Рішення

від 30.04.2024 по справі 904/1143/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2024м. ДніпроСправа № 904/1143/21 (904/5094/22)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А.,

за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.

та представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

в інтересах Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" (11500, Житомирська область, місто Коростень, вулиця Сосновського 65, ідентифікаційний код 00203134)

до відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича (49107, місто Дніпро, вулиця Казакова, будинок 3, офіс 14)

про відшкодування збитків, завданих підприємству діями посадової особи

в межах справи № 904/1143/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронінвест-К" (м. Коростень)

до боржника Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод", (50082, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Грицевця, будинок 3Б; ідентифікаційний код 00203134)

про визнання банкрутом

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), як акціонер звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) та за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" завдані збитки у розмірі 930 712,00 грн.

Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати по даній справі.

Крім того, у своїй заяві позивач просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зберігач-Капітал" (10008, місто Житомир, вулиця Новий бульвар, будинок 9, квартира 1; ідентифікаційний код 36859362) довідку про склад акціонерів Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод".

Ухвалою господарського суд від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.03.2023.

Ухвалою господарського суд від 02.03.2023 відкладено підготовче засідання, а також розгляд клопотання позивача про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зберігач-Капітал" у підготовчому засіданні на 04.04.2023, зобов`язавши позивача надати до суду до 01.04.2023 докази звернення в порядку статей 80,81 ГПК України з відповідним клопотанням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зберігач-Капітал" про витребування доказів та у разі наявності надати відповідь на вказане клопотання, а також учасників справи до 01.04.2023 виконати вимоги ухвали суду від 06.02.2023 у справі № 904/1143/21 (904/5094/22).

До господарського суду 02.03.2023 від позивача надійшла заява позивача про призначення судово-товарознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 08.05.2023 включно. Відкладено підготовче засідання та розгляд клопотання позивача про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зберігач-Капітал" у підготовчому засіданні на 04.05.2023. Призначено заяву позивача про призначення судово-товарознавчої експертизи у підготовчому засіданні на 04.05.2023. Зобов`язано відповідача та третю особу надати до суду до 01.05.2023 письмові пояснення стосовно заяви позивача про призначення судово-товарознавчої експертизи. Зобов`язано позивача надати до суду до 01.05.2023 докази звернення в порядку статей 80,81 ГПК України з відповідним клопотанням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зберігач-Капітал" про витребування доказів та у разі наявності надати відповідь на вказане клопотання. Зобов`язано учасників справи до 01.05.2023 виконати вимоги ухвали суду від 06.02.2023 у справі № 904/1143/21 (904/5094/22).

До господарського суду 03.05.2023 від позивача за допомогою засобів електронного поштового зв`язку надійшла заява, відповідно до якої він просить суд:

- клопотання позивача про витребування доказів (документів) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зберігач-Капітал", яке заявлялося одночасно із подачею позовної заяви залишити без розгляду та долучити до матеріалів справи докази того, що ОСОБА_1 є власником акцій Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" у розмірі 182 303 шт., що складає 28,1488% від частки у статутному капіталі;

- призначити судову експертизу про встановлення розміру збитків, завданих підприємству на підставі раніше поданої заяви.

До суду 04.05.2023 від третьої особи за допомогою засобів електронного поштового зв`язку надійшло клопотання №01-34/02-89 від 04.05.2023 про розгляд справи без його участі.

Ухвалою господарського суду від 04.05.2023 було зокрема задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про призначення судово-товарознавчої та судово-економічної експертизи. Призначено по справі № 904/1143/21 (904/5094/22) судово-товарознавчу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Зупинено провадження у справі № 904/1143/21 (904/5094/22).

До господарського суду 30.11.2023 супровідним листом №2356-23 від 29.11.2023 з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли:

- висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №2356-23 від 24.11.2023;

- акт здачі-приймання висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №2356-23 від 24.11.2023;

- матеріали справи №904/1143/21 (904/5094/22) в 1-му томі;

- додатково надані матеріали Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" на 183 аркушах.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2023 поновлено провадження у справі №904/1143/21 (904/5094/22) з 08.02.2024. Призначено підготовче засідання на 08.02.2024.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2024 відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 14.03.2024, запропонувавши сторонам (учасникам справи) надати додаткові письмові пояснення по справі.

До господарського суду 14.03.2024 від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

До господарського суду 13.03.2024 від представника відповідача за допомогою засобів електронного зв`язку та системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

До господарського суду 14.03.2024 від представника позивача за допомогою засобів електронного з`язку надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду від 14.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні, а також та призначено судове засідання на 09.04.2024 о 11:00 год.

До господарського суду 09.04.2024 від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 09.04.2024 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 16.04.2024 о 10:10 год.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2024 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 30.04.2024 о 11:00 год.

У судове засідання 30.04.2024 повноважні представники сторін (учасників справи) не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що сторони (учасники справи) про день час та місце судового засідання повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 30.04.2024 на вказані електронні адреси та до Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

За змістом статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суб`єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов`язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду. Носієм обов`язку відшкодувати шкоду, в свою чергу, можуть виступати: безпосередній заподіювач шкоди та інші особи (незавдавачі шкоди), на яких законом покладено обов`язок із відшкодування шкоди.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом із тим відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. (постанови Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 задоволено первісну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронінвест-К" №27/09-1 від 27.09.2021 в частині визнання недійним договорів купівлі продажу нерухомого майна №1997 та №1998, а саме приміщення №2 та земельної ділянки з кадастровим номером: 1810700000:01:018:0123, загальною площею 0.4062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та повернення цього майна у власність Боржника.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2022 року ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін, постановою КГ ВС від 30.11.2022 року ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 року та постанову від 25.10.2022 року залишено без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено.

В зазначених судових рішеннях встановлено факти того, що відповідач у даній справі, був Головоною Наглядової Ради Боржника Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" станом на момент продажу спірного майна, яке було предметом розгляду в рамках справи про банкрутство, а саме приміщення №2 та земельної ділянки з кадастровим номером: 1810700000:01:018:0123, загальною ' площею 0.4062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 :

"Так відповідно до вказаного вбачається, що майно боржника у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 793,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та земельної ділянки з кадастровим номером: 1810700000:01:018:0123, загальною площею 0.4062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , було продано ОСОБА_2 , який на той час входив до наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" та був власником акцій Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод"".

В ході даних судових розглядів було встановлено те, що ОСОБА_2 на момент продажу спірного майна був заінтересованою особою до боржника та діяв в умовах конфлікту інтересів: "Тобто, вказане свідчить про конфлікт інтересів, що виник під час укладання вказаних договорів купівлі-продажу майна боржника, та заінтересованість ОСОБА_2 в укладенні вказаних договорів, як учасника боржника та голови наглядової ради боржника, що в свою чергу є порушенням вимог статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.".

В цьому ж рішення суду було визнано договори купівлі-продажу спірного майна недійсними.

Враховуюче це, позивач зазначив, що починаючи з 28.11.2019, приміщення №2 та земельна ділянка з кадастровим номером: 1810700000:01:018:0123, загальною площею 0.4062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , вибуло із володіння та власності боржник проти його волі. У зв`язку із чим боржник фактично був позбавлений правом користуватись та розпоряджатись своїм майном в тому числі отримувати дохід від даного майна, наприклад у вигляді орендної плати або використовувати дане приміщення у сиробничих/складських цілях.

Також позивачем вказано, що станом на день подачі позовної заяви, спірне майно не повернуто у власність Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод", оскільки до моменту реєстрації права власності було передано в уставний капітал афілійованої до ОСОБА_2 юридичної особи.

Обґрунтовуючи розмір заподіяних збитків (суми упущеної вигоди), позивач посилається на звіт про оцінку вартості матеріального збитку, який додано до позовної заяви.

Крім того, з метою встановлення розміру вказаних збитків, позивачем подано до суду про призначення експертного дослідження, яка було задоволена судом. Та на з результатами якої до матеріалів справи долучено висновок експерта.

Для застосування такої санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач визначив підставою звернення до суду дії відповідача, що призвели до вибуття із власності майна боржника, у зв`язку з чим підприємству було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.

Отже, з урахуванням викладеного та предмету позовних вимог, позивач у цій справі повинен не лише довести протиправність поведінки відповідача, наявність збитків у вигляді втраченого доходу та зв`язок між ними, але й надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну (гіпотетичну) можливість отримання такої суми доходів, які позивачем було визначено як утрачену вигоду.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Всупереч наведеним вище приписам норм матеріального права позивачем не обґрунтовано та не доведено наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків.

За змістом статей 76,77 цього Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункті 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з його усталеною практикою Європейський суд з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, встановлено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Господарський суд зазначає, що позивачем не доведено підстав понесення реальних збитків, у зв`язку із вибуттям вказаного майна із його володіння. До суду не подано належних доказів того, що вказане майно могло бути передано в оренду потенційним орендарям. Так само як і те що позивач був вимушений орендувати додаткові складські приміщення, у зв`язку із вибуттям вказаного майна із володіння, або ж під які конкретні виробничі цілі могло використовуватися дане майно.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач зазначає: "У зв`язку із чим Боржник фактично був позбавлений правом користуватись та розпоряджатись своїм майном в тому числі отримувати дохід від даного майна, наприклад, у вигляді орендної плати або використовувати дане приміщення у виробничих/складських цілях".

З огляду на вказане вбачається, що позивач лише припускає можливість використання даного приміщення у виробничих/складських цілях. Жодних доказів на підтвердження вказаної позиції до суду не додано, зокрема: проекту договору оренди; комерційної пропозиції оренди даного приміщення та її прийняття; проекту виробництва, що могло розташовуватися у вказаному приміщенні; договорів оренди додаткових складських приміщень, для зберігання власної продукції.

Таким чином, суд доходить висновку, що пред`явлені до відповідача позовні вимоги про стягнення упущеної вимоги є абстрактними, оскільки позивачем конкретно не визначено внаслідок чого у нього настала упущена вимога, в зв`язку із вибуттям з його володіння вказаного майна.

Як вже вказано, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. (постанови Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12).

При цьому, на підтвердження розміру упущеної вигоди понесеної у вигляді орендної плати, яка могла бути отримана, позивачем додано звіт про оцінку матеріального збитку від 17.10.2022, а також висновок до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 17.10.2022 проведеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Багровим Дмитром Олеговичем.

Також, позивачем долучено звіт про оцінку матеріального збитку від 10.06.2022, а також висновок до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 10.06.2022 проведеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Багровим Дмитром Олеговичем.

Крім того, за клопотанням позивача, у справі проведено судово-економічну експертизу, за результатами якої до матеріалів справи долучено висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №2356-23 від 24.11.2023.

Суд зазначає, що відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Тобто висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" до відповідача ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича про відшкодування збитків, завданих підприємству діями посадової особи.

Судові витрати пов`язані із розглядом справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача - ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" до відповідача ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - арбітражного керуючого Ткаченко Дениса Володимировича про відшкодування збитків, завданих підприємству діями посадової особи - відмовити.

Судові витрати пов`язані із розглядом справи покласти на позивача - ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 03.05.2024.

Суддя С.А. Примак