 2-11, 2-12 площею 22,3 кв.м., 3-ого поверху площею 13,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ.А-4 загальною площею 1344,7 кв.м., нежитлові приміщення літ "Б-2" площею 39,5 кв.м., нежитлові приміщення (альтанки) - літ."Г" загальною площею 16,1 кв.м., літ. "Д" загальною площею 15,9 кв.м., літ."Е" загальною площею 15,6 кв.м., літ."В" загальною площею 33,5 кв.м., літ."Ж" загальною площею 15,8 кв.м.

Звернення ліквідатора з таким позовом було обумовлено саме необхідністю включення цього майна до ліквідаційної маси боржника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2017 заяву ліквідатора (вх. № 1732 від 19.01.2017 р.) задовольнити частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на наступне нерухоме майно: - нежитлові приміщення підвалу № 0-1 -:- 04; 0-9, 0-10,0-11, 0-13 площею 192,5 кв.м., 1-ого поверху № 1-1, 1-3 -:- 1-15, 1-17, 1-18, 1-21 -:- 1-41 площею 662,9 кв.м., 2-ого поверху № 2-1 0:- 2-7, 2-9, 2-10 площею 453,1 кв.м., антресолі 2-ого поверху № 2-11, 2-12 площею 22,3 кв.м., 3-ого поверху площею 13,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ.А-4 загальною площею 1344,7 кв.м., - нежитлові приміщення літ "Б-2" площею 39,5 кв.м.. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 по справі №Б-39/13-10 ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.04.2017р. у справі №Б-39/13-10 скасовано в частині задоволення заяви ліквідатора (вх. № 1732 від 19.01.2017р.) про визнання права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу № 0-1 -:- 04; 0-9, 0-10,0-11, 0-13 площею 192,5 кв.м., 1-ого поверху № 1-1, 1-3 -:- 1-15, 1-17, 1-18, 1-21 -:- 1-41 площею 662,9 кв.м., 2-ого поверху № 2-1 0:- 2-7, 2-9, 2-10 площею 453,1 кв.м., антресолі 2-ого поверху № 2-11, 2-12 площею 22,3 кв.м., 3-ого поверху площею 13,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ.А-4 загальною площею 1 344,7 кв.м., нежитлові приміщення літ "Б-2" площею 39,5 кв.м., які знаходяться у АДРЕСА_1 . У задоволення заяви в цій частині відмовлено.

Обґрунтовуючи вищезазначене судове рішення, колегія Харківського апеляційного господарського суду зазначила, що рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 17.11.2005р. у справі № 2/4-05 про визнання юридичного факту, а саме встановлення права власності, не може породжувати будь-яких правових наслідків, оскільки боржник в добровільному порядку відмовився від отримання виконавчого документу на підставі якого можливо було зареєструвати право власності на спірні нежитлові приміщення у встановленому законом порядку.

Крім того, згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України та частини 10 статті 38 Закону України "Про третейські суди", обставини, встановлені рішенням третейського суду, не мають преюдиціального значення для господарського суду, в тому числі і у розгляді ним справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у третейському провадженні.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 по справі №Б-39/13- 10 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі №Б-39/13-10 залишено без змін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. ( ст.74 ГПК України)

Відповідно до приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 8 статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Враховуючи, що позивачем у справі № 643/265/22 (справа про банкрутство № Б-39/13-10 ), не було надано до суду першої інстанції належних доказів в підтвердження права власності ОСОБА_2 (відповідача1) на нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1 422,6 кв.м. літ. Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 17.11.2005р. у справі № 2/4-05 про визнання юридичного факту, а саме встановлення права власності, не може породжувати будь-яких правових наслідків, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про встановлення юридичного факту - наявності у ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-2 площею 1 422,6 кв.м. літ. Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а , отже, і похідних позовних вимог - скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради відновити державну реєстрацію права власності .

Сам лише факт скасування рішення Московського районного суду міста Харкова від 22.07.2011 року у справі № 2-2884/11, відповідно до якого було припинено право власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно не є достатнім доказом наявності у ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, враховуючи чисельні рішення судових інстанцій, про наявність ( відсутність) у ОСОБА_2 права власності на нежитлові будівлі літ-А-2 площею 1 422,6 кв.м., літ Б-2 площею 39,5 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Судова колегія зазначає, що первісна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна була проведена на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення третейського суду.

Проте, як встановлено судами різних інстанцій, рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 17.11.2005р. у справі № 2/4-05 про визнання юридичного факту, а саме встановлення права власності на об`єкти нерухомості, не може породжувати будь-яких правових наслідків.

Зокрема, як зазначалося вище, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 по справі №Б-39/13-10 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.04.2017р. у справі №Б-39/13-10 було відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора про визнання права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу № 0-1 -:- 04; 0-9, 0-10,0-11, 0-13 площею 192,5 кв.м., 1-ого поверху № 1-1, 1-3 -:- 1-15, 1-17, 1-18, 1-21 -:- 1-41 площею 662,9 кв.м., 2-ого поверху № 2-1 0:- 2-7, 2-9, 2-10 площею 453,1 кв.м., антресолі 2-ого поверху № 2-11, 2-12 площею 22,3 кв.м., 3-ого поверху площею 13,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ.А-4 загальною площею 1 344,7 кв.м., нежитлові приміщення літ "Б-2" площею 39,5 кв.м., які знаходяться у м. Харків, проспект 50 років ВЛКСМ, 55-А.

Обґрунтовуючи вищезазначене судове рішення, колегія Харківського апеляційного господарського суду зазначила, що рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 17.11.2005р. у справі № 2/4-05 про визнання юридичного факту, а саме встановлення права власності, не може породжувати будь-яких правових наслідків, оскільки боржник в добровільному порядку відмовився від отримання виконавчого документу на підставі якого можливо було зареєструвати право власності на спірні нежитлові приміщення у встановленому законом порядку.

Судова колегія зазначає, що документів, які підтверджували виникнення у ОСОБА_2 права власності на спірні об`єкти нерухомості, окрім чисельних рішень судів різних інстанцій, матеріали справи не містять.

В той же час, з матеріалів справи про банкрутство убачається, що ОСОБА_2 до нежитлової будівлі літ. А-2 були самочинно добудовані та реконструйовані нежитлові приміщення: підвалу; 1-го поверху; 2-го поверху; 3-го поверху; 4-го поверху, в результаті чого нежитлова будівля літ. А-2 змінила літеру на літ. А-4, загальною площею 1 967,6 кв.м. ( т.9 а.с.220).

Крім того, під час розгляду справи № 2-4719/11 Московським районним судом міста Харкова було встановлено, що станом на 31.12.2012р. нежитлові приміщення підвалу № 0-5, № 0-8 № 0-12,№ 0-14 - площею 133,5кв.м.; 1-го поверху - приміщення № 1-2, № 1-16, № 1-19, 1-20 - площею 112,7 кв.м.; 2-го поверху - приміщення № 2-8 площею 13,5 кв.м.; 3-го поверху - приміщення № 3-2, № 3-9 - площею 227,8кв.м.; 4-го поверху - приміщення № 4-2, № 4-6 - площею 135,4кв.м., в нежитловій будівлі літ. А-4, загальною площею 622,9 кв.м , зареєстровані за ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки р.№182 від 10.02.2012р. посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаровою О.С.

У зв`язку з чим, за ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно даних інвентаризаційної справизамість нежитлової будівлі літ.А-2 площею 1 422,6 кв.м., залишились нежитлові приміщення підвалу № 0-1 -:- 04; 0-9, 0-10,0-11, 0-13 площею 192,5 кв.м., 1-ого поверху № 1-1, 1-3 -:- 1-15, 1-17, 1-18, 1-21 -:- 1-41 площею 662,9 кв.м., 2-ого поверху № 2-1 0:- 2-7, 2-9, 2-10 площею 453,1 кв.м., антресолі 2-ого поверху № 2-11, 2-12 площею 22,3 кв.м., 3-ого поверху площею 13,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ.А-4 загальною площею 1 344,7 кв.м.

Таким чином, на цей час спірний об`єкт нерухомості є зміненим ( реконструйованим) та є відмінним від стану, в якому він перебував на час прийняття рішення третейським судом.

З огляду на наведене, твердження заявника апеляційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення позовних вимог, судовою колегією відхиляються з огляду на вище викладене.

Згідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)

В даному випадку судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявник апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269,270, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», м.Київ, на рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2023 у справі №Б-39/13-10 (643/265/22) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 28.11.2023 у справі №Б-39/13-10 (643/265/22) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.05.24.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян